Справа № 347/1177/25
Іменем України
"13" червня 2025 р. м. Косів
Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Книщук Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вважаю, що пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Відповідно статті 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України. Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Відповідно до статті 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2, 3 статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 2 статті 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до поданої заяви позивачкою зазначено, що в шлюбі неповнолітніх дітей не має та вона не може виїхати до місця проживання відповідача.
Проте, ОСОБА_1 не зазначено посилання на докази, які можуть підтвердити поважні причини неможливості виїхати до місця проживання відповідача та наявність домовленості між подружжям щодо розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них, що передбачено вимогами ч.2 ст.28 ЦПК України.
Відповідно до ч.10 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
В позовній заяві не викладено відомості про місцезнаходження майна відповідача та відомостей про останнє відоме зареєстроване місце його проживання та перебування в Україні або виїзд за кордон.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 175 ЦПК передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В силу вимог п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, такі відомості позовна заява не містить.
Згідно ч.1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
А тому, з наведених обставин, дану позовну заяву слід залишити без руху надавши позивачці десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати позивачці десятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Р.М.Книщук