Справа № 724/1416/25
Провадження № 2/724/423/25
13 червня 2025 року м. Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Скрипника С.М.,
за участю секретаря судового засідання Писанюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
У квітні 2025 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 22.05.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 4735852 у формі електронного документа.
Згідно п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або ж достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Відповідно до п.20 договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначають, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
14.06.2021р. між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає право вимоги ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників №19 від 27.02.2024 р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 19892,86 грн., з яких 6000,00 грн. основна сума боргу; 13892,86 грн. сума боргу за відсотками.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, в разі сплати Відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора , вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договором позики № 4735852 в розмірі 19892,86 грн, а також судові витрати.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16.04.2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Від відповідача клопотання про проведення розгляду справи з його викликом в судове засідання не надійшло, правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався, позовна заява з матеріалами надсилалася належним чином, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось. Сторони в судове засідання не викликалися.
Фактичні обставини встановлені судом
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, враховуючи обґрунтування позовних вимог, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2023 року між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики №4735852 у формі електронного документа та підписаний одноразовим ідентифікатором 3mjD1hke08 (а.с.6-8).
Згідно п.1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або ж достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту (22.05.2023) позичальником, сума позики 6000,00 гривень, базова відсоткова ставка за перший день 37,36% фіксована, базова відсоткова ставка з другого дня користування позикою до 2,50% до дати повернення позики. Дата повернення позики 06.06.2023 року, орієнтовна загальна вартість позики 8250,00 гривень..
Згідно Додатку №1 до договору позики №4735852 від 22.05.2023 р. сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 8 зв.).
14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає право вимоги ТОВ ФК «ЄАПБ» (а.с.10-11).
Предметом договору факторингу №14/06/21 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Пунктом 1.2. визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Додатковою угодою №2 від 28.07.2021 року, до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року внесено зміни до п.1.3 договору та викладено його в іншій редакції (а.с.12).
27.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №20 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.13).
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників №19 від 27.02.2024 року за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року клієнт передав фактору реєстр боржників №19 від 27.02.2024 року (а.с.14).
Згідно витягу з реєстру боржників №19 від 27.02.2024 р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право грошової вимоги ТОВ ФК «ЄАПБ» до боржника ОСОБА_1 за договором позики №4735852 на загальну суму 19892,86 грн., з яких: 6000 основний борг, 13892,86 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.15).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4735852 від 22.05.2023р. станом 28.02.2025 р. заборгованість за договором позики не погашена та складає 19892,86 грн. (а.с.16).
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
За твердженнями позивача право вимоги за договором позики №4735852 від 22.05.2023р. перейшло до нього на підставі договору факторингу від 14.06.2021р. укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14 червня 2021 року боргові зобов'язання за договором позики від 22 травня 2023 року №4735852 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14 червня 2021 року.
На час укладення договору відступлення права вимоги №14/06/21 від 14 червня 2021 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 як боржника, надана у витягу з реєстрів боржників № 19 від 27 лютого 2024 року із зазначенням розміру заборгованості передує даті укладення самого договору позики від 22.05.2023. Тобто на момент укладення договору факторингу 14.06.2021. не існувало самого договору позики від 22.05.2023 року, як і не відома була сума заборгованості за ними.
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договорів факторингу від 14.06.2021 року не було, та сторони не могли передбачити, що 22 травня 2023 року цим товариством буде укладено договір позики з відповідачем.
Отже, ТОВ «ФК ЄАПБ» не набуло право вимоги до відповідача за договором позики від 22 травня 2023 року №4735852.
Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у ТОВ «ФК ЄАПБ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за договором позики №4735852 від 22 травня 2023 року, який укладений після відступлення права вимоги за договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 526,625,626,628,1049,1050,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Копію рішення суду надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 13 червня 2025 року.
Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК