465/81/24
1-кс/465/894/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
11.06.2025 м. Львів
Cлідчий суддя Франківського районного суд м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023141370000971 від 07.11.2023, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, громадянина України, тимчасово не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Слідчий, за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивує тим, що останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні № 12023141370000971.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.03.2022, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем здійснення підприємницької діяльності ТзОВ «Вест Авто Плюс» ЄДРПОУ 43803250 по вул. Кульпарківська, 93А у м. Львові, увійшовши в довіру службових осіб вказаного Товариства, здійснюючи упродовж 2021 - 2022 років спільну діяльність із реалізації вживаних авто на території м.Луцьк, діючи умисно, з корисливих мотивів, під виглядом отримання авто для проведення ремонту та підшукування покупців для подальшої його реалізації за винагороду, заздалегідь не маючи наміру виконати взяті на себе зобов'язання, незаконно заволодів транспортним засобом Mazda CX-5 VIN - код НОМЕР_1 вартістю 9,970 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.03.2022 становило, 291,622 (двісті дев'яносто одна тисяча шістсот двадцять дві) гривні, яку 02.04.2022, без відома власника та за відсутності підтверджених належним чином законних повноважень реалізував від імені Товариства, а отримані кошти залишив собі, чим заподіяв ТзОВ «Вест Авто Плюс» ЄДРПОУ 43803250 матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Крім того, встановлено, що 20.01.2023, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем здійснення підприємницької діяльності ТзОВ «Вест Авто Плюс» ЄДРПОУ 43803250 по вул. Кульпарківська, 93 А у м. Львові, увійшовши в довіру службових осіб вказаного Товариства, здійснюючи упродовж 2021 - 2022 років спільну діяльність із реалізації вживаних авто на території м.Луцьк, діючи умисно, з корисливих мотивів, під виглядом отримання авто для проведення ремонту та підшукування покупців для подальшої його реалізації за винагороду, заздалегідь не маючи наміру виконати взяті на себе зобов'язання, незаконно заволодів транспортним засобом VOLKSWAGEN моделі ID.4 VIN - код LSVUB6E47N2020975 вартістю 33,000 доларів США, що станом на 20.01.2023 згідно курсу НБУ становить, 1,206,480 (один мільйон двісті шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яку 17.02.2023, без відома власника та за відсутності підтверджених належним чином законних повноважень реалізував від імені Товариства, а отримані кошти залишив собі, чим заподіяв ТзОВ «Вест Авто Плюс» ЄДРПОУ 43803250 матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчиненому повторно, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст. 289 КК України.
05.02.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України.
Крім цього, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10.02.2023 підозрюваний ОСОБА_6 , о 18:10, виїхав за межі України, у зв'язку із цим, 30.04.2025 слідчим винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 , в міжнародний розшук.
У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи, а саме ст.ст. 135, 136 КПК України, тобто шляхом: надіслання поштою, електронною поштою; врученням під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи, або адміністрації за місцем її роботи.
З врахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_6 його точне місце перебування з об'єктивних причин не було встановлено, слідчим вжито всіх можливих заходів для вручення його такого повідомлення у спосіб, передбачений КПК України, для вручення повідомлень.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 289 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, окрім цього не заперечує про визначення розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У судовому засіданні захисниця підозрюваного, пояснила, що її підзахисний на даний час перебуває закордоном, виїхав з країни законним шляхом, оскільки є батьком трьох дітей задовго до відкриття кримінального провадження. Нею, захисницею, ведуться переговори з приводу повернення коштів потерпілим.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023141370000971 від 07.11.2023, за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням того, що підозрюваний може знаходиться за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з ст.5. ч.1, п.f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно з ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін постанова про утримання під вартою означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто, вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Частиною 1 ст. 194 КПК України, визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141370000971 від 07.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 30.04.2025 оголошено у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
З врахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_6 його точне місце перебування з об'єктивних причин не було встановлено, слідчим та прокурором вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 289 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого; протоколами допиту свідків; протоколами проведення тимчасових доступів до речей та документів у сервісних центрах МВС; висновок експерта №СЕ-19/114-24/23695-ПЧ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до прецедентного права Суду, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні (дивіться Мангурас проти Іспанії [ВП], №. 12050/04, § 78, ЄСПЛ 2010 року). Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (дивіться Неймайстер проти Австрії, 27 червня 1968 року, § 14, серія А 8). Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (дивіться Maнгурас, наведена вище, § § 79 - 80). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити (дивіться Toшев проти Болгарії, № 56308/00, § 68, 10 серпня 2006 року; і Iванчук проти Польщі, № 25196/94, § 66, 15 листопада 2011 року).
Навіть якщо рішення національних судів про відмову звільнення під заставу засновані на «відповідних» і «достатніх» підставах Суд повинен також встановити, чи виявили компетентні національні органи влади «особливу ретельність» при вирішенні цього питання. Суд вважав, що цей критерій повинен бути доречним навіть у зв'язку з рішенням щодо визначення умов звільнення під заставу після того, як звільнення під заставу було офіційно дозволено, якщо особа залишилася в ув'язненні внаслідок відсутності можливості внести заставу (дивіться Koлаковіч проти Мальти, № 76392/12, § 74, 19 березня 2015 року).
Так, у справі Mangouras v. Spain ЄСПЛ вказав, що оскільки зростаючий стандарт в галузі захисту прав людини відповідно і неминуче вимагав більшої твердості при оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств, при визначенні розміру застави не можна виключати прийняття до уваги професійного середовища, яке сформувало обставини для даної діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу.
Так у цій справі заявнику було призначено заставу у сумі 3 000 000 євро і було встановлено, що вказана сума, швидше за все, перевищувала платоспроможність заявника. Однак, враховуючи винятковий характер справи та величезний збиток ЄСПЛ визнав, що визначення застави у такому розмірі не є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчий суддя враховує, що ймовірний злочин віднесений до категорії особливо тяжких.
Тому, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, беручи до уваги інтереси кримінального провадження, вважаю, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
На підставі наведеного, керуючись статями 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
У порядку ч. 6 ст.193 КПК України, обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, строк застосування даного запобіжного заходу, рахувати з моменту фактичного затримання, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 289 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок, ОСОБА_6 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_6 покладаються такі обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 та прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 .
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 12 червня 2025 року об 10:00.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1