Справа №345/5737/24
Провадження № 1-кп/345/106/2025
12.06.2025 м. Калуш
Колегія суддів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12024090000000246 від 09.04.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
в провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебувають матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
12.06.2025 в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у виді тримання під вартою терміном на 60 діб, обгрунтовуючи їх ризиками, зазначеними у клопотанні, та посилаючись на матеріали кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечила щодо клопотання прокурора та просила в його задоволенні відмовити, змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи тим, що її підзахисний уже більше року знаходиться під вартою. Прокурор весь час наводить ті самі ризики, однак доказів існування таких ризиків не надає. Щодо можливості скриватися від суду, то на даний час в Україні є воєнний стан, а тому ОСОБА_5 позбавлений можливості виїхати за межі України. Він не має наміру переховуватися, а навпаки хоче довести свою невинуватість в інкримінованих йому злочинах. Впливати на інших учасників не може, так як потерпілий перебуває в місцях позбавлення волі, а свідки можливо за кордоном, точного місця перебування їх він не знає. Крім того, що в нього є потреба пройти курс реабілітації, він має постійне місце проживання, достатнє фінансове забезпечення для життя, хоче брати участь у вихованні сина.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає клопотання необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам КПК, а зазначені в клопотанні ризики нічим не підтверджені. Враховуючи особу обвинуваченого, просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на альтернативний.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був обраний та неодноразово продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Востаннє, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.05.2025 продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 06.07.2025 включно, без права на внесення застави.
У зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінального провадження на даний час триває, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, то за клопотаннями прокурора на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження заходу у виді тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під вартою.
Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яких обвинувачено у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України та ч. 4 ст. 187, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідно, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підставне, а тому обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 термін обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно продовжити на строк 60 днів з 12.06.2025 по 10.08.2025 включно.
При цьому суд бере до уваги наступне.
Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Враховуючи обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, суд приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі, та до нього може бути застосовано саме таке покарання у разі доведення його вини у суді. Він може незаконно впливати потерпілого та свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні відомості, та з метою ухилення від кримінальної відповідальності може чинити на них фізичний чи психологічний тиск. ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, не з'являтись на виклики до суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення корисливих, насильницьких та інших злочинів, що дає підстави вважати, що обвинувачений у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність.
Також, враховуючи обставини, за яких обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися, суд приходить до висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі та до нього може бути застосовано саме таке покарання у разі доведення його вини у суді. Він може незаконно впливати потерпілого та свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні відомості, та з метою ухилення від кримінальної відповідальності може чинити на них фізичний чи психологічний тиск. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, не з'являтись на виклики до суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення корисливих, насильницьких та інших злочинів, що дає підстави вважати, що обвинувачений у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність.
Водночас при вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує їх особи.
Зокрема, вік ОСОБА_5 , наявність на утриманні малолітньої дитини, постійного місця проживання, за яким він зареєстрований разом із матір'ю, його стан здоров'я, зокрема, те, що йому встановлена інвалідність третьої групи та наступні діагнози: змішаний тривожний та депресивний розлад. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки ІІ стадії. Хронічна венозна недостатність правої нижньої кінцівки ІІ ступеня. А також те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Крім того, судом встановлено, що до 01.01.2023 йому була призначена компенсація фізичній особі, яка надає соціальну послугу перестарілій особі.
Водночас, на переконання суду, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 не вказує на неможливість перебування його під вартою та отримання ним належної медичної допомоги.
Щодо ОСОБА_4 , то суд бере до уваги його вік, наявність у нього зареєстрованого місця проживання, а також те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, зокрема, за ч. 2 ст. 115 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, та не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухилитися від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
А тому, враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявність ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що підстави, за яких було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не змінилися та мають високу вірогідність у зв'язку із можливістю найсуворішого покарання, а тому є виправданим продовження застосування запобіжного заходу на 60 днів.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б були підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, захисниками та обвинуваченими не доведено.
Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, що загрожує їм у разі доведеності вини за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, суд вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
При цьому, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, як про те клопоче сторона захисту, хоча і накладатиме на обвинувачених менше обмежень та менший рівень страждання та труднощів, ніж звичайне тримання під вартою в установі виконання покарань, все одно становить собою позбавлення свободи у розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до практики ЄСПЛ. Крім того, домашній арешт, на думку суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, з урахуванням характеру висунутого обвинувачення.
За таких обставин необхідно визнати, що через існування вказаних процесуальних ризиків лише тримання обвинувачених під вартою забезпечить їх належну процесуальну поведінку.
Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, за винятком випадків, що містяться у ч. 4 цієї статті.
Пунктом 2 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 291, 314-317, 336 КПК України, колегія суддів
клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та жителю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 10.08.2025 включно, без права на внесення застави.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) календарних днів до 10.08.2025 включно, без права на внесення застави.
Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Копію ухвали для виконання направити до ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 12.06.2025 о 16:30 год.
Головуюча:
Судді: