СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2916/25
ун. № 761/37559/24
04 червня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши в підготовчому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кизенка Дмитра Олександровича, про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним.
12 лютого 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочав підготовче провадження у справі, призначив підготовче засідання на 11 березня 2025 року.
На підставі заяви представника позивачки, адвокатки Пісецької Т.В., підготовче засідання, призначене на 11 березня 2025 року, суд відклав на 16 квітня 2025 року.
На підставі заяви представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кизенка Д.О., підготовче засідання, призначене на 16 квітня 2025 року, суд відклав на 20 квітня 2025 року.
29 квітня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кизенка Д.О., про зупинення провадження у справі.
На підставі заяви представника позивачки, адвокатки Пісецької Т.В., підготовче засідання, призначене на 20 травня 2025 року, суд відклав на 04 червня 2025 року.
Заява про зупинення провадження мотивована перебуванням ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України на військовій службі за контрактом з 11 березня 2025 року.
03 червня 2025 року до суду надійшли заперечення представника позивачки на заяву про зупинення провадження у справі.
Заперечення мотивовані тим, що:
- об'єктивні обставини, що унеможливлюють розгляд справи, відсутні;
- 11 квітня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 759/4474/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення бору за договором позики, яким зазначений позов задовольнив частково. Інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляли адвокати Неженець-Чеканова Н.Є. та Кизенко Д.О.;
- 09 травня 2025 року адвокатка Неженець-Чеканова Н.Є. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, тому подання заяви про зупинення провадження в цій справі, спрямоване на її затягування;
- представник ОСОБА_1 не надав доказів його перебування в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
У підготовче засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивачка та її представник у підготовче засідання не з'явилися. 04 червня 2025 року, до початку судового засідання представник позивачки адвокатка Пісецька І.В., подала заяву про проведення судового засідання без її участі.
ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Дослідивши заяву про зупинення провадження у справі, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
У постанові від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 Верховний Суд зазначив, що зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисливим або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Зловживання процесуальними правами ґрунтується на недотриманні принципу добросовісності.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Складовими цього принципу в цивільному судочинстві є: заборона зловживання процесуальними правами; вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків; процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
Зловживання процесуальними правами також характеризується формальним, непропорційним використанням процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісністю дій, умисним характером, завідомою несумлінністю.
Зміст ч. 2 ст. 44 ЦПК України дозволяє виснувати, що суд залежно від конкретних обставин може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
У постанові від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 Верховний Суд зазначив, що «процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся.
Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів».
У справі, що розглядається:
- з 11 березня 2025 року ОСОБА_1 перебуває в складі Збройних Сил України на військовій службі за контрактом, що підтверджується довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 21.04.2025 за № 78;
- 11 квітня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 759/4474/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення бору за договором позики від 03.11.2021, яким зазначений позов задовольнив частково;
- не погоджуючись з указаним рішенням, 09 травня 2025 року представник ОСОБА_1 , адвокатка Неженець-Чеканова Н.Є., подала на нього апеляційну скаргу;
- 29 травня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за вказаною скаргою (посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/127732935). Станом на день розгляду цієї заяви апеляційний перегляд триває. Заяву про зупинення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 чи його представники не подавали;
- предметом цього позову є вимога про визнання недійсним договором позики від 03.11.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Тобто ця справа безпосередньо взаємопов'язана зі справою № 759/4474/24;
- 29 квітня 2025 року, до подання апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 подав заяву про зупинення провадження в цій справі.
Отже, склалася ситуація, за якої ОСОБА_1 , перебуваючи в складі Збройних Сил України, подав через представника заяву про зупинення провадження у справі про визнання недійсним договору позики, одночасно продовжуючи через представників брати участь у справі про стягнення боргу за тим самим договором позики в Київському апеляційному суді.
Якщо Київський апеляційний суд дійде висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 03.11.2021, останній, за умови зупинення провадження в цій справі, набуде безперешкодне право на примусове виконання вказаного судового рішення.
За таких обставин, подання заяви про зупинення провадження в цій справі вочевидь не відповідає принципу процесуальної доброї совісті та завданню цивільного судочинства.
Згідно із ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З огляду на викладене, заяву про зупинення провадження, подану 29 квітня 2025 року належить повернути.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 44, 247, 251, 258-261, 353-355ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кизенка Дмитра Олександровича, про зупинення провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, повернути ОСОБА_1 .
Копію ухвали направити ОСОБА_1 разом із заявою про зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повна ухвала суду складена 12 червня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко