125/726/25
3/125/251/2025
Іменем України
13.06.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1
за ч. 3 ст. 184 КУпАП, -
Згідно з протоколом ОСОБА_1 ставиться за вину те, що вона належним чином не виконує свої батьківських обов'язків по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 09.04.2025 року в 12.10 год. у приміщенні укриття Барського ліцею № 2, наніс один удар мобільним телефоном в потиличну ділянку голови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що належним чином займається вихованням сина. Неповнолітній син ОСОБА_4 навчається на відмінно, постійно приймає активну участь у житті школи, є переможцем олімпіад та різних конкурсів, приймає участь у грі в шахи. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 конфлікт триває понад два роки. ОСОБА_7 постійно провокує ОСОБА_8 . Були випадки, коли ОСОБА_9 наливав у взуття ОСОБА_8 воду, замастив його обличчя зубною пастою, називав його «товстим» тощо. Про такі випадки повідомляли маму ОСОБА_10 . 09.04.2025 року коли ОСОБА_4 знаходився в укритті та переглядав свій мобільний телефон, до нього підійшов ОСОБА_7 та обізвав «пескляком». ОСОБА_4 не витримавши чергового знущання вдарив його телефоном в область шиї.
Допитана у судовому засіданні мати ОСОБА_3 підтвердила наявність довготривалого конфлікту між дітьми, про що її неодноразово повідомляли. Не заперечувала той факт, що ОСОБА_7 провокував ОСОБА_2 . Вказала, що не має претензій до ОСОБА_2 та його батьків.
Допитані у судовому засіданні свідки вчителі Барського ліцею № 2 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 конфлікт триває понад два роки. ОСОБА_7 постійно провокує ОСОБА_8 . Були випадки, коли ОСОБА_9 наливав у взуття ОСОБА_8 воду, замастив його обличчя зубною пастою. Про такі випадки повідомляли батьків дітей. 09.04.2025 року ОСОБА_4 знаходився в укритті. До нього підійшов ОСОБА_7 та обізвав «пескляком». ОСОБА_4 у відповідь вдарив його телефоном в потилицю. ОСОБА_1 займається вихованням сина. Постійно відвідує батьківські збори. ОСОБА_4 бере активну участь у житті школи, є переможцем олімпіад та різних конкурсів, приймає участь у грі в шахи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Частиною 3 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Отже, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає за ухилення батьків від виконання обов'язків, які передбачені законодавством. Ці законодавчо передбачені обов'язки батьків, як видно із тексту диспозиції частини 1 статті 184 КУпАП мають стосуватися забезпечення необхідних умов життя дитини, та/або забезпечення необхідних умов навчання дитини, та/або забезпечення необхідних умов виховання неповнолітніх дітей.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 574621 встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 09.04.2025 року в 12.10 год. у приміщенні укриття Барського ліцею № 2, наніс один удар мобільним телефоном в потиличну ділянку голови ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яке саме правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУПАП, вчинив ОСОБА_4 .
За результатами повного і всебічного з'ясування обставин справи судом не встановлено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_10 систематично виникали конфлікти, що часто буває в середовищі підлітків. ОСОБА_4 раніше агресії не проявляв. Мати цікавилася відносинами сина у колективі і намагалася допомогти йому знайти спільну мову з однолітками. Крім того, син добре навчається і в школі характеризується позитивно, що свідчить про те, що мати приділяє належну увагу вихованню сину. У судовому засіданні під час надання пояснень ОСОБА_1 проявила належну обізнаність про вікові особливості підліткового віку і заходи, які слід вживати батькам, щоб підготувати дитину до дорослого життя, проявляє соціальну активність, беручи участь в батьківському комітеті.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП.
За встановленої відсутності складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ч. 1 ст. 184, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: