Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 644/5360/24
Провадження № 2/644/1174/25
13.06.2025
13 червня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ізмайлова І.К.,
секретаря - Книшенко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/5360/24, н/п 2/644/1174/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
за участі: представника позивачки - ОСОБА_3
В липні 2024 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з 24.12.2004 року по 02.10.2015 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народились діти, батьком яких записаний відповідач. За рішенням суду з 12.02.2016 з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 2400,00 грн. на місяць. Діти зареєстровані та проживають разом з нею, родина зареєстрована у реєстрі багатодітних сімей Індустріального району м. Харкова.
Відповідач з часу розірвання шлюбу свідомо ухиляється від виконання обов'язків з виховання дітей, не проявляє заінтересованості в їх долі, не цікавиться тим, як діти зростають, їх здоров'ям, навчанням, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, на цікавиться їх оточенням, аліменти на утримання дітей не сплачує, фактично самоусунувся від дітей, що свідчить про системне та тривале ухилення від батьківських обов'язків і беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою судді від 29.07.2024 р. позов ОСОБА_1 прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.10.2024 р. підготовче провадження у зазначеній справі закрите.
При судовому розгляді позивачка підтримала позов та зазначила, що після розірвання шлюбу її колишній чоловік ОСОБА_2 не спілкується з дітьми, не надає жодної допомоги ні фізично, ні фінансової. В 2024 році вона уклала новий шлюб, з чоловіком з яким разом жила з 2020. З початком війни в лютому 2022 діти з бабою виїхали до Польщі. Діти не бажають спілкуватися з батьком, змінили номери телефонів, бажають змінити прізвище на прізвище її нового чоловіка бо називають його батьком. Після звернення з позовом діти телефонували відповідачеві та просили відмовитись від них, навіть пропонували почати з ним спілкуватися, однак відповідач відмовився, а також відповідач не намагається спілкуватись з дітьми та заявляв, що новий чоловік повинен утримувати дітей.
Крім того зазначила, що відповідач ніде не працює, є особою з інвалідністю отримує пенсію і тому аліменти носять не регулярний характер від 360,00 до 2500,00 грн. на місяць і на день зверненням з позовом заборгованість складала близько 20000,00 грн.
Також їй відомо, що відповідач на цей час не приймає участі у бойових діях, не перебуває у місцях позбавлення волі, не перебуває на стаціонарному лікуванні, а продав свою квартиру та проживає у брата.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надавав, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, представника у судове засідання не направив, директор департаменту надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника, вважав наявними підстави до позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_8 , батьками яких записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. (а.с. 14-17)
Відповідно до довідки № 156 виданої 21.10.2015 начальником комітету у справах сім'ї молоді та спорту по Орджонікідзевському району Департаменту у справах сім'ї молоді та спорту Харківської міської ради ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1 та її сім'я, яка складається з дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з 13.10.2010 знаходиться в реєстрі багатодітних сімей Орджонікідзевського району м. Харкова. З батьком дітей ОСОБА_2 . ОСОБА_1 розлучена з 02.10.2015, який з дітьми не проживає та зареєстрований в іншому місці. (а.с. 26)
Відповідно до довідки № 07 виданої 19.04.2024 начальником комітету у справах сім'ї молоді та спорту по Індустріальному району Департаменту у справах сім'ї молоді та спорту Харківської міської ради ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1 її сім'я з 13.10.2010 знаходиться в реєстрі багатодітних сімей Індустріального району м. Харкова. Сім'я складається з дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 27)
Згідно з довідкою № 01-26/106 виданою 19.04.2024 директором КЗ «Харківський ліцей № 157 ХМР» ОСОБА_8 (3-г клас), ОСОБА_7 (7-в клас), ОСОБА_6 (9-а клас) навчаються у ліцеї з першого класу. Діти завжди чисто та охайно одягнені, забезпечені всім необхідним шкільним приладдям. Мати ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок з класним керівником та учителями - предметниками, брала участь у шкільних заходах. Батько ОСОБА_2 не відвідував батьківські збори. Про успіхи дітей він не цікавиться у класних керівників, з адміністрацією закладу освіти не спілкується. (а.с. 24)
Батьки несуть відповідальність за виховання своїх дітей. Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
За ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 СК України передбачено, що з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Стаття 180 СК України містить вимоги, відповідно до яких батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позбавлення батьків батьківських прав не припиняє їхнього аліментного обов'язку щодо дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 своєї Постанови № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.
Згідно п. 16 вищезазначеної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК (2947-14). Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
На час звернення з позовом 04.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_8 йому виповнилось 18 років.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
ОСОБА_5 досяг повноліття та втратив правовий статус дитини до моменту звернення з позовом його матері про позбавлення батьківських прав відповідача, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки особа може бути позбавлена батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, або після досягнення 18 років за умови звернення позовом до настання повноліття.
Підстави позбавлення батьківських прав, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, стосуються випадку ухилення батька чи матері від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
При цьому, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, що передбачено частиною першою статті 6 СК України. Аналогічні норми закріплені також у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Таким чином, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Щодо вимог про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та малолітнього ОСОБА_8 то суд зазначає наступне...
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі №211/559/16-ц).
11.07.2017 Європейським Судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Як убачається з висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 189 від 14.04.2025 року розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Та встановлено, що після розірвання батьками шлюбу 02.10.2015 діти залишились проживати з матір'ю та згідно з інформацією закладів освіти та охорони здоров'я, мати виконує батьківські обов'язки по вихованню та догляду за дітьми. У зв'язку з повномасштабним вторгненням рф у 2022 діти в супроводі баби й діда виїхали за межі України.
ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою запрошувався до департаменту служб на співбесіду, однак не з'явився, в телефонному режимі пояснив, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав, відмовився надати докази виконання ним батьківських обов'язків. З приводу встановлення порядку участі у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми з боку матері до Департаменту служб не звертався
ОСОБА_1 перебуває у новому шлюбі з ОСОБА_12 , однією сім'єю мешкають з 2020. Вітчим фактично виконує обов'язки батька, піклується про дітей та забезпечує необхідне батьківське виховання та має намір оформити внутрішньо сімейне усиновлення дітей.
Діти ОСОБА_13 та ОСОБА_6 надали письмові пояснення, в якій зазначили, що батько близько 10 рокі не бере участі їх житті, не спілкується та матеріально не допомагає. Їх вихованням постійно займаються мати, їй допомагають баба й дід, а також вітчим ОСОБА_12 , який замінив їм батька, якого вони вважають та називають батьком.
Враховуючи положення ст. 19, 164 СК України та рекомендацію Комісії, в інтересах дітей, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 103-105)
Отже з наданих документів та пояснень позивачки встановлено, що між нею та відповідачем розірвано шлюб 02.10.2015 та в 2015 році з відповідача стягнено аліменти на утримання дітей, які стягуються з пенсії відповідача і за сплатою яких, за твердженням позивачки на час звернення з позовом, утворилась заборгованість в сумі 20000,00 грн.
Однак на підтвердження зазначених обставин позивачкою не надано жодного доказу.
Крім того, позивачка стверджуючи про відсутність інтересу у спілкуванні батька з дітьми посилається на ту обставину, що діти не бажаючи з ним спілкуватися самі змінили номери телефонів, що не доводить беззаперечно винної поведінки відповідача.
Як встановлено діти з початком повномасштабної агресії з боку рф, тобто з 2022 виїхали за межі України де проживають разом з бабою та дідом, що на думку суду є перешкодою в особистому спілкуванні відповідача з дітьми.
Щодо наданого висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача то суд зазначає, що такий висновок не є беззаперечним доказом для задоволення позовних вимог, оскільки такому висновку належить дати оцінку в сукупності з іншими доказами наданими при розгляді справи, тим більше, що у висновку зазначається про повнолітню особу, як неповнолітнього з рекомендаціями про позбавлення щодо нього батьківських прав його батька.
Отже суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.
Висновок не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Встановлено, що ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.
Та обставина, що згідно висновку батько не звертався до департаменту з приводу встановлення порядку участі у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми з боку матері, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Позивачка стверджуючи про відсутність інтересу у спілкуванні батька з дітьми посилається на ту обставину, що діти не бажаючи з ним спілкуватися самі змінили номери телефонів, що не доводить беззаперечно винної поведінки відповідача. Як встановлено діти з початком повномасштабної агресії з боку рф, тобто з 2022 виїхали за межі України де проживають разом з бабою та дідом, що на думку суду є перешкодою в особистому спілкуванні відповідача з дітьми.
Отже суду не надано неспростовних доказів, що відповідач втратив інтерес до неповнолітніх дітей і не має наміру на відновлення відносин з ними, що не доводить необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позивачка ОСОБА_1 при розгляді спору зазначила, що реальна мета звернення з позовом це майбутнє всиновлення дітей її новим чоловіком та зміна їх прізвищ, оскільки діти не бажають спілкуватися з батьком. При цьому не довела суду, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.
Також судом не встановлено, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про відсутність доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а тому його не доцільно позбавити батьківських прав, що не відповідатиме найкращім інтересам дітей.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 229, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст. 354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13.06.2025 р.
Позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса: вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002.
Суддя: І.К. Ізмайлов