65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1010/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,
розглянувши справу
за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артура Савельєва, буд. 6)
в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 73 849,30 грн;
представники учасників справи:
від прокуратури - Пендей А.В.,
від позивача - Асташенкова О.І.,
від відповідача - не з'явився,
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни про стягнення 73 849,30 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,0403 га за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 82-А (кадастровий номер 5110137500:26:014:0004).
В обґрунтування позову посилається на встановлення порушення вимог законодавства та інтересів територіальної громади міста Одеси під час використання вищевказаної земельної ділянки. Вказує, що з моменту набуття права власності на багатофункціональну будівлю загальною площею 1917,3 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 82-А, відповідач до теперішнього часу використовує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівлі готелю та магазину без належного оформлення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без внесення плати за землю в передбаченому законодавством розмірі. При цьому прокурор звертає увагу на невжиття Одеською міськрадою та її уповноваженими органами заходів щодо звернення до суду з метою стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Ухвалою від 24.03.2025 позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1010/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
Протокольною ухвалою від 23.04.2025 закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
21.05.2025 представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив протокольною ухвалою від 21.05.2025, призначивши наступне судове засідання на 04.06.2025.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.06.2025, прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача підтримала позицію прокурора.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалась, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про розгляд справи повідомлялась належним чином.
04.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що відповідачем протягом тривалого часу не сплачувалась плата за користування земельною ділянкою, чим порушено інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та інтереси держави в цілому.
Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
08.08.2024, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру, прокурор надіслав Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради запит № 52-9168ВИХ-24 на інформацію стосовно укладення з ФОП Абакумовою Л.Г. договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:26:014:0004), заборгованості за користування земельною ділянкою, вжиття заходів щодо стягнення заборгованості або ж причин їх невжиття (а.с. 33-36).
На запит прокурора Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 16.08.2024 № 01-19/1155 повідомив, що договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ФОП Абакумовою Л.Г. не укладався, останній було направлено вимогу про сплату заборгованості за період з 01.07.2024 по 31.01.2024, станом на 16.08.2024 безпідставно збережені кошти ФОП Абакумовою Л.Г. за безпідставне користування земельною ділянкою за період з 01.07.2023 по 31.07.2024 складають 146 203,23 грн (а.с. 37).
22.10.2024 прокурор надіслав Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради запит № 52-12665ВИХ-24 на отримання інформації про наявну заборгованість ФОП Абакумової Л.Г. за безпідставне користування земельною ділянкою за період з 01.07.2023 по теперішній час (а.с. 42-44).
Листом від 15.11.2024 № 01-19/1649 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив прокурора про вжиття заходів досудового врегулювання спору, а також про звернення до Юридичного департаменту Одеської міської ради із проханням розгляду питання щодо звернення до суду за стягненням з ФОП Абакумової Л.Г. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2023 по 30.04.2024 у розмірі 111 690,93 грн. При цьому у листі зазначено, що за наявною у департаменті інформацією позов до суду не подавався. До листа департаментом було надано розрахунок безпідставно збережених коштів ФОП Абакумовою Л.Г. за користування земельною ділянкою (а.с. 45-46).
10.12.2024 прокурор надіслав Одеській міській раді запит № 52-15010ВИХ-24 на інформацію щодо вжиття заходів позовного характеру щодо стягнення з ФОП Абакумової Л.Г. безпідставно збережених коштів, розрахованих за період з 01.07.2023 по 30.10.2024 в сумі 180 715,53 грн (а.с. 64-67).
Листом від 25.12.2024 № 01-19/1843 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради на запит прокурора повідомив про віднесення питань щодо позовної роботи до компетенції Юридичного департаменту Одеської міської ради. Також зазначив, що на даний час Одеська міська рада не зверталась до суду з позовною заявою про стягнення з ФОП Абакумової Л.Г. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2023 по 30.10.2024 у розмірі 180 715,53 грн (а.с. 68).
17.01.2025 прокурор надіслав Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради запит № 52-634ВИХ-25 на інформацію щодо заборгованості ФОП Абакумової Л.Г. за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5110137500:26:014:0004) за період з 01.07.2023 по теперішній час, із наданням актуального розрахунку заборгованості (а.с. 47-50).
Листом від 24.01.2025 № 01-19/65 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив прокурора про вжиття заходів досудового врегулювання спору та про порушення перед Юридичним департаментом Одеської міської ради питання щодо можливості звернення з позовом до суду. До листа департаментом було надано розрахунок заборгованості ФОП Абакумової Л.Г. станом на 31.12.2024 у розмірі 73 849,30 грн (а.с. 51-52).
28.01.2025 прокурора надіслав Одеській міській раді запит № 52-1222ВИХ-25, в якому просив повідомити, чи вживала міськрада та чи планує вживати заходи позовного характеру щодо стягнення з ФОП Абакумової Л.Г. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, розрахованих за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 в сумі 73 849,30 грн (а.с. 69-72).
Листом від 10.02.2025 № 01-19/150 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив прокурора, що станом на 07.02.2025 Одеська міська рада не зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом до ФОП Абакумової Л.Г. про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за визначений у запиті період.
З урахуванням означеного, прокурор вважає, що ним виконано всі можливі та передбачені законодавством дії для спонукання компетентного органу пред'явити відповідний позов, однак Одеська міська рада, як вказує прокурор, не виконала належним чином свої повноваження.
Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
03.03.2025 прокурор в поряду ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Одеську міську раду про підготовку для подачі до Господарського суду Одеської області позовної заяви (а.с. 75-76).
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно інформаційної довідки № 411269913 від 04.02.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 24-25), свідоцтва про право власності від 17.07.2008 (а.с. 27-28) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19654828 від 24.07.2008 (а.с. 29) Абакумовій Ларисі Георгіївні на праві приватної власності належить багатофункціональна будівля, загальною площею 1917,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Одеської міської ради № 5992-V від 13.07.2010 (а.с. 30) ФОП Абакумовій Л.Г. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,0403 га за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 82-А, для експлуатації та обслуговування будівлі готелю та магазину.
Рішенням Одеської міської ради № 3974-VII від 31.10.2018 (а.с. 31-32) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:26:014:0004), площею 0,0403 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_2 ; надано ФОП Абакумовій Л.Г. земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в оренду на 25 років, цільове призначення - В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівлі готелю та магазину; затверджено орендну плату в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ФОП Абакумовою Л.Г.; зобов'язано ФОП Абакумову Л.Г.: дотримуватися положень статті 96 Земельного кодексу України, виконувати вимоги та умови землекористування, передбачені договором оренди землі, визначені службами й організаціями міста та області, викладені в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки; оформити в порядку, встановленому чинним законодавством, договір оренди землі, передбачений пунктом 4 цього рішення.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5107310052019 від 21.01.2019 (а.с. 53-54) земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004 розташована за адресою: м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 82-А, цільове призначення: В.03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: для експлуатації та обслуговування будівлі готелю та магазину, площа земельної ділянки: 0,0403 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.09.2015.
Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-5100832542023 від 04.10.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004 становить 2 626 980,68 грн (а.с. 57).
26.12.2024 прокурор надіслав Головному управлінню ДПС в Одеській області запит на інформацію щодо сплати ФОП Абакумовою Л.Г. земельного податку за 2023 рік та за поточний період 2024 року станом на день надання відповіді на запит. Також просив повідомити , чи вживались ГУ ДПС в Одеській області заходи позовного характеру щодо стягнення з ФОП Абакумової Л.Г. заборгованості зі сплати земельного податку (а.с. 58-61).
На запит прокурора ГУ ДПС в Одеській області листом від 02.01.2025 № 82/5/15-32-24-07-05 від 02.01.2025 повідомило про те, що ФО Абакумова Л.Г. є платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004. За 2023 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12.04.2023 № 1716545-2407-1553, яке було надіслано засобами поштового зв'язку, нараховано 57 713,47 грн. За 2024 рік відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.04.2023 № 166879-2407-1553-UA51100270000073549, яке було надіслано засобами поштового зв'язку, нараховано 60 656,86 грн. На дату надання інформації платіжним дорученням № 80 від 26.12.2024 сплачено 57 713,47 грн, платіжним дорученням № 81 від 26.12.2024 сплачено 60 656,86 грн. За платником рахується податковий борг (пеня) в сумі 7 401,65 грн.
В ході дослідження листування прокурора з Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради суд з'ясував, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 у справі № 916/2292/22 позов Одеської міської ради задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 165 976,99 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004, які розраховано станом на 01.01.2022.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2024 у справі № 916/5799/23 позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 129 705,41 грн за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004, які розраховано за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.
Предметом позову у справі № 916/1010/25, що розглядається, є вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:26:014:0004 у розмірі 73 849,30 грн за період з 01.07.2023 по 31.12.2024.
Розрахунок спірної заборгованості наявний у матеріалах справи (а.с. 52).
Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Позовні вимоги направлені на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, без укладання договору оренди.
За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України - це право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас за змістом ст. 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .
Підсумовуючи наведене, суд вказує, що з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже відповідач, здійснюючи користування спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на останню, фактично зберіг в себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, повинен повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Суд також зауважує, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Як встановлено судом, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2 626 980,68 грн.
За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 ПК України річна сума плати за землю не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, які введено в дію 20.09.2011. У відповідності до вказаного рішення розмір ставки орендної плати за спірну ділянку становить 5% від нормативної грошової оцінки.
Перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за період з 01.07.2023 по 31.12.2024, зроблений з урахуванням розміру нормативної грошової оцінки за 2023 рік та розміру ставки орендної плати за спірну ділянку, а також з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік для визначення розміру безпідставно збережених коштів у 2024 році, суд вважає його правильним, а вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артура Савельєва, буд. 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) до Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 73 849,30 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно збережені кошти у сумі 73 849,30 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абакумової Лариси Георгіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ отримувача - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 червня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 13 червня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков