13 червня 2025 року Справа № 915/347/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертно-технічний центр промислової безпеки» (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 109, оф. 75, ідентифікаційний код 41973071)
про: стягнення штрафних санкцій в сумі 37609,02 грн
Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 29.03.2024 (вх. №3814/24 від 01.04.2024), в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 17664,84 грн, штраф у розмірі 19944,18 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 3028 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/347/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду від 08.04.2024, до господарського суду від позивача надійшла заява, сформована в системі “Електронний суд» 19.04.2024 (вх. №4753/24 від 22.04.2024), про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду доказів, що підтверджують направлення відповідачу листа від 12.12.2023 - належної якості скріншот від 12.12.2023. Встановлено відповідачу, в 15-денний строк від дня вручення даної ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія ухвали суду від 29.04.2024 була направлена сторонам до електронних кабінетів сторін через систему Електронний суд.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, що містяться в матеріалах справи, документ доставлено до електронних кабінетів сторін 01.05.2024.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, поштове відправлення (ухвала суду від 29.04.2024) вручено відповідачу 07.05.2024 (штрихкодовий ідентифікатор 0600263853447).
07.05.2024 до суду від позивача надійшла заява про подання доказів, сформована в системі “Електронний суд» від 06.05.2024 (вх. №5403/24), до якої долучено копію скріншоту, що підтверджує направлення на електронну адресу відповідача листа №23-0937/22684-вих від 12.12.2023 та копію ухвали суду від 29.04.2024.
16.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі “Електронний суд» від 15.05.2024 (вх. №5809/24).
20.05.2024 до суду від відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 17.05.2024 (вх. №5914), який за змістом є аналогічним документу, поданому відповідачем 16.05.2024. Додатками до відзиву є, зокрема, календарний план, квитанція №2, податкова накладна, податкова накладна від 15.13.2023, скрін акт ПУАЕС, супровідний та акт, квитанція про надсилання стороні - АТ НАЕК.
У відзиві відповідач вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнав повністю з посиланням на наступне:
- відповідно до вимог розділу 1 п. 1.3 договору від 25.05.2023 роботи виконавцем були виконані згідно з календарним планом до 15.12.2023, про що свідчать записи у паспортах вантажопідіймального обладнання про проведення експертного обстеження та повного технічного огляду, що є предметом договору, та паспорти вантажопідіймального обладнання знаходяться у позивача;
- відповідно до вимог розділу 4 п. 4.1 договору від 25.05.2023 виконавцем відповідно внутрішніх процедур, що діють на об'єкті замовника (позивача) було направлено акт здачі-приймання наданих послуг від 15.12.2024 №3-ЕРП/2023 з супроводжувальним листом від 11.12.2024 №01-7/244-3: у “Кошторисно-договірну групу (КДГ)» в електронному вигляді на електрону пошту відповідного виконавця для проведення процедури первинної перевірки та реєстрації в системі внутрішнього документообігу; у “Енергоремонтний підрозділ (ЕРП)» в паперовому вигляді для підписання керівником замовника (позивача);
- відповідно до вимог розділу 4 п. 4.2 договору від 25.05.2023 позивач протягом 10 робочих днів із дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг з комплектом оформлених в установленому порядку документів, згідно з п. 4.1 даного договору не направив відповідачу мотивовану відмову. З цих причин відповідач вирішив, що акт здачі - приймання наданих послуг підписано позивачем;
- відповідно до вимог розділу 4 п. 4.3 договору від 25.05.2023 відсутній двосторонній акт складений позивачем із переліком недоліків, які відповідач зобов'язаний виправити за свій рахунок у терміни, погоджені сторонами;
- відповідно до вимог розділу 4 п. 4.7 договору від 25.05.2023 відповідач склав належним чином електронну податкову накладну та зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 04.01.2024;
- відповідно до календарного плану на надання послуг за темою: “Експертне обстеження та періодичний технічний огляд (в об'ємі повного технічного огляду) вантажопідіймальних механізмів після подовжувального строку безпечної експлуатації» роботи виконуються до 15.12.2023, що не відповідає вимогам листа від 12.12.2023 №23-0937/22684-вих.
Відповідач також у відзиві зазначив, що акт здачі-приймання наданих послуг від 15.12.2024 №3-ЕРП/2023 з супроводжувальним листом від 11.12.2024 №01-7/244-3 не підписано позивачем. Інформацію щодо переліку недоліків, які відповідач зобов'язаний виправити за свій рахунок у терміни, погоджені сторонами, відповідач отримав від працівників ЕРП в телефонній розмові 29.01.2024. Претензію щодо невиконання умов договору від 25.05.2023 позивач направив відповідачу 31.01.2024. Відповідач, отримавши інформацію, що акт здачі-приймання наданих послуг від 15.12.2024 №3-ЕРП/2023 не підписано позивачем, без направлення на адресу відповідача мотивованої відмови, акту, складеного позивачем із переліком недоліків, виправив наявні недоліки та склав новий акт здачі-приймання наданих послуг від 16.02.2024 №3-ЕРП/2023 та направив його на підписання позивачем відповідно до встановлених процедур.
19.06.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі з додатками, сформовані в системі “Електронний суд» від 19.06.2024 (вх. №7276/24).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на положення чинного законодавства, письмові пояснення позивача не приймаються судом до розгляду у зв'язку з пропуском процесуальних строків на їх подання.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
25.05.2023 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція» (замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Експертно-технічний центр промислової безпеки» (виконавець, відповідач у справі) було укладено договір №3-ЕРП/2023/33-123-01-23-08256 про надання послуг за темою: “Експертне обстеження та періодичний технічний огляд (в об'ємі повного технічного огляду) вантажопідіймальних механізмів після закінчення продовжуваного строку безпечної експлуатації» (далі - договір), за кодом СРV 71630000-3 за ДК 021:2015 - послуги з технічного огляду та випробувань згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами якісно надати за плату послуги: “Експертне обстеження та періодичний технічний огляд (в об'ємі повного технічного огляду) вантажопідіймальних механізмів після закінчення продовжуваного строку безпеки експлуатації».
Перелік та обсяг послуг, які є предметом цього договору, визначаються технічним завданням (додаток 1) (п. 1.3 договору).
Зміст і термін надання послуг визначені календарним планом (додаток 2) (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору приймання і оцінка наданих послуг здійснюється замовником відповідно до вимог технічного завдання та календарного плану комісійно у ВП ПАЕС.
Відповідно до п. 2.1 договору якість наданих послуг повинна відповідати умовам договору та вимогам технічної документації, зазначеної в технічному завданні (додаток 1).
Згідно п. 3.1 договору договірна ціна за предметом цього договору встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції виконавця. Ціна договору визначається відповідно до кошторису з додатками (додаток 3) та згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 4) і складає: 237430,70 грн, крім того ПДВ (20%) - 47486,14 грн, усього 284916,84 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору здача-приймання оформлених в установленому у замовника порядку результатів наданих послуг за договором здійснюється у ВП ПАЕС супровідними документами виконавця і оформлюється двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг в 3-х (трьох) примірниках: 1 - виконавцеві, 2 - замовнику. Оформлені сторонами акти здачі-приймання наданих послуг є підставою для взаємних розрахунків.
Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів із дня одержання акта здачі-приймання наданих послуг з комплектом оформлених в установленому порядку документів, згідно з п. 4.1 даного договору, зобов'язаний направити виконавцеві підписаний акт здачі-приймання послуг або мотивовану відмову від приймання (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору у разі мотивованої відмови від приймання наданих послуг, сторони складають двосторонній акт із переліком недоліків, які виконавець зобов'язаний виправити за свій рахунок у термін, погоджений сторонами.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення термінів надання послуг за договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмір 0,1% від вартості послуг, надання яких було прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.
Відповідно до розділу 11. договору, останній діє з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) до 30.03.2024.
Невід'ємною частиною цього договору є додатки до договору: технічне завдання (додаток 1); календарний план надання послуг (додаток 2); кошторис з додатками (технологічні карти №№ 1-36 і калькуляція вартості 1 люд-год роботи експерта виконавця) додаток 3); протокол погодження договірної ціни (додаток 4) (п. 13.1 договору).
Договір з додатками скріплені підписами та печатками сторін.
Технічним завданням на надання послуг (додаток 1) визначено повний опис послуг, а також термін та порядок надання послуг (з дати укладання договору по 15.12.2023).
Згідно з календарним планом (додаток 2), передбачено надання послуг з дати укладання договору по 15.12.2023.
За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, всупереч умовам договору, виконавцем не було виконано зобов'язання за завданням замовника у встановлений термін.
Відповідно до листа позивача №23-0937/22684-вих від 12.12.2023, адресованого на адресу відповідача, замовник повідомляє виконавця про те, що згідно з “Графіком проведення експертного обстеження устаткування ВПМ на 2023 рік» №16/01-049 від 08.02.2023 кінцевий термін проведення обстеження 11.12.2023, на сьогоднішній день послуги не надані. Також повідомляє, що відповідно до п.п. 7.1-7.2 договору за порушення термінів надання послуг передбачені штрафні санкції. Просить виконавця терміново приступити до надання послуг або направити на адресу замовника письмову інформацію щодо невиконання даних послуг у зазначений термін.
Вказане підтверджується копією листа №23-0937/22684-вих від 12.12.2023.
31.01.2024 на адресу відповідача позивач скерував претензію №23-0030.06/1580-вих від 29.01.2024, в якій просить відповідача перерахувати пеню у розмірі 12821,26 грн та штраф у розмірі 19944,18 грн, у зв'язку з невиконанням виконавцем зобов'язань за завданням замовника у відповідності до умов укладеного між сторонами договору від 25.05.2023 у встановлений термін, що підтверджується копією претензії, яка міститься в матеріалах справи.
Направлення претензії №23-0030.06/1580-вих від 29.01.2024 на адресу відповідача позивач підтвердив копіями опису вкладення, квитанції та накладної за №5500101688691.
За твердженнями позивача, вказана претензія відповідачем отримана не була, що підтверджується рекомендованим повідомленням від 31.01.2024 за №5500101688691.
11.03.2024 на адресу відповідача позивачем повторно скеровано претензію №23-0030.06/1580-вих від 29.01.2024, направлення якої позивач підтвердив копіями опису вкладення, квитанції та накладної за №5500101712592.
30.03.2024 вказана претензія була вручена відповідачу, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, 16.02.2024 між сторонами підписано акт №3-ЕРП/2023/33-123-01-23-08256 здачі-приймання наданих послуг за договором від 25.05.2023.
На підтвердження вказаного позивачем надано копію акту №3-ЕРП/2023/33-123-01-23-08256 здачі-приймання наданих послуг за договором від 25.05.2023.
За твердженнями позивача, відповідачем порушено умови договору щодо виконання зобов'язань за завданнями замовника у встановлений договором термін, у зв'язку з чим з період з 16.12.2023 по 15.02.2024 позивачем відповідачу нараховані пеня та штраф.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання умов договору у термін, встановлений договором.
29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», якою: - утворено акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 100% акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); - затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.
Постановою встановлено, що: - Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; - відокремлені підрозділи державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати, як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» від 06.02.2023 №2896-IX, утворення товариства здійснено шляхом перетворення державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.
11.01.2024 відбулася державна реєстрація акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та його філій (відокремлених підрозділів), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ідентифікаційний код та місцезнаходження товариства відповідають даним державного підприємства.
Таким чином, з 11.01.2024 акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Виконання цивільних і господарських зобов'язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов'язання.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору надання послуг врегульовані положеннями ст. 901-906 ЦК України (послуги).
У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначено вище, у відповідності до умов договору №3-ЕРП/2023/33-123-01-23-08256 від 25.05.2023 позивач доручив відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання власними силами якісно надати за плату послуги: “Експертне обстеження та періодичний технічний огляд (в об'ємі повного технічного огляду) вантажопідіймальних механізмів після закінчення продовжуваного строку безпеки експлуатації» (п. 1.1 договору). Зміст і термін надання послуг визначені календарним планом (додаток 2) (п. 1.4 договору).
Технічним завданням на надання послуг, який є додатком 1 до договору, визначено повний опис послуг, а також термін та порядок надання послуг (з дати укладання договору по 15.12.2023). Відповідно до календарного плану, який є додатком 2 до договору, термін надання послуг - з дати укладання договору по 15.12.2023.
Також, як встановлено, сторонами погоджено, що відповідно до п. 4.1 договору здача-приймання оформлених в установленому у замовника порядку результатів наданих послуг за договором здійснюється у ВП ПАЕС супровідними документами виконавця і оформлюється двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг в 3-х (трьох) примірниках: 1 - виконавцеві, 2 - замовнику.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає у відзиві, зокрема, що відповідно до умов договору від 25.05.2023 роботи виконавцем були виконані згідно з календарним планом до 15.12.2023, відповідачем відповідно внутрішніх процедур, що діють на об'єкті позивача, було направлено акт здачі-приймання наданих послуг від 15.12.2023 №3-ЕРП/2023 з супроводжувальним листом від 11.12.2023 №01-7/244-3: в електронному вигляді на електронну пошту відповідного виконавця для проведення процедури первинної перевірки та реєстрації в системі внутрішнього документообігу; в паперовому вигляді для підписання керівником замовника (позивача). Проте, згідно з п.4.1 даного договору позивач не направив відповідачу мотивовану відмову.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Доказів надсилання позивачу в паперовому вигляді вказаного акту з супровідним листом відповідачем не надано.
Окрім того, наданий відповідачем скріншот вихідної пошти відповідача на підтвердження факту надсилання на електронну адресу позивача супровідного листа від 11.12.2023 та акту здачі-приймання наданих послуг від 15.12.2023 №3-ЕРП/2023, суд не приймає до уваги, оскільки з його змісту не зрозуміло, який саме акт направлявся на електронну пошту позивача та за яким договором, а також не надано доказів підписання його електронним цифровим підписом.
Отже, заперечення відповідача відхиляються судом.
Як встановлено судом, відповідачем було порушено умови договору щодо виконання зобов'язань за завданнями позивача у встановлений договором термін, тобто по 15.12.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1, 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, не виконавши умови договору щодо виконання зобов'язань за завданнями позивача у встановлений договором термін, відповідач порушив відповідне право позивача на отримання послуг у встановлений термін.
Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Сторонами договору узгоджено, що у відповідності до п. 7.2 договору за порушення термінів надання послуг за договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмір 0,1% від вартості послуг, надання яких було прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.
Позивач у відповідності до п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача за період з 16.12.2023 по 15.02.2024 пеню у розмірі 17664,84 грн, а також штраф у розмірі 19944,18 грн, які нараховані на суму 284916,84 грн (договірна ціна договору).
Судом перевірено надані позивачем розрахунки та визнано їх арифметично правильними.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).
У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК).
Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).
Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, останній, у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертно-технічний центр промислової безпеки» (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 109, оф. 75, ідентифікаційний код 41973071) на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546) пеню у розмірі 17664,84 грн та штраф у розмірі 19944,18 грн, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська