Справа №463/2092/25
Провадження №1-кс/463/5443/25
13 червня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді ОСОБА_3 у справі за клопотанням органу досудового розслідування про надання дозволу на провдення обшуку у кримінальному провадженні №62021000000000861 від 07.10.2021 року,-
Згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України вказане провадження визначене для розгляду слідчому судді ОСОБА_3 .
До суду поступила заява про самовідвід слідчого судді, яка мотивована тим, щов межах вказаного кримінального провадження на слідчого суддю ОСОБА_3 була подана скарга від адвоката ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя, на даний час рішення по дані скарзі стосовно слідчого судді ОСОБА_3 не прийнято, а тому у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у об'єктивності та неупередженості слідчого судді.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Оглянувши матеріали скарги та заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
З матеріалів скарги вбачається, що на слідчого суддю ОСОБА_3 була подана скарга від адвоката ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя в межах вказаного кримінального провадження, на даний час рішення по даній скарзі стосовно слідчого судді ОСОБА_3 не прийнято, а тому на думку слідчого судді ОСОБА_3 у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви у об'єктивності та неупередженості слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
У справі «Хаушильд проти Данії» Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії, п. 43).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, і факт того що на момент розгляду вказаної заяви про самовідвід, слідчий суддя не знаходить жодних фактів будь-якої упередженості чи зацікавленості слідчого судді при розгляді вказаного клопотання, а також той факт, що на момент розгляду вказаної справи скарга уповноваженим органом не була розглянута і не було встановлено жодних порушень слідчим суддею, вважаю, що у задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви слідчого судді ОСОБА_3 від справи №463/2092/25 (провадження 1-кс/463/5427/25).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1