Справа 635/3113/25
Провадження 3/635/1671/2025
13.06.2025 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
20.04.2025 року о 21 год.43 хв. за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Пісочин, вул.Надії, буд.15 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volvo V50, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під фіксацію службової бодікамери, порушивши п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, про причини свого неприбуття не повідомив. ОСОБА_1 було повідомлено про день та час розгляду справи, шляхом надсилання судових повісток за повідомленою ним адресою місця проживання, які повернулись 04.06.2025 року та 06.06.2025 року до суду без вручення через закінчення терміну зберігання, та шляхом розміщення оголошення на сайті суду про виклик в судове засідання. Враховуючи те, що ОСОБА_1 без поважних причин повторно не з'явився до суду, будь-яких заяв від нього не надходило, доказів поважності причини неявки в судове засідання суду не надав, суд вважає причини його неявки не поважними.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, як і не отримання ним поштової кореспонденції, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року «Про Правила дорожнього руху», на водія покладено обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 306795 від 20.04.2025 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до Харківського наркологічного центру м.Харків від 20.03.2025, в якому зазначено про те, що від огляду ОСОБА_1 відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду;
- довідкою ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 26.07.1994 року, згідно системи ІПНП НПУ;
- копією постанови від 20.04.2025 серії ЕНА №4546231 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 510,00 грн.;
- рапортом поліцейського СРПП ВП №1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції О.Крилова, відповідно до якого 20.04.2025 року о 21 год. 47 хв. під час несення служби на БП «МРЕО» ним був виявлений та зупинений для перевірки ОСОБА_1 . Останній рухався по зустрічній смузі на автомобілі Volvo V50, номерний знак НОМЕР_2 та був не пристебнутий паском безпеки. В ході перевірки документів, було встановлено, що ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нечітке мовлення. Про дану подію було повідомлено на лінію 102 та 44 ВП №2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.;
- зберігальною розпискою ОСОБА_2 , згідно якої 20.04.2025 року ним від працівників поліції був отриманий автомобіль Volvo V 50, номерний знак НОМЕР_2 , у зв'язку з тим, що на водія автомобіля був складений адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП;
- копією паспорта ОСОБА_1 № 004032432 від 08.10.2019 року;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Volvo V 50, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_4 ;
- копією посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 26.07.1994 року;
- копією електронного рапорту серії ЄО № 5255 від 20.04.2025;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою газоаналізатора Alkotester Drager 6820, так і у закладі охорони здоров'я, та факт керування ним транспортним засобом.
Дослідженням наданих суду доказів встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Даних, які б спростовували докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не представлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини, особу порушника, стосовно якого даних, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд піддає останнього адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КпАП України, Законом України «Про судовий збір» -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Протокол серія ЕПР 1 № 306795; Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.М. Якішина