Справа № 344/5007/21
Провадження № 22-ц/4808/652/25
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
05 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тарновського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Бородовського С. О. в місті Івано-Франківську, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
Позов мотивований тим, що 09 грудня 2011 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, на час пред'явлення цього позову на розгляді в Івано-Франківському міському суді перебуває справа про розірвання шлюбу між ними.
Судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2021 року призначено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання їх малолітніх дітей у розмірі однієї третини від всіх видів заробітку (доходів) до досягнення ними повноліття.
Зазначала, що малолітні діти проживають з нею і залишаються на її повному утриманні та вихованні. Вона повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається їх вихованням. Водночас відповідач свого обов'язку щодо виховання, розвитку та утримання дітей не виконує, не цікавиться ними та не відвідує їх. Вона ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з дітьми.
Вказувала, що проживання дітей із нею буде відповідати їхнім інтересам, оскільки вона має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися їхнім вихованням. Будь-які обставини, які би виключали можливість визначення місця проживання із нею відсутні.
Враховуючи викладене, просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із нею.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування позову зазначав, що в матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дітей із нею, зокрема: систематичне домашнє насильство, яке вчиняє ОСОБА_1 та члени її сім'ї в присутності дітей та по відношенню до дітей, аморальна поведінка ОСОБА_1 , свідчення самих дітей, які стверджують, що хочуть жити з ним, а не з ОСОБА_1 , халатне ставлення ОСОБА_1 до материнських обов'язків.
Водночас в матеріалах справи, на думку ОСОБА_2 , наявні докази, які свідчать про доцільність визначити місце проживання дітей саме з ним. Так, у батька кращі умови проживання для дітей, будинок з достатньою житловою площею, з окремими кімнатами для кожної дитини, з великою ділянкою. Також він витрачає кошти на дітей, які перевищують розмір аліментних платежів, купує їм одяг, не вчиняє домашнього насильства при дітях, уникає будь-яких конфліктів з ОСОБА_1 , не залишає дітей самих вночі.
Враховуючи викладене, просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з основним, об'єднано справи в одне провадження.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2025 року позов задоволено.
Місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено місцем проживання ОСОБА_1 .
У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що оглянуті в судовому засіданні відеозаписи вказують на вчинення відповідачем поведінки з провокування конфліктів за участі дітей, з використанням іграшок та налаштуванням дітей проти їх матері за умови відмови позивачки в дозволі забрати дітей. Крім того, суд вказав на особливо негативну індивідуальну характеристику відповідача у його сімейних відносинах, яка унеможливлює здійснення ним належного виховання дітей і дій саме в інтересах дітей, а також на те, що відповідач надав неправдиві пояснення суду щодо фактичних обставин проживання дітей, а тому усі його пояснення необхідно критично оцінювати. Також суд виходив із того, що відповідно до висновку органу опіки та піклування найкращому забезпеченню інтересів дітей буде сприяти визначення їх місця проживання із матір'ю, що відповідачем не спростовано.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, невідповідність та недоведеність встановлених судом обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні спотворив його пояснення. Крім того, все рішення суду містить лише безпідставну, необґрунтовану критику його як батька та звинувачення його в діях, які він не вчиняв. Водночас, суд не надав будь-якої оцінки доказам, які свідчать про неможливість визначення місця проживання дітей із матір'ю, зокрема, які вказують на асоціальну поведінку ОСОБА_1 та яка може зашкодити інтересам дітей. Так, остання вчинила ДТП та втекла з місця вчинення ДТП, подала підроблену характеристику, системно говорить неправду, постійно перешкоджає йому брати участь у вихованні дітей.
Зазначає також про те, що суд визнав неправдивими та недостовірними його пояснення про те, що діти сплять із співмешканцем ОСОБА_1 . Однак, вказана обставина належним чином судом не була перевірена та суд не з'ясував у матері чи це відповідає дійсності. Також суд відмовився оголосити перерву по справі та надати йому можливість подати доказ про те, що він повідомляв місцевий суд м. Ізерлон та службу у справах молоді м. Ізерлон за фактом того, що його діти сплять зі співмешканцем їх матері.
Апелянт вказує й на те, що суд першої інстанції дослідив відеозаписи в судовому засіданні без його участі, що свідчить про порушення судом норм процесуального права та наявність самостійної підстави для скасування рішення суду. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про те, що він провокує конфлікти та налаштовує дітей проти матері, оскільки саме ОСОБА_1 постійно вчиняє конфлікти, на відеозаписі, який наявний у матеріалах справи відображено те, що остання застосовуючи фізичну силу забирає сина від нього проти його волі. Також ОСОБА_1 постійно налаштовує дітей проти нього, знецінює його роль як батька, переконала дітей, що їх батько хоче забрати дітей в Україну, де їх вб'є ракета. Розказує дітям про судові розгляди спорів, зачитуючи їм його пояснення. Ба більше, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що матір нехтує інтересами дітей, їх бажаннями, зокрема, бажанням спілкуватися з рідним батьком, проводити з ним час.
Апелянт також наголошує на тому, що суд першої інстанції надав йому індивідуальну характеристику, що не регламентовано нормами матеріального чи процесуального права. Втім, він дійсно проходив судову-психологічну експертизу та атестованим судовим експертом було складено відповідний висновок щодо індивідуальних особливостей його характеру. У висновку експерт вказав, що для його особистості характерно дорожити і цінувати сімейні стосунки, любов до дітей, чутливість до страждань інших, самостійність, непохитність, працелюбність, висока моральність, тощо. Тобто суб'єктивна, незаконна та необґрунтована характеристика батька надана в рішенні суддею і вказана як аргумент винесення оскаржуваного рішення суду цілком і повністю суперечить його характеристиці, складеній атестованим судовим експертом, що в свою чергу підтверджує незаконність оскаржуваного рішення.
Крім того, апелянт уважає, що суд незаконно відмовив йому у задоволенні заяви про відвід судді Бородовського С. О. від розгляду справи, оскільки його заява була обґрунтована, упередженість судді до нього є очевидною.
Апелянт просить апеляційний суд дослідити та надати оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, які не були досліджені судом першої інстанції, або вказати мотиви їх відхилення, визнати необґрунтованими висновки органу опіки та піклування від 05 серпня 2021 року та від 21 листопада 2024 року, визнати обґрунтованою його заяву про відвід судді Бородовського С. О. від розгляду справи, визнати розгляд справи судом першої інстанції без його участі незаконним, а такий розгляд самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновський Г. М. просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Зазначає, що рішення суду є обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Жодних виключних обставин, які би унеможливлювали проживання дітей з матір'ю чи негативно впливали на їх виховання та розвиток немає. Результати психологічних характеристик дітей підтверджують, що мати для них є найбільш значимим, головним та емоційно близьким членом сім'ї. Крім того, згідно із висновками органу опіки та піклування, визначення місце проживання дітей із матір'ю відповідає якнайкращим інтересам дітей. Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо суті спору.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновський Г. М. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Представник суду пояснив, що на даний час Драпчак І.М. з дітьми перебуває за кордоном в федеративній республіці Німеччина. Вони проживають в наданому приймаючою країною житлі в якості біженців та отримують на неї та дітей соціальну допомогу. Зазначених коштів достатньо для повноцінного забезпечення дітей, діти соціалізовані, навчаються та якісно проводять вільний час. ОСОБА_1 на разі залишається працівником університету.
Апелянт ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. За день до судового засідання подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 червня 2025 року подане клопотання ОСОБА_2 залишено без розгляду. Одночасно ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що клопотання не містить жодних обставин, які унеможливили участь апелянта у судовому засіданні та не вказано поважних причин неявки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. З огляду на те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України, беручи до уваги той факт, що попереднє судове засідання уже відкладалося за клопотанням, в тому числі, апелянта, апеляційний суд уважає, що його неявка в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Тарновського Г. М., перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 09 грудня 2011 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2021 року, яке набрало законної сили 13 вересня 2021 року, було розірвано.
23 червня 2018 року у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 5-6, том 1).
Згідно із комплексною психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин ОСОБА_3 , наданою 23 березня 2021 року ТОВ «Серденько», найбільш значимим, головним та найбільш емоційно близьким членом сім'ї для дівчинки є матір. Маму називає ОСОБА_5 і характеризує як добру. При розпитуваннях про тата, розповідає, що він поїхав до свого дому, однак, приїжджає. На запитання з ким хоче жити, відповідає, що з мамою. ОСОБА_6 у ОСОБА_7 асоціюється зі спокоєм, а батько із мовчазністю (а.с. 7-10, том 1).
Відповідно до комплексної психологічної характеристики психоемоційного етапу дитини та сімейних відносин ОСОБА_4 , наданої 23 березня 2021 року ТОВ «Серденько», найбільш значимим, головним та найбільш емоційно близьким членом сім'ї для ОСОБА_8 є матір. Маму називає ОСОБА_5 і характеризує як добру. При розпитуваннях про тата, розповідає, що він живе окремо. На запитання з ким хоче жити, відповідає, що з мамою, рідше з татом. ОСОБА_6 у ОСОБА_8 асоціюється з самостійністю, наполегливістю, іноді впертістю та напруженістю, а батько із мовчазністю. Аякс плутається в характеристиках батька - характеризує його як доброго і злочного та нечемного, водночас (а.с. 11-14, том 1).
Згідно із характеристикою, виданою 01 квітня 2021 року Івано-Франківським національним медичним університетом Драпчак І. М., асистенту кафедри внутрішньої медицини № 2 та медсестринства, остання зарекомендувала себе ініціативним, відповідальним і надійним спеціалістом, здатним виконувати доручення у встановлені строки, здатна приймати рішення в складних ситуаціях і нести відповідальність за результат власної діяльності. Не має дисциплінарних стягнень. Доброзичлива, ввічлива у комунікабельна. Коритсується повагою та авторитетом в колег і студентів. До особистисних характеристик належать врівноваженість, безконфліктність, виконавчість (а.с. 18, том 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 30 листопада 2011 року належить двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 19, том 1).
Згідно із довідкою про доходи, виданою 01 квітня 2021 року Івано-Франківським національним медичним університетом, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року становить 104972,32 грн (а.с. 20, том 1).
Постановою Івано-Франківського міського суду від 04 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2021 року, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статтею 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 72-74, 214-216, том 1).
23 травня 2021 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 уклали договір оренди житлового приміщення (будинку) АДРЕСА_2 . Строк оренди - 5 років (а.с. 136-141, том 1).
Згідно із довідкою про отримання допомоги, виданою 09 лютого 2021 року № 645 Департаментом соціальної політики Виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 перебував на обліку в департаменті та йому відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» з 01 червня 2018 року по 01 липня 2021 року призначено допомогу при народженні дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розмір якої з серпня 2020 по січень 2021 року становив 1720 грн (а.с. 144-145, том 1).
Судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 січня 2021 року вирішено стягувати із ОСОБА_2 з 16 грудня 2020 року аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття (а.с. 161, том 1).
Реєстраційними картками № 222715 та № 222714 від 02 січня 2020 року, виданими Департаментом освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради підтверджується, що ОСОБА_10 та ОСОБА_3 внесені до загальноміського реєстру дітей-заявників на поступлення до ДНЗ № 12 «Струмочок» (а.с. 174-175, том 1).
Згідно із висновком щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року № 1117, комітет вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір'ю ОСОБА_1 , що відповідатиме інтересам дітей (а.с. 8-12, том 2).
Відповідно до інформації, наданої 11 серпня 2021 року Івано-Франківським національним медичним університетом, університет повідомив, що характеристика, яку ОСОБА_2 долучив до своєї заяви ректор не підписував (а.с. 29, том 2).
Розрахунком зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 344/17406 від 19 січня 2021 року, виданого Івано-Франківським міським судом, підтверджується, що станом на 01 серпня 2021 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у сумі 29486,32 грн (а.с. 43, том 2).
27 вересня 2021 року ОСОБА_2 сплатив 33601,40 грн на рахунок відділу ДВС у м. Івано-Франківську в якості аліментів ОСОБА_1 (а.с. 78, том 2).
17 жовтня 2021 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 уклали договір оренди житлового приміщення (будинку) АДРЕСА_2 . Строк оренди - 2 роки 11 місяців (а.с. 140-145, том 2).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми (а.с. 135-139, том 2).
Постановами Івано-Франківського міського суду від 02 лютого 2022 року у справах про адміністративне правопорушення, закрито провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 54-57, том 2).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та участі у вихованні дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_3 у відповідності до визначеного судом графіку зустрічей.
Встановлено ОСОБА_2 наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні дітей: - кожної першої та третьої суботи місяця, другої та четвертої неділі місяця з 11:00 год до 19:00 год; - один раз в квартал з 10:00 год суботи до 19:00 год неділі за попередньою домовленістю між батьками дітей щодо дати та місця перебування з дітьми; - спільний відпочинок та оздоровлення дітей влітку тривалість вісім днів за попередньою домовленістю між батьками дітей щодо дати та місця перебування з дітьми. В решті позовних вимог відмовити (а.с. 117-128, том 2).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутні відомості щодо зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності, що підтверджується відповідною інформацією, сформованою ОСОБА_2 09 жовтня 2023 року (а.с. 207, том 2).
17 жовтня 2023 року в чергову частину Калуського РВП надійшла ухвала слідчого судді Калуського міськрайонного суду щодо внесення відомостей до ЄРДР за зверненням ОСОБА_2 щодо зникнення його колишньої дружини ОСОБА_1 . Відомості внесено до ЄРДР 18 жовтня 2023 року (а.с. 230, том 2).
Довідкою АТ «Укрсиббанк» від 12 січня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 має поточний рахунок в банку, за яким в період з 01 серпня 2023 року по 11 січня 2024 року проводилися дебетові та кредитові операції (а.с. 20, том 4).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді попередження. Роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі повторного порушення порядку під час судового засідання та невиконання розпоряджень головуючого, до неї можуть бути застосовані інші заходи процесуального примусу (а.с. 93, том 4).
Згідно із висновком у справі щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року № 1366, комітет вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 108-110, том 4).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга статті 263 ЦПК України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п'ята статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не повністю відповідає.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Тлумачення зазначеного дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Такий висновок є сталим у практиці Верховного Суду (зокрема: постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23).
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, малолітні діти проживають із матір'ю. Однак, на час розгляду справи судом як мати, так і батько виявили бажання, щоб малолітні діти проживали із ними, що підтверджується заявленими позовами.
Аналізуючи доводи сторін та подані ними докази, колегія суддів уважає, що з огляду на вік дітей, безпековий фактор, тривале проживання дітей із матір'ю та створення нею усіх умов для їх повноцінного та гармонійного розвитку, виходячи з балансу інтересів дітей та батьків, за доцільне буде визначити місце проживання дітей із матір'ю, як це зробив суд першої інстанції.
Такий висновок узгоджується із висновками органу опіки та піклування, які є достатньо мотивовані та обґрунтовані, а також забезпечують дотримання найкращих інтересів дітей, зокрема, на зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері. Виконавчий комітет як орган опіки та піклування під час розгляду питання про визначення місця проживання дітей проаналізував ставлення обох батьків до виконання батьківських обов'язків, надав повну оцінку поданим батьками доказам, вислухав їх думку, чим забезпечив повноту дослідженого питання. З огляду на викладене, апеляційний суд уважає, що доводи апеляційної скарги про неможливість врахування під час вирішення спору зазначених висновків органу опіки та піклування не заслуговують на увагу.
Ба більше, суд апеляційної інстанції також враховує висновки за результатами проведення комплексної психологічної характеристики психоемоційного стану дітей, якими, зокрема, встановлено, що мати для дітей є найбільш значимим та емоційно близьким членом сім'ї, асоціюється зі спокоєм та, що діти хочуть жити з нею.
Складення щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, які були предметом розгляду у суді, жодним чином не впливає на можливість дітей проживати із матір'ю, оскільки такі стосувалися порушення нею правил дорожнього руху, а не будь-яких протиправних дій щодо дітей. Сам по собі факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не є визначальним при оцінці доказів щодо забезпечення найкращих інтересів дітей при вирішенні питання про визначення їх місця проживання. Щодо складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення згідно ст. 130 КУпАП за відмову у проходженні освідування на стан сп'яніння, то така обставина не вказує на загрозу життю і здоров'ю дітей в цілому, оскільки у справі на аркуші 16 тому 1 наявна довідка, що у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено. Інші докази з цього приводу у справі відсутні.
Щодо посилання апелянта на краще матеріально-побутове становище в порівняні з ОСОБА_1 та можливість витрачати на дітей чималу суму коштів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Справа слухається судом тривалий час з 02 квітня 2021 року, відповідно, суду необхідно давати оцінку доводам обидвох сторін з врахуванням цієї обставини.
Згідно доказів представлених позивачем за зустрічним позовом, він є самозайнятою особою. ОСОБА_2 зазначає про отримання доходу за друге півріччя 2023 року у розмірі 15000 доларів США з посиланням на інвойси про отримання коштів за послуги. Однак належні докази про розмір та регулярність отримуваних доходів ним не представлено. Разом з тим, як повідомив суду представник позивача, у квітні 2023 року ОСОБА_2 звертався до суду із позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів з 1/3 від доходу до 3000 грн на двох дітей у зв'язку з погіршенням матеріального становища внаслідок стягнення з нього аліментів на утримання його матері в розмірі 1/4 та погіршення умов здійснення підприємницької діяльності через заблоковані рахунки.
Як вбачається з даних Єдиного реєстру судових рішень, у справі № 344/5697/23 (рішення суду від 31 травня 2023 року) ОСОБА_2 зазначав, що після стягнення аліментів йому на прожиття залишається лише 5000 грн на місяць, а якщо врахувати витрати на поїздку до дітей, то 3000 грн на місяць. Тоді як апелянт вказує на повну можливість забезпечити матеріально-побутові потреби дітей.
На підтвердження наявності житла, останній посилається на договір оренди житла від 17 жовтня 2021 року з гр. ОСОБА_9 (будинку) АДРЕСА_2 . Строк оренди - 2 роки 11 місяців.
Позивач за первинним позовом представила суду довідку про заробіток на час подання позову, згідно якої працює у Івано-Франківському національному медичному університеті на посаді асистента та отримувала середній заробіток близько 10000 грн.
Щодо житла, позивач посилалася на право власності на квартиру по АДРЕСА_3 . Однак, як уже заначалося, станом на час слухання справи згідно витягу з Реєстру відомості щодо зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності відсутні. З пояснень її представника встановлено, що на даний час вона з дітьми перебуває за кордоном, проживає в наданому соціальному житлі, отримує на себе та дітей грошову допомогу як біженці. ОСОБА_1 залишається працівником університету.
Отже, доказів щодо наявності у власності житла ні позивачем, ні відповідачем не представлено.
За таких обставин, як встановлено з матеріалів справи, і позивач, і відповідач мають засоби до існування, можливість винаймати житло та забезпечувати базові потреби дітей. Тобто доводи скаржника щодо неспроможності ОСОБА_1 в порівнянні з ним забезпечувати дітей не підтверджено належними доказами.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта, що діти не можуть бути залишені з ОСОБА_1 внаслідок її аморальної поведінки, здійснення нею психологічного насильства та негативного вливу на дітей, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відмова у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Бородовському С. О., оскільки такий вирішено судом у визначений процесуальним законом спосіб та надано оцінку доводам заявника.
Крім того, апеляційний суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо виявлення ознак домашнього насильства відносно дитини, про що просив апелянт у поданій суду апеляційної інстанції заяві, оскільки подана заява жодним чином не обґрунтована, а інформація, викладена в ній не підтверджується належними та допустимими доказами.
Водночас колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що батько безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей та має право та обов'язок піклуватися про їх здоров'я, розвиток, проводити з дітьми необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вони будуть проживати. Визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків. Ба більше, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дітьми, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей із матір'ю, однак в порушення ст.265 ЦПК у рішенні не встановив належним чином фактичних обставин справи, не виклав зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, не вказав на докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, не дав мотивованої оцінки кожному аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову з посиланням на відповідні норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів уважає за необхідне частково задоволити апеляційну скаргу та змінити рішення суду, виклавши його мотивувальну частину в редакцієї цієї постанови.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 червня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук