пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 червня 2025 року Справа № 903/110/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В. розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Комерційна компанія “Кайрос», м. Луцьк
до відповідача: Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп», м. Луцьк
про стягнення 9 385 872,17 грн,
В засіданні брали участь:
від позивача: н/з
від відповідача: Таргоній В.О.
29.01.2025 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-Комерційна компанія “Кайрос» до Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» про стягнення 10 385 872,17 грн заборгованості за 25-ма договорами на виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісівництвом та стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 03 березня 2025 року на 12:00 год.
У судовому засіданні 03.03.2025 оголошено перерву за клопотанням сторін.
19.03.2025 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника до міста Києва.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи підтримав. Зазначив, що між сторонами ведуться переговори з метою врегулювання спору в добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, клопотання учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості врегулювати спір в добровільному порядку, позивачу підтвердити часткове погашення боргу відповідачем, суд протокольною ухвалою від 19.03.2025 підготовче засідання відклав на 02.04.2025 о 11:00 год
02.04.2025 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження з метою надання сторонам можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди. Зазначає, що відповідачем в добровільному порядку сплачено позивачу 9 180 000 грн.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання принципу рівності сторін перед законом та судом, забезпечення сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку, виникла необхідність проведення підготовчого провадження в більший строк у зв'язку з чим ухвалою суду від 02.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №903/110/25 на 30 днів. Повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 16 квітня 2025 року на 12:30 год.
16.04.2025 надійшла заява відповідача про зменшення позовних вимог на суму 1 000 000 грн у зв'язку з її добровільним погашенням.
У судовому засіданні 16.04.2025 представник позивача заявив усне клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем боргу в сумі 1000000 грн.
Враховуючи викладене, подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог у строк, встановлений ГПК України, суд вважає за належне прийняти її, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 9 385 872,17 грн.
У підготовчому засіданні 16.04.2025 представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.
У зв'язку з відсутністю не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 16.04.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.05.2025 о 14 год 30 хв.
У судовому засідання 06.05.2025 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому можливості підготувати та подати заяву про розстрочку виконання рішення суду.
Протокольною ухвалою від 06.05.2025 клопотання відповідача задоволено, розгляд справи по суті відкладено на 19.05.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні 19.05.2025 представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Враховуючи надходження заяви безпосередньо у судовому засіданні, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання позивачу можливості ознайомитись з нею та подати письмові пояснення, суд протокольною ухвалою від 19.05.2025 оголосив перерву до 03.06.2025 о 10 год 00 хв.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Рішенням Ради Суддів України від 05.08.2022 №23 рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
03.06.2025 з 09:54 год до 10:24 год у Волинській області була оголошена повітряна тривога.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал "повітряна тривога" господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров'я людини, а обов'язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, оголошення повітряної тривоги, з метою мінімізації ризиків, задля захисту життя та здоров'я учасників судового процесу, суд протокольною ухвалою від 03.06.2025 розгляд справи по суті відклав на 05.06.2025 о 12 год 00 хв.
05.06.2025 надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримує повністю. Розстрочку виконання рішення суду не заперечує.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав повністю. Заяву про розстрочення виконання рішення суду просив задовольнити. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між ДП «Волинський військовий лісгосп» (замовник) та ТОВ «ВКК «Кайрос» (виконавець) укладено договори про виконання робіт та надання послуг, пов'язаних з лісництвом:
1) № 05/06/23-3-1 від 05.06.2023;
2) № 16/01/24-000205 від 16.01.2024;
3) № 17/01/24-000295 від 17.01.2024;
4) № 23/04/24-00035 від 23.04.2024;
5) № 17/01/24-000181 від 17.01.2024р;
6) № 24/01/24-00025 від 24.01.2024;
7) № 12/01/24-000409 від 12.01.2024;
8) № 12/01/24-000143 від 12.01.2024;
9) № 24/01/24-00026 від 24.01.2024;
10) № 12/03/24-00030 від 12.03.2024;
11) № 02/05/24-00036 від 02.05.2024;
12) № 08/05/24-00037 від 08.05.2024;
13) № 13/06/24-00038 від 13.06.2024;
14) № 19/01/24-000346 від 19.01.2024;
15) № 24/01/24-00027 від 24.01.2024;
16) № 23/04/24-00034 від 23.04.2024;
17) № 25/10/24-00047 від 25.10.2024;
18) № 17/01/24-000075 від 17.01.2024;
19) № 24/01/24-00024 від 24.01.2024;
20) № 23/02/24-00028 від 23.02.2024;
21) № 11/09/24-00043 від 11.09.2024;
22) № 16/01/24-000323 від 16.01.2024;
23) № 24/01/24-00022 від 24.01.2024;
24) № 18/04/24-00032 від 18.04.2024;
25) № 19/06/24-00039 від 19.06.2024.
Згідно умов договорів виконавець має право та зобов'язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом (заготівля лісопродукції) за завданням замовника, який в свою чергу має право та зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги (п. 1.1). Загальна вартість кожного договору становить суму всіх підписаних актів виконаних робіт, якими задокументовано виконання робіт, що є предметом договору (п. 3.1). Розрахунки проводяться після надання виконавцем рахунка-фактури на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт на протязі 30 календарних днів (п. 4.1). Договори набирають чинність з моменту їх підписання сторонами та діють до моменту їх остаточного виконання, але у будь якому разі по 31.12.2024 (п. 10.1).
Договори не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов договорів позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи загальною вартістю 10 385 872.17 грн, з яких:
1) за договором № 05/06/23-3-1 від 05.06.2023 на загальну суму 166 876.66 грн.;
2) за договором № 16/01/24-000205 від 16.01.2024 на загальну суму 240 429.81 грн.;
3) за договором № 17/01/24-000295 від 17.01.2024 на загальну суму 56 997.86 грн.;
4) за договором № 23/04/24-00035 від 23.04.2024 на загальну суму 1 146 309.55 грн.;
5) за договором № 17/01/24-000181 від 17.01.2024 на загальну суму 126 385,28 грн.;
6) за договором № 24/01/24-00025 від 24.01.2024 на загальну суму 136 399.35 грн.;
7) за договором № 12/01/24-000409 від 12.01.2024 на загальну суму 72 458.77 грн.;
8) за договором № 12/01/24-000143 від 12.01.2024 на загальну суму 72 647.06 грн.;
9) за договором № 24/01/24-00026 від 24.01.2024 на загальну суму 534 649.72 грн.;
10) за договором № 12/03/24-00030 від 12.03.2024 на загальну суму 490 125.84 грн.;
11) за договором № 02/05/24-00036 від 02.05.2024 на загальну суму 564 597.04 грн.;
12) за договором № 08/05/24-00037 від 08.05.2024 на загальну суму 482 681.10 грн.;
13) за договором № 13/06/24-00038 від 13.06.2024 на загальну суму 298 809.56 грн.;
14) за договором № 19/01/24-000346 від 19.01.2024 на загальну суму 149 224.37 грн.;
15) за договором № 24/01/24-00027 від 24.01.2024 на загальну суму 536 393.89 грн.;
16) за договором № 23/04/24-00034 від 23.04.2024 на загальну суму 1 081 208.80 грн.;
17) за договором № 25/10/24-00047 від 25.10.2024 на загальну суму 8 856.78 грн.;
18) за договором № 17/01/24-000075 від 17.01.2024 на загальну суму 263 680.20 грн.;
19) за договором № 24/01/24-00024 від 24.01.2024 на загальну суму 973 320.97 грн.;
20) за договором № 23/02/24-00028 від 23.02.2024 на загальну суму 931 800.71 грн.;
21) за договором № 11/09/24-00043 від 11.09.2024 на загальну суму 424 707.62 грн.;
22) за договором № 16/01/24-000323 від 16.01.2024 на загальну суму 272 248. 40 грн.;
23) за договором № 24/01/24-00022 від 24.01.2024 на загальну суму 557 215.91 грн.;
24) за договором № 18/04/24-00032 від 18.04.2024 на загальну суму 437 181.51 грн.;
25) за договором № 19/06/24-00039 від 19.06.2024 на загальну суму 360 665.41 грн.
Надання/отримання робіт підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі робіт та послуг.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 11.11.2024 №11/11/24-1 на суму 10 385 872,17 грн.
Відповідач у відповіді на претензію №504 від 12.11.2024 не заперечує наявність заборгованості та зазначає про відсутність оборотних коштів для сплати заборгованості.
30.01.2025 відповідачем здійснена часткова оплата боргу в сумі 1 000 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №268.
Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2025 по 16.05.2025, згідно якого заборгованість відповідача становить 9 385 872,17 грн.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача в сумі 9 385 872,17 грн підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд зазначає, що ТОВ «ВКК Кайрос» подало позовну заяву до господарського суду через підсистему «Електронний суд», у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», яка визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому позивачу за подання позову належало сплатити судовий збір у розмірі 124 630,47 грн (10 385 872,17 грн * 1,5% * 0,8). При цьому позивачем було зменшено позовні вимоги до 9 385 872,17 грн.
Отже, позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення сплаченого судового збору з бюджету України.
Ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позову у підготовчому засіданні 16.04.2025, 50% сплаченого позивачем судового збору в сумі 56 315,23 грн (9 385 872,17 х 1,5 / 100 х 0,8 / 2 =56315,23) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50% в сумі 56 315,23 грн слід покласти на нього.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 30 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
20.01.2025 між Щербяком Н.В. (адвокат) та ТОВ «ВКК Кайрос» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник - оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2.1). За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в узгодженому сторонами розмірі (п. 3.1). Розрахунок з адвокатом здійснюється на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.2).
29.01.2025 сторонами підписано акт здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 20.01.2025, за надану правову допомогу на момент підписання акту замовником сплачено 30 000 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
У судовому засіданні 05.06.2025 представник відповідача заявлені позивачем 30 000 грн витрат на професійну допомогу не заперечив.
Дослідивши заяву ТОВ «ВКК Кайрос» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, співмірність, обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, відсутність заперечень відповідача щодо їх стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
У заяві від 19.05.2025 відповідач просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення 9 385 872,17 та 155 788,08 грн судового збору на 12 місяців, згідно такого графіку: 1 місяць - 782 156 грн та 155 788,08 грн судового збору; 2 місяць - 782 156 грн; 3 місяць - 782 156 грн; 4 місяць - 782 156 грн; 5 місяць - 782 156 грн; 6 місяць - 782 156 грн; 7 місяць - 782 156 грн; 8 місяць - 782 156 грн; 9 місяць - 782 156 грн; 10 місяць - 782 156 грн; 11 місяць - 782 156 грн; 12 місяць - 782 156,17 грн.
Заява обґрунтована складним матеріальним становищем підприємства. Зазначає, що протягом 2024 року підприємство безоплатно, шляхом вилучення передав 4200 м.куб лісоматеріалів ЗСУ. При тому, всі понесені витрати підприємство оплачувало за власний рахунок. Станом на сьогоднішній ДП «Волинський військовий лісгосп» проводить прибуткову діяльність, про те податкове навантаження у розмірі 18% сплати Податку на прибуток, 80 % частини державних дивідендів з прибутку та 18% авансу з податку на прибуток з державних дивідендів , згідно норм Податкового кодексу України. До прикладу, за 1 квартал 2025 р. Підприємство отримало прибуток до оподаткування 3 120 002,00 грн. В цілях оподаткування підприємство повинне заплатити 547 573 грн. Податку на прибуток, 368383 грн. Аванс з податку на прибуток з дивідендів на державну частку та 2 046 574 грн. Дивідендів на державну частку. Отже з 3 120 002,00 грн. підприємство повинно заплатити в бюджет 2 962 530 грн. Для власних цілей лишається 157 472 грн. Станом на 1 квартал ДП «Волинський військовий лісгосп» закрило заборгованість з заробітної плати та сплати податків, при тому обігових коштів на якісне обслуговування техніки, сплати лізингових платежів та сплати лісозаготівлі недостатньо. Заборгованість за лізингові платежі - 5013278,98 грн. Заборгованість з оплати послуг лісозаготівельникам - 9 385 872,17 грн. Оплата податків з прибутку до 19.05.2025 р. Позбавило підприємство оборотних коштів, які б дозволили оплатити заборгованість перед ТОВ «Кайрос». При відсутності розтермінування платежів, в підприємства будуть відсутні обігові кошти для вчасної сплати заробітньої плати, оплати податків. Відсутність коштів на обслуговування лісовозної техніки позбавить підприємство можливості реалізовувати продукцію, отримувати дохід та оборотні кошти. Відсутність коштів на сплату лізингу призведе до повернення техніки лізингодавцю, що також позбавить підприємство можливості реалізовувати продукцію. Підприємством здійснено часткову оплату боргу в сумі 1 000 000 грн.
Позивач у клопотанні від 05.06.2025 розстрочення виконання рішення не заперечив.
За правилами статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно господарського процесуального законодавства, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення; підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити/розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер. Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза банкрутства боржника, суди дійшли обґрунтованого висновку, що у даній справі відстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.
Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду не буде порушено.
При розгляді заяви судом також взято до уваги, що позивач (стягувач) не заперечує проти розстрочки виконання рішення суду.
Окрім цього, в поданій заяві відповідач визнає наявність обов'язку сплати боргу, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання.
Крім того, у період розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 1 000 000 грн, що також підтверджує волевиявлення відповідача щодо виконання рішення суду.
Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи із змісту статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин та правових норм, суд беручи до уваги факти, викладені в заяві, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, відсутність підстав ставити під сумнів намір відповідача виконувати судове рішення в майбутньому, з метою задоволення господарських інтересів обох сторін та недопущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки та реального виконання рішення, вважає що розстрочення виконання рішення суду сприятиме стабільному здійсненню відповідачем господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, у зв'язку із чим вважає за доцільне заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в сумі 9385872,17 гривень боргу та 56315,23 грн судового збору задовольнити, розстрочивши виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців згідно запропонованого відповідачем графіку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» (вул. Героїв УПА, 5, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 43250603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна компанія Кайрос» (вул. Рівненська, 35 Е, оф. 84-1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44892493) 9 385 872,17 грн боргу, 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 56 315,23 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 9 442 187,40 грн (дев'ять мільйонів чотириста сорок дві тисячі сто вісімдесят сім грн 41 коп).
3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна компанія Кайрос» (вул. Рівненська, 35 Е, оф. 84-1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44892493) 56 315,23 грн (п'ятдесят шість тисяч триста п'ятнадцять грн 23 коп) витрат по сплаті судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 27.01.2025 №442 на суму 155 788,08 грн.
4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
5. Заяву Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» від 19.05.2025 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.
6. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 05.06.2025 в частині стягнення 9 385 872,17 грн основного боргу, 56 315,23 грн судового збору, зі сплатою згідно графіку:
1 місяць - 782 156 грн та 56 315,23 грн судового збору;
2 місяць - 782 156 грн;
3 місяць - 782 156 грн;
4 місяць - 782 156 грн;
5 місяць - 782 156 грн;
6 місяць - 782 156 грн;
7 місяць - 782 156 грн;
8 місяць - 782 156 грн;
9 місяць - 782 156 грн;
10 місяць - 782 156 грн;
11 місяць - 782 156 грн;
12 місяць - 782 156,17 грн.
7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.06.2025.
Суддя С. В. Бідюк