Справа № 344/5567/25
Провадження № 1-кп/344/893/25
13 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жуків Тлумацького району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, РНОКППНОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Грушка Тлумацького району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_2 , з неповною вищою освітою, працюючого директором ТОВ «ПМК-22», одруженого,РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди, за попередньою змовою групою осіб, але не доведеному до кінця з причин, які не залежали від їх волі,за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 у невстановлений під час досудового розслідування дату та час познайомився з ОСОБА_5 , у яких в подальшому склались товариські стосунки.
У невстановлений досудовим розслідуванням місці та час в ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, а саме бізнесу, пов'язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон України поза межами пунктів пропуску до країн Європейського Союзу використовуючи в якості каналу спілкування засоби мобільного зв'язку, мобільні додатки - месенджери, у грудні 2024 року підшукали кількох військовозобов'язаних громадян України, які не мають підстав для легального перетину через державний кордон України та хочуть незаконно перетнути кордон.
В подальшому, 29 жовтня 2024 року приблизно о 13год. 00хв. ОСОБА_4 виконуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману, з корисливих мотивів, не маючи реального наміру виконувати умови договору діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_5 , використовуючи засоби мобільного зв'язку та месенджери під час листування з ОСОБА_8 , повідомив останньому, що зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон з України за грошову винагороду в сумі 10000 ЄВРО, які потрібно буде передати нібито за його незаконне переправлення через державний кордон України, після чого за допомогою засобів мобільного зв'язку повідомив про необхідність прибуття ОСОБА_8 23 грудня 2024 року потягом до м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, поселитися в готелі та чекати на транспортний засіб для подальшого його перевезення до Закарпатської області.
Після чого, 23 грудня 2024 року ОСОБА_8 , виконуючи вказівки ОСОБА_4 , прибув до м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області та, відповідно до попередніх вказівок, направився до готелю.
Виконуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману, з корисливих мотивів, не маючи реального наміру виконувати умови договору діючи спільно за попередньою змовою з ОСОБА_5 23 грудня 2024 року приблизно о 12год. 25хв. на автомобілі марки «Volvo» номерний знак НОМЕР_3 під'їхав до ОСОБА_8 , посадив останнього на переднє сидіння автомобіля та вирушили до готелю в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, де останній і перебував.
Надалі, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_4 , приблизно о 10 год. 50 хв. забрав ОСОБА_8 в готелі та посадив останнього до салону вказаного мікроавтобуса і вони вирушили в напрямку вул. Шухевичів в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, де приблизно о 11год. 09хв. ОСОБА_8 передав грошові кошти ОСОБА_4 .
В подальшому ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 6000 ЄВРО, що станом на 24 грудня 2024 року складає 436000 гривень відповідно до курсу НБУ, як попередній завдаток, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_4 , приїхав на автозаправну станцію «WOG» за адресою: Івано-Франківська область, с. Микитинці, вул. Тисменицька, 248-А, передав грошові кошти ОСОБА_5 , який направлений на заволодіння чужим майном (грошовими коштами), шляхом обману, з корисливих мотивів, не маючи реального наміру виконувати умови договору діючи спільно за попередньою змовою забрав грошові кошти нібито за його незаконне переправлення через державний кордон України, таким чином виконали усі дії, які вважалися необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки в подальшому були затримані в порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 та суду пояснив, що до нього зателефонував ОСОБА_9 , представився знайомим знайомого і просив допомогти з перетином кордону. Він, граючи у футбол з ОСОБА_10 , розповів останньому про це і вони домовилися розвести ОСОБА_11 на пару гривень. Він домовився з ОСОБА_11 на дату і сказав приїхати, поселитися в готель. На наступний день він приїхав по нього, забрав його і відвіз на заправку «Вог», де отримав від нього гроші, які передав ОСОБА_12 . Після цього їх затримали правоохоронці. Денис дзвонив йому у вересні 2024 року, а в грудні все сталося. Він вчинив так через скрутне матеріальне становище, хотів у такий спосіб підзаробити. У вчиненому щиро каявся, просив суворо не карати та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі нижче нижчої межі.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 та суду пояснив, що він із знайомим ОСОБА_4 раніше чули, що можна заробити грошей на переправі людей за кордон. До нього подзвонив ОСОБА_4 , сказав, що є людина і запитав, чи є можливість, що вона перетнула кордон. Такої можливості не було. Тоді вони домовилися сказати, що можливість є, а насправді мали намір обманути людину. ОСОБА_13 забрав чоловіка на ім'я ОСОБА_11 з вокзалу, відвіз в готель, де останній поселився. На наступний день - 24 грудня 2024 року ОСОБА_14 забрав ОСОБА_11 з готелю і привіз до нього на заправку «Вог», де ОСОБА_11 передав ОСОБА_15 гроші, які вони мали між собою поділити, однак їх затримали. Насправді вони нікого не мали переправляти через кордон, ОСОБА_11 вони б сказали, що поїздка переноситься, поламалась машина, тощо. Вони з ОСОБА_15 хотіли в такий спосіб заробити грошей. У вчиненому щиро каявся, просив суворо не карати та призначити йому штраф в мінімальному розмірі.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самими обвинуваченими. Суд обмежився допитом обвинувачених, дослідженням письмових доказів, які характеризують їх особу, дають можливість вирішити долю речових доказів. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди, за попередньою змовою групою осіб, але не доведеному до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтвердилась та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди, за попередньою змовою групою осіб, але не доведеному до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу винного; його вік; стан здоров'я та його майновий стан; він працює; одружений; має на утриманні трьох малолітніх дітей: 2016 року народження, 2019 року народження та 2023 року народження; позитивно характеризується за місцем проживання; на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває; вперше притягається до кримінальної відповідальності - раніше не судимий, а також відсутність будь-яких претензій у потерпілого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Крім цього, в досудовій доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено про середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_4 на думку органу пробації без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обвинуваченого, який просив призначити йому покарання у виді штрафу та його захисника, яка просила із застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання нижче нижчої межі у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, думку потерпілого ОСОБА_8 , яка викладена ним у письмовій заяві про те, що він не має будь-яких претензій до обвинувачених та просить призначити їм не пов'язане з позбавленням волі покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України з врахуванням вимог ст. 68 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу винного; його вік; стан здоров'я та його майновий стан; він працює; одружений; на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває;вперше притягається до кримінальної відповідальності - раніше не судимий, а також відсутність будь-яких претензій у потерпілого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Крім цього, в досудовій доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_5 зазначено про середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_5 на думку органу пробації без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обвинуваченого та його захисника, які просили призначити покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, думку потерпілого ОСОБА_8 , яка викладена ним у письмовій заяві про те, що він не має будь-яких претензій до обвинувачених та просить призначити їх не пов'язане з позбавленням волі покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності покарання, вважає, що ОСОБА_5 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України з врахуванням вимог ст. 68 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлявся, а процесуальні витрати в даному кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а арешт, накладений на майно, - скасувати.
Запобіжні заходи щодо обвинувачених судом не обиралися.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
Речові докази:
-мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro» імеі: НОМЕР_5 , який зберігається в камері схову Печерського УП ГУ НП у м. Києві (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), - повернути власнику ОСОБА_4 ;
-мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Мах» імеі: НОМЕР_6 , який зберігається в камері схову Печерського УП ГУНП у м. Києві (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), - повернути власнику ОСОБА_5 ;
-60 купюр номіналом 100 доларів США з однаковим серійним номером на кожній купюр КВ 14859854 М, які зберігаються в камері схову Печерського УП ГУ НП у м. Києві (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), - залишити в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
-транспортний засіб марки «Mersedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_4 , vin: НОМЕР_7 , який поміщений на зберігання на спеціальний майданчик (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), - повернути власнику ОСОБА_16 ;
-транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_8 , vin: НОМЕР_9 , який поміщений на зберігання на спеціальний майданчик (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_8 , vin: НОМЕР_9 серія НОМЕР_10 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), 22 купюри номіналом по тисячі гривень кожна, 32 купюри номіналом п'ятсот гривень кожна, 20 купюр номіналом двісті гривень кожна, 1 купюра номіналом десять доларів США (постанова слідчого від 24 грудня 2024 року), - повернути власнику ОСОБА_17 .
Арешти, накладені відповідно до ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року (справа № 757/86/25-к), від 13 січня 2025 року (справа № 757/89/25-к), від 14 січня 2025 року (справа № 757/35/25-к), від 14 січня 2025 року (справа № 757/33/25-к), - скасувати.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.
Головуючий-суддя ОСОБА_18