Справа № 191/4435/24
Провадження № 2/191/1556/24
04 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Твердохліб А.В.
за участю секретаря - Яришевої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
23.09.2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Мантула О.С. звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що судовим наказом, виданим Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року по справі № 191/4188/18 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборгованості по сплаті аліментів на даний час у позивача ще немає, але його життєві обставини і майновий стан суттєво змінились. ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народився син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , мати обох дітей - ОСОБА_6 , з якою позивачем укладено шлюб 02 травня 2023 року.
З 2018 року позивач разом із дружиною та дітьми проживають без реєстрації у АДРЕСА_1 . Сім'я знаходиться повністю на утримані позивача, оскільки його дружина не працює та знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною.
У зв'язку зі зміною сімейного та майнового стану позивач не має змоги сплачувати аліменти за судовим наказом від 21 листопада 2018 року у такому розмірі, який є на сьогоднішній день та просить суд змінити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач то її представник у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог. Просили відмовити, оскільки на їх думку позивач приховує свої доходи. Також до початку проведення судового засідання представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач офіційно працевлаштований та має підробіток. У власності позивача перебуває легковий автомобіль, який він нещодавно придбав, дана обставина вказує на той факт, що матеріальний стан позивача не погіршився, а навпаки пішов на покращення. Жодних речей, одягу для дитини позивачем не було куплено, витрати на освіту, позашкільне виховання сина покладається на відповідача.
Представник позивача до початку проведення судового засідання надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що представник відповідача у відзиві не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених у відзиві обставин.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі судового наказу, виданого 21.11.2018 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_7 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .
Згідно копії Свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_2 та копії Свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 серії НОМЕР_3 , батьком останніх є ОСОБА_1 .
Відповідно до акту №1257 від 28.08.2024 року про проживання без реєстрації, складеного КП КМР «Добробут», вбачається що за адресою: АДРЕСА_1 з 2018 року проживають без реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №198 від 11.10.2024р., виданої Виробничим підрозділом «Дніпровське пасажирське вагонне депо» Філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», вбачається, що загальна сума доходу останнього за період з квітня 2024р. по вересень 2024 р. становить 90256,28 грн.
Згідно наказу №912 від 05.06.2023 року, ОСОБА_9 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років з 18.06.2023р. по ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 №24/10 від 24.10.2024 року, виданої ФОП ОСОБА_10 , вбачається, що загальна сума доходу останньої за період з 01.01.2024 р. по 30.09.2024 р. становить 71272,78 грн.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статей 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із частиною першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тож, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Водночас такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23), від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що змінився його сімейний стан: позивач зареєстрував новий шлюб та у новому шлюбі в нього народилося двоє дітей. Зі зміною сімейного стану у позивача змінився внаслідок цього і майновий стан, так як в нього збільшились витрати, які здійснюються не лише на себе, але і на утримання нової сім'ї.
Відповідно до частини 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що після винесення Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 21.11.2018 наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейний стан позивача змінився. Він одружився, та від цього шлюбу в нього народилося ще двоє дітей.
Вищевказані обставини відповідно до норм статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23), від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24).
Оскільки необхідність утримання ще двох дітей безумовно свідчить про зміну матеріального становища платника аліментів.
Суд критично ставиться до доводів відповідача та її представника щодо покращення майнового стану позивача та приховання реальних доходів, оскільки суду не було надано жодних належних та допустимих доказів даних фактів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог та зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 з 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Керуючись статтями 4,19,141,263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом, виданим Синельниківським міськрайонним судом від 21 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІПН НОМЕР_5 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але неменше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнення провадити з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відізвати судовий наказ №191/4188/18, виданий Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 21 листопада 2018 року, що набрав законної сили 21 листопада 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.06.2025 року.
Суддя А. В. Твердохліб