СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/5977/25
ун. № 759/12938/25
13 червня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, -
У червні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справу передано судді 13 червня 2025 року.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
До позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору. Крім того, відсутнє клопотання про звільнення від такої сплати.
Одночасно з тим, у поданому позові зазначено про те, що витрати на сплату судового збору відсутні на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» оскільки позивач є учасником бойових дій.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Питання щодо звільнення учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України від сплати судового збору, розглядалося Великою Палатою Верховного Суду у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19). За результатом розгляду вказаної справи прийнято постанову від 09 жовтня 2019 року.
У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду у контексті аналізу застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом про соцзахист ветеранів війни. У статті 22 цього закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір.
Зазначений висновок корелюється фактично з аналогічним висновком, який міститься у постанові Верховного Суду прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.
Своєю ухвалою від 27 листопада 2019 року у справі № 545/1149/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від зазначеного правового висновку, який міститься у відповідних постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни. А у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни. Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.
Крім того, ухвалою від 11 вересня 2024 року по справі 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Суд вважає, що дана позовна заява не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій.
Отже, ОСОБА_1 має сплатити судовий збір на загальних підставах та надати оригінал квитанції про сплату судового збору, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для встановлення ставки судового збору за подання позовної немайнового характеру, яка подана фізичною особою необхідно звернутись до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Відповідно до ст. 7 зазначеного закону, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривні.
Отже, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1211,20 грн.
Таким чином, позивач має надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру.
Позивач має сплатити судовий збір у загальному розмірі 1 211 гривень 20 копійок за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача: UA708999980313121206000026009, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: 101 _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Святошинський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Вказані недоліки у своїй сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Додатково вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить 5 (п'ять) днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Копію ухвали надіслати для виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О.Горбенко