Справа №333/3075/25
Провадження №3/333/1422/25
Іменем України
13 червня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОПП: НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, -
25.03.2025 року, о 14 год. 21 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Чумаченка, буд.21 у м. Запоріжжі, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; порушення мови; неприродна блідість обличчя. На пропозицію інспектора поліції щодо проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Правопорушення ОСОБА_1 вчинено після накладення двічі протягом року на останнього адміністративного стягнення за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 року та 30.01.2025 року).
08.04.2025 року вказана справа відносно ОСОБА_1 надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізькій області.
У судові засідання, призначені на 16.05.2025 року та 13.06.2025 року, ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд направляв ОСОБА_1 повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ). До суду повернулися рекомендовані повідомлення із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, суд направляв смс-повідомлення на номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_1 у месенджері «Viber», абонент отримав вказане повідомлення.
Також, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №281349 від 25.03.2025 року ОСОБА_1 належним чином повідомлений про складення відносно нього вказаного протоколу та попереджений про розгляд справ у Комунарському районному суді м. Запоріжжя.
Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про наявність стосовно нього в суді справи про адміністративне правопорушення, але не з'являвся на поштове відділення для отримання поштової кореспонденції суду, рівно як і особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судових розглядів.
Оцінюючи вказані обставини, поведінку ОСОБА_1 , суддя дійшов до висновку, що останній зловживає своїми правами, а його неявки у судові засідання без поважних причин свідчить про затягування розгляду справи і впливає на розумні строки її розгляду, тому було прийнято рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Враховуючи вказану позицію Європейського Суду, а також вид, розмір і строки стягнень, що можливо накласти на особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП (штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком на десять років, з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, відповідно), суд вважає дане провадження «кримінальним обвинуваченням».
Процес притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, регулюється нормами: Кодексу України про адміністративні правопорушення; Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735); Порядком направлення водії транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (далі Порядок); Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція №1395); ЗУ «Про Національну поліцію».
Пунктом п.2.5 Правил Дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно п.п.9, 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.п.2-4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п.13 Порядку лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Аналогічна норма міститься і у Розділі III «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів» Інструкції № 1452/735.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Розглянувши справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, доведена і підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:
- даними, встановленими протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №281349 від 25.03.2025 року, згідно якого встановлено дату та місце скоєння адміністративного правопорушення;
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.03.2025 року (час направлення: 14 год. 27 хв.), згідно з яким огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження. Підставами для проведення огляду стали факти встановлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло; порушення мови; неприродна блідість обличчя;
- даними відеозапису (відео файл «ЕПР1 281349» з нагрудних камер поліцейських, згідно яких зафіксовано рух транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Після його зупинки встановлено особу водія - ОСОБА_1 . В ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейськими у останнього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим водію запропоновано пройти огляд у медичному закладі з метою визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовляється (час відеозапису 0:42:03 - 0:42:14). Поліцейським роз'яснено останньому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у вигляді складення протоколу за ст.130 КУпАП;
- копією постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;
- копією постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років.
Згідно довідки УПП в Запорізькій області ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Оцінюючи вказані докази, суддя дійшов висновку, що вони не суперечать один одному, а навпаки доповнюють та підтверджують обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Порушень з боку патрульних поліцейських по оформленню адміністративного матеріалу відносно останнього, суддя не вбачає.
При прийнятті рішення суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП та непричетність до нього ОСОБА_1 , суду не надано і не встановлено під час судового розгляду.
В даному випадку суддя дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази: дані протоколу про адміністративне правопорушення та на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не суперечать, а навпаки доповнюють один одного і є переконливими, підтверджуючи:
- порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану наркотичного сп'яніння;
- наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, наявність неодноразових фактів притягнення його до адміністративної відповідальності, у тому числі за ст. 130 КУпАП (майже 20 разів).
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя не вбачає.
Санкцією ч.3 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
В матеріалах справи стосовно ОСОБА_1 відсутні відомості щодо наявності у власності останнього транспортного засобу.
Автомобіль ««ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , не належить останньому (власник - ОСОБА_2 ).
Санкція ч.3 ст.130 КУпАП передбачає стягнення, зокрема у виді позбавленням права керування транспортними засобами.
Суб'єкт передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами ч.3 ст.130 КУпАП не містить.
Законодавець прямо передбачив відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП у виді санкції позбавлення права керування транспортним засобом до осіб, які двічі протягом року піддавалися адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні статті 130 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.130 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
За вказаних обставин, вважаю, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.130 КУпАП України, а саме: штраф в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на десть років, але без конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 130, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень (отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. (Реквізити для сплати: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
У разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП (не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод