Справа № 343/131/17
Провадження № 22-ц/4808/594/25
Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.
Суддя-доповідач Бойчук
04 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузнєцова В.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Долинського районного суду від 04 березня 2021 року під головуванням судді Керніцького І.І. у м. Долина,
У січні 2017 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 квітня 2008 року між ТОВ Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є ПАТ Банк «Фінанси і Кредит», та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №609 pv6-08, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 45500 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5% річних. Згідно п. 3.1 договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням банком. Пунктом 3.2 договору встановлено, що позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором до 14.04.2023. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісячно в термін до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту.
Оскільки відповідач борг добровільно не погашала, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 1990571,08 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Долинського районного суду від 11 грудня 2020 року замінено позивача у справі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (т. 4, а.с. 60).
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» заборгованість за Кредитним договором від 14 квітня 2008 року у розмірі 1990571,08 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом кредиту - 30104,52 дол. США (гривневий еквівалент за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 07 грудня 2016 року становить 785649,22 грн.); сума строкової заборгованості за відсотками - 495,05 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 07 грудня 2016 року становить 12919,51 грн.); сума простроченої заборгованості за відсотками - 7559,81 дол. США (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 07 грудня 2016 року становить 197291,26 грн.); пеня - 994711,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» 29858,57 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Сизько Б.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Долинського районного суду від 04 березня 2021 року та постановити нове, яким в позові відмовити. Вважає дане рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права в частині стягнення пені, оскільки граничний її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» та в частині правовідносин банку зі споживачем з 10.06.2017 на Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, щодо встановленого обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Вважає, що 11.10.2010 відповідно до умов п. 3.6 Кредитного договору термін його дії припинився, оскільки заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становила більше зобов'язань по сплаті таких за 3 місяці. А з огляду на те, що банк звернувся до суду з даним позовом у січні 2017 року, ним пропущено строк позовної давності. Також після закінчення строку дії договору в банку було відсутнє право нараховувати пеню та відсотки.
На думку апелянта, наданий банком розрахунок заборгованості та Висновок експерта №261 від 20.08.2018 не відповідають умовам кредитного договору та додаткам до нього, оскільки зроблені на підставі недопустимих доказів - отримання позичальником кредиту на суму 45500 доларів США, в той час як згідно Додаткової угоди від 31.07.2009 позивач визнає, що надав позичальнику кредит в сумі 42506,52 доларів США з оплатою процентів по ставці 16% річних.
Вважає, що до спірних правовідносин застосовується ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому умови кредитного договору в частині встановлення комісійної винагороди за видачу кредитних ресурсів є нікчемними.
Зазначає, що станом на 14.11.2016 відповідач фактично сплатила в рахунок погашення суми кредиту в загальному 14395,48 доларів США та 39163,90 доларів США відсотків за користування кредитом, що визнається та підтверджується позивачем. Отже станом на 30.12.2016 у відповідача відсутні як строкова заборгованість по кредиту, так і прострочена заборгованість, а станом на 07.12.2016 відсутні строкова та прострочена заборгованість по відсотках.
Таким чином станом на 07.12.2016 у відповідача відсутня заборгованість по кредитному договору, виходячи з розміру фактично отриманої суми кредиту 42506,52 доларів США та фактично сплаченої комісійної винагороди в сумі 459,39 доларів США.
У жовтні 2021 року ТОВ «Олком-Лізинг» подало відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що кредитний договір укладено з дотриманням законодавчих вимог, а його умови відповідають законодавчими стандартами та домовленостям сторін. Кредитні правовідносини між сторонами не є споживчими, а тому посилання на необхідність регулювання окремими нормами ЗУ «Про захист споживачів» є недопустимим. Також заперечує щодо спливу позовної давності. У зв'язку з тим, що апелянтом відбувалося погашення заборгованості за кредитним договором 07.12.2016, позовна давність починається обліковуватися з наступного дня від відповідної дати за якою виконувались зобов'язання 08.12.2016. Відтак позовна давність спливає 07.12.2019. Отже позивачем не було пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судоми слухалася неодноразово.
Останньою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Сизька Б.Б. Рішення Долинського районного суду від 04 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 . Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції представник ОСОБА_2 адвокат Сизько Б.Б. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.
Представник позивача Манзенко Р.А. в судовому засіданні апеляційного суду поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про день, час і місце слухання справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Встановлено, що 14.04.2008 між ВАТ Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є ПАТ Банк «Фінанси і Кредит», та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08, на підставі якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 45500,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 відсотків річних (т. 1, а.с. 4-7).
Згідно п. 3.1 цього договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням банком.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, одержані за цією угодою до 14.04.2023, а пунктом 7.3 передбачено, що договір набуває чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їхньої першої частини) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 3.2.1 договору, починаючи з 14.05.2008 залишок по кредиту повинен щомісячно зменшуватися на 253,00 доларів США.
Нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами визначені пунктами 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору.
Так, п. 4.1 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 14,5 процентів річних.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору нарахування відсотків проводиться за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.
Згідно з п. 4.3 кредитного договору позичальник сплачує відсотки щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються відсотки, нараховані за попередній календарний місяць.
Як вбачається з пункту 6.1 вказаного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів і/чи сплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього Договору, а також будь яких інших термінів платежів, передбачених договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплати відсотків за увесь час фактичного користування кредитними ресурсами.
Згідно п. 7.1 Договору у випадку, якщо сплачені позичальником банку кошти недостатні для погашення виниклої до цього моменту загальної суми заборгованості, то погашення заборгованості виконується в наступній черговості: у першу чергу погашаються прострочені відсотки за користування кредитними ресурсами, у другу чергу погашаються нараховані відсотки за користування кредитними ресурсами, в третю чергу погашається сума основного боргу по кредиту, а в четверту чергу погашається пеня і штрафи.
Відповідно до п. 7.8 Договору за видачу кредитних ресурсів згідно цього договору позичальник сплачує банку комісійну винагороду.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 15.04.2008 між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір, що забезпечує вимогу іпотекодержателя, яка випливає з договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору) (т. 1, а.с. 15-19).
Сторонами 30.09.2008 укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008, з якої вбачається, що процентна ставка за користування кредитом починаючи з 01.10.2008 року встановлюється у розмірі 16% річних (т. 1, а.с. 142).
ОСОБА_1 31.07.2009 звернулася до банку із заявою про переведення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року в строковий кредит (т. 1, а.с. 155).
Того ж дня сторонами було укладено додаткову угоду до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008, відповідно до якої внесені зміни до пунктів 1, 2.1, 3.1 договору щодо надання коштів. Зокрема, зазначено, що банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності кредитні кошти в розмірі 42506,52 доларів США з оплатою по процентній ставці 16% річних. Термін «Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії» №609 pv6-08 від 14.04.2008 замінено на термін «кредитний договір», а термін «кредитні лінії» на термін «строкові кредити» (т. 1, а.с. 13-14).
Згідно з розрахунку заборгованості по кредитному договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником, за період з 14.04.2008 по 07.12.2016 заборгованість ОСОБА_1 становить 1990571,08 гривень, з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту - 30104,52 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 - 1 долар США/26,097384 гривень; 785649,22 гривень), сума строкової заборгованості по відсотках - 495,05 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 - 1 долар США/26,097384 гривень; 12919,51 гривень), сума простроченої заборгованості по відсотках - 7559,81 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 - 1 долар США/26,097384 гривень; 197291,26 гривень), пеня - 994711,09 гривень (т. 1, а.с. 20-31).
Також банком надано виписки по рахунку позичальника згідно кредитного договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 (т. 1, а.с. 157-321), копії заяв на видачу готівки позичальнику за умовами Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 на загальну суму 44500,00 доларів США, в тому числі: копія заяви на видачу готівки №1 від 15.04.2008 на суму 15000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 16.07.2008 на суму 6000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 08.09.2008 на суму 1500,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 22.09.2008 на суму 10000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 23.09.2008 на суму 12000,00 доларів США (т. 2, а.с. 87-91).
Ухвалою Долинського районного суду від 10.01.2018 за заявою відповідача було призначено судову економічну експертизу по справі (т. 2, а.с. 33).
Згідно висновку експерта №261 судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи №343/131/17, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Кукул А.І. 20.08.2018 на виконання ухвали суду від 10.01.2018, дати відповідь на питання, яку суму коштів в доларах США за офіційним курсом Національного Банку України Петушинська Г.М. сплатила на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008, з урахуванням сплаченої комісійної винагороди за видачу кредитних ресурсів, розрахунково-касове обслуговування та валютно-обмінні операції, пов'язані з погашенням заборгованості, щодо кожного платежу, а також з урахуванням різниці офіційного курсу долара США та курсу долара США в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не представляється за можливе. Дослідженням поданих матеріалів встановлено, що здійснений ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 станом на 07.12.2016 відповідає умовам кредитного договору щодо розрахунку заборгованості по тілу кредиту в сумі 30104,52 доларів США, нарахованих відсотків в сумі 8054,86 доларів США та пені в сумі 994711,09 гривень. Видача кредитних коштів в сумі 44500,00 доларів США підтверджена документами первинного обліку, зокрема копією заяви на видачу готівки №1 від 15.04.2008 на суму 15000,00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 16.07.2008 на суму 6000,00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 08.09.2008 на суму 1500,00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 22.09.2008 на суму 10000,00 доларів США та копією заяви на видачу готівки №1 від 23.09.2008 на суму 12000,00 доларів США. Підтвердити погашення заборгованості первинними документами не представляється за можливе, оскільки первинні розрахункові документи, що підтверджують погашення заборгованості за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 на дослідження надані частково. Дослідженням поданих документів встановлено, що метод нарахування відсотків ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 відповідає вимогам пункту 6 розділу VI «Положення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» про порядок надання кредитів фізичним особам», затвердженого Рішенням Правління 29 квітня 2005 року (т. 2, а.с. 50-85).
Встановлено також, що 14.09.2020 відбувся аукціон з продажу кредитного портфелю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що складається з прав вимоги та інших майнових прав за 224 кредитними договорами фізичних осіб, що забезпечені іпотекою, транспортними засобами та іншою заставою. Лот №GL3N219036. Переможцем аукціону визначено ТОВ «Олком-Лізинг».
Між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Олком-Лізинг» 09.10.2020 укладено договір про відступлення прав вимоги (т. 4, а.с. 31), за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у Додатках №№1, 2 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами застави та договорами поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстрів у Додатках №№1, 2 до цього Договору.
Між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) та ТОВ «Олком-Лізинг» 09.10.2020 укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до іпотекодавців (заставодавців), зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.
На підставі вищенаведеного, ТОВ «Олком-Лізинг» набуло право вимоги за кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008, раніше укладеним між ОСОБА_1 як позичальником (боржником) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ 09807856.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання по укладеному кредитному договору №609 pv6-08 від 14.04.2008, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 07.12.2016 в загальній сумі 1990571,08 гривень. При цьому із кредитного договору та додаткових угод до нього встановлено, що боржник взяла на себе зобов'язання повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 14.04.2023, а починаючи з 14.05.2008 залишок по кредиту повинен був щомісячно зменшуватися на 253,00 доларів США.
Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками, з огляду на таке.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач подав суду першої інстанції копії підписаних сторонами договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року, додаткову угоду №1 від 30.09.2008 та додаткову угоду до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 від 31.07.2009, розрахунок заборгованості по кредитному договору в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником, за період з 14.04.2008 по 07.12.2016, а також копії заяв на видачу готівки на загальну суму 44 500,00 доларів США, копії виписок по рахунку позичальника, з яких вбачається, що відповідач дійсно отримала грошові кошти, тривалий час користувалася ними та погашала суму кредиту, відсотків, пені та комісії.
Таким чином наявність факту існування кредитних відносин між позивачем та відповідачем обґрунтовано підтверджуються встановленими обставинами та матеріалами справи.
Факт укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_1 не заперечувала та не оспорювала. Долучила до матеріалів справи копії окремих квитанцій про часткову сплату кредиту за вищевказаним договором (т. 2, а.с. 55-57).
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що відповідачка ОСОБА_1 з 15.04.2008 по 23.09.2008 отримала в ВАТ Банк «Фінанси і Кредит» на підставі договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 кредитні кошти в сумі 44 500,00 доларів США.
Що стосується посилань апелянта та її представника на те, що позивачем у додатковій угоді №1 від 31.07.2009 визнано, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 42 506,52 доларів США, то такі не заслуговують на увагу.
Як вбачається з розрахунку суми основної заборгованості по кредиту, станом на дату підписання додаткової угоди №1 від 31.07.2009 до договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року сума фактичного погашення позичальником кредиту становила 1993,48 доларів США. А тому при укладенні такої додаткової угоди, якою було переведено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії в строковий кредит по заяві ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 155) станом на вказану дату сума непогашеної заборгованості становила саме 42506,52 доларів США із виданих кредитних коштів (44500,00-1993,48), про що і зазначено в такій угоді. Тобто сума 42 506,52 доларів США вказана з урахуванням уже сплачених на той час відповідачкою коштів на погашення кредиту, а не є розміром виданого кредиту загалом.
З огляду на викладене суд не бере до уваги і твердження сторони відповідача про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору та додаткових угод до нього, оскільки в основі розрахунків не зазначено суму 42506,52 доларів США як суму виданого кредиту.
Також згідно висновку експерта №261 судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи №343/131/17, складеного судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Кукул А.І. 20.08.2018 на виконання ухвали суду від 10.01.2018, дослідженням поданих матеріалів встановлено, що здійснений ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 станом на 07.12.2016 відповідає умовам кредитного договору щодо розрахунку заборгованості по тілу кредиту в сумі 30104,52 доларів США, нарахованих відсотків в сумі 8054,86 доларів США та пені в сумі 994711,09 гривень. Видача кредитних коштів в сумі 44500,00 доларів США підтверджена документами первинного обліку, зокрема копіями заяви на видачу готівки. Метод нарахування відсотків відповідає вимогам пункту 6 розділу VI «Положення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» про порядок надання кредитів фізичним особам», затвердженого Рішенням Правління 29 квітня 2005 року (т. 2, а.с. 50-85).
Посилання на невідповідність такого експертного висновку обставинам справи спростовується наявними матеріалами справи з підстав, вказаних вище щодо зазначення в додатковій угоді №1 від 31.07.2009 різниці між сумою виданого та погашеного кредиту станом на вказану дату та в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2022 про відмову в призначенні повторної судової економічної експертизи.
Також у експертному висновку зазначено, що підтвердити погашення заборгованості первинними документами є неможливе, оскільки первинні розрахункові документи, що підтверджують погашення заборгованості за кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 на дослідження надані частково, що спростовує доводи апелянта про погашення нею тіла кредиту та нарахованих відсотків.
Крім того, зі змісту укладеного Кредитного договору та додаткових угод до нього не вбачається, що наданий кредит є споживчим, а отже посилання апелянта на застосування до даних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» є необґрунтованими.
Протокол кредитної комісії №09/04 від 09.04.2008, в якому, зокрема, зазначено, що позичальнику вирішено відкрити відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, таким доказом слугувати не може.
Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом та безпідставного нарахування пені і відсотків після закінчення строку дії договору, слід зазначити таке.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18)).
Як зазначено в п. 3.2.1 кредитного договору, починаючи з 14.05.2008 залишок по кредиту повинен щомісячно зменшуватися на 253,00 доларів США.
Пунктом 3.6 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення заборгованості з боку позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом більше 3-х місяців, термін дії договору припиняється, а банк набуває право у відповідності до чинного законодавства звернути стягнення на заставлене майно.
Отже, сторони кредитних правовідносин визначили у договорі порядок і спосіб дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання і визначили умови такого повернення.
Пунктом 3.6 кредитного договору визначено, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов'язань.
Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов'язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №138/240/16-ц (провадження №61-14987св19), від 07 грудня 2022 року у справі №345/2315/21 (провадження №61-4631св22).
В апеляційній скарзі відповідачка і її представник посилались на те, що станом на 10 жовтня 2010 року існувала заборгованість боржника по сплаті відсотків за користування кредитом за три місяці, а саме за період липень-вересень 2010 року, тому підлягають застосуванню вимоги, передбачені п. 3.6 кредитного договору щодо припинення дії договору.
Однак, такі спростовуються проведеним судом розрахунком, а саме:
за липень 2010 року відповідач повинна була сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 556,18 дол. США, а фактично сплатила 272 дол. США;
за серпень 2010 року відповідач повинна була сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 563,67 дол. США, а фактично сплатила 200 дол. США;
за вересень 2010 року відповідач повинна була сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 531,96 дол. США, а фактично сплатила 374 дол. США;
Отже, доводи апеляційної скарги про те, за період липень-вересень 2010 року виникла заборгованість у сумі 1641,87 дол. США, не знайшли свого підтвердження, так як загальна сума заборгованості за цей період складає 846 дол. США.
Не заслуговує на увагу і наданий представником відповідача розрахунок фактично сплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 12 756,26 дол. США з нарахованих відсотків за користування кредиту в загальній сумі 14 431,47 дол. США станом на 10 жовтня 2010 року, оскільки позичальником вносились платежі за користування кредитом кожного місяця та перекривались недоплати або переплати за попередній місяць.
Так, за жовтень 2010 року відповідач повинна була сплатити відсотків за користування кредитом у сумі 558,32 дол. США, а фактично сплачено 750 дол. США, тобто була переплата.
За листопад 2010 року відповідач повинна була сплатити відсотків за користування кредитом у сумі 522,51 дол. США та фактично сплачено 613 дол. США.
За грудень відповідачка повинна сплатити 537,83 дол. США відсотків за користування кредитом, а фактично нею сплачено 1 034 дол. США.
Тобто відповідачкою недоплати покривалися наступними платежами, що вбачається з подальших термінів погашення відсотків.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості по сплаті відсотків, позичальником допущено виникнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом більше 3-х місяців, тобто у вересні, жовтні, листопаді 2015 року (т. 1, а.с. 25).
Відповідно до п. 4.3 кредитного договору позичальник сплачує відсотки щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються відсотки, нараховані за попередній календарний місяць.
Відтак, враховуючи умови кредитного договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 (пункт 3.6), його дія припинилась 11 листопада 2015 року внаслідок виникнення у позичальника заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом понад три місяці, тобто змінився строк виконання зобов'язання, й з цієї дати настав строк дострокового повернення кредиту у повному обсязі.
З цим позовом позивач звернувся до суду 19 січня 2017 року (т. 1, а.с. 47).
Таким чином, слід застосувати строки позовної давності, обмеживши нарахування заборгованості за тілом кредиту трьома роками, що передували зверненню позивача до суду (з лютого 2014 року по січень 2017 року згідно графіку погашення кредиту), що становить 28 043,00 доларів США.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Виходячи з викладеного, до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом за період з лютого 2014 року до 11 листопада 2015 року.
Судом встановлено, що за вказаний період кредитодавцем нараховано 8 977,88 доларів США відсотків за користування кредитом. Сплачено позичальником за цей період та в подальшому поза строком дії договору до 07 грудня 2016 року 5 854,30 доларів США на погашення відсотків, тому слід стягнути їх різницю в сумі 3 123,58 доларів США (8 977,88 - 5 854,30).
З огляду на те, що дія договору припинена 11 листопада 2015 року, вимоги позивача про стягнення відсотків за кредитним договором та пені після зазначеної дати є необґрунтованими.
Позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану за прострочення сплати основної заборгованості по кредиту та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, розраховану за період з квітня по грудень 2016 року, тобто за межами строку дії договору. Тому такі вимоги до задоволення не підлягають.
З огляду на наведені вище обставини та проведені судом розрахунки заборгованості, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 28 043,00 дол. США основної заборгованості по кредиту та 3123,58 дол. США відсотків за користування кредитом за період з лютого 2014 року до 11 листопада 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що у справі, яка переглядається, вказано еквівалент заборгованості у доларах США за курсом Національного банку України, який зазначено позивачем станом на грудень 2016 року.
Однак, судом встановлено, що сторонами було укладено кредитну угоду в іноземній валюті (долари США). Тому суму заборгованості за кредитом слід стягувати в доларах США.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2024 року у справі №202/29556/13 (провадження №61-12349св21), від 14 липня 2021 року у справі №759/11740/15-ц (провадження №61-45св21), від 12 жовтня 2023 року у справі №308/3956/15-ц (провадження №61-8074св22) та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19) зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Водночас з огляду на приписи частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Зазначення судом у рішенні двох грошових сум, які потрібно стягнути з боржника, внесло двозначність у розумінні суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривнях стягувачеві має бути перерахована зазначена у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривнях.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у поставах: від 01 лютого 2023 року у справі №202/7130/20 (провадження №61-9511св22), від 15 листопада 2023 року у справі №369/8122/21 (провадження №61-10799св23).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 (провадження №14-81цс24) вказано: «…якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення»; «Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права»; «Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення» (пункти 60, 61, 64).
Подібні правові висновки також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №359/9171/14-ц (провадження №61-9292св24).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув. Таким чином колегія суддів вважає, що рішення Долинського районного суду від 04 березня 2021 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31166,58 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно вимог ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦКП України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з огляду на часткове задоволення вимог позову, з ТОВ «Олком-Лізинг» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню шляхом взаємозарахування 41 374,04 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сизька Бориса Борисовича задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду від 4 березня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (ЄДРПОУ: 40001502, адреса місця реєстрації: вул. Прахових Сім'ї, 58/10, м. Київ, 01033) заборгованість за кредитним договором №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року у розмірі 31 166 (тридцять одна тисяча сто шістдесят шість) доларів США 58 центів, з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту - 28 043,00 доларів США, сума відсотків за користування кредитом за період з лютого 2014 року до 11 листопада 2015 року - 3 123,58 доларів США.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (ЄДРПОУ: 40001502, адреса місця реєстрації: вул. Прахових Сім'ї, 58/10, м. Київ, 01033) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 41 374 (сорок одну тисячу триста сімдесят чотири) грн 04 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційних скарг.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 13 червня 2025 року
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева