вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" червня 2025 р. Справа№ 927/32/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року (повне рішення складено 08.04.2025 року)
у справі №927/32/25 (суддя Моцьора В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"
до 1) Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ"
2) ОСОБА_1
про стягнення 798 644,99 грн
Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" подано позов до Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 798 644,99 грн, з яких 263 542,61 грн пені, 343 675,76 грн 36%річних та 191 426,62 грн збільшення ціни товару (курсової різниці).
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором поставки №167/23-ЧН на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 21.07.2023 року та договором поруки №П/167/23-ЧН від 21.07.2023 року.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства " БІЛІ РОСИ " та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" 262 822,55 грн пені, 342 736,76 грн 36% річних та 191 426,62 грн скоригованої вартості товару відносно курсу іноземної валюти. Стягнуто з Фермерського господарства " БІЛІ РОСИ " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО» 4781,92 грн судового збору та 40 260,82 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" 4781,92 грн судового збору та 40 260,82 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство "БІЛІ РОСИ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року скасувати та ухвалити відповідне рішення по даній справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника зазначив, що жодних документів первинного бухгалтерського обліку, в тому числі і митної декларації, які б свідчили про закордонне походження с/г посівного матеріалу до матеріалів справи позивачем не додано.
Водночас за твердженням скаржника суд першої інстанції не розглядав питання придбання вищевказаного матеріалу за іноземну валюту(євро), що в свою чергу призвело до невірних математичних розрахунків стягнення коштів з відповідачів.
При цьому, скаржник зауважив, що у позивача були всі передбачені законом права для звернення до суду в межах справи №927/111/24 із відповідною заявою про збільшення позовних вимог або про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, якими останній знехтував.
Крім того, щодо нарахування витрат професійну правничу допомогу скаржник, вказав, що складність даної справи є малозначною, типовою, та не підлягає значного зусилля щодо організації підготовки та її судового супровіду. Крім того, всі матеріали по даній справі в тому числі і сам позов являється похідним від справи №927/111/24 Господарського суду Чернігівської області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №927/32/25. Запропоновано Фермерському господарству "БІЛІ РОСИ" уточнити/конкретизувати вимоги прохальної частини апеляційної скарги шляхом приведення її у відповідність до вимог ст. 275 Господарського процесуального кодексу України.
09.05.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №925/32/25 залишити без змін. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №927/32/25 розглядати без участі представника позивача. Стягнути з Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 25000,00 грн.
При цьому, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що ні пунктами 2.2 та 2.2.3 договору поставки, відповідно до яких здійснювалося нарахування різниці ціни товару, ні іншими пунктами договору поставки не передбачена вимога щодо необхідності доведення позивачем погодження товару, оскільки умову про те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони договору поставки в п. 2.2 вже узгодили.
Крім того, представник позивача вказав, що відповідачі в суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляли. Задоволений судом першої інстанції розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції із даного питання, котрі викладені Верховним Судом, зокрема у постанові від 25.04.2018 року у справі №922/3142/17.
Водночас, представник позивача зауважив, що судячи з прохальної частини апеляційної скарги, відповідач-1 не має на меті захистити свої права у суді апеляційної інстанції, а просто має намір, зловживаючи своїм процесуальним правом на подання апеляційної скарги, затягнути час набрання чинності рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі № 927/32/25 з метою відстрочення моменту сплати боргу за договором поставки.
09.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване неможливістю апелянта прибути в дане судове засідання у зв'язку із направлення представника у відрядження в інший регіон.
Приймаючи до уваги, що вищевказане клопотання не підтверджено жодними належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами (лікарняний тощо), колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване.
Враховуючи вищевикладене, суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні даного клопотання.
10.06.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача 1 щодо перенесення розгляду справи.
Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" просив суд апеляційну скаргу Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №927/32/25 розглядати без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Представники сторін в судове засідання 11.06.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (наявна в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР АГРО" (постачальник) та Фермерським господарством «БІЛІ РОСИ» (покупець) був укладений договір поставки на умовах відстрочення кінцевого розрахунку (далі - договір), відповідно до умов якого
постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо технічною призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною та у видаткових накладних. У випадку розходження між умовами договору та умовами певного додатку до договору пріоритет мають умови такого додатку до договору.
Згідно з п. 2.1., 2.2. договору загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2.-2.3. договору, що передається за цим договором. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.
Відповідно до п. 2.2 договору зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, то сторони погодились із тим, що ціна товару за цим Договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3. сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін
Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на зазначеній інтернет-сторінці. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в додатках до договору.
На дату поставки постачальник має право здійснити коригування ціни товару (неоплаченої частини) без додаткового узгодження з покупцем за визначеною у цьому пункті формулою (п.2.2.2. договору).
Згідно п. 2.2.3. договору на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додатковою узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за формулою, визначеною у цьому пункті.
Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару на податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.
Відповідно до п. 2.4.1. договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2.-2.3., у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
У разі не сплати та/або несвоєчасної сплати покупцем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору та/або п. 2.6. договору (при його застосуванні покупцем), постачальник має право: вимагати сплати покупцем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за даним договором; з моменту не сплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, вказаному в додатках до договору та/або п. 2.6. договору (при його застосуванні покупцем), притягнути покупця до відповідальності, відповідно до п. 7.2. договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати черговою платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за даним договором.
Відповідно до п.п. п. 3.1.1., 3.2.1. договору постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві в місці, вказаному в додатку, а покупець зобов'язаний провести оплату за товар з дотриманням порядку та термінів, передбачених п. 2 договору та додатку до договору; при перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному дорученні реквізити, зазначені у п. 3.2.2. договору.
Господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям до повного їх виконання (п. 5.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що постачальник має право притягти покупця до відповідальності за: несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов Договору покупець: а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошовою зобов'язання; b) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошовою зобов'язання; сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7.3. договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 332 Господарського кодексу України)
У пункті 9.11. договору визначено, що підписуючи цей договір сторони погодили можливість використання електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України.
Сторони погодили, що додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, є невід'ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотримання законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері електронного підпису. У разі складання таких документів у електронному вигляді та підписання їх з використанням електронного підпису , використання сторонами не потребується (п. 9.12 договору).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами також були підписані та скріплені їх печатками додатки до договору, якими визначено графіки оплати товару покупцем, а саме:
- додаток №28312 від 21.07.2023 року - відстрочення платежу у сумі 1 398 641,62 грн зі строком оплати (включно) 12.09.2023 року, комерційний курс гривні до долара США 3,9343;
- додаток №28312 від 21.07.2023 року - відстрочення платежу у сумі 1 608 437,38 грн зі строком оплати (включно) 30.10.2023 року.
21.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та Фермерським господарством "БІЛІ РОСИ" (боржник) був укладений договір поруки №П/167/23-ЧН (далі - договір поруки), відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього договору, а саме договору поставки №167/23-ЧН від 21.07.2023 року.
У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Строк дії основного договору становить один рік із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім зобов'язань покупця по виконанню грошових зобов'язань та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Згідно з пп. 3.1.-3.4. договору поруки передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов'язань боржника за основним договором.
Підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку поручителя перед кредитором. Кредитор не зобов'язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов'язку боржника перед кредитором.
Поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за основним договором.
Сторони договору поруки домовились, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність по всім зобов'язанням боржника, вказаним вище, в тому числі по сплаті судових витрат та інших витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за основним договором.
Згідно п. 4.1. договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором в строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за основним договором, шляхом оплати грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.
Строк дії договору - з дати його укладення і до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору (п. 6.1. договору поруки).
Відповідно до п. 7.3. договору сторони, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано 6 ст. 332 Господарського кодексу України).
На виконання умов договору №167/23-ЧН, в межах строків, зазначених у додатках до договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу-1 товар відповідно до видаткової накладної № 29658 від 03.08.2023 року на суму 1 398 641,62 грн, яка підписана та скріплена печатками сторін.
Протоколом зміни ціни товару від 03.10.2023 року до договору №167/23-ЧН, підписаним сторонами, ціну товару було збільшено на 209 795,76 грн, у зв'язку з чим загальна вартість товару склала 1 608 437,38 грн.
Відповідач-1, за поставлений товар розрахувався на суму 100000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 27.12.2023 року.
Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2024 року у справі № 927/111/24, яке (було залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" та ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто солідарно з Фермерського госеподарства "БІЛІ РОСИ" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" 1 508 437,38 грн основного боргу, 116 512,05 грн пені, 321 687,48 грн штрафу, 135 055,25 грн 36% річних, 24 980,30 грн судового збору та 44 113,83 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2024 року у справі № 927/111/24, після набрання ним законної сили 04.09.2024 року, виконане Фермерським господарством "БІЛІ РОСИ" в добровільному порядку шляхом перерахування позивачу наступних платежів: 13.09.2024 - 2 081 878,46 грн та 17.10.2024 - 68 907,83 грн, всього на загальну суму 2 150 786,29 грн, що підтверджується банківським виписками по вхідним платежам Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО", згідно з указаними платником призначеннями платежів: "погашення заборгованості зг. з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2024 року у справі № 927/111/24".
Так, за твердженням позивача, враховуючи, що відповідач-1 провів остаточний розрахунок за отриманий товар за спірними видатковими накладними лише станом на 13.09.2024 року, позивач у межах даного позову заявив до стягнення в солідарному порядку з відповідачів: 263 542,61 грн пені та 343 675,76 грн 36 % річних за період з 26.01.2024 року по 12.09.2024 року, а також 191 426,62 грн збільшення ціни товару (курсової різниці).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджений належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами факт порушення відповідачем 1 грошових зобов'язань по оплаті за товар, поставлений відповідно до умов договору поставки та додатків до нього, у період з 26.01.2024 року (дата подачі позову у справі №927/911/24) по 12.09.2024 року (фактичне виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2024 року у справі № 927/111/24), що не заперечується скаржником.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, обставини встановлені в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2024 року у справі № 927/111/24, є преюдиціальними при вирішенні даного спору за участю тих самих сторін та не потребують повторного доведення.
Так, з ухваленням рішення про стягнення боргу у справі № 927/111/24, зобов'язання сплатити заборгованість за спірним договором поставки не припинилось та тривало до моменту фактичного виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання. Тобто, у кредитора наявне право на отримання сум, передбачених умовами договору за увесь час прострочення відповідачем 1 до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за ним. За порушення даних умов Договору поставки покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошовою зобов'язання.
В п. 7.3. договору сторони, дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 262 822,55 грн у період з 26.01.2024 року по 12.09.2024 року, оскільки позивачем у відповідному розрахунку не враховано, що 2024 рік налічує 366 календарних днів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 36% річних, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 та від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).
Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за ним покупець сплачує на користь постачальника 36 % річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів перевіривши розрахунок 36% річних за період з 26.01.2024 року по 12.09.2024 року, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 342 736,76 грн, оскільки позивачем у розрахунку не враховано, що 2024 рік налічує 366 календарних днів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення коригованої ціни товару, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 2.2.3. договору, на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (в разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додатковою узгодження з покупцем. У цьому випадку ціна товару підлягає розрахунку за наступною формулою:
Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де
Цпост - ціна постачання, розрахована з урахуванням пунктів 2.2.1., 2.2.2.
Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду.
Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.
На вирахувану різницю ціни товару постачальник складає рахунок та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується оплатити різницю ціни товару, вказану в рахунку, не пізніше п'яти банківських днів з дня надіслання рахунку на адресу покупця. Різниця ціни товару оподатковується податком на додану вартість згідно Податкового кодексу України. Ставка ПДВ залежить від товару, ціна на який коригується.
Після оплати різниці ціни товару покупцем, постачальник складає протокол зміни ціни товару про нарахування різниці ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.
Якщо на дату, що передує даті оплати, Коп/Кпост менше 1,01, коригування ціни товару, передбачене даним пунктом договору поставки, не здійснюється.
Застосувати процедуру коригування ціни товару в порядку, передбаченому даним пунктом Договору поставки, постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання п. 2.2.3. договору був виставлений відповідачу рахунок від 24.12.2024 року № 2412/167 на оплату збільшення ціни товару на суму 191 426,62 грн, виходячи з ціни постачання (1 398 641,62 грн станом на 03.08.2023 року; 209 795,76 грн станом на 03.10.2023 року); комерційного курсу гривні до іноземної валюти 41,33 грн/долар США станом на 12.09.2024 року (на дату, що передує даті оплати заборгованості, присудженої до стягнення за рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/111/24); комерційного курсу гривні до іноземної валюти 36,9343 грн/долар США станом дату, що передує даті постачання товару.
Рахунок від 24.12.2024 року № 2412/167 на оплату збільшення ціни товару на суму 191 426,62 грн направлено позивачем відповідачу-1 засобами поштового зв'язку, за адресою його реєстрації (поштове відправлення: 0870200066019), останнім не оплачений.
Колегія суддів перевірив наданий позивачем розрахунок коригування ціни, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що жодних документів первинного бухгалтерського обліку, в тому числі і митної декларації, які б свідчили про закордонне походження с/г посівного матеріалу до матеріалів справи позивачем не додано, а судом не розглянуто питання придбання вищевказаного матеріалу за іноземну валюту(євро), що в свою чергу призвело до невірних математичних розрахунків стягнення коштів з відповідачів, оскільки, зокрема, умову про те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони договору поставки в п. 2.2 вже узгодили, а останній був прийнятий та оплачений відповідачем без зауважень.
Водночас колегія суддів приймає до уваги твердження позивача викладене у відзиві на позовну заяву, що ні пунктами 2.2 та 2.2.3 договору, відповідно до яких здійснювалося нарахування різниці ціни товару, ні іншими пунктами договору поставки не передбачена вимога щодо необхідності доведення позивачем походження товару.
Крім того, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що у позивача були всі передбачені законом права для звернення до суду в межах справи №927/111/24 із відповідною заявою про збільшення позовних вимог або про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, якими останній знехтував, колегія суддів не визнає переконливими доводами, як безпідставні та необґрунтовані, оскільки збільшення розміру позовних вимог та зміна предмету позову є правом, а не обов'язком позивача, і не скориставшись цим правом у справі № 927/111/24, останній не втрачає право заявити інший позов з іншим предметом позову.
Водночас, колегія суддів відзначає, що у даній справі та справі №927/111/24 присутній різний предмет спору - пеня і 36 % річних нараховані та заявлені до стягнення за різні періоди прострочення оплати товару, а різниця ціни товару нараховується і заявляється до стягнення лише у даній справі. У справі № 927/111/24 пеня та 36% річних нараховувались за період з 31.10.2023 року по 25.01.2024 року, тоді як у даній справі за період з 26.01.2024 року по 12.09.2024 року.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, то виходячи із змісту апеляційної скарги рішення суду першої інстанції у відповідній частині не оскаржується, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 107 203,25 грн, у тому числі гонорар успіху адвоката в розмірі 39 932,25 грн (5% від стягнутої суми).
У відповіді на відзив позивач уточнив (зменшив) розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі до 82 203,25 грн, у тому числі гонорар успіху адвоката в розмірі 39 932,25 грн (5% від стягнутої суми).
Згідно ч.ч.1 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження надання правничої допомоги позивач надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2025 року разом з додатком № 2 до нього, що встановлює розмір та порядок оплати праці адвоката; довіреність від 31.12.2024 року б/н на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 05.09.2018 року серії КС № 6846/10; акт здачі-приймання виконаних правових послуг від 20.02.2025 року № 130 до цього договору; детальний опис робіт за договором поставки від 21.07.2023 року № 167/23-ЧН та ОСОБА_1 за договором поруки від 21.07.2023 року № П/167/23-ЧН.
Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2025 року № 32, розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день укладення цього додатку (1514,00 грн).
Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується замовником адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції. Замовник також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат (у тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо), а також компенсує витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги (пов'язанні із здійсненням поїздки до місцезнаходження суду, винаймання житла, харчування та ін.). Дані витрати сплачуються замовником адвокату протягом трьох банківських днів з дня виставлення адвокатом рахунку на сплату вказаних витрат.
Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами. Адвокат надає замовнику акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, вартість послуг, які підлягають сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, що понесені адвокатом понад узгоджену суму вартості послуг (якщо такі мали місце).
Так, відповідно до описом робіт за договором № 32 від 02.01.2025 року, надані послуги з правової допомоги адвоката включають в себе:
1) зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи, по якій надається професійна правнича допомога у спірних правовідносинах (0,5 години) - 757,00 грн;
2) підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви та розрахунків позовних вимог) - 25000,00 грн;
3) збір та підготовка письмових доказів (додатків до позовної заяви) (0,5 години) - 757,00 грн;
4) подання позову (завантаження тексту позовної заяви та доданих до неї документів до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", підписання КЕП та відправка до суду) (1 година) - 1514,00 грн;
5) участь у судовому розгляді справи - підготовка відповіді на відзив (правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства в спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив) - 15000,00 грн;
6) оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішень на користь клієнта (5% від стягнутої суми, ціна позову - 798 644,99 грн) - 39 932,25 грн (5% від стягнутої суми).
Загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 85 203,25 грн.
Сторонами підписаний двосторонній акт здачі - приймання виконаних правових послуг від 20.02.2025 року № 130 до договору надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2025 року № 32 на суму 55988,26 грн згідно з наведеним вище переліком робіт.
Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що завантаження тексту позовної заяви та доданих до неї документів до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", підписання КЕП та відправка до суду - не є послугою з надання правничої допомоги в розумінні ст.ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому відшкодування її вартості не підлягає покладенню на відповідача.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача витрати за послугу щодо збору та підготовки письмових доказів адвокатом позивача (п.3 акту), оскільки в межах даного спору розглядались похідні вимоги про донарахування пені та відсотків річних за порушення грошових зобов'язань за договором, а також стягнення курсової різниці за товар, у той час як адвокат Бохан С.О. попередньо представляв інтереси позивача в справі № 927/111/24, у межах якої було присуджено до стягнення з відповідачів основний борг, відсотки за користування товарним кредитом, неустойку (в формі пені та штрафу) та відсотки річних за порушення грошових зобов'язань (за інший період) за договором поставки від 21.07.2023 року № 167/23-ЧН та договором поруки від 21.07.2023 року № П/167/23-ЧН.
Тобто, фактично адвокат Бохан С.О. був обізнаний з фактичними обставинами даної справи та не потребував додаткового часу для збору доказів.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2019 року у справі № 903/125/19.
За правилами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені положеннями ч.ч. 5, 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В даному випадку, відповідачами не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх необґрунтованість, не спів розмірність та завищення.
Здійснивши аналіз доводів відповідача 1, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до складу витрат на професійну правничу допомогу було безпідставно включено значний обсяг робіт, які не потребують наявності фахових знань у галузі права (витрати за послугу щодо збору та підготовки письмових доказів адвокатом позивача), такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованим.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критеріїв складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідачів відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 589,38 грн.
Щодо заявленого позивачем до стягнення "гонорару успіху" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
Таким чином, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи ці позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переноситись на іншу сторону (не сторону такого договору).
Колегія суддів відзначає, що позивач заявив судові витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, "гонорар успіху" визначено як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та відповідно до додатку № 2 до договору про надання правничої допомоги №32 від 02.01.2025 року виплачується адвокату за прийняття рішень на користь клієнта (5% від стягнутої суми, ціна позову - 798 644,99 грн) - 39 932,25 грн (5% від стягнутої суми).
Колегія суддів враховуючи положення ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та практику Верховного Суду, дійшла висновку, що "гонорар успіху" не є необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи.
При розгляді вимог позивача про відшкодування з відповідачів гонорару успіху, суд також виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
За вказаних обставин, суд зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування "гонорару успіху", який має сплатити позивач на користь адвоката за умовами договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, колегія суддів дійшла висновку щодо невідповідності заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв'язку з чим заява позивача підлягає частковому задоволенню, з покладенням на відповідачів обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 589,38 грн.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відзначає наступне.
Так, в обґрунтування своєї заяви представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" посилається на те, що розмір судових витрат, які поніс відповідач 1 на стадії апеляційного розгляду справи становить 25000,00 грн з оплати послуг адвоката.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
09.05.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому, зокрема на виконання ст. 124 Господарського процесуального кодексу України було повідомлено, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 25000,00 грн.
Так, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано, зокрема: копію додатка № 6 від 01.05.2025 року,
договір про надання правової(правничої) допомоги № 32 від 02.01.2025 року, копії акту здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги № 135 від 09.05.2025 року.
Так, відповідно до акту здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 09.05.2025 року, надані послуги з правової допомоги адвоката включають в себе:
1) участь у судовому розгляді справи (складання тексту відзиву на апеляційну скаргу) - 15000,00 грн;
2) оплата професійної правничої допомоги за прийняття постанови суду апеляційної інстанції на користь клієнта - 10000,00 грн.
Всього вартість наданих послуг 25000,00 грн.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Щодо «гонорару успіху», колегія суддів враховує вищенаведені норми права та відповідні висновки Верховного Суду.
З огляду на викладене , виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін, та враховуючи, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
При цьому, колегія суддів бере до уваги не змінність позиції адвоката у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування "гонорару успіху", який має сплатити позивач на користь адвоката за умовами договору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" про покладення на відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню в сумі 15000,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підстави для часткового скасування судового рішення визначені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №927/32/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2025 року у справі №927/32/25 змінити в частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, визначивши належною для стягнення суму у розмірі 20 294 (двадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 69 коп. з Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" (вул. Сіверська, буд. 105, смт Понорниця, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16220; код ЄДРПОУ 34334174) та у розмірі 20 294 (двадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 69 коп. з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
В решті рішення залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Стягнути з Фермерського господарства "БІЛІ РОСИ" (16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт. Понорниця, вул. Сіверська, буд. 105, код ЄДРПОУ 34334174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська обл., місто Обухів(пн), вул. ПРОМИСЛОВА, будинок 20, код ЄДРПОУ 36348550) 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарського суду Чернігівської області.
5. Матеріали справи №925/32/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко
Дата підписання 12.06.2025 року.