13.06.2025м. СумиСправа № 920/493/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/493/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676)
до відповідача: Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Щербакова, буд. 14, код 30880163)
про стягнення 130 296, 25 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» борг у загальній сумі 130 296,25 грн, у тому числі: пеня у сумі 105 821,12 грн; три проценти річних у сумі 17 123,40 грн; інфляційні втрати у сумі 7 351,73 грн та сплачений судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.03.2025 справу № 920/493/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 02.04.2025 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/493/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Представником Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 15.04.2025 (вх. №1734 від 15.04.2025), в якому просить зменшити штрафні санкції Комунальному підприємству «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що причини неналежного виконання зобов'язання договору № 7316-ПСО(ТКЕ)-29 постачання природного газу КП «Ромнитеплосервіс» РМР є результати діяльності підприємства. В 2024 році КП «Ромнитеплосервіс» РМР отримало збитки в сумі 1083,0 тис. грн. Протягом року Виконком Роменської міської ради Сумської області надало підприємству фінансову підтримку в сумі 600,00 тис. грн. На оплату заборгованості за спожитий природній газ.
Згідно вищевикладеної інформації, просило звернути увагу, що КП «Ромнитеплосервіс» РМР на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/н від 22.04.2025 (вх. №1867 від 22.04.2025), в якому заперечує проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (далі - споживач) 14.10.2022 року було укладено договір № 7316- ПСО(ТКЕ)-29 постачання природного газу (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5.
Договору).
На виконання умов зазначеного Договору, позивач, у період з листопада 2022 року по квітень 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 213 909,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
1. період постачання - листопад 2022 року :
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 128,04100 тис куб м, вартістю 971 048,51 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу: 3,52908 тис куб м, вартістю 135 832,15 грн. (обсяг II);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 3,52908 тис куб м, вартістю 58 420,00 грн (обсяг IІІ).
2. період постачання - грудень 2022 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу: 149,77100 тис куб м, вартістю 1 135 846,37 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу: 1,74453 тис куб м, вартістю: 28 878,76 грн (обсяг ІІІ).
3. період постачання - січень 2023:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, обсяг переданого газу: 158,83500 тис куб м, вартістю 1 204 586,72 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023, обсяг переданого газу: 14,54448 тис куб м, вартістю 240 767,69 грн (обсяг ІІІ).
4. період постачання - лютий 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 143,18900 тис куб м, вартістю: 1 085 929,22 грн (обсяг І);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 19,66416 тис куб м, вартістю 756 861,62 грн (обсяг ІІ);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023, обсяг переданого газу: 25,47100 тис куб м, вартістю 421 644,06 грн (обсяг ІІІ).
5. період постачання - березень 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, обсяг переданого газу: 119,58300 тис куб м, вартістю: 906 903,98 грн (обсяг І);
-акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023, обсяг переданого газу: 13,85388 тис куб м, вартістю: 229 335,56 грн. (обсяг ІІІ).
6. період поставки - квітень 2023 року:
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2023, обсяг переданого газу: 22,90216 тис куб м, вартістю: 173 687,40 грн (обсяг І).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання- передачі природний газ здійснюється до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У період з листопада 2022 року по квітень 2023 року відповідач спожив природний газ на загальну суму 7 213 909,89 грн.
Проте, оплату за спожитий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Позивач нарахував з відповідачу пеню у сумі 105 821, 12 грн; три проценти річних у сумі 17123, 40 грн та інфляційні втрати в сумі 7 351, 73 грн, які просить суд стягнути.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються циві льно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку 3 % річних складають 17 123, 40 грн, а інфляційні втрати складають 7 351, 73 грн.
Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат суд вважає арифметично правильним.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати за постачання природного газу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок чого останнім нараховано пеню, яка за перевіркою суду є аріфметично правильною та підлягає задоволенню.
При цьому суд бере до уваги доводи Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради про те, що в 2024 році КП «Ромнитеплосервіс» РМР отримало збитки та знаходиться у скрутному матеріальному становищі.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною другою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки (пені) за порушення Договору, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % від заявленої до стягнення суми.
Суд вважає, що зменшення розміру такої пені на 50 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 50% від нарахованої - 52 910, 56 грн.
З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення у такому випадку зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Щербакова, буд. 14, код 30880163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) пеню у сумі 52 910, 56 грн (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот десять гривень п'ятдесят шість копійок), 3% річних у сумі 17 123, 40 грн (сімнадцять тисяч сто двадцять три гривні сорок копійок), інфляційній втрати в сумі 7 351, 73 грн (сім тисяч триста п'ятдесят одна гривня сімдесят три копійки) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
3. Відмовити в частині вимог щодо стягнення 52 910, 56 грн (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот десять гривень п'ятдесят шість копійок) пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа