вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" червня 2025 р. м. Київ Справа №911/1929/25
Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» (73486, м.Херсон, смт.Антонівка, вул.Набережна, 11), сформовану в системі «Електронний суд» 10.06.2025 (вх. №6168 від 11.06.2025)
про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №911/1929/25;
особи, які можуть отримати статус учасників справи:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» (73486, м.Херсон, смт.Антонівка, вул.Набережна, 11)
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с.Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, 10, кв.31)
Без повідомлення (виклику) осіб, які можуть отримати статус учасника справи
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС», сформована в системі «Електронний суд» 10.06.2025 (вх. №6168 від 11.06.2025), про забезпечення позову до подання позовної заяви, в порядку ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову в розмірі 1500000,00 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках відповідача в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що він в якості позивача має намір звернутись до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» в якості відповідача про стягнення 1500000,00 грн попередньої оплати.
Також заявник вказує, що у ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» існує заборгованість перед ТОВ «ЗАКАРПАТБУДТОГ» в загальному розмірі 1552478,05 грн, яка підтверджена рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2025 у справі №911/2068/24 про стягнення цієї заборгованості з ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП».
В свою чергу, як вказує заявник, між заявником в якості покупця та ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» в якості постачальника був укладений договір поставки від 15.01.2025, за умовами пункту 4.1 якого ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» було зобов'язане поставити предоплачений товар в строк до 22.02.2025. На підставі цього договору поставки заявник 23.01.2025 перерахував на користь ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» грошові кошти в сумі 1500000,00 грн в якості попередньої оплати за товар, однак ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» товар не поставило та про причини непоставки не повідомляє.
У зв'язку з цим заявник має намір в якості позивача пред'явити позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОВА ТРЕЙД ГРУП» 1500000,00 грн попередньої оплати.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що на момент виконання можливого судового рішення в разі задоволення його позову про стягнення з ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» 1500000,00 грн попередньої оплати у ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» може вже не бути обігових коштів, оскільки останньому в першу чергу необхідно буде погашати заборгованість перед ТОВ «ЗАКАРПАТБУДТОГ». Також заявник посилається на зупинення реєстрації податкової накладної №26 від 23.01.2025, яка була складена ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП» як постачальником.
Враховуючи викладене, на думку заявника, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення і водночас не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «РОВА ТРЕЙД ГРУП», оскільки арештовані кошти фактично перебуватимуть у володінні власника.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 10.06.2025, про забезпечення позову до подання позовної заяви, надалі - заява про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї заявником доказам, суд відмічає, що аргументація заявника з питання вжиття заходів забезпечення позову не вказує на наявність підстав для забезпечення позову, а саме.
(1) З'ясовуючи, чи між сторонами дійсно виник спір, суд відмічає, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження виникнення конкретного спору між заявником як покупцем товару та постачальником.
Так, заявник посилається на те, що він перерахував грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн платіжною інструкцією №795 від 23.01.2025 з призначенням платежу «За металопрокат по рах.№126 від 23.01.2025», а згодом листом від 05.02.2025 №1 виправив призначення платежу і тому заявник, з урахуванням виправлення, вважає оплаченими рахунки постачальника №126 від 23.01.2025, №154 від 23.01.2025 та №170 від 23.01.2025. У зв'язку з цим заявник з посиланням на пункт 4.1 договору поставки стверджує, що постачальник вказаний у цих рахунках №126, №154 та №170 товар мав поставити в строк до 22.02.2025, але товар не поставив, про причини поставки не повідомляє.
Разом з тим, вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» не містить викладу обставин з посиланням на докази того, яким чином лист від 05.02.2025 №1, в якому покупець товару замінив призначення платежу щодо переліку оплачених рахунків та, відповідно, переліку предоплачених товару, був наданий покупцем постачальнику для подальшого здійснення постачальником поставки предоплачених таким чином товарів.
Також заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» не містить викладу обставин того, чи звертався заявник-покупець до постачальника щодо здійснення (завершення здійснення) постачальником поставки товару і якими доказами це підтверджується (претензія чи інше досудове врегулювання спору в разі його виникнення). Заява не містить викладу обставин з посиланням на докази того, на яких саме умовах (самовивіз із складу постачальника, доставка на склад покупця тощо) підлягала здійсненню поставка товару, яка, як стверджує заявник, не була здійснена.
Суд при цьому зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову. Разом з тим це не звільняє заявника від обов'язку у заяві про забезпечення позову, яка подається до подання позовної заяви, викласти обставини та надати докази виникнення між сторонами спору, у зв'язку з яким заявник просить вжити відповідні заходи забезпечення.
(2) Аналізуючи доводи заявника щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Доводи заявника про відсутність у постачальника, який може стати відповідачем у спорі, нерухомого майна та наявність у цього постачальника заборгованості перед ТОВ «ЗАКАРПАТБУДТОГ» самі по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Фактично, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями заявника про наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення за його можливим майбутнім позовом.
Отже, заявником не доведено мети та наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову.
(3) Надаючи оцінку забезпеченню збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову, про застосування якого заявник просить суд, і предметом позовної вимоги, суд зауважує наступне.
Суд вважає передчасними доводи заявника про те, що накладення арешту на грошові кошти та майно постачальника не завдасть останньому збитків, а лише обмежить його права вільно розпоряджатись грошима та майном, а тому відсутня необхідність зустрічного забезпечення.
Суд відмічає, що заявником при цьому не враховано, що грошові кошти юридичної особи є її високоліквідним активом і належать до складу оборотних активів. На відміну від необоротних активів, що тривалий час утримуються підприємством з певною метою, оборотні активи постійно перебувають у русі, обслуговуючи безперервність процесу виробництва.
Відтак, накладення арешту на грошові кошти підприємства може завдати останньому збитків внаслідок замороження активів, які призначені для обслуговування безперервності процесу виробництва.
Водночас, як також випливає із заяви заявника про забезпечення позову, сам заявник не вбачає підстав та не пропонує вносити зустрічне забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Тому суд також не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 10.06.2025.
Одночасно суд враховує, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ГПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Отже, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, та про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 10.06.2025.
Керуючись ст.ст.2, 11, 13, 15, 136-140, 234-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛОСС» (73486, м.Херсон, смт.Антонівка, вул.Набережна, 11) у задоволенні заяви, сформованої в системі «Електронний суд» 10.06.2025 (вх. №6168 від 11.06.2025), про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.
Дата складення та підписання ухвали 13.06.2025.
Суддя О.О. Третьякова