65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1385/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (код ЄДРПОУ 39744645, 09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцалюк Про" (код ЄДРПОУ 44254216, 65096, м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Вільямса академіка), 59-Е)
про стягнення 170000,00 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцалюк Про" про стягнення 170000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки № 13/01-2022 від 13.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою від 17.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Також, додатково ухвалу про відкриття провадження у цій справі судом було направлено на наявну у позовній заяві електронну адресу відповідача: enterprisetrade@ukr.net.
За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, отже відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз Трейд" (далі - постачальник) укладено договір поставки №13/01-22, за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пиломатеріали хвойних порід дерева (сосна) (далі - товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару та інші умови зазначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору, покупець надає постачальнику по електронній пошті чи в інший спосіб за домовленістю сторін специфікацію на поставку відповідної партії товару, в якій вказується найменування, асортимент, кількість товару та інші умови, необхідні для здійснення поставки. В разі узгодження специфікація підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що умови поставки узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору на відповідний асортимент товару. Строки поставки зазначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Датою поставки (передачі) товару постачальника у власність покупця є дата, зазначена у видаткових накладних, що підтверджує отримання товару покупцем. Постачальник за власний рахунок забезпечує пакування товару, необхідне для перевезення, вид якого зазначений у специфікації. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару від постачальника покупцю.
Відповідно до п. 3.1. договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного договору, що зазначається у специфікаціях до цього договору, у відповідності до товаросупровідних документів. Кількість прийнятого товару вказується покупцем у видаткових накладних.
Згідно з п. 4.1. договору, кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором у відповідності до чинного законодавства України та сприяти іншій стороні у виконанні обов'язків.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: у встановлений термін передати товар разом із супроводжуючими документами покупцю; передати товар у стані, що відповідає встановленим стандартам та договору; виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.
Згідно з п. 5.1. договору, конкретні ціни за одиницю виміру товару визначаються у специфікаціях до договору.
За умовами розділу 6 договору, розрахунки за товар здійснюються на підставі цього договору у безготівковій формі, у національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний у цьому договорі. Порядок розрахунків узгоджується сторонами у специфікації до цього договору на відповідний асортимент товару.
За умовами п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, діє до 31 грудня 2022 року, але не раніш повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору.
В пункті 11.5. договору сторони узгодили, що всі документи (підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками), які стосуються даного договору і передані засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, - мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну оригіналами, породжують права і обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені.
Договір, додатки до нього, специфікації, претензії, документи тощо вважаються переданими покупцем або постачальником один одному при отриманні підтвердження про їх прийняття з та на електронні адреси покупця та постачальника. При цьому положення Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис" до даного договору не застосовуються.
Договір підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.
13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентерпрайз Трейд" було підписано специфікацію № 1.
Умовами п. 1 специфікації передбачені характеристики товару, його ціна та строк поставки до 28.01.2022.
Пунктом 3 специфікації визначено, що покупець здійснює попередню передоплату по даній специфікації в розмірі 170000,00 грн. Оплата здійснюється згідно залікових розмірів. Покупець оплачує кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту завантаження товару в автомобіль.
Специфікацію підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.
13.01.2022 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату на суму 170000,00 грн. з ПДВ.
На підставі вищевказаного рахунку позивачем було перераховано на користь відповідача кошти в загальному розмірі 170000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 17.01.2022 №28778.
В матеріалах справи міститься податкова накладна, складена і зареєстрована відповідачем на суму передоплати, та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у даній справі.
Так, з витягу ЄДР станом на 15.01.2023 вбачається, що за ідентифікаційним кодом 44254216 зареєстровано юридичну особу з найменуванням: ТОВ "Ентерпрайз Трейд", місцезнаходження: 03179, м.Київ, Брест-Литовське шосе, буд.8-А.
При цьому, як слідує з витягу ЄДР станом на 27.02.2024, за ідентифікаційним кодом 44254216 зареєстровано юридичну особу з найменуванням: ТОВ "Гуцалюк Про", місцезнаходження: 65089, м.Одеса, вул.Вільямса Академіка, 59-Е.
В свою чергу, в розділі "Дані про хронологію реєстраційних дій" міститься запис від 17.01.2023, 1000721070003046619 про зміну найменування юридичної особи (повного та/або скороченого) та її місцезнаходження.
Таким чином, долучені докази підтверджують зміну, серед іншого, найменування та місцезнаходження відповідача у даній справі.
12.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав в строк сім календарних днів від дня пред'явлення цієї вимоги здійснити поставку (передання) оплаченого товару згідно договору поставки № 13/01-2022 від 13.01.2022 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246 або повернути суму попередньої оплати в розмірі 170000,00 грн.
Разом з тим, претензія залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплата до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, 13.01.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №13/01-22, за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пиломатеріали хвойних порід дерева (сосна) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару та інші умови зазначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.
За умовами розділу 6 договору, порядок розрахунків узгоджується сторонами у специфікації до цього договору на відповідний асортимент товару.
13.01.2022 між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1.
Умовами п.1 специфікації передбачені характеристики товару, його ціна та строк поставки до 28.01.2022.
Пунктом 3 специфікації передбачено, що покупець здійснює попередню передоплату по даній специфікації в розмірі 170000,00 грн.
17.01.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача кошти в загальному розмірі 170000,00 грн.
В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору.
За наведених обставин, враховуючи відсутність правових підстав для утримання відповідачем суми грошових коштів, сплачених позивачем в якості передоплати, а також беручи до уваги те, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення спірної суми грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, а також доказів поставки товару згідно договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми попередньої оплати у розмірі 170000,00 грн.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуцалюк Про" (код ЄДРПОУ 44254216, 65096, м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка (Вільямса академіка), 59-Е) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" (код ЄДРПОУ 39744645, 09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246) - 170000 (сто сімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 13 червня 2025 р.