11 червня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2025 року в кримінальному провадженні №12024262020001262 від 20.03.2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , одруженої, працюючої вчителем в ОЗ Остріцький ліцей, раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2025 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна і без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки:
ЄУНСС: 715/1340/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/162/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку районного суду, в період часу по 02 січня 2024 року ОСОБА_6 , за попередньою змовою із особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, під час неодноразового спілкування з громадянином України ОСОБА_9 , який мав намір незаконно виїхати за межі України, завчасно обумовила із ним порядок незаконного переправлення через державний кордон України, повідомивши, що вартість такого незаконного переправлення становить 6000 фунтів, та визначила спосіб надання таких коштів.
В подальшому, 03 січня 2024 року, перебуваючи на одній із вулиць м. Чернівці, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи у відповідності до раніше розробленого плану, отримала від матері ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 6000 фунтів за незаконне переправлення її сина через державний кордон України, після чого провела інструктаж щодо переправлення ОСОБА_9 через Державний кордон поза межами пункту пропуску та надала їм номер телефону невстановленої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження для подальшої координації дій ОСОБА_9 щодо його незаконного переправлення через Державний кордон України.
04 січня 2024 року о 20 год. 00 хв. невстановлені особи, на невстановлених на даний час транспортних засобах доставили гр. ОСОБА_9 та інших осіб, які бажали незаконно перетнути державний кордон України до с. Їжівці Чернівецького району Чернівецької області.
В подальшому, близько 06 год. 00 хв. 05 січня 2024 року, доставили зазначених вище осіб в с. Корчівці Чернівецького району Чернівецької області.
Цього ж дня, тобто 05 січня 2024 року біля 16 год. 55 хв. громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які рухаючись у супроводі невстановлених осіб, в напрямку 799 прикордонного знаку Державного кордону України та Республіки Румунія, що знаходиться в адміністративних межах с. Корчівці, Чернівецького району, Чернівецької області, на відстані 50 метрів від лінії державного кордону було затримано прикордонним нарядом відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_1 прикордонного загону.
На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , в якій захисник не заперечує доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченої, проте вважає, що вирок районного суду в частині призначеного покарання підлягає зміні у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Вважає, що районний суд необґрунтовано призначив покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України та звільнив її від відбування покарання з випробуванням, при можливості призначити покарання у виді штрафу, як того просила сторона захисту.
Стверджує, що дії обвинуваченої полягали тільки у підшукуванні особи, яка мала переправити іншу особу через кордон та подальшу передачу коштів після перетину кордону, що знижує тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину.
Вказує, що суд першої інстанції хоч перерахував дані, які характеризують особу обвинуваченої, однак їх оцінка не знайшла своє відображення при призначенні покарання.
Зазначає, що районний суд не врахував, що обвинувачена фактично не отримала жодних коштів від інкримінованих дій, злочин було вчинено під впливом тяжких особистих життєвих обставин, а саме наявності у обвинуваченої тривалого онкологічного захворювання, неодноразових хірургічних операцій та захворювання чоловіка.
Просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання, та призначити ОСОБА_6 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу.
Заслухавши доповідь судді, яка виклала суть вироку та апеляційної скарги, думку обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки, апелянт не оспорює доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_6 , колегія суддів керуючись ст.404 КПК України, не наводить доказів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорюються в апеляційній скарзі.
Перевіряючи вирок районного суду в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, колегія суддів приходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги не були дотримані районним судом виходячи з наступного.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання районний суд вказував, що враховує тяжкість вчиненого нею злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, офіційно працевлаштована, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, добровільно перерахувала на ЗСУ кошти в розмірі 70000 грн.
Також суд зазначив, що ОСОБА_6 вчинила злочин під впливом тяжких особистих життєвих обставин, а саме наявності у обвинуваченої тривалого онкологічного захворювання, неодноразових хірургічних операцій, а також захворювання чоловіка, що потребувало значних фінансових витрат, відповідно намагання заробити кошти було мотивом вчинення злочину.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд врахував щире каяття, активне сприяння у розкриті злочину, вчинення злочину внаслідок збігу важких особистих обставин, а також перерахунок кошів на ЗСУ.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи наведене районний суд прийшов до висновку щодо можливості призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті інкримінованого їй злочину.
Також, суд вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК України.
На переконання апеляційного суду, районний суд призначаючи покарання ОСОБА_6 не врахував всіх обставин справи та прийшов передчасного висновку щодо призначення основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.
Під час апеляційного перегляду ОСОБА_6 зазначила, що покарання у виді позбавлення волі із умовно достроковим звільнення від відбування покарання з випробування та покладенням відповідних обов'язків негативно вплине на стан її здоров'я.
Зокрема ОСОБА_6 пояснила, що тривалий час хворіє онкологією та лікується в клініці в Німеччині, куди з відповідною періодичністю має прибувати на обстеження, лікування та операції.
Також ОСОБА_6 зазначила, що має кожні 2-4 тижні здавати аналізи, щоб тримати під контролем захворювання, та ці аналізи має виконувати саме за кордоном, а покладені на неї, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язки унеможливлять періодичний виїзд за кодон для лікування та обстеження.
ОСОБА_6 надала медичні документи, що підтверджують онкологічне захворювання.
Крім того пояснила, що її чоловік оперувався на серце в клініці в Німеччині, потребує там періодичного лікування та її супроводу.
Тому ОСОБА_6 просила змінити їй умовне покарання на реальне у виді штрафу, при цьому вказала, що має можливість його оплатити.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Районний суд законно та обґрунтовано застосував вимоги ст. 69 КК України щодо ОСОБА_6 , однак за встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що призначене районним судом покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75,76 КК України не відповідає особі обвинуваченої ОСОБА_6 , та може призвести до невідворотних негативних наслідків щодо її стану здоров'я.
Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
У даному випадку колегія суддів вважає за необхідне застосувати вимоги ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, а саме штрафу.
На переконання апеляційного суду, покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу буде необхідним та достатнім для обвинуваченої ОСОБА_6 , відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_6 та обставини вчиненого злочину, зокрема отримання нею грошових коштів в розмірі 6000 фунтів за незаконне переправлення осіб через державний кордон, апеляційний суд вважає за необхідним визначити штраф у розмірі 17 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Штраф такого розміру відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення згідно вимог ч.5 ст.12 КК України та водночас є реальним, необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, що передбачена ст.50 КК України.
Районного суд не призначив обвинуваченій ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що не оскаржується в апеляційному порядку.
При цьому враховуючи правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 617/775/20, згідно якої призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу замість призначеного судом першої інстанції покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК не є ані «застосуванням більш суворого покарання» в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК, ані «неправильним звільненням від відбування покарання» в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК, «іншим погіршенням становища обвинуваченого» в розумінні ч. 2 ст. 404 і ч. 1 ст. 421 цього Кодексу, у зв'язку із чим задоволення відповідних апеляційних вимог сторони захисту з огляду на приписи ст. 420 КПК не вимагає скасування у відповідній частині вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку, тому таке рішення слід постановити у формі ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332 КК України в частині призначеного покарання - змінити.
Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України і за його вчинення призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 289 000 гривень 00 копійок.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
13.06.2025 року
(дата засвідчення копії)