вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" червня 2025 р. Cправа № 902/281/24(902/401/25)
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Лабунської Т.І.
за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.
арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код 40582233) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бурцевої І.Ю.
до Приватного підприємства "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський рн., Вінницька обл., 24400, код 38507551)
про стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.
в межах справи № 902/281/24
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код 40582233)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/281/24 за заявою ОСОБА_1. про банкрутство ТОВ "Агро Інтертрейд".
Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором є арбітражний керуючий Бурцева І.Ю.
31.03.2025 до суду від ТОВ "Агро Інтертрейд" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бурцевої І.Ю. через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" про стягнення заборгованості в розмірі 223 349,76 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/281/249(902/401/25), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.
Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі № 902/281/249(902/401/25), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 26.05.2025.
В судовому засіданні 26.05.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення відбудеться 02.06.2025 о 15:10 год.
На визначену дату в судове засіданні з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції).
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.
Ухвала суду від 15.05.2025, яка направлялася відповідачу - ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає адресі, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
В судовому засіданні 02.06.2025 суд згідно з ч. 6 ст. 233 та ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Позивач в позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що по результатам аналізу податкового кабінету ТОВ "Агро Інтертрейд" було встановлено, що ТОВ "Агро Інтертрейд" було поставлено на адресу ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" в період з 2021-2022 товару на суму 3 473 544,07 грн.
По факту поставки товару ТОВ "Агро Інтертрейд" склала наступні податкові накладні: № 163 від 29.11.2022; № 160 від 28.11.2022; № 158 від 22.11.2022; № 154 від 16.11.2022; № 32 від 10.05.2022; № 168 від 06.10.2022; № 76 від 02.09.2022; № 30 від 03.05.2022; № 13 від 18.05.2021; № 27 від 29.07.2021; № 18 від 16.11.2021; № 2 від 02.08.2021;
Вказані податкові накладні направлені ТОВ "Агро Інтертрейд" до ДПС, яка їх зареєструвала.
Аналіз банківського рахунку ТОВ "Агро Інтертрейд", відкритого у Райффайзен банк показав, що ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" сплатила за товар ТОВ "Агро Інтертрейд", за період з 2021-2022, через Райффайзен банк 121 833,08 грн.
Так порівнюючи суми оплат з сумами вказаних у податкових накладних було встановлено, що ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" сплатив:
1. Платіжним документом № 299 від 01.09.2021 на суму 22 800,00 грн. за поставку товару по податковій накладній № 13 від 18.05.2021;
2. Платіжним документом № 300 від 01.09.2021 на суму 7 965,00 грн. за поставку товару по податковій накладній № 2 від 02.08.2021;
3. Платіжним документом № 144 від 01.04.2022 на суму 11 484,00 грн. за поставку товару по податковій накладній № 18 від 16.11.2021;
4. Платіжним документом № 328 від 31.05.2022 на суму 24 001,92 грн. за поставку товару по податковій накладній № 30 від 03.05.2022;
5. Платіжними документами № 332 і 329 від 31.05.2022 на загальну суму 36 028,80 грн. за поставку товару по податковій накладній № 32 від 10.05.2022;
6. Платіжним документом № 65 від 02.09.2022 на суму 19 553,36 грн. за поставку товару по податковій накладній № 76 від 02.09.2022;
Враховуючи, що ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" на даний момент за поставлений товар сплатив лише частково, існує заборгованість цієї компанії перед ТОВ "АГРО ІНТЕРТРЕЙД" на суму 3 351 710,99 грн.
ТОВ "Агро Інтертрейд" направило вимогу на адресу відповідача, якою вимагало від відповідача, керуючись ст. 530 ЦК України, протягом 7-и (семи) календарних днів, з моменту отримання вимоги, оплатити загальний борг в розмірі 3 351 710,99 грн., шляхом перерахування на банківський рахунок позивача. Відповіді від відповідача не було отримано, тому що лист з вимогою Укрпошти повернувся без його отримання.
Враховуючи наведені обставини, позивачем звернувся з вказаним позовом до суду та застосовує своє право диспозитивності, тобто розпоряджається своїми правами на свій розсуд, та просить стягнути на даний час, з загальної суми заборгованості у розмірі 3 351 710,99 грн. лише частково, в сумі 223 349,76 грн.
Дослідивши вказані обставини суд зазначає наступне.
Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткова та податкова накладні, рахунок фактура, товарно - транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.
Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.
Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Разом з тим, позивачем не надано видаткових накладних.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Позивачем не надало товарно-транспортних накладних, як доказу, що підтверджує факт поставки товару і є документальним підтвердженням реальності здійснення господарської операції з поставки.
Верховний Суд у постанові №520/223/20 від 13.07.2022 визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Щодо зареєстрованих податкових накладних.
Податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.
Органи податкової служби (ЗІР, категорія 101.17; ІПК ГФС от 16.03.2020 № 1092/6/99- 00-07-03-02-06/ІПК), зазначають, що дані податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) формуються на підставі первинних документів. Тобто, спочатку складається первинний документ (видаткова накладна), що підтверджує факт здійснення операції, а потім на його підставі виписується ПН.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 вказано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Для податкового обліку має значення саме факт постачання товарів постачальником, вказаним у первинних документах
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 від 04.11.2019 № 905/49/15.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.
Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.
Суд приходить до висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з мотивів наведених вище.
Згідно із положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства;ст.ст. 2, 3, 4, 11, 12, 13, 14, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 252, 255, 256, 326 ГПК України -
1. Відмовити в задоволенні позову.
2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Копію рішення надіслати арбітражному керуючому Бурцевій І.Ю. до електронного кабінету у системі ЄСІТС та на електронну адресу- ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - рекомендованим листом.
Повне рішення складено 12 червня 2025 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - ПП "АГРОЦЕНТР "ПОДІЛЛЯ" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський рн., Вінницька обл., 24400)