вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" червня 2025 р. Справа № 911/246/25 (911/1880/25)
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Фермерського господарства Кос Тараса Пилиповича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп»
про стягнення 4 611 571,03 грн
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/246/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар Експо Україна»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп»
про банкрутство
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/246/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар Експо Україна» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2025 було відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
До Господарського суду Київської області від Фермерського господарства Кос Тараса Пилиповича надійшла позовна заява б/н від 05.06.2025 (вх. № 6109 від 05.06.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» грошових коштів у розмірі 4 611 571,03 грн.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Дослідивши матеріали вищевказаної позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята судом до провадження з підстав невідповідності її вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Частиною 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Поряд із цим, Фермерським господарством Кос Тараса Пилиповича при зверненні до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Темп» не було зазначено про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС.
Крім того, у порушення п.3 ч.2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, а у зазначеній загальній сумі позову містяться арифметичні помилки та суми, що суперечать одна одній, що унеможливлює здійснення судом їх розрахунку.
Крім того, у порушення п. 5 ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позивачем зазначено про обставини, які суперечать наданим ним доказам, а саме, у позовній заяві позивач посилається на те, що 27.09.2024 ним було направлено претензію на адресу відповідача, проте у наданих до позовної заяви доказах міститься претензія до відповідача датована 25.04.2025.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Суд звертає увагу, що визначені ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі № 910/11664/20).
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру до боржника у відповідності до положень підпунктів відповідно 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19).
Отже, враховуючи вищевикладене та положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спір, про який йдеться у даній позовній заяві б/н від 05.06.2025 (вх. № 6109 від 05.06.2025), не стосується непозовного провадження в основній процедурі банкрутства цього боржника, а тому ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання такої заяви необхідно обраховувати у відповідності до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.
Частиною 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Як вбачається зі змісту позовних вимог Фермерського господарства Кос Тараса Пилиповича останнім заявлено одну вимогу майнового характеру - стягнення 4 611 571,03 грн.
Отже, за подання даної позовної заяви підлягає сплаті 4 611 571,03 грн х 1,5 відсотка = 69 173,57 грн.
В якості доказів сплати судового збору, заявником до позовної заяви б/н від 05.06.2025 (вх. № 6109 від 05.06.2025) додано платіжну інструкцію № 142 від 28.05.2025 на суму 55 338, 86 грн.
З огляду на вищевказане, вбачається, що судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, у зв'язку з вищезазначеним, позовна заява Фермерського господарства Кос Тараса Пилиповича б/н від 05.06.2025 (вх. № 6109 від 05.06.2025) підлягає залишенню без руху.
Разом з тим, суд зазначає, що вищевказані недоліки позовної заяви повинні бути усунуті Фермерським господарством Кос Тараса Пилиповича у строк, що не повинен перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення заяви без руху у спосіб надання суду: відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, нормативно-обґрунтованого розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, та приведення позовної заяви у відповідність до розрахунків позивача, обґрунтування щодо направлення відповідачу претензії про сплату заборгованості із наданням доказів на підтвердження такого направлення та приведення позовної заяви у відповідність до поданих доказів, оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Фермерського господарства Кос Тараса Пилиповича б/н від 05.06.2025 (вх. № 6109 від 05.06.2025) залишити без руху.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Лутак