Справа №442/3065/25
Провадження №2/442/1082/2025
13 червня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Крамара О.В., з участю секретаря судового засідання Малик О.Я., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
25.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що вона 18 листопада 2004 року уклала (зареєструвала) шлюб із ОСОБА_2 , який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/1136/19 (провадження №2/442/650/19) від 02.05.2019 розірвано.
За час перебування в шлюбних відносинах у них народилося троє дітей: син ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/1134/19 від 21 березня 2019 року, ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 (однієї другої) частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, проте не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину відповідно, починаючи з 18.02.2019 і до досягнення дітьми повноліття.
На даний час двоє дітей, а саме: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 вже повнолітні, у зв'язку з чим на їх утримання припинено стягнення аліментів згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/1134/19 від 21 березня 2019 року.
Водночас, дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує навчання у Вищому професійному училищі №19 міста Дрогобича, а саме: з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року на денній формі навчання, у зв'язку із чим по даний час потребує матеріального забезпечення від батьків
Оскільки позивачці важко одній утримувати дочку (студента), то вона змушена звернутися з даним позовом в суд
Ухвалою від 28.04.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення..
05.06.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.06.2025.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та про підтримання позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві. Просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про місце та час проведення судового засідання була повідомлена вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Беручи до уваги клопотання позивача, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка продовжує навчання у Вищому професійному училищі № 19 м.Дрогобича на денній формі навчання. Термін навчання до 30.06.2025.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження.
Статтею 198 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» урегулював, що - обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років: продовження ними навчання: потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Батьки повинні робити все можливе для утримання своїх дітей, оскільки повнолітні діти, через свій молодий вік, стан фізичного розвитку, навчання у ВУЗі як правило, не можуть самі себе утримувати, не мають можливості повноцінно працювати.
Статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 даного Кодексу.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін.
Разом з тим, суд вважає за доцільне роз'яснити сторонам, що мати та батько - найрідніші для дитини люди на землі, тому одним із найосновніших їхніх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного спілкування: безпосереднього (прямого), телефонного, листовного. Дитина має природну потребу і право спілкуватися з обома батьками. Відсутність батьківської лінії виховання, справляє на дитину негативний вплив, а брак материнської любові є психологічною травмою на все життя. Разом з тим, спілкування з батьком - це право, а не обов'язок дитини. Якщо дитина через певні обставини відмовлятиметься бачитися з батьком, силувати її ніхто не має права. Такий примус буде актом неповаги до дитини
Суд переконаний, що позивач потребує допомоги по утриманню повнолітньої дочки, оскільки остання продовжує навчання, а відповідач зобов'язаний таку допомогу надавати, а тому позов підставний та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягувати аліменти з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частина всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 25.04.2025, до закінчення ОСОБА_7 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), на користь держави - 1211 гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Дата складення рішення - 13.06.2025.
Суддя О.В. Крамар