13 червня 2025 року Справа № 915/139/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Фізичної особи-підприємця Чистова Олена Олександрівна, АДРЕСА_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача: адвокат Нацик Ігор Олександрович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомед-Центр", вул. 2 Екіпажна (вул. Володарського), буд. 4, м. Миколаїв, 54003
представник відповідача, адвокат Мотельчук Юлія Ігорівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
про: стягнення 186 105,41 грн.
Фізична особа-підприємець Чистова Олена Олександрівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 21.01.2025 (вх.№1337/25 від 29.01.2025) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомед-Центр" заборгованості за Договором №1 від 01.08.2014 у розмірі 186 105,41 грн., з якої: - 110 002,29 грн. - сума заборгованості за Договором; - 63 282,51 грн. - інфляційні втрати; - 12 820,61 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем Договору №1 від 01.08.2014 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалено провести розгляд справи № 915/139/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для учасників справи строки для подання заяв по суті.
05.02.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 04.02.2025 (вх. № 1689/25) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
19.02.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником відповідача подано повідомлення № 69043 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (вх. № 2513/25), сформоване в системі "Електронний суд" 18.02.2025.
19.02.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, сформоване в системі "Електронний суд" 19.02.2025 (вх. № 2497/25) в якому просить суд розглядати справу № 915/139/25 за позовом фізичної особи-підприємця Чистової Олени Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомед-Центр" про стягнення заборгованості за договором поставки у порядку загального позовного провадження для правильного врегулювання спору. В обґрунтування клопотання зазначає, що дана справа потребує детального розгляду по суті та з'ясування всіх обставин, а саме: надання учасникам справи можливості прибути до судового засідання на стадії проведення підготовчого судового засідання з можливістю заявити відповідні клопотання на витребування доказів, проведення експертизи чи допиту свідків; надання учасникам справи можливості надавати особисті пояснення та ставити відповідні запитання по суті спору, в тому числі щодо обґрунтованості позовних вимог та розрахунків суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біомед-Центр» про розгляд справи № 915/139/25 в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Відповідач не скористався наданим йому ст. ст. 161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
11.03.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, сформованої в системі «Електронний суд» 11.03.2025 (вх. № 3699/25) в якій зазначає, що правовідносини на які посилається позивач, мали місце в листопаді 2021 року, а позовна заява подана у січні 2025 року, відповідно строк позовної давності сплинув у зв'язку з чим даний позов не може бути задоволено. Зауважує, що строк позовної давності сплинув і на момент направлення відповідачу позивачем претензії 27.11.2024.
24.03.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення на клопотання (заяву) представника відповідача від 11.03.2025 про застосування строків позовної давності, сформованої в системі «Електронний суд» 23.03.2025 (вх. № 4477/25) в яких заперечує проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки строк позовної давності для позивача не сплинув і позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, про що окремо позивачем зазначено у тексті позовної заяви. Звертає увагу суду та відповідача, що строк позовної давності для позивача, що визначений ст. 257 ЦК України, який розпочався у період з 01.02.2021 по 12.11.2021 по першій та останній (тринадцятій) видатковій накладній, відповідно, з 30.01.2024 є зупиненим на період дії воєнного стану в Україні, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024. Акцентує, що станом на 30.01.2024 строк позовної давності для позивача для звернення до суду з позовом не завершився. Цей строк спливав (завершувався) для позивача 01.02.2024 - по першій видатковій накладній та 12.11.2024 по останній (тринадцятій) видатковій накладній.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
01.08.2014 між Фізичної особою-підприємцем Чистовою Оленою Олександрівною (продаіець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біомед-Центр» (покупець) укладено договір № 1 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти реагенти, калібратори, контролі, предмети одноразового використання та витратні матеріали, що визначені та обумовлені договором (далі - товар), та сплатити продавцю суму відповідно до умов договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його укладення. Цей договір є чинним до 31 грудня 2014 року включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце під час дії Договору та обов'язку виконання усіх невиконаних зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі якщо за два місяці до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону про розірвання цього договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
Договір підписаний та скріплений печаткою відповідача.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється за цим договором зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.3 Договору кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видатковій накладній на товар, який поставляється.
Відповідно до п. 2.3 Договору поставка та передача замоленого товару продавцем покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати отримання замовлення покупця продавцем, за умови наявності такого замовленого товару на складі продавця. У випадку відсутності замоленого товару на складі продавця, сторони погоджують можливий строк поставки такого товару.
Відповідно до п. 2.6 Договору датою поставки товару є дата видаткової накладної, у випадку якщо місце поставки товару є інше місто України (не м. Київ), тоді датою поставки є дата поставки товару на склад перевізника. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в заявці на поставку відповідної партії товару.
Відповідно до п. 2.8 Договору товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем за цим договором, за кількістю - згідно кількості товару, що зазначена у видатковій накладній на товар, який поставляється.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість договору складається загальної вартості усіх видаткових накладних, що додаються до цього договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється таким чином:
3.3.1 Передплата вартості замовленого товару у розмірі 25 % на момент підтвердження заявки з урахуванням п. 2.2
3.3.2 Оплата решти вартості товару у розмірі 75 % по факту поставки товару протягом 3 банківських днів.
Відповідно до п. 3.4 Договору зобов'язання покупця щодо сплати за цим договором вважаються виконаними в момент отримання продавцем суми, що зобов'язаний сплатити покупець за цим договором. При цьому, якщо продавцем здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, суми, що отримує продавець від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед продавцем в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, які зазначені у рахунках-фактурах), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору продавець передав покупцю, а покупець без жодних зауважень прийняв товар на загальну суму 203 456,49 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 5 від 26.01.2021 на суму 36 225,00 грн.;
- видаткова накладна № 6 від 26.01.2021 на суму 10 010, 00 грн.;
- видаткова накладна № 14 від 24.02.2021 на суму 25 321,41 грн.;
- видаткова накладна № 15 від 24.02.2021 на суму 10 309,68 грн.;
- видаткова накладна № 22 від 29.03.2021 на суму 5 408,00 грн.;
- видаткова накладна № 23 від 30.03.2021 на суму 8 930,50 грн.;
- видаткова накладна № 31 від 21.04.2021 на суму 15 500,80 грн.;
- видаткова накладна № 32 від 06.05.2021 на суму 11 491,20 грн.;
- видаткова накладна № 35 від 19.05.2021 на суму 1 926,40 грн.;
- видаткова накладна № 37 від 05.07.2021 на суму 14 718,60 грн.;
- видаткова накладна № 46 від 03.08.2021 на суму 37 114,50 грн.;
- видаткова накладна № 66 від 11.10.2021 на суму 6 845,20 грн.;
- видаткова накладна № 96 від 08.11.2021 на суму 19 655,20 грн.
Підставою поставки товару у видаткових накладних вказано договір № 1 від 01.08.2014.
Позивач у позові зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 93 454,20 грн., що підтверджується банківськими виписками.
В подальшому 27.11.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату суми заборгованості за поставлений товар № 01-11-24 від 01.11.2024 в якій вимагав у місячний строк (починаючи з дати отримання цієї претензії) сплатити суму заборгованості, враховуючи інфляційні нарахування та проценти за користування коштами у розмірі 179 885, 94 грн., докази направлення претензії, видаткових накладних та акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2024 додано до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 110 002,29 грн. (203 456,49 грн. - 93 454,20 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно ст.5 09 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст. 180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість переданого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 110 002,29 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу по Договору у розмірі 110 002,29 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено вище, на виконання умов Договору продавець передав покупцю, а покупець без жодних зауважень прийняв товар на загальну суму 203 456,49 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними.
Враховуючи строки оплати, встановлені в п. 3.3 Договору, першим днем прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача за видатковими накладними № 5 від 26.01.2021 на суму 36 225,00 грн. та № 6 від 26.01.2021 на суму 10 010,00 грн. - є 01.02.2021, за видатковими накладними №14 від 24.02.2021 на суму 25 321,41 грн. та № 15 від 24.02.2021 на суму 10 309,68 грн. - є 02.03.2021, за видатковою накладною № 22 від 29.03.2021 на суму 5408, 00 грн. - є 02.04.2021, за видатковою накладною № 23 від 30.03.2021 на суму 8 930,50 грн. - є 05.04.2021, за видатковою накладною № 31 від 21.04.2021 на суму 15 500,80 грн. - є 27.04.2021, за видатковою накладною № 32 від 06.05.2021 на суму 11 491,20 грн. - є 12.05.2021, за видатковою накладною № 35 від 19.05.2021 на суму 1 926,40 грн. - є 25.05.2021, за видатковою накладною № 37 від 05.07.2021 на суму 14 718,60 грн. - є 09.07.2021, за видатковою накладною № 46 від 03.08.2021 на суму 37 114,50 грн. - є 09.08.2021, за видатковою накладною № 66 від 11.10.2021 на суму 6 845,20 грн. - є 15.10.2021, за видатковою накладною № 96 від 08.11.2021 на суму 19 655,20 грн. - є 12.11.2021.
26.11.2021 покупцем здійснено останню часткову оплату переданого товару на загальну суму 93 454,20 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку продавця.
В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 63 282,51 грн. - 3% річних та 12 820,61 грн. інфляційних втрат, які нараховані окремо за кожною видатковою накладною.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача, сформованої в системі «Електронний суд» 11.03.2025 (вх. № 3699/25 від 11.03.2025) про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 3 ст. 263 Цивільного кодексу України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Періодом виникнення спірної заборгованості є лютий 2021 року - листопад 2021 року.
Так, з 01.02.2021 розпочався перебіг позовної давності по першій видатковій накладній (видаткова накладна № 5 від 26 січня 2021). З урахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України по цій першій видатковій накладній закінчення строку позовної давності припадало на 01.02.2024.
З 12.11.2021 розпочався перебіг позовної давності по останній (тринадцятій) видатковій накладній (видаткова накладна № 96 від 08.11.2021). З урахуванням ст. 257 Цивільного кодексу України по цій останній видатковій накладній закінчення строку позовної давності припадало на 12.11.2024.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ Розділ "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.».
Редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяла у період з 17.03.2022 року по 29.01.2024 року.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» 8 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 Розділу "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Цивільного кодексу України було змінено та викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».
Редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України набрала чинності з 30.01.2024 та є діючою на сьогодні.
Строк позовної давності для позивача, що визначений у ст. 257 ЦК України, закінчення якого (з 01.02.2024 по 12.11.2024) припало на період дії воєнного стану в Україні, з 30.01.2024 року є зупиненим на період дії воєнного стану в Україні та має бути продовженим з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Отже, строк позовної давності для Позивача є зупиненим та таким, що не сплив.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОМЕД-ЦЕНТР" (вул. 2 Екіпажна (вул. Володарського), буд. 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 37279043) на користь Фізичної особи-підприємця Чистової Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 110 002,29 грн. основного боргу, 12820,61 грн. - 3% річних, 63282,51 грн. - інфляційних втрат та 3028,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук