Справа №: 343/450/25
Провадження №: 2/343/329/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2025 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд -
В Долинський районний суд Івано-Франківської області 05.03.2025 поступила позовна заява, сформована в системі "Електронний суд", Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу у розмірі 128 700 грн та судові витрати: 2422.40 грн - судовий збір.
Свої вимоги мотивує тим, що 04.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/0850655.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
31.10.2021 приблизно о 14 год. 15 хв., в с. Новошин Калуського району Івано-Франківської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «DAF» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » з напівпричепом «Kassbohrer» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «DAF» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2022, відповідача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу «DAF» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АТ/0850655 від 04.08.2021.
На підставі страхового акту №017/037/019294/22/1 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмір: 128 700 (сто двадцять вісім тисяч сімсот) грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №162227990 від 05.11.2024. Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Полісом № АТ/0850655 від 04.08.2021 року потерпілому, склав: 128 700.00 грн.
Водночас, як вбачається з вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2022 по справі №343/1195/22, відповідач керував автомобілем «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АТ/0850655 від 04.08.2021.
Право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 05 листопада 2024 року, що підтверджується платіжним дорученням №162227990 від 05.11.2024.
З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено претензією про відшкодування збитків в порядку регресу.
Ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а відтак, позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що узгоджується з умовами договору (Полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АТ/0850655 від 04.08.2021 (а.с.1-3).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 цивільна справа № 343/450/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.41).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали (а.с.43).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.03.2025 відкрито спрощене провадження у справі № 343/450/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повідомлення сторін.
Роз'яснено сторонам їх право заявити відвід судді з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з позовною заявою та додатками для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзивів на позов, які повинні відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, а також доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, і документів, що підтверджують надіслання (надання) відзивів та доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Відповідач не пізніше п'яти днів з дня отримання відповіді позивача на відзив, до початку розгляду справи по суті, має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.
Роз'яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (а.с.50).
Ухвалою про визнання участі обов'язковою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 визнано обов'язковою явку в судове засідання представника позивача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» для надання особистих пояснень в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу (а.с.64-65).
Відповідач ОСОБА_1 22.05.2025, через канцелярію суду, подав відзив на позовну заяву від 05.03.2025 у справі №343/450/25, в якому зазначив, що викладення позиції позивачем, вважає шахрайським маніпулятивним перекрученням, пересмикуванням фактів, якщо не суцільною брехнею. Його представник зосередився на доведенні «безвідмовного» аргументу - «законності» вимоги стягнення з нього в порядку регресу, нібито, завданих ним позивачеві збитків. «Збитки» визначені «... в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АО/0850655 від 04.08.2021 року».
Посилаючись на передбачену для службових та посадових осіб ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач (страховик) стверджує, що до нього звернувся «страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу "DАF" з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АО/С850655 від 04.08.2021 року».
В той самий час позивач в особі його посадових осіб мав, зле не прийняв обґрунтованого рішення про відмову в її (виплати) здійсненні.
Перед здійсненням виплати 128 700 грн в якості страхового платежу, позивач не переконався у відсутності зазначених вище порушень з боку потерпілої особи - фізичної особи ОСОБА_3 . До таких порушень слід віднести приховання нею факту виконання на транспортному засобі, що постраждав, комерційного рейсу без належних документів, перевезення на причепі транспортного засобу важкої будівельної техніки (два асфальтотрамбувальні катки), без дозволу органу поліції, рух автопоїзда з гори з недозволеною швидкістю 55 км/год., рух без увімкнених засобів освітлення.
Відсутність зазначення даних обставин в наданих позивачем в обґрунтування вимоги страхового платежу документах аж ніяк не виправдовує позивача, оскільки при оформленні ним страхового випадку, він міг звернутися, але не звернувся до нього. Відповідно, дорожньо-транспортна пригода 31.10.2021 не є страховим випадком ні для власника транспортного засобу «DАF» з його страховиком, ні для нього з позивачем.
За таких обставин виплата позивачем так званої «суми страхового відшкодування» є суто добровільним акцептом оферти страховика потерпілого власника пошкодженого транспортного засобу без виникнення в нього обов'язку компенсувати даний збиток ні добровільно, ні «по закону».
Позивач не долучив до позовної заяви ні цей страховий поліс, ні сам договір страхування між ним та позивачем.
Долучені до позовної заяви «документи» не є належними, допустимими та достатніми доказами. Додатки 3, 4, 9, 10 з додатку 5 до позову, додаток 6, 7, 10 до позову - не є документами через відсутність дати складення, реєстраційних даних, підписів/печаток; копія вироку від 09.11.2021 (додаток 4) - знеособлений витяг з порталу ЄДРСР; акти огляду ТЗ від 01.11.2021 та від 15.12.2021 (додатки 5 до додатку 5 до позову) не підписані власником ТЗ; фото пошкодженого ТЗ не мають жодної прив'язки до назв деталей та опису пошкоджень в актах огляду (додатки 5, 6 до додатку 5 до позову), жодна з наданих йому судом копій документів не завірена у встановленому порядку. Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу від 20.12.2024, він від позивача не отримав.
Крім того, позивач зазначає, що він, нібито, не пропустив позовну давність, оскільки початок її перебігу пов'язаний, на думку позивача, з моментом виплати основного зобов'язання 05.11.2024 .
Вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки позивач отримав вимогу від страховика пошкодженого ТЗ 18.01.2022, а сплату «страхового відшкодування» провів лише 05.11.2024, тобто, таким чином, нібито, «поновив» собі пропущений ним без поважної причини строк звернення до суду, який фактично сплив 31.10.2024 .
Таким чином, добровільне акцептування та задоволення необов'язкової для виконання оферти страховика пошкодженого ТЗ позивачем є нікчемним актом відносно нього, а позовні вимоги не підлягають до задоволення через їх безпідставність (а.с.97-100).
Представник позивача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Попов В.Є., 30.05.2025, через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій вказав, що 04.08.2021 між ОСОБА_1 та позивачем було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/0850655.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 2105» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
31.10.2021 приблизно о 14 год. 15 хв., в с. Новошин Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ» державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 », в стані алкогольного сп'яніння здійснив зіткнення з автомобілем «DAF» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » з напівпричепом «Kassbohrer» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2022 Відповідача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.
Вказані вище обставини, а саме скоєння Відповідачем дорожньо-транспортної пригоди встановлені та підтверджені відповідними доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.11.2022.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АТ/0850655 від 04.08.2021 .
Безпідставними є твердження відповідача про те, що долучені до позовної заяви додатки не є належними та допустимими доказами оскільки не завірені в установленому законом порядку.
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося із заявою про виплату страхового відшкодування з додатками. Дана заява була прошита, пронумерована та скріплена підписом і печаткою юридичної особи, а отже є належним чином завіреними документами та допустимими доказами.
"Прошито, пронумеровано та скріплено печаткою" означає, що документ був прошнурований (прошитий ниткою або стрічкою), його аркуші пронумеровані та скріплені печаткою установи, яка підтверджує його достовірність. Це означає, що копія документа відповідає оригінальному і підтверджена належним чином. Напис «Завірено належним чином» також підтверджує, що копія відповідає вимогам і може бути використана в якості офіційного документа. Він зазвичай включає підпис уповноваженої особи, назву її посади, прізвище та ініціали, а також дату.
Представник позивача надає до суду докази, а саме останню сторінку на якій закріплено підписом і печаткою юридичної особи копії документів.
Щодо вимоги про відшкодування збитків в порядку регресу та направлення копії відповідачу, варто наголосити, що по даній справі заходи досудового врегулювання спору не є обов'язковими згідно із законом, а отже за таких обставин відсутність доказів проведення досудового врегулювання не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Водночас, позивач зазначає, що досудове врегулювання спору проводилося шляхом направлення відповідачу претензії про відшкодування збитків в порядку регресу засобами поштового зв'язку простим листом, а відтак жодного доказу, яким би підтверджувався факт направлення та вручення даної претензії позивач надати не має змоги.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно- правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відтак, з огляду на вищевказане слідує, що позивач не може бути обмежений у виборі способу захисту своїх права та інтересів. За таких обставин пред'явлення позову без попереднього досудового врегулювання спору є правом позивача, передбаченим чинним законодавством, та не свідчить про недобросовісність останнього, як безпідставно зазначає відповідач.
12.01.2022 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
10.02.2022 позивачем було надано відповідь на заяву про виплату відшкодування, згідно якої у виплаті було відмовлено у зв'язку з тим, що водій транспортного засобу «ВАЗ 2105» ОСОБА_1 до адміністративної або кримінальної відповідальності по факту пошкодження транспортного засобу «DAF» не притягувався.
17.09.2024 представником ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було надано вирок суду від 09.11.2022 щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється три роки.
Відповідно до ч. 6 ст.261 ЦК України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
В даному випадку основним зобов'язанням є виплата страхового відшкодування в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №162227990 від 05.11.2024 . Згідно відмітки банку на даному платіжному дорученні виплату було проведено 05 листопада 2024 року, тобто останній день подання позовної заяви був 05.11.2027 року.
Право регресної вимоги виникло у первісного кредитора саме з моменту виплати відшкодування, оскільки до моменту виплати відшкодування у первісного кредитора взагалі була відсутня можливість скористатися своїм правом на пред'явлення регресного позову.
Водночас, позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з вказаним позовом 05.03.2025 , тобто в межах загального строку позовної давності.
Тобто за таких обставин, строк позовної давності по даній справі не можна вважати пропущеним.
З огляду на вищевказане представник позивача вважає, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та не спростовують наявність підстав для пред'явлення даного регресного позову (а.с.110-112).
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , скористався своїм правом та 12.06.2025 подав заперечення, в якому вказав, що у відповіді оферент посилається на поданий ним до суду вперше Поліс №
АТ/ 0850655 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із датою укладення договору 04.08.2021 (п. 12) та строком дії з 00:00год. 05.08.2021 р. до 04.08.2022 р. включно (п. 3).
Позивач в позовній заяві не зазначив, що даний доказ не може бути поданий разом із позовною заявою. І це при тому, що документ виданий самим позивачем, був в нього на момент подання позовної заяви. Про це відповідач наголосив у відхиленні оферти(відзиві) .
А це свідчить про порушення позивачем положення писаної для посадових та
службових осіб ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно, суд повинен відмовити в прийнятті та долучені даного доказу, проти
чого в даному випадку заперечує сам відповідач.
Подання представником позивача образу лише першої сторінки
двохсторінкового документа свідчить про умисний намір ввести суд в оману щодо змісту документа та правових наслідків його, укладення. Прихований 05.03.2025 та поданий 30.05.2025 (на одній сторінці) Поліс сам по собі свідчить про відсутність у
позивача основ для регресної вимоги. До позовної заяви додано: зображення
документу «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування», на 31.10.2021
(Поліс № АТ/850655 діючий), проте приховано стан його чинності на 05.03.2025 (Поліс № АТ/850655 укладений але не діє), що підтверджує твердження відповідача про зловживання представника позивача правом та зловживання процесуальними правами.
Після аналізу положень Полісу та через неакцептування відповідачем нікчемних для нього норм ЗУ № 1961-IV від 01.07.-2021; ЗУ № 1961-IV від 19.11.2021 та ЗУ № 3720-ІХ від 01.01.2025 слід визнати, що в Полісі не встановлено право позивача як гаранта на зворотну вимогу (регрес) до відповідача в якості боржника, а сума, сплачена позивачем кредиторові не відповідає умовам гарантії.
Позивач у відповіді 10.02.2022 відмовив у виплаті страхового відшкодування через не притягнення відповідача до відповідальності по факту пошкодження транспортного засобу «DAF» (п. 32.1. ст. 32 ЗУ № 1961-ІV). Пояснює виплату коштів в порядку задоволення претензії страховика 2 наданням останнім відповідачеві вироку суду від 09.11.2022 про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
З наданих страховиком 2 документів, вбачається, що він призначив свого представника, узгодив з потерпілою особою розмір та порядок виплати страхового відшкодування , визнав ДТП 31.10.2021 страховою подією та перерахував кошти на ремонт автомобіля.
В матеріалах справи відсутній документ про реальне виконання ремонтних робіт - фактичне проведення ремонтних робіт нічим не підтверджене.
Так само відсутній висновок експерта щодо визначення розміру завданого збитку (вартість можливого відновлювального ремонту пошкодженого тягача) із застереженням про виконання висновку для суду та про попередження експерта про кримінальну відповідальність.
За такої обставини сума страхового відшкодування визначена за погодженням між потерпілою особою, власником пошкодженого транспортного засобу, страховиком 2 та суб'єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 . Таке зовсім не суперечить внутрішньому порядкові проведення страхового відшкодування, проте, не створює жодного обов'язку з зовнішньої компенсації страхового відшкодування страховика 2 з боку страховика 1.
Позивач мав обов'язок відмовити у виплаті страхового відшкодування на основі: навмисні дії водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку.
До таких слід зарахувати:
-неправильний вибір водієм тягача швидкості руху «біля 55 км/год.», (15,28 м/с, гальмівний шлях 24,8 м, з буксируваним на напівпричепі (при нежорсткому з'єднанні тягача автопоїзда та напівпричепа) небезпечним вантажем (два будівельні асфальтобетонні катки) великої, але
невідомої маси, що не дозволило вчасно зупинити автопоїзд;
-не стеження водієм тягача за дорожньою обстановкою на відкритій ділянці дороги через відволікання, адже видимість на даній ділянці дороги - «близько 200 м» ;
-не увімкнення водієм тягача зовнішніх приладів освітлення;
-відсутність страхування перевезення небезпечного вантажу, як і відсутність документів на саме перевезення.
Страховик 2, відповідно до вимог договору страхування та закону помилково кваліфікував ДТП 31.10.2021 як страховий випадок, обов'язок у страховика 2 здійснити страхову виплату не виник.
На основі пп. 38.1.3. п. 38.1. ст. 38 ЗУ № 1961-ІV від 19.11.2021 страховик 2-Позивач має право подати регресний позов до зазначених вище осіб, які своїми діями та бездіяльністю заподіяли шкоду навмисно. Про це відповідач наголосив у відхиленні оферти, а представник Позивача у відповіді не заперечив, відповідно, акцептував за умовчанням оферту в даній частині.
В матеріалах справи міститься розрахунок коефіцієнту фізичного зносу КТЗ (а.с.36), згідно якого «Ринкова вартість досліджуваного КТЗ, визначена в п. 1.2., складає 685 666,80 грн; Коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля DAF FТ ХР 105.510 держ.№ НОМЕР_5 складає 0,5827.».
Таким чином, позивач на власний розсуд та без жодних як законних, так і моральних основ склав не підписаний ніким розрахунок страхового відшкодування, Страховий акт (34,6 місяця після ДТП) , прийняв рішення про компенсацію страховикові 2 страхового відшкодування для капітального відновлення старого хламу 2013 року випуску із амортизацією 58,27 % в сумі 388091, 15 грн, а це 56,6%, реальної ринкової продажної ціни
За наведених мотивів позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення через їх необґрунтованість та зловживання правом (а.с.128-131).
Представник позивача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - Попов В.Є. ( довіреність №946/2041/24 від 20.08.2024 а.с.56) в судовому засіданні, проведеному 15.04.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просив позов задоволити.
В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений судом, подав 11.06.2026 клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» , в якому просить провести судове засідання по справі №343/450/25 без участі позивача та його представника. Позивач позов підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити (а.с.126).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засіданні, не з'явився, хоч про час та місце їх проведення був належним чином повідомлений судом .
Представник відповідача ОСОБА_6 - Вайтєкаускас В.А. (довіреність від 22.05.2025 а.с.103), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав зазначеними ним у відзиві на позов та запереченні . Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення, надані в судових засіданнях, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення у справі, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ч.1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа , якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухом і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Згідно зі ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України та п.п.а) п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Пунктом 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вимогами ст. 108 Закону України "Про страхування" визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
За правилами ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року в справі №343/1195/22, який набрав законної сили 14.03.2023, обвинувачений ОСОБА_1 , 31.10.2021 близько 14 год. 15 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ 2105 реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та рухаючись по другорядній дорозі С090510 із с. Новошин Вигодської ТГ Калуського району, перевозив пасажирів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та двох малолітніх дітей останньої ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
На перехресті із головною дорогою Р-21 Долина - Хуст, не дав дорогу сідловому тягачу DAF FT XF 105.510, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 зі спеціалізованим напівпричіпом КАSSBOYHRER , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 ,та, здійснюючи поворот ліворуч, виїхав на смугу руху цього тягача, де допустив зіткнення вказаних транспортних засобів.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив ряд вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:
- 1.4, згідно якого кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила;
- п.п. «б» п. 2.3, який для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
- п. 10.5, відповідно до якого поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини;
- п. 16.11, згідно якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
У результаті порушення ОСОБА_1 вказаних норм Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автомобіля ВАЗ 2105 реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 від ударів до виступаючих елементів салону та деформованих частин кузова отримали тілесні ушкодження:
- ОСОБА_8 - у вигляді закритої черепно-мозково-лицьової травми з переломами кісток основи черепа, забоєм головного мозку легкого ступеню; переломами передніх стінок правої лобної та гайморових пазух, кісток носа зі зміщенням, саднами та синцями з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці обличчя, які відносяться до ушкоджень тяжких, що небезпечні для життя у момент спричинення;
- ОСОБА_7 - у вигляді закритої травми грудної клітки з переломом 6-го ребра справа без зміщення, синцями та саднами на передній поверхні грудної клітки, яка ускладнилася правобічним гемопневматораксом; травми таза з переломами верхньої гілки лівої лобкової та гілок сідничних кісток без зміщення, багатовідламковим переломом кульшової западини справа без значного зміщення, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та забійних ран у ділянці обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- ОСОБА_10 - у вигляді закритого перелому правої променевої кістки у нижній третині без зміщення, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани та синців в ділянці обличчя, які відноситься до ушкоджень легких, що викликали короткочасний розлад здоров'я, забою з травматичним набряком м'яких тканин в ділянці правого стегна, які відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Вказаним вироком суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3(три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років (а.с.57-62).
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Судом встановлено наступне.
31 жовтня 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу марки ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 та сідлового тягача DAF FT XF 105.510, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 зі спеціалізованим напівпричіпом КАSSBOYHRER , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної події було пошкоджено сідловий тягач DAF FT XF 105.510, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , тобто власнику даного тягача було заподіяно матеріальну шкоду.
На момент вчинення ДТП транспортний засіб марки ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_4 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , був забезпечений полісом ОСЦПВВНТЗ № АТ/0850655 від 04.08.20218 ПрАТ «УПСК» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн, з франшизою 1300,00 грн. Страховик ОСОБА_1 (а.с.114-115, 132-133).
Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, на підставі ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 103 Закону України «Про страхування» встановлено, що:
транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2105, об'єм двигуна 1300 куб. см, 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_4 , станом на 07.08.2021 був зареєстрований на ОСОБА_7 - відповідно до даних ТСЦ № 2642 (операція № 315 - перереєстрація ТЗ на нового власника);
до цього, з 03.05.2013, транспортний засіб марки ВАЗ, модель 2105, об'єм двигуна 1300 куб. см, 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , був зареєстрований на ОСОБА_12 н.з. НОМЕР_1 у Калуському ВРЕР при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (операція № 40 - вторинна реєстрація) (а.с.87) ;
Згідно із даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , власником транспортного засобу марки «DAF FT XF105.510», д.н.з. НОМЕР_5 , є ОСОБА_3 (з.с. а.с.19 - з.с. а.с. 20).
Майнові інтереси пов'язані з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом марки «DAF FT XF105.510», д.н.з. НОМЕР_5 належний ОСОБА_3 , на день ДТП були застраховані у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується Договором №06/107-88-005938/21 добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) з додатками до договору (а.с.12-19).
01.11.2021 ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про настання події (КАСКО), повідомивши про ДТП, яке мало місце 31.10.2021, під час якого було пошкоджено належний їй на праві власності транспортний засіб DAF FT XF105.510, д.н.з. НОМЕР_5 (а.с. 21-22).
Пошкоджений в результаті ДТП автомобіль DAF FT XF105.510, д.н.з. НОМЕР_5 , оглянутий, що підтверджується копією акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.11.2021, в якому міститься інформація про характер пошкоджень та найменування пошкоджених деталей (з.с.а.с.25- а.с.28) та копією акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 15.12.2021, в якому міститься інформація про характер пошкоджень та найменування пошкоджених деталей (з.с.а.с.28-а.с.32).
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування до справи №210000479447 на підставі рахунку №4081 від 14.12.2021 складеного ФОП ОСОБА_5 - сума страхового відшкодування становить 388091,15 грн (а.с.34).
Відповідно до вимог п. 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.
Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов'язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.
На підставі страхового акту №210000479447 від 28.12.2021 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило ФОП ОСОБА_5 страхове відшкодування на ремонт транспортного засобу DAF FT XF105.510, д.н.з. НОМЕР_5 без ПДВ в розмірі 388091,15 грн, про що свідчить : платіжна інструкція №ЗР000281 від 04.01.2022 (з.с.а.с.34) .
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як страховик пошкодженого автомобіля DAF FT XF105.510, д.н.з. НОМЕР_5 , 18.01.2022 звернулося до страховика відповідача ОСОБА_1 , ПрАТ «УПСК» з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) за Полісом №АТ/850655 в розмірі 388091.15 грн (а.с.12).
На підставі заяви про страхове відшкодування від 18.01.2022 ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,Договору страхування АТ/0850655 від 04.08.2021 та вимог Закону України «ОСЦПВВНТЗ», ПрАТ «УПСК» складено страховий акт №017/037/028804/24 (аварійний сертифікат) та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 128700,00 грн (а.с.38).
Згідно із розрахунком страхового відшкодування до страхового акту № 017/037/028804/24, розмір страхової виплати визначено в сумі 128700,00 грн (а.с. 37).
ПрАТ «УПСК» сплатило ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп», страхове відшкодування в розмірі 128700,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №162227990 від 05.11.2024 (а.с.40).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_1 , ПрАТ «УПСК» здійснило ПрАТ «УСК«Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплату страхового відшкодування у розмірі 128700,00 грн згідно страхового акту №017/037/028804/24 .
Вказаний розмір шкоди підтверджений розрахунком страхового відшкодування до страхового акту №017/037/028804/24 та не спростовано відповідачем.
Водночас, як вбачається з вироку Долинського районного суду Івано-Франківської області 09 листопада 2022 року в справі №343/1195/22, відповідач на час скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, керував забезпеченим автомобілем ВАЗ 2105 реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп'яніння.
Оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, на підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на викладене в розумінні ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АТ/0850655 від 04.08.2021, чинного на час настання страхового випадку -31.10.2021.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 05 листопада 2024 року, що підтверджується платіжним дорученням № 16227990 від 05.11.2024(а.с.40).
З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (а.с.39).
Однак, ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Суд ретельно розглянув доводи відповідача та його представника, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, та дійшов висновку про їх необґрунтованість:
Щодо подання Поліса та порушення ч. 5 ст. 177 ЦПК України: відповідач стверджує, що позивач порушив ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не додавши Поліс до позовної заяви та надавши лише першу сторінку документа.
Суд зазначає, що позивач дійсно долучив копію Поліса до матеріалів справи. Те, що копія, можливо, була надана не у повному обсязі на початковому етапі, не є підставою для відмови у прийнятті цього доказу в цілому, особливо враховуючи, що позивач надав додаткові пояснення та повну інформацію у відповіді на відзив, а також те, що Поліс виданий самим позивачем і його наявність не викликає сумнівів. Більше того, факт наявності договору страхування, як і його чинність на дату ДТП (31.10.2021), підтверджується поданим Позивачем зображенням документа «Перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» на 31.10.2021 , де чітко зазначено «Поліс № АТ/850655 діючий». Крім цього копію даного полісу долучено також представником відповідача до заперечення (а.с.132). Стан чинності Поліса на 05.03.2025 (на час подання позовної заяяви) не має відношення до обставин ДТП, що сталася 31.10.2021.
Щодо відсутності права на регрес у Полісі та неакцептування норм законів: заперечення представника відповідача про те, що у Полісі не встановлено право позивача на зворотну вимогу, а також про неакцептування ним певних норм Законів України, є безпідставними. Право страховика на регресну вимогу встановлено безпосередньо законом, а саме ст. 993 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це право виникає в силу закону, а не виключно з умов договору страхування, і не залежить від «акцептування» чи «неакцептування» норм законів сторонами.
Щодо відсутності документів про реальне виконання ремонтних робіт та висновку експерта: Відповідач зазначає про відсутність у матеріалах справи документів, що підтверджують реальне виконання ремонтних робіт, та висновку експерта щодо визначення розміру збитку. Однак, згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування може бути визначене на підставі оцінки, проведеної оцінювачем або за погодженням сторін, що і відбулося у даному випадку між потерпілою особою, її страховиком та ФОП ОСОБА_5 . Факт виплати страхового відшкодування позивачем на підставі страхового акту підтверджується платіжним дорученням, що є належним доказом виконання позивачем свого зобов'язання. Право на регрес виникає з факту виплати відшкодування, а не з факту завершення ремонтних робіт або наявності конкретного виду експертного висновку.
Щодо навмисних дій водія тягача та неправильної кваліфікації страхового випадку: Доводи Відповідача про нібито навмисні дії водія автомобіля DAF (неправильний вибір швидкості, не стеження за дорожньою обстановкою, не увімкнення освітлення, відсутність страхування небезпечного вантажу) та помилкову кваліфікацію ДТП як страхового випадку є нерелевантними для даного спору. Вина відповідача у вчиненні ДТП та керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння встановлена вироком суду. Це є ключовою обставиною, що дає право позивачу на регресну вимогу. Поведінка водія DAF, навіть якщо вона і мала місце, не звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну ним шкоду, оскільки саме його дії у стані сп'яніння стали причиною події - ДТП.
Щодо коефіцієнта фізичного зносу та суми відшкодування: заперечення представника відповідача щодо коефіцієнта фізичного зносу та суми відшкодування, що нібито «склав не підписаний ніким Розрахунок страхового відшкодування, Страховий акт», не підтверджуються матеріалами справи. Сума страхового відшкодування визначена відповідно до наданого позивачем страхового акту та розрахунку, які є документами, що складаються страховою компанією в рамках її професійної діяльності. Ці документи підтверджують обґрунтованість розміру виплати, здійсненої позивачем. Відповідач не надав жодних належних доказів, які б спростовували зазначений розмір шкоди.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності та недопустимості доказів, долучених до матеріалів справи. Заява потерпілої сторони про виплату страхового відшкодування та додані до неї документи містять відповідні атрибути належного засвідчення: прошиті, пронумеровані, містять підпис та печатку юридичної особи. Таке оформлення відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 95 ЦПК України.
Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо порушення порядку досудового врегулювання спору. Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, держава не має права ставити реалізацію права на судовий захист у залежність від здійснення заходів досудового врегулювання, якщо це прямо не передбачено законом. Тому відсутність доказів вручення претензії відповідачу не може бути підставою для відмови в позові.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002, використання досудового порядку врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, і відсутність такого врегулювання не може бути підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 28.04.2021 у справі № 367/6230/18.
Щодо строку позовної давності:
Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск строку позовної давності. Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Основне зобов'язання Позивача (виплата страхового відшкодування) було виконано 05.11.2024, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідно, трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, розпочався з 05.11.2024 . Позовна заява була подана до суду 05.03.2025, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.
При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, основні доводи сторін розглянуті.
Решта доводів відповідача та його представника не впливають на суть спору і не змінюють встановлених судом обставин.
Сукупність встановлених обставин справи, зокрема факт ДТП, вина відповідача, встановлена вироком суду за керування у стані алкогольного сп'яніння, та факт виплати позивачем страхового відшкодування, у поєднанні з нормами чинного законодавства, які регулюють правовідносини регресу, дають суду підстави для задоволення позовних вимог. Жодні з наведених відповідачем та його представником заперечень не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами або не спростовують основного факту - наявності у позивача права на регресну вимогу.
Отже, позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі вище викладеного, ст.ст.22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст. 22, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV та керуючись ст.ст. 12,13, 82, 141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 20602681 МФО 322669 - відшкодування збитків в розмірі 128700 (сто двадцять вісім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору згідно квитанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач : Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, вул.Кирилівська,40, Київ, 04080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , житель: АДРЕСА_1 .
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш