Справа №760/8811/25 1-кс/760/5112/25
11 червня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120241000900001041 від 18 квітня 2024 року,
До провадження слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_4 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 120241000900001041 від 18 квітня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною третьою статті 307, частиною першою статті 263 КК України.
У поданому клопотанні адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт та зобов'язати уповноважену особу Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві повернути ОСОБА_4 майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 на автомобіль марки BMW 540 чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ; ключ від автомобіля марки BMW 540 чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки BMW 540 чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого суддді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року, без виклику власника майна, було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та/або користування на вищевказане майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Вважає, що на момент звернення до суду з указаними клопотанням відсутні будь-які підстави продовжувати арешт, оскільки органу досудового розслідування не чинились перешкоди у проведенні слідчих дій, пов'язаних з вищевказаним транспортним засобом та на даний час у вказаному кримінальному провадженні проведені всі необхідні слідчі дії.
Зазначає, що вилучене майно не є предметом злочину, а у клопотанні прокурора про арешт майна не доведено обставин, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування чи передачі.
Крім того, арештоване майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених статтею 98 КПК України. У межах кримінального провадження не доведено та не надано будь-яких доказів причетності власника транспортного засобу ОСОБА_4 до кримінального провадження. При цьому, з метою забезпечення спеціальної конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, однак ОСОБА_4 не відноситься до будь-якої категорії із зазначених осіб.
Також, 26 березня 2025 ОСОБА_4 під час її допиту в якості свідка в межах зазначеного кримінального провадження пояснила, що право власності на автомобіль набула не безоплатно, а за ринковою вартістю відповідно до договору купівлі-продажу.
Враховуючи вищевикладене, на даний час відсутні будь-які підстави продовжувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 15 січня 2025 року, тому представник власника майна звернувся з указаним клопотанням та просив його задовольнити.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених у ньому, та просив його задовольнити в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 у попередньому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що арештований автомобіль був переданий підозрюваним своїй матері під час здійснення ним протиправної діяльності, що може свідчити про його намір, у разі визнання його винуватим, уникнути відповідальності у виді спеціальної конфіскації. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
У судове засідання представник власника майна та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Частиною другою статті 174 КПК України передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Статтею 26 КПК України передбачено, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд вважає за можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність представника власників майна та прокурора.
У зв'язку з неявкою в судове засідання особи, яка подала скаргу, та прокурора, відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення.
Слідчий суддя установив, що СВ Солом'янського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120241000900001041 від 18 квітня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною третьою статті 307, частиною першою статті 263 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року клопотання сторони обвинувачення про арешт майна задоволено. Накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та/або користування автомобілем марки BMW 540 чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 , ключем від автомобіля марки BMW 540 чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_4 , яким користується ОСОБА_6 для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу).
З метою забезпечення спеціальної конфіскації, як визначено частиною четвертою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Положеннями частини першої статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Санкції частини третьої статті 307 КК України, за якою ОСОБА_6 повідомлено про підозру, передбачено призначення такого виду покарання як позбавлення волі, тому в даному випадку є можливість застосування судом спеціальної конфіскації.
Таким чином, відповідно до положень статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно з частиною десятою статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувалася вимогами статті 173 КПК України, врахувала, що наявні правові підстави для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на зазначене в ньому майно, яке визнано речовими доказами у вказаному кримінальному проваджені. Слідчим суддею було з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, зокрема, що на зазначеному вище транспортному засобі ОСОБА_6 здійснював перевезення наркотичних засобів, тобто він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також, що у період провадження протиправної діяльності ОСОБА_6 перереєстрував указаний автомобіль на матір, тому ухвалою від 15 січня 2025 року слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на вказане майно, за наявності правових підстав, визначених статтею 170 КПК України.
Хоча ОСОБА_4 не має статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 120241000900001041 від 18 квітня 2024 року, накладення арешту з метою спеціальної конфіскації допускається і на майно третьої особи (частина четверта статті 170 КПК України).
Посилання представника власника майна на те, що ОСОБА_4 набула права власності на автомобіль на підставі договору купівлі-продажу та придбала його за ринковою вартістю оцінюються слідчим суддею критично, оскільки будь-яких доказів, що підтверджували б передачу останньою коштів продавцеві в рахунок оплати вартості автомобіля не надано.
Крім того, не доведено, що ОСОБА_4 не була обізнана на момент купівлі автомобіля про протиправну діяльність свого сина та використання ним вказаного автомобіля для забезпечення її здійснення.
Таким чином, представником власника майна не надано доказів на підтвердження того, що арештоване майно не відповідає ознакам, визначеним пунктом 4 частини першої статті 96-2 КК України, не спростовано, що ОСОБА_4 є особою, щодо майна якої може бути застосовано спеціальну конфіскацію, відтак необхідність у подальшому застосуванні вищевказаного заходу кримінального провадження на даний час не відпала.
Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб'єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов'язаний з наявністю двох умов, закріплених у статті 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
Таким чином, в ході розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту ним не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того адвокатом не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
У свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абзаці 2 частини першої статті 170 КПК України.
На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у право власності є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Враховуючи наведене, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються, тому слідчий суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
З огляду на викладене та керуючись статтями 96-1, 96-2 КК України, 170-174, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна - ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120241000900001041 від 18 квітня 2024 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1