ЄУН 337/1486/25
2-а/337/29/2025
12 червня 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
представника позивачки - адвоката Ями Д.М.
представника відповідача - Бражко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
24.03.2025 позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Ями Д.М. звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №281, винесену 20.02.2024 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської ради, про накладання на неї адміністративного стягнення за ч.2 ст.156 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позов мотивувала тим, що вона не була присутня під час розгляду відповідачем зазначеної справи, на засідання комісії не викликалась, копія постанови їй не вручалась і була отримана її представником лише 14.03.2025. Також вважає, що мала місце звичайна провокація з метою штучного підвищення показників роботи поліції, для якої використаний 17-річний Горленко Артем, зовнішній вигляд якого не дає можливості напевне вважати його неповнолітнім. В силу чинних правил торгівлі продавець тютюнових виробів у разі виникнення сумніву щодо досягнення покупцем 18-річного віку має право вимагати у нього документ, що засвідчує вік. Відповідач, розглядаючи справу, не викликав на засідання осіб, показання яких стали підставою для складання протоколу, зокрема, покупця. Отже, не встановила, чи виникають сумніви у віці неповнолітнього за його зовнішнім виглядом. По-друге, продавець заперечує факт продажу. Протокол складено об 11.37год, і дзвінок на службу 102 здійснено працівником ювенальної превенції Яровою об 11.37год. Після цього дзвінка з космічною швидкістю - об 11.40год з'являються патрульні поліцейські. До справи долучений відеозапис, який зроблено нібито випадково і нібито випадковою особою - ОСОБА_2 на мобільний пристрій. За цим відеозаписом продаж відбувався без присутності сторонніх осіб - так званий покупець біля кіоску перебуває один. Тобто пані Ярова, знаходячись за значній відстані, об 11.37год вже заздалегідь знає, що ОСОБА_1 буде продавати саме алкоголь і тютюн неповнолітньому. Момент затримання неповнолітнього покупця на відео не зафіксований. Жодного свідка в протоколі не зазначено. Нібито продані товари не вилучались, касовий чек відсутній. В оскаржуваній постанові відповідач послався лише на зміст протоколу про адміністративне правопорушення і перелічив додатки до нього, без розкриття їх змісту і значення для власних висновків. Обставини, встановлені комісією під час розгляду справи, в тексті постанови не зазначені.
Одночасно позивачка заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки під час розгляду відповідачем справи вона присутня не була, про винесення постанови про накладання на неї адміністративного стягнення не знала, її копія їй відповідачем не була вручена, копію постанови отримав її адвокат лише 14.03.2025.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 08.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні за участю сторін.
17.04.2025 від представника відповідача Бражко А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією при виконкомі ЗМР 20.02.2024 було винесену постанову №281, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 56 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за фактом того, що вона 29.01.2024 року об 11 год. 37 хв., перебуваючи на робочому місці ФОП « ОСОБА_3 », кіоск № НОМЕР_1 , розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Лахтинська/ пр. Ювілейний, на ЗГТ, здійснила продаж алкогольного напою «Гараж» об'ємом 440 мл., вміст спирту 4,4%, та тютюнового виробу цигарки «Davidoff Reach Red», вміст нікотину 0,5 мг, неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 пояснення надала в протоколі та на окремому аркуші, на засідання не з'явилась. Комісією під час розгляду справи досліджувалися наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення, фото та відео матеріали, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , рапорт, розписки. Доводи позивачки про те, що комісія не встановила чи виникають сумніви у віці неповнолітнього ОСОБА_5 за його зовнішнім виглядом, не викликала його на засідання, є безпідставними. Під час розгляду комісією справи жодних клопотань про виклик неповнолітнього на засідання ані від позивача, ані від його представника, до комісії не надходило. Справа розглянута за наявними у ній доказами, які визнані комісією належними, допустимими та достатніми для підтвердження вини особи. При цьому, законом встановлений прямий обов'язок продавця - не здійснювати продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-річного віку, незалежно від того, який зовнішній вигляд має покупець. Також, позивач зазначає про відсутність доказів здійснення нею неповнолітньому продажу алкогольних напоїв, зокрема, відповідного касового чеку. При цьому, в своїх письмових поясненнях, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначила, що касовий апарат недокодований, чеки на деякі позиції тютюнових виробів та алкогольних напоїв не видаються. Наявність будь-якого розрахункового документу не визначена законодавством як обов'язкова умова для встановлення наявності складу даного правопорушення. Відсутність фіскального чеку може свідчити про недотримання суб'єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та відповідно наявність адміністративного правопорушення у сфері порушення правил торгівлі, що жодним чином не спростовує факту продажу позивачкою алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітньому. Також комісією під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було досліджено відео. Згідно «Відео 1» неповнолітній перебуває біля кіоску, робить замовлення, здійснює плату та забирає придбане. «Відео 2» фіксує посвідчення особи неповнолітнього працівниками поліції, неповнолітній тримає у руках пляшку напою «Гараж», з кишені дістає цигарки «Davidoff Reach Red». На запитання працівника поліції невже продали і не запитали навіть документи, неповнолітній відповідає, що не запитували, погоджується показати хто і де йому здійснив такий продаж. Згідно «Відео 3» поліцейські разом із неповнолітнім перебувають біля кіоску, в приміщенні якого знаходиться лише одна особа, яка посвідчена згодом як ОСОБА_1 . Провину заперечує у категоричній формі, хоча неповнолітній ОСОБА_4 наголошує, що придбав алкогольний напій та цигарки саме у неї і саме в цей день. Згідно «Відео 4» працівники поліції просять ОСОБА_1 показати цигарки «Davidoff Reach Red», які наявні у кіоску, з метою звірки акцизних номерів на пачках. Після цього зазначають, що у кіоску наявні пачки із номерами 203692, 203693, НОМЕР_2 , а у неповнолітнього була пачка із номером 203699. Фото цих пачок, із номерами, також долучені до матеріалів справи. У самому ж протоколі в графі заяви та клопотання ОСОБА_1 власноруч зазначила: «Прошу обмежитись попередженням. Подальшому зобов'язуюсь перевіряти документи». Доводи позивачки про порушення процедури розгляду справи також є безпідставними. ОСОБА_1 була належним чином своєчасно сповіщена працівниками поліції про дату, місце і час проведення засідання з розгляду справи ще під час складання протоколу. Так, ОСОБА_1 були роз'яснені її права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться 20.02.2024 о 10 год. 00 хв. в адміністративній комісії ЗМР м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206. В графі «підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» стоїть особистий підпис ОСОБА_1 . Клопотань про відкладення розгляду справи від позивачки до комісії не надходило. В даному випадку комісією дотримано вимоги ст.268 КУпАП і правомірно розглянуто справу у відсутність ОСОБА_1 . Відповідно до вимог ст.285 КУпАП копія постанови 21.02.2024 була направлена на адресу проживання позивача (зазначена при складанні протоколу) рекомендованим листом з повідомленням, який ОСОБА_1 отримано не було, лист повернувся із відміткою «за закінченням терміну зберігання». В подальшому постанова була направлена до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і 16.05.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №75032268. 29.01.2025 року за ККДБ 21081100 «Адміністративні штрафи та санкції» до загального бюджету Запорізької міської територіальної громади надійшло часткове стягнення виконавчою службою штрафу у вигляді 9963,64 грн. Тобто, ОСОБА_1 , будучі обізнаною про дату, час та місце проведення засідання комісії із розгляду справи про адміністративне правопорушення 20.02.2024, на нього не з'явилась, постанову надіслану рекомендованим листом із повідомленням не отримала, відкриття виконавчого провадження 16.05.2024 проігнорувала, і навіть з моменту примусового стягнення коштів у сумі 9963,64 грн. 29.01.2025, не вжила жодних заходів з метою оскарження постанови. Крім того, договір про надання правової допомоги укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Ямою Д.М. 25.02.2025, в той час як адвокатський запит на ознайомлення із матеріалами справи до виконавчого комітету Запорізької міської ради останнім направлено 10.03.2025. Вважає, що позивачка звернулась до суду з цим позовом з порушенням вимог ч.2 ст.286 КАС України. Просить в позові відмовити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник- адвокат Яма Д.М. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.
Представник відповідача Бражко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, просить в позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Згідно з ч.1 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно з ч.1 ст.121 КАСУ суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій. Тягар доказування існування таких обставин несе позивач.
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, судом встановлено, що 20.02.2024 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської радивинесено постанову №281у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00грн.
Позивачка ОСОБА_1 не погодилась з даною постановою та 24.03.2025 звернулась до суду з цим позовом.
В даному випадку позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з пропуском строку звернення, встановленого ч.2 ст.286 КАСУ, але суд за її клопотанням вважає необхідним відповідно до ч.1 ст.121 КАСУ поновити цей строк, оскільки обставини, на які вона посилається в своєму клопотанні, суд вважає істотними, дійсними та об'єктивними перешкодами, тобто поважними причинами пропуску строку.
Зокрема, суд враховує, що справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП була розглянута у відсутність ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, копія оскаржуваної постанови їй була направлена поштою за місцем проживання, але фактично не вручена, повернута відповідачу за закінченням строку зберігання. Копію оскаржуваної постанови отримав представник позивачки лише 17.03.2025, що не заперечувалось представником відповідача.
Примусове стягнення з позивачки частини штрафу в січні 2025 року, про що зазначає представник відповідача, однозначно не свідчить про те, що вона достовірно була обізнана із прийнятою адміністративною комісією постановою.
Відповідно до ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Так, згідно з ст.7,245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.9,77 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог ст..72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
З'ясувавши всебічно, повно та об'єктивно обставини даної справи, оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В даному випадку суд виходить з того, що правовідносини з приводу обігу та реалізації алкогольних напоїв станом на 29.01.2024 регулювались Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481 /95-ВР.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.15-3 вказаного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння , особам, які не досягли 18 років.
За порушення норм цього Закону посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч.1 ст.17 Закону).
Ч.2 ст.156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Відповідно до ст.218 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, віднесено до компетенції адміністративної комісії при виконавчих органах міських рад.
Як вже зазначалось, 20.02.2024 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської радивинесено постанову №281у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00грн.
ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що 29.01.2024 об 11.37год, перебуваючи на робочому місці в ФОП « ОСОБА_3 », кіоск № НОМЕР_1 , розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул.Лахтінська/просп.Ювілейний, ЗГТ, здійснила продаж алкогольного напою «Гараж», об'ємом 440мл, вміст спирту 4,4% та тютюновий виріб - цигарки «Davidoff (Reach Red)», вміст нікотину 0,5мг, неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для винесення постанови про накладання адміністративного стягнення були матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол ВАВ №891184 про адміністративне правопорушення, складений 29.01.2024 інспектором СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, старшим лейтенантом поліції Кучинським Д.В. в присутності ОСОБА_1 , та інші докази - фото та відеоматеріали, пояснення ОСОБА_1 ОСОБА_4 рапорт, розписки.
Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, адміністративна комісія дослідила вищевказані докази і дійшла до висновку, що ці докази узгоджуються між собою та не залишають сумнівів щодо обставин скоєння правопорушення ОСОБА_1 .
Суд вважає, що за своїм змістом оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, зокрема, містить опис обставин, встановлених під час розгляду справи, перелік доказів, досліджених при розгляді справи, та їх оцінку.
Безпосередньо дослідивши надані представником відповідача на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд також вважає наявні в ній докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідачем рішення про накладання на позивачку ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.156 КУпАП.
Жодних доказів, які б спростували факт продажу ОСОБА_1 алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітній особі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять і таких не надано суду під час розгляду цієї адміністративної справи.
При цьому, судом не встановлено будь-яких істотних порушень вимог чинного законодавства з боку поліцейських при виявленні, фіксації факту правопорушення та оформленні протоколу про адміністративні правопорушення, інших матеріалів.
Доводи сторони позивача про провокацію правопорушення та фальсифікацію матеріалів справи не заслуговують на увагу.
Безпосередньо досліджені судом докази, зокрема, відеоматеріали, достовірно вказують на те, що неповнолітній ОСОБА_4 був виявлений поліцейськими на зупинці громадського транспорту, мав при собі цигарки та алкогольний напій «Гараж», які, з його слів придбав в кіоску поруч, показав відповідний кіоск та продавця-жінку, якою виявилася ОСОБА_1 . Остання при складанні поліцейськими протоколу не заперечувала, що дійсно є продавцем зазначеного кіоску, про інших осіб не вказувала, будь-які інші особи в кіоску відсутні. Вказаного ОСОБА_1 та її представник не заперечували в судовому засіданні.
Крім того, номер марки акцизного податку на придбаній неповнолітнім ОСОБА_4 пачці цигарок лише за одним останнім номером відрізняється від номерів на пачках, наявних в кіоску на момент проведення поліцейськими з дозволу ОСОБА_1 відповідного огляду.
Відсутність у покупця чеку про оплату придбаного товару не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення. При цьому, остання в своїх письмових поясненнях поліцейським зазначила, що наявний в кіоску касовий апарат недокодований і чеки на деякі позиції не видавались.
Наявні в справі відеоматеріали містять відеозаписи, здійснені як поліцейськими на нагрудну-бодікамеру відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018р. №1026, так і третьою особою - ОСОБА_2 на власний мобільний телефон і добровільно ним виданий поліцейським (розписка наявна в матеріалах справи).
Ці відеозаписи в розумінні ст.251 КУпАП та ст.72 КАСУ суд вважає належними та допустимими доказами.Під час винесення постанови про накладання на позивачку адміністративного стягнення відповідачем відповідно до ст..252,280 КУпАП їм в сукупності з іншими доказами надана належна правова оцінка.
В даному випадку суд вважає, що наявні в справі докази «поза розумним сумнівом» підтверджують законність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП.
Посилання позивачки та її представника на те, що відповідачем під час розгляду справи безпосередньо не був допитаний свідок - неповнолітній ОСОБА_4 , суд вважає безпідставними. В даному випадку відповідач виходив з наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в яких містились вищевказані відеозаписи подій та письмові пояснення вказаної особи і які визнані відповідачем належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення, з чим повністю погоджується суд. Клопотання про допит свідків ОСОБА_1 чи її захисник відповідачу не заявляли.
Також суд відхиляє доводи позивачки та її представника про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме здійснення розгляду у відсутність ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та неповідомлення її про час та місце розгляду справи.
Як достовірно встановлено судом, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП було складено на місці події в присутності ОСОБА_1 , його копія нею отримана в цей же день. Про те, що справа буде розглядатись 20.02.2024 о 10.00 год в адміністративній комісії ЗМР за адресою: АДРЕСА_1 , прямо зазначено в протоколі та засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 .
В судовому засідання остання підтвердила належність їй підписів у відповідних графах протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, жодних заяв, клопотань з приводу розгляду справи, в т.ч. його відкладення, вона відповідачу не подавала, справа була розглянута відповідачем у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є правомірним з огляду на положення ст.268 КУпАП.
Так, відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
В даному випадку справа про адміністративні правопорушенняза ч.2 ст.156 КУпАП не входить до переліку справ, розгляд яких повинен відбуватись за обов'язковою участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, безпідставними є посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не перебувала у будь-яких трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_3 » і відповідно не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
В даному випадку за наявними матеріалами справи, зокрема, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими поліцейським, та її поясненнями в судовому засіданні, остання в зазначений день перебувала в кіоску як продавець. Відсутність належним чином оформлених трудових відносин із суб'єктом господарювання, на думку суду, не впливає на кваліфікацію її дій за ч.2 ст.156 КУпАП, а лише вказує на ймовірні інші порушення у сфері господарської діяльності, що не є предметом розгляду в цій справі.
Таким чином, суд вважає, що відповідач як уповноважений орган, приймаючи рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.56 КУпАП, діяв відповідно до вимог ст.19 Конституції України, ст.7,245,251,252,280 КУпАП, прийнята ним постанова про накладання адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення немає.
На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.7,9,156,218,245,251,252,268,276,278,279,280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.А.Мурашова
12.06.2025