Справа № 308/8139/25
про залишення позовної заяви без руху
13.06.2025 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лешанич Леся Вікторівна, до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення 3% та інфляційних втрат,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лешанич Леся Вікторівна, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» скерував позовну заяву, подану до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, згідно з якою просить стягнути із Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 основну суму заборгованості в розмірі 83052,80 грн, суму інфляційних збитків у розмірі 96002,06 грн та суму штрафних санкцій у розмірі 19277,35 грн.
Позов мотивовано тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 у справі №308/10134/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди були задоволені частково. Суд ухвалив стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 83052,80 грн. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 у справі №308/10134/16-ц набрало законної сили. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.07.2018 за заявою Державної казначейської служби України Закарпатської області було встановлено спосіб та порядок виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017. Також Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області роз'яснило, що відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість буде погашатися Державною казначейською службою України у другу чергу. Проте рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 не виконувалося жодною мірою з моменту набрання ним законної сили і за майже вісім років ОСОБА_1 не отримав жодних виплат із суми, що належить йому відповідно до законів України та відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017. Рішення суду не виконувалося у період з 14.09.2017 по 09.06.2025, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. У зв'язку з цим позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 19277,35 грн та інфляційні збитки у розмірі 96002,06 грн, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а саме, не містить:
відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися (п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Звертаючись з даним позовом, окрім стягнення 3% та інфляційних втрат, позивач також просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 83052,80 грн, тобто суму, яку вже було стягнуто згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2017 у справі №308/10134/16-ц.
Суддя наголошує, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №254цс19). Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.
Право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України і стягнення з боржника трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду не залежить від діяльності органів державної виконавчої служби з цього приводу.
Така правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 4 грудня 2019 року справі №601/2120/17.
З урахуванням наведеного, позов не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості (83052,80 грн), яку вже стягнуто рішенням суду, що набрало законної сили, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Як роз'яснено в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування у даній справі.
Крім того, дана позовна заява подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, якою визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн.
Позовна заява містить ціну позову - 198332,21 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, у даному випадку позивачеві слід сплатити судовий збір у сумі 1586,66 грн (1983,32 * 0,8), про що подати документ, що підтверджує сплату судового збору у вказаній сумі.
Позивачем у позові зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак наведені доводи позивача є помилковими та не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову є не стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а стягнення суми саме за прострочення виконання рішення суду.
Підстав для звільнення від сплати судового збору судом не встановлено та документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону до позову не додано.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України та залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви (у новій редакції) з усуненими недоліками, надіслання її копії для відповідача, а також подання документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 1586,66 грн.
Платіжними реквізитами для перерахування судового збору в гривнях є:
отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895
банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)
код банку отримувача (МФО) - 899998
рахунок отримувача - UA308999980313141206000007493
код класифікації доходів бюджету - 22030101
призначення платежу *; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).
Суддя наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, в кожному випадку позивач при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
У зв'язку з наведеним, вимоги судді щодо усунення недоліків позовної заяви, зазначені в даній ухвалі про залишення позовної заяви без руху щодо оформлення заяви у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лешанич Леся Вікторівна, до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення 3% та інфляційних втрат - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, роз'яснивши при цьому, що в разі не усунення у визначений строк недоліків позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу та його представникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик