Справа № 342/459/25
Провадження № 6/342/12/2025
12 червня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гайдич Р.М.,
секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Белей В.В., звернувся до суду з заявою в якій просить суд визнати судовий наказ у справі № 342/459/25 виданий 07 травня 2025 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку - таким що не підлягає виконанню повністю.
Заява мотивована тим, що на підставі заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року у справі №351/2106/16-ц з ОСОБА_1 стягується на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Оскільки заявником надано докази існування обставин визначених ч. 2 ст. 432 ЦПК України, а саме - обов'язок боржника частково відсутність в зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 є син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, при поданні заяви про видачу судового наказу, ОСОБА_3 , виклала не всі обставини, які мають істотне значення при призначенні аліментів, а тому суд не врахував їх при видачі судового наказу. Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій на підставі п.13, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільняється від сплати судового збору.
Заявник та його представник в судове засіданні не прибули, про час та місце розгляду даної справи повідомлялися у передбаченому чинним законодавством порядку.
Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Белей В.В. подав до суду заяву про розгляд справи без участі, в якій зазначив, що ОСОБА_1 просить розглядати дану справу за його відсутності, вимоги викладені у заяві підтримує в повному обсязі.
Також, представником заявника - адвокатом Блей В.В. подано, через канцелярію суду, заяву, в якій ОСОБА_2 щодо поданих ОСОБА_3 заперечень зазначив, що доводити та аргументи вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не заперечує проти свого обов'язку забезпечувати дитину. Однак, судовим наказом встановлено такий розмір стягнення аліментів, який в сукупності із стягненням аліментів на підстав рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області у справі № 351/2106/16-ц становить 50% від його заробітку, що згідно з ч.5 ст.183 СК України обмежує його права. Відповідно наказ слід вважати таким, що не підлягає виконанню повністю. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 686/22677/23 від 19.06.2024.
Стягувач ОСОБА_3 , через канцелярію суду, подала заперечення на заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025, в якій просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та розгляд даної справи проводити у її відсутності. В запереченні зазначила, що заявником не обґрунтовано та не подано суду доказів того, що судовий наказ від 07.05.2025 виданий помилково або доказів про відсутність у нього обов'язку виконувати наказ повністю чи частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до положень ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що 07 травня 2025 року по справі № 342/459/25 (провадження 2-н/342/24/2025) видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Стягнення аліментів розпочато з 06.05.2025 і проводиться до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_3 довела наявність у себе такого права, надавши суду копію свідоцтва про народження доньки та витяг з реєстру територіальної громади від 05.05.2025 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.4-5)
Також, суд звертає увагу на те, що у заяві про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню повністю ОСОБА_1 не заперечується факт проживання доньки ОСОБА_7 із матір'ю ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено судовий спосіб захисту прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
Подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов'язане із оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
Як на підставу для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилається на те, що при поданні заяви про видачу судового наказу, ОСОБА_3 , виклала не всі обставини, які мають істотне значення при призначенні аліментів, а саме, що у ОСОБА_1 є син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а тому суд не врахував їх при видачі судового наказу. Окрім того, заявник ОСОБА_1 зазначає, що він, як учасник бойових дій на підставі п.13, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільняється від сплати судового збору.
Також, представник заявника ОСОБА_2 в поданій 12.06.2025 заяві зазначив, що судовим наказом встановлено такий розмір стягнення аліментів, який в сукупності із стягненням аліментів на підстав рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області у справі № 351/2106/16-ц становить 50% від його заробітку, що згідно з ч.5 ст.183 СК України обмежує його права.
Враховуючи положення ст. 432 ЦПК України наведені обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявник не заперечує проти свого обовязку забезпечувати дитину, одна кне погоджується із визначеним розміром части стягнення з нього аліментів - 1/4 частини.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять належних доказів припинення зобов'язань ОСОБА_1 за судовим наказом, яким з нього стягнуто аліменти на утримання доньки.
Крім цього, судом встановлено, що заява про видачу судового наказу подана матір'ю дитини про стягнення аліментів з батька дитини відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Відтак суд вважає, що немає правових підстав для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Так, статтею 273 Сімейного кодексу України визначено, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Згідно з ч.7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Отже, обставини, на які посилається заявник, як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є істотними, але підлягають доведенню при вирішенні спору про зменшення розміру аліментів.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 судово збору в розмірі 302,80 грн.. суд приходить до наступного.
Заявником до заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню повністю подано копію посвідчення серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Також, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.01.2025 по справі № 990/205/24 прийшла до висновку, що «вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), від 20 січня 2021 року у справі №9901/258/20 (провадження № 11-331заі20). Отже, пільги, визначені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, поширюються на учасників бойових дій лише у справах, пов'язаних з їх соціальним захистом».
Водночас, як видно зі матеріалів справи № 342/459/25, спір у цій справі не пов'язаний із соціальним захистом прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, а тому підстав для його звільнення від сплати судового збору за розгляд заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину відсутні.
Аналіз вищезазначених норм ЦПК України дає підстави для висновку суду, що судовий наказ за результатами розгляду вимог про стягнення аліментів не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки для таких вимог законодавцем визначений особливий порядок перегляду судового наказу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки судовий наказ було видано у відповідності до норм цивільного процесуального Закону, на підставі заяви, яка відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та відповідала критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265, 273, 432, 353, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Белей Валерій Валерійович про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Гайдич Р. М.