Справа № 182/5390/21
Провадження № 2/0182/114/2025
Іменем України
09.06.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рунчевої О.В.,
секретаря Паламарчук П.Ю.,
розглянувши в м. Нікополі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Нікопольська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно, -
16.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із даним позовом про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на наступні обставини.
Батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Пізніше батьки розлучились, та 29 квітня 1989 року мати позивача уклала шлюб з ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу з 1989 року вони стали проживати однією сім'єю: ОСОБА_6 , мати позивача ОСОБА_8 та її дві доньки, народженні в іншому шлюбі, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , тобто сторони по даній справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку тобто на 1/6 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначено у даному свідоцтві про право на спадщину, 1/3 частина спадкового майна залишилася відкритою та свідоцтво про право на спадщину за заповітом ще не видано.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла. До дня смерті вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 2/3 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частина з яких належала померлій на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.1997 року, реєстровий № 1-1409, виданого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, а 1/6 частина з яких належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.1997 року, реєстровий № 1-1407, виданого Першою Нікопольською Державною нотаріальною конторою. За життя ОСОБА_8 заповіту не склала. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її діти - позивачка та відповідачка. Інших спадкоємців першої черги відсутні.
18.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позовна заява була задоволена повністю, за позивачкою визнано право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 . Рішення набуло законної сили 02.10.2017 року та в апеляційному порядку не оскаржувалось. Зазначеним рішенням було, зокрема встановлено, що: «Згідно повідомлення КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.04.2017 року за № 322, станом на 31.12.2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстроване за: 1/2 частина ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.1997 року р. № 1409, посв. І Нікопольською державною нотаріальною конторою; 1/6 част. ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.1997 р., р. № 1-1407, посв. І Нікопольською державною нотаріальною конторою, 1/3 част. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1991 р., р.№ 1-302, посв. Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою». Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.07.2021 року право власності на 2/3 житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 . Таким чином, з моменту відкриття спадщини з 27 лютого 1995 року, ніким не було реалізовано право на спадкування шляхом звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом або за законом.
Позивач звернулася до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, як спадкоємиця четвертої черги, але в усній формі їй було відмовлено у реалізації права на спадкування та повідомлено про неможливість видачі зазначеного свідоцтва. На теперішній час позивачка бажає успадкувати майно, але реалізувати своє право не в змозі, оскільки її правовий статус, як спадкоємця, нічим не підтверджений. У зв'язку з цим вона вимушена звернутись до суду з позовною заявою про встановлення факту її проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю, як вітчима та падчерки, не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1989 року по 1995 рік.
Встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, має для позивачки юридичне значення, оскільки від встановлення цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, від яких залежить вирішення питання щодо оформлення своїх спадкових прав.
Крім того, просить суд визнати право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с.14-15).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляд (а.с.78-79).
Сторони в судове засідання не з'явились.
30.04.2024 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутністю позивачки та її представника на підставі доказів, які додані до матеріалів справи, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі (а.с.97-98).
21.11.2024 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_11 про розгляд справи без його участі, позов визнає в повному обсязі (а.с.118-119).
28.05.2025 року в.о. завідувача Першої Нікопольської міської державної нотаріальної контори Юрій Полянський надав суду заяву про проведення судового засідання без представника державної нотаріальної контори (а.с.132)
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, враховує наступне.
Відповідно до ст.6 Конвенції « Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлення в судовому засіданні, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доводиться позивачці вітчимом, тобто був чоловіком її матері - ОСОБА_8 . Згідно наданого свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 одружились 29.04.1989 року (а.с.11).
В свою чергу, позивачка на підтвердження факту родинних відносин надала свідоцтво про своє народження (а.с.27). Дошлюбне прізвище ОСОБА_13 вона змінила на ОСОБА_13 при реєстрації шлюбу з ОСОБА_15 (а.с.29). Таким чином, у суду не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 та падчеркою ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що свідчить відповідне свідоцтво про його смерть (а.с.19).
26.11.1997 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право власності на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , яка складається з 1/6 частини домоволодіння з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). Як зазначено в даному свідоцтві, 1/3 частка спадкового домоволодіння залишилась відкритою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивачки ОСОБА_8 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.20).
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.09.2017 року за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що належали померлій на підставі Свідоцтва про право власності від 26.11.1997 року, за реєстровим № 1-1409, виданого Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.1997 року за реєстровим № 1-1407, виданого Першою Нікопольською Державною нотаріальною конторою (а.с.30-32).
Зазначеним рішенням було, зокрема встановлено, що згідно повідомлення КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.04.2017 року за № 322, станом на 31.12.2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 зареєстроване за: 1/2 частина - ОСОБА_8 - на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.1997 року р. № 1409, посв. І Нікопольською державною нотаріальною конторою; 1/6 част. - ОСОБА_16 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.1997 р., р. № 1-1407, посв. І Нікопольською державною нотаріальною конторою, 1/3 част. - ОСОБА_6 - на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1991 р., р.№ 1-302, посв. Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А отже у суду не викликає сумніву той факт, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частки домоволодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 та її вітчима ОСОБА_6 підтверджується письмовими поясненнями свідків.
Так, свідок ОСОБА_17 зазначила, що є сусідкою позивачки, з 1998 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Родина ОСОБА_4 переїхала до м. Нікополя з м. Грозного в 1991 році, проживали всі разом - ОСОБА_18 , ОСОБА_8 та дві доньки ОСОБА_19 від першого шлюбу - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Зараз в будинку проживає ОСОБА_20 , після смерті батьків вона зробила там капітальний ремонт (а.с.23-24).
Свідок ОСОБА_22 зазначила, що з 1978 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Родина ОСОБА_4 - це її сусіди. Жили вони дружно, родина складалась з: чоловіка ОСОБА_23 та дружини ОСОБА_8 . Також разом з ними жили доньки ОСОБА_19 від першого шлюбу - ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . ОСОБА_26 та ОСОБА_19 разом виховували доньок. На даний момент подружжя вже померло. Після смерті батьків дівчата будинок не залишили, зробили капітальний ремонт.
Крім того, позивачка зареєстрована в спадковому будинку з 1993 року, що підтверджується штампом в її паспорті (а.с.33-34).
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю на час відкриття спадщини не менше ніж п'ять років до дня його смерті, знайшов своє підтвердження і такий факт слід встановити.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано доказів, що у неї існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що заявлена позивачкою позовна вимоги щодо визнання права власності на частину спадкового майна є передчасною та необґрунтованою, оскільки в судовому порядку не доведено, що вона не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, зокрема через органи нотаріату, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1220,1221,1264,1296 ЦК України, ст.ст. 4,5,13,141,214,215,235,259,315 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Нікопольська Державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю як вітчима і падчерки, не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме, з 1989 року по день смерті вітчима - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншому відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева