вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"10" червня 2025 р. Cправа № 902/353/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)
в інтересах держави в особі:
позивача - Жмеринської міської ради Вінницької області (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Центральна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03084233)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Квятека, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 38512205)
про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю:
прокурора - Кавун О.І., згідно посвідчення
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - не з'явився
До Господарського суду Вінницької області 25.03.2025 року надійшла позовна заява № 52/1063вих-25 від 24.03.2025 (вх. № 379/25 від 25.03.2025) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" про розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм", зареєстрованого реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 18.12.2013 та про зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,736 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 28.03.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/353/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29 квітня 2025 року об 11:30 год.
09.04.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 09.04.2025 (вх. №01-34/3883/25 від 31.03.2025) у якій позивач зазначив про підтримання ним позовних вимог, просив справу розглянути за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 29.04.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №902/353/25 до 09:30 13.05.2025.
Ухвалою від 13.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/353/25, призначено справу № 902/353/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.06.2025 року о 10:00 год.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився прокурор. Представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялись ухвалою від 13.05.2025, яку було надіслано позивачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС, відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Надіслана позивачу ухвала від 13.05.2025 отримана позивачем 14.05.2025 20:01, надіслана на адресу відповідача ухвала від 13.05.2025 повернена до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно пунктів 2, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, від 12.02.2025 по справі № 923/1891/14.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та представника відповідача.
Судом також враховано заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" про розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" та зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,736 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади.
На обгрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що відповідачем систематично не сплачувалася орендна плата за договором оренди землі, що порушує права територіальної громади в особі Жмеринської міської ради Вінницької області та є підставою про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області.
Позивач - Жмеринська міська рада Вінницької області у поданій до суду письмовій заяві позовні вимоги керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
05 грудня 2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" як орендарем було укладено договір оренди землі №168 (далі - договір), згідно пункту 1 якого орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 03.10.2013 року № ВН/0521083600:05:005/00001027 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій на території Леляцької сільської ради (за межами населеного пункту) Жмеринського району, Вінницької області (т. 1 а.с. 29-42).
Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,7360 га. Кадастровий номер: 0521083600:05:005:0314.
Згідно з пунктами 3, 4 договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 281 7861 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 00 коп.
За умовами пункту 8 договору, договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8453,58 гривень за 1 рік.
Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За умовами пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення -14.01).
Згідно пункту 19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після підписання цього договору за актом її приймання-передачі.
Відповідно до абзацу 1 пункту 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Пунктом 34 договору сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
За умовами пункту 35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 36 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Згідно з пунктом 37 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
За змістом пункту 44 договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Договір підписано уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору 05.12.2013 сторонами підписано акт приймання - передачі орендованої земельної ділянки (т. 1 а.с. 36).
Згідно інформаційної довідки від 21.03.2025 № 419028967 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 18.12.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 0521083600:05:005:0314 площею 1,7360 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 245795505210) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм", код ЄДРПОУ 38512205, номер запису про інше речове право 3907353. Право власності зареєстровано на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від 28.04.2021.
Також із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 0521083600:05:005:0314 площею 1,7360 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 245795505210) 13.02.2025 зареєстровано за Жмеринською міською радою Вінницької області, номер запису про речове право: право власності 58623467 та внесені відомості, що Жмеринська міська рада Вінницької області є орендодавцем за договором оренди землі №168 від 05.12.2013 (т. 1 а.с. 19-20).
Щодо обставин систематичної несплати орендарем орендної плати за договором оренди землі, на яку покликається прокурор у якості підстави для розірвання договору оренди землі судом встановлено таке.
Листом № 112/5/02-32-04-10-21 від 06.01.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області повідомлено Жмеринську міську раду про те, що податкові декларації з плати за землю за 2022, 2023 та 2024 роки ТОВ "Укр-Терм" не подавало. Протягом 2022, 2023, 2024 років та станом на 06.01.2025 року орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності товариство не сплачувало. Станом на 06.01.2025 року сума податкового боргу по орендній платі за землю склала 12,9 тис. гривень. Також у листі зазначено, що за неподання податкової звітності по платі за землю до ТОВ "Укр-Терм" застосовані фінансові санкції, натомість податкові декларації з плати за землю не подано (т. 1 а.с. 43-45).
Листом № 780/5/02-32-04-01-11 від 21.01.2025 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області надано Вінницькій обласній прокуратурі інформацію щодо юридичних осіб Вінницької області, які за наявністю укладених з органами місцевого самоврядування договорів оренди земельних ділянок комунальної власності не декларували та відповідно не сплачували орендну плату з юридичних осіб для врахування в роботі та вжиття відповідних заходів.
Згідно наданої інформації ймовірні втрати бюджету в розрізі років, за які ТОВ "Укр-Терм" не подано податкову декларацію з плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 становлять: 2022 - 9298,93 грн., 2023 - 10693,78 грн., 2024 - 11239,16 грн. (т. 1 а.с. 21-23).
Листом № 2349/5/02-32-13-06-11 від 28.02.2025 на запит керівника Жмеринської окружної прокуратури Головним управлінням ДПС у Вінницькій області повідомлено, що за даними інформації щодо переліків орендарів, одержаної ГУ ДПС у Вінницькій області від Жмеринської міської ради, земельну ділянку за кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 згідно договору оренди № 168 від 05.12.2013 року орендує ТОВ "Укр-Терм" код ЄДРПОУ 38512505, податкові декларації з плати за землю за 2022-2024 роки даний орендар не подавав, до місцевого бюджету податкові зобов'язання з орендної плати не сплачував, отже ймовірні втрати бюджету в розрізі років, за які не подано податкову декларацію з плати за землю складають: 2022 - 9298,93 грн, 2023 - 10693,78 грн., 2024 - 11239,16 грн. (т. 1 а.с. 58-61).
Згідно з листом Головного управління ДПС у Вінницькій області № 2950/5/02-32-04-10-11 від 18.03.2025 на запит Жмеринської окружної прокуратури управлінням надано інформацію про те, що згідно даних ІКС «Податковий блок» ТОВ "Укр-Терм" нараховано та сплачено орендної плати за землю (основний платіж, штрафні санкції):
- 2014 рік нараховано - 8,4 тис.грн., сплачено 7.8 тис. грн.;
- 2015 рік нараховано - 0,7 тис.грн., сплачено - 14,7 тис.грн.;
-2016 рік нараховано - 25,7 тис.грн., сплачено - 11,6 тис.грн;
-2017 рік нараховано - 16,0 тис.грн., сплачено - 18,8 тис.грн.;
- 2018 рік нараховано - 16,0 тис.грн., сплачено - 16,2 тис.грн.;
- 2019 рік нараховано - 16,6 тис.грн., сплата відсутня;
- 2020 рік нараховано - 16,0 тис.грн., сплачено - 34,0 тис.грн.;
- 2021 рік нараховано - 16,0 тис.грн., сплачено - 7,2 тис.грн.;
- 2022 рік нараховано - 1,3 тис.грн., сплата відсутня;
- 2023 рік нараховано - 4,6 тис.грн,, сплата відсутня;
- 2024 рік нараховано - 1,0 тис.грн., сплата відсутня
- 2025 нарахування та сплата відсутні.
Також зазначено, що податкові декларації з плати за землю ТОВ "Укр-Терм" за 2022, 2023, 2024, 2025 роки не подавало та сплату не проводило (т. 1 а.с. 65, 66).
Як убачається із матеріалів справи, листом від 13.01.2025 № 01-2025/169 Жмеринська міська рада звернулося до ТОВ "Укр-Терм" із вимогою погасити заборгованість з орендної плати за землю (т. 1 а.с. 46-47).
Відповідь на вимогу та докази сплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Станом на день розгляду справи учасниками справи не надано доказів укладення додаткової угоди про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки орендодавцю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову в цій справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області до відповідача про розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168 та зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,736 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави судом враховано таке.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання.
У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.
При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов'язано саме зі з'ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов'язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.
Судом установлено, що Жмеринська міська рада Вінницької області є уповноваженим органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Із матеріалів справи вбачається, що між Жмеринською окружною прокуратурою та Жмеринською міською радою Вінницької області велося листування про виявлені прокурором порушення відповідачем умов укладеного договору оренди землі та чинного законодавства, надання інформації про вжиті заходи, зокрема щодо розірвання спірного договору оренди землі та повернення земельної ділянки територіальній громаді.
Із матеріалів справи вбачається, що 05.03.2025 керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Жмеринської міської ради Вінницької області з листом №52-842 вих-25, у якому повідомив про встановлену обставину порушення ТОВ "Укр - Терм" умов договору оренди землі в частині систематичної несплати орендної плати за використання земельної ділянки та просив Жмеринську міську раду Вінницької області повідомити чи погашена орендарем заборгованість з орендної плати за використання земельної ділянки площею 1,7360 га з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314; та чи вживались/будуть вживатись міською радою заходи щодо розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168 та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 у комунальну власність територіальної громади (т.1. а.с. 67-69).
У відповідь на зазначений лист Жмеринська міська рада Вінницької області листом № 01-2025/891 від 10.03.2025 повідомила керівника окружної прокуратури, що Жмеринською міською радою не вживалися і не будуть вживатися заходи щодо розірвання з ТОВ "Укр-Терм" договору оренди землі від 05.12.2013 року за № 168 у зв'язку з відсутністю достатнього фінансування витрат на судовий збір та що Жмеринська міська рада не заперечує щодо представництва Жмеринською прокуратурою інтересів Жмеринської міської територіальної громади в суді з цього питання та повернення земельної ділянки з кадастровий номером 0521083600:05:005:0314 у комунальну власність Жмеринської міської територіальної громади (т.1 а.с. 70).
Судом враховано, що Жмеринська міська рада Вінницької області як власник спірної земельної ділянки та сторона договору оренди землі має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Проте, зазначеним органом місцевого самоврядування не здійснено захист порушених прав територіальної громади.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Листом від 19.03.2025 року № 52-1011 вих-25 Жмеринська окружна прокуратура у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Жмеринську міську раду про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" про розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" та зобов'язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,736 га (т. 1 а.с.71).
Отже, на виконання частин 3-5 статті 53 ГПК України, частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Жмеринською міською радою Вінницької області, якою не було вжито заходів щодо розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки територіальній громаді, про що було повідомлено прокуратуру відповідним листом (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), зазначив про встановлення обставин порушення виконання відповідачем умов договору оренди землі, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом) та повідомив про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Жмеринської міської ради Вінницької області.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.
У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, враховуючи, що власником (розпорядником) спірної земельної ділянки та стороною договору оренди землі є позивач, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Жмеринської міської ради Вінницької області.
Щодо розгляду спору по суті.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки у зв'язку із систематичною несплатою орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Аналогічні вимоги визначені у частині 9 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).
Положеннями статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема є умова щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно вимог статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Приписами пункту "в" частини 1 статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8453,58 гривень за 1 рік.
Умовами пункту 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься до місцевого бюджету орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
За змістом підпункту 269.1.2 пункту 269.1. статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно приписів підпункту 270.1.2. пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
За змістом пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пунктів 287.3, 287.4 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно абзацу 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
У свою чергу, приписами частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Положеннями частини 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, систематична несплата орендної плати є підставою визначеною законом для припинення права користування земельною ділянкою внаслідок розірвання договору оренди землі.
Для кваліфікації дій/бездіяльності орендаря у вигляді систематичної несплати орендної плати для підтвердження підстав припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, необхідно встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату" орендної плати.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, яким з урахуванням спірних правовідносин є висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 до розгляду якої зупинявся розгляд справи №902/1605/23 аналізувалося співвідношення загальних та спеціальних норм у вирішенні питання про розірвання договору оренди землі, досліджувалось питання розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а також на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Під час розгляду справи № 918/391/23, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних (пункт 67).
Аналізуючи питання розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати (пункт 75).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші) (пункт 76).
Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д» частини першої статті 141 ЗК України, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові "д" зазначила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати (пункт 77).
Під час розгляду справи № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків) повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі (пункт 84).
Як установлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач мав сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди землі та Податковим кодексом України.
Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, прокурор у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем умови договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати протягом 2022-2024 років, що призвело до систематичної несплати орендних платежів.
Із сукупності досліджених судом доказів судом установлено, що відповідач за період з 2022-2024, а також за 2025 рік податкові декларації з плати за землю не подавав та орендну плату за орендовану земельну ділянку не сплачував.
Таким чином, орендарем допущено систематичну повну несплату орендної плати (два і більше разів), що підпадає під дію пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.
Встановленої судом обставини систематичної повної несплати орендної плати за спірним договором оренди землі відповідачем належними доказами не спростовано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності у відповідача обов'язку зі щомісячної сплати орендної плати за договором оренди землі на користь орендодавця та обставини систематичної повної несплати відповідачем орендної плати за землю протягом 2022-2024 років до звернення прокурора із цим позовом до суду.
Положеннями частини 2 статті 13 ЦК України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд зауважує, що відповідач належними та допустимими доказами не довів обставин належного виконання умов договору землі та, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, судом установлено обставину порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди землі, що виразилося у повній та систематичній несплаті орендної плати та встановлена судом обставина не була спростована відповідачем під час розгляду справи.
Положеннями частини 1 статті 36 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
За умовами пункту 36 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
За змістом пункту 35 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Згідно частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано, що орендодавець, який передає земельну ділянку в оренду розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі і в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, відтак невиконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати у повному обсязі протягом тривалого періоду, що носить систематичний характер є порушенням договору оренди землі та відповідно до вимог пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України є спеціальною підставою для припинення правовідносин з користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі від 05.12.2013 № 168, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Прокурором також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Центральна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03084233) земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,7360 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади.
Положеннями частини 2 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За змістом частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Згідно абзацу 1 пункту 20 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Приписами частини 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тому, у разі розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, що перебувала у його користуванні.
Враховуючи, що судом задоволена вимога про розірвання договору оренди землі та зважаючи, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, докази повернення відповідачем позивачу спірної земельної ділянки у матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,7360 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 522 від 24.03.2025 сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 6 056,00 гривень покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди землі від 05.12.2013 № 168, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм", зареєстрований реєстраційною службою Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 18.12.2013.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Квятека, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 38512205) повернути територіальній громаді в особі Жмеринської міської ради Вінницької області (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Центральна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 03084233) земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:05:005:0314 площею 1,7360 га, яка розташована на території Жмеринської міської територіальної громади.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Терм" (21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Квятека, будинок 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 38512205) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 6 056,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повне рішення складено 13 червня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;
3, 4 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
5 - відповідачу, 21029, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Квятека, будинок 1А.