Справа № 352/3159/24
Провадження № 22-ц/4808/898/25
Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
13 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна, на рішення Тисменицького районного суду від 15 квітня 2025 року, у складі судді Кузьменка С.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з відповідачем перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір'ю.
Рішенням Тисменицького районного суду від 26 жовтня 2017 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1 000 грн на місяць.
Рішенням Тисменицького районного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 352/790/19 збільшено розмір аліментів до 2 500 грн на місяць, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_3 .
Зазначала, що на даний час син ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Сину виповнилось 14 років, він потребує належного харчування, одягу, підручників, предметів для навчання та дозвілля.
Разом з тим дитина має ряд захворювань, у зв'язку з чим позивачка витрачає значні кошти на придбання медичних препаратів, проведення лікувальних процедур. Також син відвідує навчання з англійської мови. Загалом на його утримання в місяць необхідно витрачати близько 40 000 гривень.
У відповідача суттєво покращилось матеріальне становище із 2020 року, згідно із відповіддю ДПС України на запит Івано-Франківського ВДВС №176437769 від 29 вересня 2023 року середньомісячний заробіток за 2022 рік становить 139 648,33 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила збільшити розмір аліментів визначений рішенням Тисменицького районного суду від 26.09.2010, справа № 352/790/19 та стягнути із відповідача на утримання сина ОСОБА_3 20 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду і до досягнення ним повноліття.
Рішенням Тисменицького районного суду від 15 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів за рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2019 року у справі №352/790/19 та постановлено стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 6 500 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Павликівська Г.М. подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини справи, а висновки суду викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Суд першої інстанції ототожнив витрати, які є складовою частиною матеріального забезпечення гармонійного розвитку дитини та додаткові витрати на дитину, а саме такі витрати як проходження курсів з англійської мови, підготовки до вступу до вищих навчальних закладів, а також витрати на лікування.
Посилання позивачки на те, що на утримання сина в місяць необхідно витрачати 40 000 грн, є такими, що не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Вважає, що позивачка ОСОБА_2 реально просила застосувати положення ст. 185 СК України, що передбачає зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 на користь позивачки постійно надсилає грошові кошти, необхідні для належного лікування сина, забезпечення відповідним одягом, відпочинком разом з матір'ю за межами України.
Вважає, що при розгляді спору з метою встановлення доходу відповідача як фізичної особи-підприємця слід виходити з норм Податкового кодексу України та практики Верховного Суду щодо стягнення аліментів з осіб, які займаються підприємницькою діяльністю та розраховується виключно на основі середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Доходи платника аліментів, які по своїй природі не становлять приріст майна, не підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.
Просить рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Савчук Р.Р. подав відзив на апеляційну скаргу.
Вважає доводи відповідача про ототожнення судом витрат на утримання дитини та додаткових витрат безпідставним.
Позивачка надала належні та допустимі докази того, що з моменту набрання законної сили рішенням Тисменицького районного суду 26.09.2019 по справі № 352/790/19 про стягнення аліментів, матеріальне становище відповідача значно покращилось. Так, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 13.11.2020 року зареєстрований як фізична-особа підприємець та задекларував свій дохід за попередні роки.
Відповідач не надав будь-які належні чи допустимі докази, які б спростовували отримання ним вказаних коштів та які б заперечували, що зазначені кошти є його доходом.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що матеріальне становище відповідача покращилось у порівнянні із його становищем яке було на момент ухвалення первинного рішення про стягнення аліментів від 26.09.2019.
Позивачкою подано позов про збільшення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована ч. 2 ст. 195 СК України.
Також доводи відповідача про те, що він надсилає на адресу позивачки грошові кошти необхідні для належного лікування сина, забезпечення відповідним одягом, відпочинком, тощо, не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Водночас як свідчить виписка ОСОБА_2 із банківського рахунку відповідач переказує на її рахунок виключно аліменти.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду без змін. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову допомогу адвоката, пов'язану із написанням відзиву на апеляційну скаргу, в розмірі 2 000, 00 грн.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан позивача змінився в порівнянні із 2019 роком, відтак та враховуючи взаємний обов'язок батьків утримувати дитину, врахувавши якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, законодавчо встановлений прожитковим мінімумом для дитини, дійшов висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів, що стягуються з відповідача із 2500 грн на 6500 грн.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Тисменицького районного суду від 26 вересня 2019 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 13.11.2020 року зареєстрований як фізична-особа підприємець.
Задекларований дохід згідно даних Державної податкової служби ОСОБА_1 за 2020 становив139648,33 грн, за 2021 -867345,00 грн, за 2022 - 1675780 грн.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постановляючи рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції врахував, що за змістом рішення Тисменицького районного суду від 26 вересня 2019 року про збільшення розміру аліментів відповідач ОСОБА_1 працював неофіційно, розмір його доходу був невідомий. В подальшому 13 листопада 2020 року відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець та розпочав здійснювати підприємницьку діяльність, під час якої його дохід збільшився, що підтверджується розміром нарахованих та сплачених податків.
Відповідач надав витяги з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за періоди з 01 січня 2020 року по 01 січня 2025 року згідно яких, відповідачем щороку сплачуються податки в більшому розмірі, ніж нараховані. Також вказував, що сплата податків в збільшеному розмірі не може вказувати на збільшення доходу. Проте доказів на підтвердження своїх реальних доходів суду першої та апеляційної інстанції відповідач не надав.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності зміни матеріального стану відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтвердженні належними доказами, так відповідачем не надано доказів щодо наявності у нього рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, доказів про відсутність доходів членів сім'ї, тощо.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б об'єктивно доводили, що відповідач ОСОБА_5 враховуючи його матеріальний стан та обставини справи не має змоги сплачувати аліменти в розмірі 6500 грн щомісячно на одну дитину.
Серед іншого, колегія суддів зауважує, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дитини, а обов'язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах.
Колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Однак таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об'єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами і інтереси дитини і її право на достатній рівень матеріального забезпечення не можуть бути обмежені рівнем цієї мінімальної гарантії, а аліменти можуть бути стягнені з одного із батьків і в більшому розмірі, зокрема і наближеному до розміру прожиткового мінімуму.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ототожнив витрати, які є складовою частиною матеріального забезпечення гармонійного розвитку дитини та додаткові витрати на дитину, такі як проходження курсів з англійської мови та витрати на лікування.
Так, додаткові витрати повинні бути зумовлені особливими обставинами. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19).
Отже додаткові витрати викликані саме особливими обставинами та не повинні покриватися за рахунок аліментів.
Обгрунтування позовних вимог позивачки щодо необхідності несення витрат на лікування неповнолітнього сина та його навчання з англійської мови не дають підстав для висновку, що такі витрати викликані особливими обставинами, а відтак висновок суду що такі є складовою частиною матеріального забезпечення гармонійного розвитку дитини та, як наслідок їх сплата є складовою частиною коштів на утримання дитини та правовідносини щодо визначення необхідного їх розміру охоплюються статтею 182 Сімейного кодексу України - є правильним.
Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з врахуванням встановлених обставин справи, матеріального становища відповідача, його фізичного стану, наявності нього двох малолітніх дітей від теперішнього шлюбу, розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, та обов'язку утримання дітей в рівній мірі як матері так і батька, суд першої інстанції змінивши розмір стягнення аліментів, прийняв рішення, що відповідає положенням СК України та інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат понесених позивачкою на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
30 травня 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Савчук Р.Р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову допомогу адвоката, пов'язану із написанням відзиву на апеляційну скаргу, в розмірі 2000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Савчук Р.Р. 10 червня 2025 року надав суду апеляційної інстанції, зокрема: ордер про надання правничої (правової) допомоги, копію додаткового договору до договору про надання правової допомоги № 26/10/24 від 26.10.2024 та копію акту про надання правової допомоги від 30.05.2025, згідно якого за надання правової допомоги, а саме підготовки відзиву на апеляційну скаргу, вартість години роботи адвоката визначена 1000 грн, час затрачений на надання правової допомоги 2 год., клієнт сплатив гонорар (винагороду) в розмірі 2000 грн.
Разом з тим, 11 червня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Павликівська Г.М. у клопотанні просила зменшити розмір правової допомоги, враховуючи що відзив на апеляційну скаргу складений поверхово та не вимагав зусиль щодо його складення.
Таким чином гонорар адвоката в розмірі 2 000 грн, встановлений Актом про надання правової допомоги від 30.05.2025 є непропорційним до предмета спору та не співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, приходить висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг у категорії справи відносно якої усталена судова практика, заяву про заперечення щодо розміру пред'явлених до стягнення витрат, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що час витрачений адвокатом на підготовку відзиву на позовну заяву є надто завищеним, а отже стягненню підлягають витрати на правову професійну допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павликівська Галина Миколаївна, залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 15 квітня 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин