03 червня 2025 року Справа № 915/1632/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участі представників учасників справи:
прокурор - Левкович А.Є.
від 1-го позивача (представник 1-го позивача) - в судове засідання не з'явився,
від 2-го позивача (представник 2-го позивача) - в судове засідання не з'явився,
від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) - в судове засідання не з'явився,
від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) - в судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул.Вадима Благовісного, 73, м.Миколаїв, 54001
електронна пошта: chobanu84@ukr.net
в інтересах держави в особі:
Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54005
електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
Південного офісу Держаудитслужби, вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012
електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua
до відповідача-1: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, вул.Адмірала Макарова, 7, м.Миколаїв, 54005
електронна пошта: obshdgkh@mkrada.gov.ua
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсєвєр", вул.Міцкевича А., буд.6/7, м.Львів, Львівська область, 79000
електронна пошта: vz35023@gmail.com
про: - визнання недійсними додаткових угод №1,2, та № 3 (в частині продовження строку) до договору №367 від 22.09.2024,-
Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №51-50/2-12439ВИХ-24 від 27.12.2024 (вх.№13434/24 від 27.12.2024) до Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсєвєр", у якій просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 15.11.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
- визнати недійсним пп. 2 п.1 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР" на користь місцевого бюджету в особі Миколаївської міської ради пеню та штраф у розмірі 119 617,11 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.09.2023 Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради без використання електронної системи закупівель укладено договір підряду №367 з ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР», предметом якого є поточний ремонт та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться на пл.Адміралтейська, 2 в м. Миколаєві, ціною 1 336 986 грн., зі строком надання послуг до 15.11.2023 (звіт про договір про закупівлю UA-2023-09-29-001957- a). Вказує, що на підставі пп.4 п.19 Особливостей, сторонами укладено додаткові угоди №1 від 15.11.2023 та № 2 від 15.12.2023 до договору №367 від 22.09.2023, якими строк надання послуг продовжено спочатку до 15.12.2023, а потім до 22.12.2023. У подальшому, 22.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору № 367 від 22.09.2023, якою, на підставі пп.4 п. 19 Особливостей, строк надання послуг за договором знов продовжено до 31.03.2024, а строк його дії продовжено до 31.12.2024. Також, сторони, на підставі пп.5 п.19 Особливостей, домовились зменшити ціну договору на 270 052,24 грн., ціна договору стала 1 066 933,76 грн. Сторонами укладено додаткові угоди № 4 від 01.05.2024 та № 5 від 20.05.2024 до договору № 367 від 22.09.2023, відповідно до яких сторони домовилися зменшити ціну договору спочатку на 105 079,52 грн., а потім ще на 2 147,36 грн., відтак ціна договору стала 959 706,88 грн. Зазначає, що за інформацією наданою Миколаївською міською радою у листі від 28.05.2024 №7590/02.02.01-40/08/020/24, документальним підтвердженням об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором № 367 від 22.09.2023 є листи ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» № 12/21 від 15.11.2023, №12/13 від 15.12.2023 та №12/23 від 22.12.2023, в яких підрядник просить продовжити термін дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час на виконання технологічних процесів будівельних робіт. Вказує, що вказані листи від ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» не містять жодних підтверджень зазначених в них обставин, зокрема відомостей про те, які саме роботи додатково виявлені, чим саме підтверджуються несприятливі погодні умови, який проміжок часу вони тривали, і яким чином впливають на технологічні процеси ремонту підвального приміщення, який саме час потрібен для завершення будівельних робіт. Зазначає, що ні листи підрядника, ні Миколаївської міської ради не підтверджують настання/існування обставин, які вимагають внесення відповідних змін до Договору, тому, замовником порушено вимоги пп.4 п. 19 Особливостей закупівель, якими визначено вичерпний перелік для зміни істотних умов договору. Вказує, що дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку виконання робіт шляхом укладення додаткових угод №1, 2 та 3 суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Прокурор вважає, що укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов'язань, за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, спотворює результати закупівлі та нівелює ефективність та досягнення мети закупівлі (задоволення потреб територіальної громади у визначений строк відповідно до запланованої потреби), а можливість зміни строків надання послуг внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Укладення договору з визначеним строком надання послуг та подальше суттєве продовження цього строку без належного документального підтвердження існування об'єктивних обставин, що його спричинили, шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку підрядника. Вказує, що додаткові угоди № 1,2 та 3 до Договору укладені з порушенням вимог підпункту 4 п. 19 Особливостей, тому відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, вони підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2025. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач-1 через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву (вх.№757/25 від 20.01.2025) (т.2 арк.1-12) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що 22.09.2023 департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» укладено договір підряду № 367, предметом якого є поточний ремонт та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться на пл.Адміралтейська, 2 в м. Миколаєві (ДК 021:2015 (45260000-7) - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи). Відповідно до п. 2.1 ціна Договору становить 1 336 986,00 грн. без ПДВ. Згідно п. 5.1 строк дії Договору: з моменту підписання Сторонами і до 31.12.2023 року, водночас до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Пунктом 5.2 встановлено, строк надання послуг за цим Договором: до 15.11.2023 року. Вказує, що 15.11.2023 за вих. №12/21, 15.12.2023 за вих.№12/13 та 22.12.2023 за вих.№12/23 Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» направлено до департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради листи про продовження терміну дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час, на виконання технологічних процесів будівельних робіт. Посадовими особами департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради під час розгляду листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» від 15.11.2023 № 12/21, від 15.12.2023 №12/13, від 22.12.2023 №12/23 досліджено підстави перенесення терміну виконання робіт та прийнято вмотивоване рішення щодо продовження терміну виконання ремонтних робіт до 15.12.2023, до 22.12.2023, до 31.03.2024 відповідно. Вказує, що керуючись пп. 4 та пп.5 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР»: - 15.11.2023 уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду від 22.09.2023 №367, відповідно до п.1 якої Сторони домовилися продовжити строк надання послуг до 15.12.2023 року та внести відповідні зміни до Договору; - 15.12.2023 уклали додаткову угоду № 2 до договору підряду від 22.09.2023 №367, відповідно до п. 1 якої Сторони домовилися продовжити строк надання послуг до 22.12.2023 року та внести відповідні зміни до Договору; - 22.12.2023 уклали додаткову угоду № 3 до договору підряду від 22.09.2023 № 367, відповідно до п. 1 якої Сторони домовилися продовжити строк надання послуг до 31.03.2024 року, строк дії Договору продовжити до 31.12.2024 року та внести відповідні зміни до Договору. Вказує, що Управлінням планування та тендерно-договірної роботи департаменту житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради під час розгляду листів ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» від 15.11.2023 за вих.№12/21, від 15.12.2023 №12/13, від 22.12.2023 №12/23 та дослідженні підстав перенесення терміну виконання робіт встановлено, що виконання ремонтних робіт підвального приміщення, а саме: штукатурення, шпатлювання та облицювання керамічними плитками невід'ємно пов'язане с великим обсягом мокрих процесів, тож подовження строків виконання вказаних робіт обумовлене відсутністю у вказаному підвальному приміщенні як природної так і примусової вентиляції, яка б забезпечувала тепло-вологісний режим, який є необхідним для дотримання вимог ДСТУ-Н Б В.2.6- 212:2016. Згідно типових технологічних карт на виконання даних видів робіт, а також рекомендацій виробників будівельних матеріалів, що були застосовані для даних робіт - роботи мають проводитись при температурі +5С...+30С при відносній вологості 55+-5%, що неможливо досягнути без забезпечення достатньої вентиляції приміщень. Зазначає, що відмова від переносу терміну виконання робіт могла привести, як мінімум до погіршення якості виконаного оздоблення (відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.6- 212:2016 та ін. нормативних документів), як максимум до їх виконання із грубим порушенням технологічних процесів. Зазначає, що при проведенні робіт відділом технічного нагляду департаменту Миколаївської міської ради проводився періодичний контроль в ході виконання будівельних робіт для забезпечення своєчасного виявлення дефектів та вжиття заходів щодо їх усунення та запобігання. Тому згідно ДБН А.3.1-5:2016 при контролі будівельних процесів було підтверджено необхідність продовження строків для дотримання вимог технологічної послідовності виконання робіт для досягнення п. 4.2Д, 4.3Б вказаного ДБН. Зазначає що посадовими особами департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради були розглянуті звернення підрядної організації в сукупності з детальним аналізом вищевикладених обставин, та прийняті мотивовані рішення, щодо подовження терміну виконання ремонтних робіт до 15.12.2023, 22.12.2023та 31.03.2024 відповідно. Зазначає, що вказані причини є об'єктивною підставою продовження строку виконання робіт, а тому, відсутні підстави для застосування ст.ст. 16, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, а саме визнання недійсними додаткових угод від 15.11.2023 №1, від 15.12.2023 №2 та пп. 2 п. 1 додаткової угоди від 22.12.2023 № 3 до договору підряду від 22.09.2023 №367 укладеного між департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР».
Прокурор через систему "Електронний суд" надав відповідь на відзив (вх.№1022/25 від 23.01.2025) (т.2 арк.14-24) в якій не погоджується з доводами відповідача-1 викладеними у відзиві з підстав викладених у відповіді на відзив.
Миколаївська міська рада через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№1033/25 від 23.01.2025) в якій у зв'язку із значною завантаженістю працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради просить суд провести судові засідання без участі представника Миколаївської міської ради на підставі наявних матеріалів справи.
Миколаївська міська рада через систему "Електронний суд" надала пояснення на позовну заяву (вх.№1094/25 від 23.01.2025) (т.2 арк.32-54) в яких зазначає, що не вбачає порушення інтересів держави та невідповідності інтересам територіальної громади міста Миколаєва при укладенні департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» додаткових угод до договору підряду від 22.09.2023 №367, внаслідок яких продовжено строк виконання робіт за договором і як наслідок вжиття належних заходів щодо їх захисту з метою визнання недійсними додаткових угод до Договору.
Прокурор через систему "Електронний суд" надав заперечення на пояснення (вх.№1266/25 від 28.01.2025) (т.2 арк.55-64).
Ухвалою суду від 29.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 27.02.2025.
Позивач-2 через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№2431/25 від 18.02.2025) в якій просить суд розглядати справу без участі представника Південного офісу Держаудитслужби (т.2 арк.75-90).
Ухвалою суду від 27.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 01.04.2025.
Прокурор через систему "Електронний суд" надав клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог (вх.№4839/25 від 28.03.2025) в якому просить суд позовну вимогу про стягнення з ТОВ "БУДМОНТАЖСЄВЄР" на користь місцевого бюджету в особі Миколаївської міської ради штрафних санкцій у сумі 119 617,11 грн - залишити без розгляду.
В обґрунтування клопотання зазначає, що за умовами укладеного між відповідачами договору №367 від 22.09.2023 (розділ 7), сторони передбачили відповідальність за порушення його умов. Зокрема, відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, Виконавець сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Водночас, відповідно до п.17 постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 908/2335/22, неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет. Вказує, що у постанові від 27.11.2024 у справі №911/826/23 Верховний Суд зазначив, що стягнення неустойки в разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов'язань за договором відбувається на користь такої організації. У постанові від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 Верховний Суд дійшов висновку про неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного у договорі порядку стягнення пені у разі, якщо оплата за договором здійснювалась за рахунок коштів, виділених як субвенція, оскільки така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 626-629 Цивільного кодексу України принципам свободи договору, обов'язковості. Вказує, що з урахуванням позиції Верховного Суду, належним позивачем щодо позовної вимоги про стягнення пені та штрафу, обумовлених умовами договору №367 від 22.09.2023, є сторона господарського зобов'язання (замовник), або Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради. Прокурор, ураховуючи вказані обставини просить позовні вимоги про стягнення з ТОВ "БУДМОНТАЖСЄВЄР" штрафних санкцій на користь місцевого бюджету в особі Миколаївської міської ради у даній справі залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 01.04.2025 позовну заяву в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсєвєр" на користь місцевого бюджету в особі Миколаївської міської ради штрафних санкцій у сумі 119 617,11 грн. залишено без розгляду.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги про:
- визнання недійсною додаткову угоду №1 від 15.11.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
- визнання недійсною додаткову угоду №2 від 15.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово - комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
- визнання недійсним пп. 2 п.1 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖСЄВЄР";
Ухвалою суду від 01.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 30.04.2025, як занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 03.06.2025.
Позивач-1, позивач-2, відповідач-1 в судове засідання 03.06.2025 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.04.2025, яка була направлена до електронного кабінету позивача-1 та позивача-2, відовідача-1 в системі "Електронний суд" та отримана останніми 02.05.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (т.1 арк.136-138).
Відповідач-2 в судове засідання 03.06.2025 не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив по суті позовної заяви до суду не надав. Ухвалою суду від 30.04.2025 відповідач-2 повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була надіслана відповідачу-2 за його місцезнаходженням та на електронну пошту.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22 вересня 2023 року між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» (далі - виконавець) укладено Договір підряду №367 (далі - Договір), предметом якого є поточний ремонт та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться на пл.Адміралтейська, 2 в м.Миколаєві (ДК 021:2015 (45260000-7) - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (т.1 арк. 19-26).
Згідно п.1.1 Договору, виконавець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, власними силами та засобами надати послуги з поточного ремонту та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться на пл.Адміралтейська, 2 в м.Миколаєві (далі - послуги), а замовник зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, прийняти і оплатити надані послуги. Кількість: 1 послуга та відповідно до технічного завдання. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.3 Договору, місце надання послуг: Україна, Миколаївська область, м.Миколаїв, житловий будинок №2 на пл.Адміралтейській.
У відповідності до п.2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №5 від 20.05.2024), ціна Договору становить 959 706,88 грн. без ПДВ.
Ціна цього Договору сплачується поетапно відповідно до плану фінансування:
- на 2023 рік - 550 094,76 грн. без ПДВ;
- на 2024 рік - 409 612,12 грн. без ПДВ.
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін та відповідно до бюджетного фінансування (п.2.2 Договору).
Згідно п.2.3 Договору, ціна договору є динамічною та може змінюватись у випадках передбачених п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі документів про обсяги та вартість виконаних робіт відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
Разом з названими документами виконавець надає замовнику документи щодо якості використаних матеріалів та конструкцій з паспортами та сертифікатами (в разі наявності), а також документи, які підтверджують вартість матеріалів (у тому числі накладні, рахунки-фактури тощо). У випадку, якщо виконавець самостійно виготовляє ті чи інші матеріли або конструкції, він зобов'язаний надати замовнику калькуляції, кошториси тощо, які підтверджують вартість таких матеріалів та конструкцій.
Ненадання зазначених документів, є підставою для відмови в оплаті за надані послуги.
У відповідності до п.3.3 Договору, кінцевий розрахунок за цим Договором проводиться замовником не пізніше 20 банківських днів після повного завершення надання послуг визначених п.1.1 Договору, включаючи усунення виявлених, під час приймання, недоліків, тобто після підписання сторонами остаточного Акта здачі-приймання наданих послуг.
В разі відсутності відповідного бюджетного фінансування, замовник здійснює розрахунок за надані послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня відновлення такого фінансування.
Відповідно до п.5.1 Договору, строк дії Договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2023, водночас до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Строк надання послуг за цим Договором: до 15.11.2023 (п.5.2 Договору).
Згідно п.5.3 Договору, виконавець має право надавати акти приймання - передачі наданих послуг по мірі виконання відповідних послуг на об'єкті, але виключно в межах строків встановлених Договором.
У відповідності до п.6.1.1 Договору, виконавець зобов'язаний власними та/або залученими силами та засобами надати визначені цим Договором послуги та здати надані послуги в терміни обумовлені Договором.
Відповідно до підпункту 3 п.10.1 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а саме, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Згідно п.10.2 Договору, внесення змін передбачених п.10.1 Договору відбувається шляхом підписання сторонами додаткової угоди за умови документального підтвердження настання обставин, які вимагають внесення відповідних змін.
Договір містить підписи та печатки сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» направлено до департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради лист №12/21 від 15.11.2023 про продовження терміну дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час, на виконання технологічних процесів будівельних робіт (т.1 арк.81).
15 листопада 2023 року між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР», керуючись пп.4 п.19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 №1178, укладено Додаткову угоду №1 до Договору підряду від 22.09.2023 №367 (далі - Додаткова угода №1) (т.1 арк.59).
Згідно п.1 Додаткової угоди №1, сторони домовились внести зміни до Договору: - продовжити строк надання послуг до 15.12.2023 та викласти п.5.2 Договору в новій редакції: « 5.2. Строк надання послуг за цим Договором: до 15.12.2023 року».
У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» направило до департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради лист №12-П3, який був отриманий останнім 15.12.2023 вх.№2605/08.01.01-22/034/2, в якому просило продовжити термін дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час, на виконання технологічних процесів будівельних робіт (т.1 арк.82).
15.12.2023 між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР», керуючись пп.4 п.19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 №1178, укладено Додаткову угоду №2 до Договору підряду від 22.09.2023 №367 (далі - Додаткова угода №2) (т.1 арк.60).
Згідно п.1 Додаткової угоди №2, сторони домовились внести зміни до Договору: - продовжити строк надання послуг до 22.12.2023 та викласти п.5.2 Договору в новій редакції: « 5.2. Строк надання послуг за цим Договором: до 22.12.2023 року».
Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» направлено до департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради лист №12/23 від 22.12.2023 про продовження терміну дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами, через які потрібен додатковий час, на виконання технологічних процесів будівельних робіт (т.1 арк.83).
22 грудня 2023 року Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» уклали Додаткову угоду №3 до Договору підряду від 22.09.2023 №367 (далі - Додаткова угода №3) (т.1 арк.61).
Згідно п.1 Додаткової угоди №3, керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, сторони домовились продовжити строк надання послуг за Договором до 31.03.2024 та внести відповідні зміни:
- викласти п.5.1 Договору у новій редакції « 5.1. Строку дії Договору: з моменту підписання сторонами і до 31.12.2024 року, водночас до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором»;
- викласти п.5.2 Договору в новій редакції: « 5.2. Строк надання послуг за цим Договором до 31.03.2024».
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №3, керуючись пп.5 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, сторони домовились зменшити ціну Договору на 270 052,24 грн. без ПДВ та викласти п.2.1 у новій редакції « 2.1 Ціна Договору становить 1 066 933,76 грн. без ПДВ. Ціна цього Договору сплачується поетапно відповідно до плану фінансування:
- на 2023 рік - 550 094,76 грн. без ПДВ;
- на 2024 рік - 516 839,00 грн. без ПДВ.»
- викласти п.12.11 Договору у новій редакції « 12.11. Невід'ємними частинами цього Договору є розрахунки, календарний графік та план фінансування».
У подальшому, Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» укладено додаткові угоди №4 від 01.05.2024 та №5 від 20.05.2024 до Договору №367 від 22.09.2023, відповідно до яких сторони домовились зменшити ціну договору.
Так, зокрема, Додатковою угодою №5 від 20.05.2024, сторони домовились зменшити ціну Договору на 2 147,36 без ПДВ та внести відповідні зміни, викласти п.2.1 у новій редакції: «Ціна Договору становить 959 706,88 грн. без ПДВ».
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, відповідачем-2 було виконано роботи на загальну суму 959 706,88 грн., що підтверджується:
- актом №1 від 07.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 53 432,76 грн. (т.1 арк.162-165);
- актом №2 від 10.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 110 018,00 грн. (т.1 арк.171-174);
- актом №3 від 08.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 227 472,00 грн. (т.1 арк.181-185);
- актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 157 916,00 грн. (т.1 арк.192/б-192/г);
- актом №2 від 26.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 1 256,00 грн. (т.1 арк.195-198);
- актом №1 від 28.05.2024 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 409 612,12 грн. (т.1 арк.206-214)
Вказані документи підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
На виконання умов Договору Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради було здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсєвєр" за виконані роботи у загальному розмірі 959 706,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1245 від 16.11.2023 на суму 53 432,76 грн. (т.1 арк.168), платіжною інструкцією №1242 від 16.11.2023 на суму 110 018,00 грн. (т.1 арк.178), платіжною інструкцією №1502 від 21.12.2023 на суму 227 472,00 грн. (т.1 арк.192), платіжною інструкцією №1560 від 21.12.2023 на суму 157 916,00 грн. (зв.б.т.1 арк.192/е), платіжною інструкцією №44 від 29.01.2024 на суму 1 256,00 грн.(т.1 арк.203), платіжною інструкцією №455 від 30.05.2024 на суму 409 612,12 грн. (т.1 арк.227).
Прокурор, вважає, що Додаткова угода №1, Додаткова угода №2 та пп. 2 п.1 Додаткової угоди №3 від 22.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023 укладені з порушенням вимог підпункту 4 п.19 Особливостей, тому відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, вони підлягають визнанню недійсними.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.
Прокурор зазначає, що державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг. Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України. Питання дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання коштів набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації.
Прокурор вказує, що продовження строку надання послуг за Договором щодо ремонту укриття майже на чотири місяці, порушує інтереси держави та не відповідає інтересам територіальної громади міста Миколаєва щодо забезпечення населення укриттям у період дії воєнного стану, збереженню життів жителів громади.
Відповідно до частин першої та другої ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування»)
Частиною першою та четвертою ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Прокурор зазначає, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції держави у даних спірних правовідносинах є Миколаївська міська рада, яка фінансує діяльність Департаменту, зобов'язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема, ефективне використання коштів їх одержувачами, та має представницькі повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч.1 ст.2 цього Закону).
Відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).
Згідно з пп.20 п.6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Миколаївської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».
Прокурор вказує, що саме Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Миколаївської області.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, окружною прокуратурою міста Миколаєва в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» був направлений запит за №51-50/2-6370ВИХ-24 від 27.06.2024 до Миколаївської міської ради з вимогою надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень законодавства(т.1 арк.84,85).
У відповідь на вказаний запит до окружної прокуратури надійшла відповідь Миколаївської міської ради №11318/02.02.01-40/08/14/24 від 15.07.2024, у якій зазначено, що уповноважений орган не вбачає підстав для нарахування штрафних санкцій за Договором та не вбачає порушень інтересів держави (т.1 арк.86-88).
У подальшому, Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській міській раді лист №51-50/2-8745ВИХ-24 від 12.09.2024 в якому просила вжити заходи щодо визнання недійсними додаткових угод №1,2 та 3 до Договору №367 від 22.09.2023 та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань (т.1 арк.89-92).
Листом Миколаївської міської ради від 11.10.2024 №18248/02.02.01-40/08/14/24 окружну прокуратуру повідомлено, що рада не вбачає порушень законодавства при укладені додаткових угод до договору підряду від 22.09.2023 № 367, укладеного між Департаментом ЖКГ Миколаївської міської ради та ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» про продовження строку виконання робіт (т.1 акр.93-104).
Прокурор зазначає, що Миколаївська міська рада фактично усунулась від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, територіальної громади міста.
Вказує, що відповідно до листа Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 02.12.2024 № 151431-17/2247-2024, орган уповноважений державою на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні строки їх вжиття.
Прокурор стверджує, що Південним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт не звернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має правові підстав для звернення до суду з даним позовом.
Окружна прокуратура міста Миколаєва направила повідомлення Миколаївській міській раді №51-50/2-12325ВИХ-24 від 18.12.2024 та Південному офісу Держаудитслужбі №51-50/2-12326ВИХ-24 від 18.12.2024 в яких повідомила про намір здійснення Окружною прокуратурою міста Миколаєва представництва інтересів держави в суді, а саме звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради та ТОВ «БУДМОНТАЖСЄВЄР» про визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3 (в частині продовження строку) до договору №367 від 22.09.2024 та стягнення штрафних санкцій у сумі 119 617,11 грн. (т.1 арк.236-239).
Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.
Щодо суті позовних вимог
У відповідності до ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
У відповідності до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, обраний спосіб захисту має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права та забезпечувати реальне поновлення прав особи, за захистом яких особа звернулась до суду.
Згідно ч.1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п'ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 та від 26.05.2023 у справі № 905/77/21).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див.постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні до засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічні висновки сформульовані в у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Разом з тим, судом враховано, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:"… позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.
Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.
Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене вище, суд з'ясовуючи у даній справі питання ефективності обраного прокурором способу захисту, зазначає, що 22 вересня 2023 року між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖСЄВЄР» (далі - виконавець) укладено Договір підряду №367 (далі - Договір), предметом якого є поточний ремонт та облаштування споруди цивільного захисту населення (укриття), що знаходиться на пл.Адміралтейська, 2 в м.Миколаєві (ДК 021:2015 (45260000-7) - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (т.1 арк. 19-26).
У подальшому, до вказаного Договору сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 15.11.2023, Додаткову угду №2 від 15.12.2023, Додаткову угоду №3 від 22.12.2023, якими продовжувався строк надання послуг.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі документів про обсяги та вартість виконаних робіт відповідно до підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
У відповідності до п.3.3 Договору, кінцевий розрахунок за цим Договором проводиться замовником не пізніше 20 банківських днів після повного завершення надання послуг визначених п.1.1 Договору, включаючи усунення виявлених, під час приймання, недоліків, тобто після підписання сторонами остаточного Акта здачі-приймання наданих послуг.
В разі відсутності відповідного бюджетного фінансування, замовник здійснює розрахунок за надані послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня відновлення такого фінансування.
Згідно матеріалів справи, на виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, відповідачем-2 було виконано роботи на загальну суму 959 706,88 грн., що підтверджується:
- актом №1 від 07.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 53 432,76 грн. (т.1 арк.162-165);
- актом №2 від 10.11.2023 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 110 018,00 грн. (т.1 арк.171-174);
- актом №3 від 08.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 227 472,00 грн. (т.1 арк.181-185);
- актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 157 916.00 грн. (т.1 арк.192/б-192/г);
- актом №2 від 26.12.2023 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 1 256,00 грн. (т.1 арк.195-198);
- актом №1 від 28.05.2024 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року (форма КБ-2в), згідно якого відповідачем-2 виконано роботи на суму 409 612,12 грн. (т.1 арк.206-214)
Вказані документи підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.
На виконання умов Договору Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради було здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсєвєр" за виконані роботи у загальному розмірі 959 706,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1245 від 16.11.2023 на суму 53 432,76 грн. (т.1 арк.168), платіжною інструкцією №1242 від 16.11.2023 на суму 110 018,00 грн. (т.1 арк.178), платіжною інструкцією №1502 від 21.12.2023 на суму 227 472,00 грн. (т.1 арк.192), платіжною інструкцією №1560 від 21.12.2023 на суму 157 916,00 грн. (т.1 зв.б.арк.192/е), платіжною інструкцією №44 від 29.01.2024 на суму 1 256,00 грн.(т.1 арк.203), платіжною інструкцією №455 від 30.05.2024 на суму 409 612,12 грн. (т.1 арк.227).
Таким чином, зобов'язання сторін за договором №367 від 22.09.2023 є виконаними.
Суд зазначає, що визначені прокурором інтереси держави та територіальної громади, які порушені внаслідок укладення спірних додаткових угод, повинні мати матеріальний вираз, а обраний в даній справі прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту.
Судом прийнято до уваги, що прокурор, звертаючись із вимогою про визнання недійсними Додаткових угод №№1, 2, 3 до Договору №367 від 22.09.2023, вимоги щодо застосування наслідків недійсності не заявив.
Також суд зазначає, що прокурор звертаючись до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними має на меті домогтися не відновлення порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а створює підстави для подальшого звернення з іншим позовом, щодо стягнення штрафних санкцій, що суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства.
З урахуванням викладеного вище, суд, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2023 у справі №905/77/21, якою уточнено висновок щодо застосування положень статей 16, 215, 216 Цивільного кодексу України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору про закупівлю), викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, зазначає, що само по собі визнання недійсними спірних додаткових угод, не призведе до захисту інтересів держави і територіальної громади, а тому є неефективним способом захисту порушеного права.
Таким чином, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №1 від 15.11.2023, №2 від 15.12.2023, пп. 2 п.1 додаткової угоди №3 від 22.12.2023 до договору підряду №367 від 22.09.2023 є неефективним способом захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Суд не досліджує наслідки визнання додаткових угод до договору недійсними для держави як позивача, так і не з'ясовує того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставини можливості проведення реституції, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 13.06.2025.
Суддя Н.О. Семенчук