Іменем України
11 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 389/2915/24
провадження № 22-ц/4809/789/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Берднікова Г. В.) від 04.02.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
20.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 в якому позивач просив суд:
- звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за виконавчим листом № 389/485/16-ц, виданим 10.05.2016 на виконання вказаного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на користь самої ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- відкликати зазначений виконавчий лист № 389/485/16-ц, виданий 10.05.2016 на підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі №389/485/16-ц задоволено позов ОСОБА_4 до про стягнення аліментів. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі цього рішення суду 10.05.2016 Знам?янський міськрайонний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист № 389/485/16-ц. 13.02.2019 постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження № 58332677. Наразі виконавче провадження здійснюється Подільським ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням з боку державного виконавця вказаного відділу ДВС своїх обов?язків під час здійснення примусового виконання у виконавчому провадженні № 58332677, неповідомлення боржника про наявність відкритого виконавчого провадження, утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка на день подання позову складає 186000 грн.
28.09.2016 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулася до Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування житлового будинку удаваним та визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки. Суд відкрив провадження у справі №389/2545/16-ц. Згодом позивач узгодив текст мирової угоди, відповідно до якої спірне майно передавалось їхній донці ОСОБА_3 , натомість позивач звільнявся від сплати аліментів на користь відповідача на утримання доньки до досягнення нею повноліття та не виконує в подальшому обов?язків щодо сплати аліментів за рішенням суду від 15.04.2016 у справі №389/485/16-ц, текст цієї мирової угоди підписував інший представник позивача - ОСОБА_7 і подав її до суду.
20.01.2017 до Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області повторно подано заяву про затвердження досягнутої між сторонами мирової угоди у справі № 389/2545/16-ц, текст якої викладено у новій (зміненій) редакції підписано й підписано від імені позивача представником ОСОБА_5 . Нова редакція мирової угоди не містить умови про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дочки до досягнення нею повноліття за рішенням суду від 15.04.2016 у справі №389/485/16-ц. Текст нової редакції мирової угоди позивач не погоджував.
Ухвалою Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.01.2017 у справі № 389/2515/16-ц визнано й затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , умови якої позивач фактично не погоджував.
На підставі затвердженої судом мирової угоди ОСОБА_2 зареєструвала право їх спільної дочки на житлового будинку, проте, як виявилося, від стягнення з позивача аліментів вона не відмовилась, тож згодом утворилась значна заборгованість.
Позивач вважає, що його представник ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили щодо нього кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України тож він звернувсь до Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що він погодив первісний варіант мирової угоди у справі № 389/2515/16-ц, який передбачав припинення його аліментах зобов'язань щодо дитини в обмін на добровільне вирішення майнового спору з передачею права на часку у житловому будинку у власність дитини, з 20.01.2017 (з дня постановлення Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі №389/2515/16-ц ухвали про визнання мирової угоди) він звільнений від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 , а тому повинно було бути припинено виконання за виконавчим листом № 389/485/16-ц.
Крім того, позивач вважає, що з цих саме підстав (неправомірних дій представників позивача у справі № 389/2515/16-ц, які привели до затвердження судом мирової угоди, умови якої не були погоджені позивачем) та відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України він має бути звільнений судом від сплати заборгованості по аліментах, яка утворилася починаючи з 20.01.2017.
2.Короткий зміст рішення суду
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дитини та заборгованості за аліментами відмовлено повністю.
Суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не є підставою для припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини та для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, тож суд визнав позов недоведеним та необґрунтованим.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2025 у справі № 389/2915/24, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Він вказав, що оскаржує рішення суду з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального права.
Позивач повторив усі обставини, якими він обґрунтовував свій позов, а також вказав, що закон не визначає вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості. Істотність наведених платником обставин має оцінити суд. На його переконання суд першої інстанції не дав належної оцінки протиправності дій його представників ОСОБА_7 і ОСОБА_5 під час розгляду іншої справи № 389/2545/16-ц за результатами розгляду якої позивач розраховував на звільнення його від аліментного зобов'язання стосовно дитини. До того ж, на думку позивача, задоволення його позову не матиме наслідком порушення найкращих інтересів дитини.
4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції від представника відповідача у справі ОСОБА_2 - адвоката Брижицької Вікторії Вікторівни, викладено незгоду з вимогами та доводами апелянта. Зокрема, вказується на те, що позивач не довів факт злочинних дій його ж представників у справі № 389/2545/16-ц. Крім того, ОСОБА_1 не передавав дитині права власності на частку у житловому будинку, оскільки сам власником вказаного ним нерухомого майна не був. Права власності дитині надала ОСОБА_2 . Суд першої інстанції вирішив справу відповідно до закону.
5.Короткий зміст розгляду справи у судовому засіданні 11.06.2025
Сторони повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися.
Надіслана судом позивачу ОСОБА_1 (апелянту, який не має електронного кабінету) за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою судова повістка-повідомлення повернута до суду без вручення з причини: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 218, 219). Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та згідно з відміткою дати у поштовому повідомлені судова повістка вважається йому врученою 17.05.2025.
До того ж відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, судова повістка вважається врученою ОСОБА_1 у зв'язку із її доставленням 30.04.2025 в електронний кабінет його представника - адвоката Ліліцькому Р. В.
Позивач ОСОБА_1 у призначений час у судове засідання не з'явився, причини своєї особистої неявки суду не повідомив.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ліліцький Р. В. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через погане самопочуття.
Надіслана судом відповідачу ОСОБА_2 , яка не маж електронного кабінету, судова повістка-повідомлення була вручена їй особисто 06.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 061140376292 (а. с. 217).
У призначений час вона в судове засідання не з'явився, причини своєї особистої неявки суду не повідомила.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Брижицька В. В. подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_9 .
Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_1 - адвокат Ліліцького Р. В. про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Поважними слід вважати причини,пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для явки учасника справи у судове засідання. При цьому такі обставини мають бути підтверджені доказами.
Представник відповідача вказав, що він не може з'явитися у судове засідання через «погане самопочуття».
Самопочуття - загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров'я і настрою в даний момент (Словник української мови: в 11 томах. - Том 9, 1978. - Стор. 43.).
Заявник не вказав причини свого «поганого самопочуття», доказів того, що його самопочуття перешкоджало явці в судове засідання не надав.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не має можливості оцінити поважність (об'єктивність, істотність, непереборність) причин неявки представника відповідача до суду, а тому відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи через його необґрунтованість. З огляду на відсутність поважних причин, неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скаргиза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбу у якому в них народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом зі своєю матір'ю.
Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, цим самим рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на її ж утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.02.2016 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
10.05.2016 Знам?янський міськрайонний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист № 389/485/16-ц, на підставі якого постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області від 13.02.2019 відкрите виконавче провадження № 58332677, яке наразі перебуває на виконанні у Подільському ВДВС м.Кропивницький Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
20.01.2017 ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі 389/2515/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваним, визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки визнано і затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: «Визнати мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (разом Сторони). За наслідком визнання та затвердження мирової угоди в кінцевому результаті визначити:
1. ОСОБА_1 повністю відмовляється від позовних вимог про визнання договору дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0610 га, кадастровий номер 3510600000:50:095:0017 від 04.02.2015, удаваним та визнання за ним права власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та земельної ділянки.
2. ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 , яка є спільною дитиною Сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1 -1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0610 га, кадастровий номер 3510600000:50:095:0017 в будь-який спосіб. Вказана частина житлового будинку та в цілому разом з господарсько- побутовими будівлями та земельною ділянкою площею 0,0610 га, кадастровий номер 3510600000:50:095:0017 належить ОСОБА_2 відповідно договору дарування від 04 лютого 2015 року посвідченого Поляковим О.О. - приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу, Кіровоградської області, зареєстрованого в реєстрі за № 211. ОСОБА_2 зобов'язується дбати про збереження зазначеного нерухомого майна та використовувати його в інтересах малолітньої дитини. Строк передачі вказаного нерухомого майна встановлюється терміном в 90 календарних днів, перебіг якого починається з наступного дня після визнання судом даної мирової угоди в будь який спосіб.
3.Сторони дійшли згоди, що передача майна у власність дитини відповідає їхній спільній волі, можливості збереження нерухомого майна, використання його за цільовим призначенням.
4.Сторони домовились, що ОСОБА_1 не матиме претензій до ОСОБА_2 щодо права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0610 га, кадастровий номер 3510600000:50:095:0017, в разі виконання п.2 мирової угоди.
5.Сторони за цією мировою угодою дійшли згоди, що судові витрати по справі понесені сторонами не відшкодовуються іншою стороною.
6. ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання сплатити витрати, які будуть понесені при оформленні вказаного вище нерухомого майна на користь доньки - ОСОБА_3 .
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_10 , про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки - закрити.
Повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті на підставі ухвали суду від 10.11.2016 постановленої у справі № 389/2545/16-ц у виді накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Знам'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали».
Мирова угода від 19.12.2016, яка затверджена ухвалою Знам'янського міськрайонного суду від 20.01.2017, подана до суду 20.01.2017 й підписана представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Заява про затвердження мирової угоди підписана представником ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_7 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0610 га, кадастровий номер 3510600000:50:095:0017 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 19.12.2016.
18.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області із заявою (повідомлення) про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою) КК України.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1.Норми права та їх джерела
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 7 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 СК Кодексу (ст. 141 СК України).
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. ч. 1 - 3 ст. 181 СК України).
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч. 1, ч. 2 ст. 179 СК України).
Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів (ст. 188 СК України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Таким чином, положення зазначеної статті застосовуються виключно з метою припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно.
Положеннями ч. 2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Крім того, ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Згідно з положеннями ст. 85 СК України право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8, ч. 9 ст. 7 СК України).
Згідно зі ст. 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. (ч. 4 ст. 273 ЦПК України).
8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, спір між сторонами виник стосовно виконання відповідачем аліментних зобов'язань згідно з рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц за яким він є боржником перед ОСОБА_2 ..
Тож, позивач ОСОБА_1 просив суд про таке:
- звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц з 22.02.2016 і до 05.03.2033;
- звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 389/485/16-ц, виданим 10.05.2016 на виконання вказаного рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц про стягнення аліментів на користь самої ОСОБА_2 на її утримання з 22.02.2016 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- відкликати зазначений виконавчий лист № 389/485/16-ц, виданий 10.05.2016 на підставі рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016.
Єдиною підставою позову позивач вказав те, що після ухвалення Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області рішення від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку, під час розгляду судом іншої справи № 389/2515/16-ц між тими самими сторонами про визнання договору дарування удаваним, визнання права власності на частину житлового будинку та земельної ділянки він погодив укладення його представником у тій справі мирової угоди з ОСОБА_2 на умовах, що спірне нерухоме майно (частка у майні) мала бути передано відповідачкою їх малолітній дочці ОСОБА_3 , натомість він звільняється від сплати аліментів на утримання спільної дитини до досягнення нею повноліття та не виконує надалі обов?язків за рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц, зокрема щодо сплати аліментів на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через дії його представників у справі № 389/2515/16-ц, які він вважає злочинними, мирова угода була укладена від його імені на інших умовах, які не передбачають його звільнення від аліментних зобов'язань за рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц.
Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позову, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке відповідає вимогам законності, обґрунтованості та справедливості.
По-перше, факт протиправних (на думку позивача - злочинних) дій його представників у справі № 389/2515/16-ц ним не доведено. Сама по собі наявність двох варіантів мирової угоди сторін у справі № 389/2515/16-ц, які було почергово подано до суду і які мають відмінності у змісті умов (пунктів), не є доказом протиправності дій представників позивача у тій справі. Інших доказів позивач суду не надав. Крім того, повноваження представника позивача на вчинення такої процесуальної дії та правомірність умов мирової угоди була предметом судового контролю у тій справі, в якій вона була визнана судом і були затверджені її умови (останній варіант мирової угоди). Ухвала суду від 20.01.2007 набрала законної сили, є чинною. З огляду на таку конституційну засаду судочинства, як обов'язковість судового рішення, вказана ухвала, зокрема затверджені нею умови мирової угоду, не може оспорюватися її сторонами в іншій справі. Отже, волевиявлення сторін мирової угоди у справі № 389/2515/16-ц оцінюється судом при розгляді цієї справи № 389/2915/24 саме так, як воно викладене у резолютивній частині вказаної ухвали суду.
Інший варіант мирової угоди, який не був визнаний судом, не має юридичного значення.
По-друге, позивач просив суд, зокрема, звільнити його від простроченої заборгованості по аліментах, які він зобов'язаний сплачувати на підставі рішення суду. При цьому він не вказав точний розмір заборгованості, період прострочення, відповідних доказів до суду не надав.
Однак сторони визнають що прострочена заборгованість існує так, як позивач (боржник) тривалий час аліменти не сплачує. Вбачається, що позивач просив суд звільнити його від будь-якої фактичної суми простроченої заборгованості по аліментах.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеними обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.
По-третє, закон розмежовує звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину (ст. 188 СК України) від припинення права на аліменти на дитину (ст. 190 СК України). Згідно зі ст. 188 СК України батьки можуть бути звільненні від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду і лише в тому випадку, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з її батьків і забезпечує повністю її потреби. Позивач не посилався в позовній заяві на наявність у його малолітньої дочки ОСОБА_8 доходів, які б забезпечували її потреби і перевищували доходи батьків.
Натомість ст. 190 СК України передбачені умови договірного (позасудового) припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Це є виявом загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст. 7 СК України, які, зокрема, передбачають, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Такий договір є спеціальним, визначає особливі умови його укладення. Так, згідно з ч. 1 ст. 190 СК України такий договір батьки можуть укласти лише з дозволу органу опіки та піклування.
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що орган опіки та піклування будь-коли надавав дозвіл на укладення такого договору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також доказів того, що ОСОБА_1 передав своїй дитині право власності на житловий будинок або частку в ньому в рахунок саме аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти для дитини.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що надання малолітній дитині будь-якої матеріальної допомоги у добровільному порядку, зокрема передача права власності на житло, є правом батька/матері та не звільняє його/її від обов'язку утримувати дитину, крім випадку, коли інше прямо передбачено договором між батьками.
Обставини, якими позивач обґрунтував свою вимогу про його звільнення (припинення обов'язку) від сплати аліментів на дитину не відповідає ні гіпотезі ч. 1 ст. 188 СК України, ні гіпотезі ч. 1 ст. 190 СК України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такої позовної вимоги.
По-четверте, згідно з ч. 2 ст. 197 СК України рішенням суду платник аліментів може бути повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за мови, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Дійсно, зазначена норма не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
На думку колегії суддів апеляційного суду, у такій справі позивач має довести, що заборгованість по аліментах, від якої він просить суд його звільнити, має бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із обставиною, якою він обґрунтовує позов, а також те, що вказана ним обставина істотно впливати на здатність виконання ним аліментного зобов'язання (унеможливлює або істотно утруднює виконання).
Однак єдина обставина, якою позивач обґрунтував усі свої вимоги, не дає підстав вважати, що з нею пов'язане виникнення простроченої заборгованості.
Отже, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, позивач не довів необхідних умов для застосування ч. 2 ст. 197 СК України (тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення), а тому дійшов правильного висновку про відмову у позові в цій частині.
По-п'яте, стосовно вимоги позивача про звільнення його від аліментів на ОСОБА_2 до досягнення їх дитиною трирічного віку. Згідно з рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.04.2016 у справі № 389/485/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на її утримання у визначеному судом розмірі щомісячно з 22.02.2016 до 05.03.2018.
Перелік підстав припинення передбаченого ст. 84 СК України права дружини на утримання визначені ст. 85 цього ж Кодексу, а саме: припинення вагітності, народження дитини мертвою, передача дитини на виховання іншій особі, смерть дитини, виключення за рішенням суду відомостей про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
З огляду на підстави позову, позивач не довів, що у період, за який згідно з рішенням суду стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на її утримання, виникли законні підстави для припинення права на утримання.
Крім того, Глава 9 СК України не містить норм щодо звільнення платника аліментів на утримання подружжя від сплати заборгованості, а з огляду на обставини справи підстав для застосування аналогії закону чи аналогії права (ст. 10 СК України) немає.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про необґрунтованість позову, як у цій частині, так і загалом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного рішення не впливають, фактично зводяться до тлумачення підстав позову та норм матеріального права на свій розсуд.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування рішення суду, колегія суддів апеляційного суду не встановила.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Апеляційна скарга не містить жодних доводів стосовно помилковості висновків суду першої інстанції, у тому числі заперечень щодо висновків відносно того, що передбачених законом підстав для звільнення платника аліментів від обов'язку їх сплати, зокрема сплати простроченої заборгованості, немає.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок місцевого суду правильним, а оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
10.Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, не проводиться, а судові витрати позивач, які він поніс у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції покладаються на нього без компенсації. Відповідачка про наявність у неї судових витрат у зв'язку із переглядом справи заяву з відповідними доказами до суду не подала.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04.02.2025 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 13.06.2025.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. М. Єгорова
С. І. Мурашко