Справа № 304/949/23
Номер провадження 1-кп/298/37/24
13 червня 2025 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
номер кримінального провадження №12023071130000091 від 29 березня 2023 року,
про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Маюрки Перечинського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний зазначене кримінальне провадження,
29.03.2023 о 02 годині 31 хвилині ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з прямим умислом, з метою заволодіння транспортним засобом, відчинив хвіртку, яка була зачинена на засув, проник до домогосподарства будинку АДРЕСА_2 , яке належить потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де заволодів належним останньому транспортним засобом марки «FORD SCORPIO», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 38520 гривень, запустивши двигун ключем, який знаходився в замку запалювання, розвернув автомобіль на території домогосподарства, при цьому, пошкодивши передній та задній бампер, задній лівий габарит, заднє ліве крило та решітку радіатора, після чого виїхав з подвір'я та поїхав в сторону м.Ужгород, після чого був виявлений та зупинений працівниками поліції на зустрічній смузі руху біля будинку №109 по вул. Ужгородській в м. Перечин.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому з проникненням у інше сховище, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за пред'явленим обвинуваченням визнав повністю. Пояснив, що того вечора він пішки рухався з м.Ужгород до себе додому в с.Маюрки Ужгородського району, так як запізнився на громадський транспорт. Дорогою його мучила спрага і побачивши, що в одному з будинків світить світло, він вирішив зайти і попросити попити води. Хвіртка на подвір'я була зачинена, він сам її відчинив і увійшов на подвір'я. Почав стукати у вхідні двері будинку, однак йому ніхто не відчинив, тоді він побачив у дворі автомобіль і вирішив, що, заволодівши ним, зможе поїхати додому. Підійшовши до авто, виявив, що автомобіль відчинений і почав шукати в ньому ключі, ключі знаходились у замку запалення, тоді він вирішив скористатися даним транспортним засобом, щоб поїхати додому. Не дивлячись на відсутність посвідчення водія та факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вживав напередодні алкогольні напої: 300 грам горілки і вино, він сів в авто, привів його в рух, здійснив на подвір'ї маневр розвороту, і під час того, як намагався розвернути авто, почув удар від зіткнення автомобіля з будинком. Виїжджав з двору довго, оскільки двічі відкривав ворота, так як вітер їх закривав. Виїхавши з двору, попрямував в напрямку міста Ужгород, що є протилежним до його місця проживання. Що його спонукало їхати в напрямку м.Ужгород, не може пояснити, оскільки тієї ночі перебував в стані алкогольного сп'яніння. Проїхавши приблизно 100 метрів, був зупинений працівниками поліції, через те, що не увімкнув світло фар на авто. Повідомив, що з одним з працівників поліції він був знайомий, так як вони з одного села. Працівник поліції запитав, звідки в нього авто, на що він зізнався, що авто вкрав. У подальшому транспортний засіб забрали працівники поліції. Ствердив, що ДТП він не вчиняв, ймовірно автомобіль зазнав пошкоджень під час того, коли він здійснював розворот у дворі, так як почув відповідні характерні звуки. Чи пошкодив він будинок потерпілого йому не відомо. Ствердив, що неодноразово просив вибачення у потерпілого. На даний момент збитки потерпілому ним не відшкодовані, оскільки він ніде не працює через незадовільний стан здоров'я, але буде працевлаштовуватися, щоб сплатити спричинені ним збитки. Щодо заявленого цивільного позову, то такий визнає в частині відшкодування матеріальної шкоди повністю. З приводу відшкодування моральної шкоди, то просить суд врахувати його важке матеріальне становище. Ствердив, що щиро шкодує про скоєне, засуджує таку свою поведінку, просить вибачення у потерпілого, намагатиметься відшкодувати йому шкоду.
Із показань потерпілого ОСОБА_10 суд установив, що тієї ночі він був вдома разом з жінкою та дитиною, спали і не чули, що хтось сторонній пробрався в двір та стукає в двері. Зазначив, що світло у них в хаті постійно увімкнене. Прокинулись уже тоді, коли до них завітали працівники поліції. Працівник поліції спитав у нього, чи володіє він транспортним засобом, яким саме та де на даний момент знаходиться його авто. Він вийшов з хати, щоб показати поліцейському авто і виявив, що ворота на подвір'я відчинені, а автомобіль відсутній. Він помітив уламки запчастин автомобіля біля фасаду будинку, ворота пошкоджені не були. Поліцейський запропонував йому пройти до місця зупинки транспортного засобу. Прийшовши на місце, де знаходився автомобіль, він побачив, що на такому пошкоджений передній і задній бампер, а також відірвана вихлопна труба. Вказаним автомобілем він володіє більше чотирьох років. Запевнив, що ввечері автомобіль був без пошкоджень. Повідомив, що обвинувачений просив у нього вибачення. Потерпілий ОСОБА_10 просив призначити обвинуваченому не надто суворе покарання. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.
Із показань свідка ОСОБА_13 суд установив, що він є поліцейським і тієї ночі перебував у добовому наряді спільно з поліцейським ОСОБА_14 , під час патрулювання м. Перечин по вул. Ужгородській ними було помічено транспортний засіб, який рухався без світла фар та з видимими механічними пошкодженнями. Поліцейськими було зупинено даний транспортний засіб, за кермом якого знаходився на вид знайомий йому чоловік ОСОБА_5 , з яким вони є односельчанами. Під час спілкування у водія були явно виражені ознаки алкогольного сп'яніння, було запропоновано ОСОБА_5 пройти тест на визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_5 погодився. В ході перевірки було встановлено, що у обвинуваченого відсутнє посвідчення водія, реєстраційні документи на авто в нього також були відсутні, а на запитання звідки автомобіль - ОСОБА_5 повідомив, що це авто його знайомого, який попросив взяти авто і приїхати в м.Ужгород, однак не зміг повідомити особисті дані знайомого. Під час поверхневого огляду автомобіля, у салоні було помічено квитанцію про сплату послуг, на якій була зазначена адреса та прізвище особи, і як з'ясувалося в подальшому це був власник машини. В автомобілі ОСОБА_5 був сам, відносно нього було складено адмінматеріали за ст. 130 КУпАП та за ст. 126 КУпАП. В подальшому свідок зателефонував в чергову частину та повідомив про виявлений автомобіль. Власник автомобіля повідомив, що увечері машина була ціла. Машину забрали на спецмайданчик відділення поліції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що являється дружиною потерпілого. Тієї ночі всі члени сім'ї спали і не чули, що відбувається в дворі, оскільки проживають біля центральної дороги, де постійно їздять вантажні автомобілі і уже звикли до зовнішнього шуму. Коли вона почула стукіт у двері, то розбудила чоловіка і вони пішли дивитися хто там. Це були працівники поліції, які запитували, чи є в них автомобіль та просили показати такий. Чоловік вийшов, щоб показати їм авто і виявив, що машини у дворі не було, її викрали. Потім її чоловік прослідував з поліцейськими, а вона залишилася вдома. Невдовзі поліцейські повернулися до них додому і довго оформляли якісь документи. Ствердила, що ще увечері їх автомобіль був без механічних пошкоджень.
Із показань свідка ОСОБА_14 суд установив, що він є поліцейським, тієї ночі перебував у добовому наряді спільно з поліцейським ОСОБА_13 , під час патрулювання вул. Ужгородської, що в м. Перечин ними було виявлено автомобіль "Форд", який рухався з порушеннями правил ПДР, а саме: в темну пору доби їхав без увімкненого світла фар та мав видимі механічні пошкодження, вихлопна труба була відірвана та тягнулась поззаду автомобіля. Даний транспортний засіб було зупинено. Коли вони підійшли до водія, яким був ОСОБА_5 , то одразу в останнього помітили ознаки алкогольного сп'яніння, тобто нечітку мову, різких запах алкоголю з порожнини рота. На їхню вимогу пред'явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб ОСОБА_5 нічого не пред'явив, так як у нього були відсутні документи. Працівниками поліції було встановлено, що в даного громадянина відсутнє посвідчення водія. Вказав, що за день до цього, він бачив ОСОБА_5 , який пішки розгулював в м.Перечин, тому запитав звідки у нього автомобіль, на що ОСОБА_5 точної відповіді надати не зміг, намагався пояснити, що авто належить його знайомому, який просив його доставити транспортний засіб з м.Перечин в м.Ужгород. ОСОБА_5 почав шукати документи на авто і знайшов квитанцію про оплату комунальних послуг, на якій було зазначено адресу та прізвище особи. Вони пішли за вказаною адресою і з'ясувалося, що автомобіль належить потерпілому і був викрадений. На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_5 освідували на стан алкогольного сп'яніння, він був п'яний, скільки проміле уже не пам'ятає. Автомобіль було зупинено біля автомийки по вул. Ужгородській, в подальшому такий був поміщений на спецмайданчик ВП.
Крім вищезазначених визнавальних показань самого обвинуваченого, показань допитаних судом потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими та проаналізованими судом в судовому засіданні доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:
- 29.03.2023 за заявою потерпілого ОСОБА_10 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071130000091 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України, що підтверджується витягом з ЄДРДР від 24.05.2023;
- 29.03.2023 ОСОБА_10 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомляє про викрадення належного йому автомобіля марки «Форд скорпіо», 289-30 КЕ, з домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , в ніч на 29.03.2023;
- протоколом огляду місця події від 29 березня 2023 року з додатками до нього у виді фототаблиці, яким встановлено, що об'єктом огляду є огороджене домогосподарство АДРЕСА_2 , на момент огляду частина воріт відчинена всередину домогосподарства, на дверях будинку плями бурого кольору схожі на кров, на ґрунтовому покритті домогосподарства дві колії сліду протектору шин автомобіля, на землі наявні пластиковий уламок темного кольору та уламки пластику, ззовні схожі на уламки фар транспортного засобу, в ході огляду вилучено: змив з зовнішньої сторони вхідних дверей на марлеву серветку плями бурого кольору, пластикові уламки 4 шт. освітлювальних приладів транспортного засобу, пластикові уламки темного кольору. Огляд проведений слідчим ОСОБА_16 , за участю двох понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , криміналіста-спеціаліста ОСОБА_19 , у присутності власника майна ОСОБА_10 , із застосуванням при проведенні слідчої дії цифрової фотокамери;
- протоколом огляду від 29 березня 2023 року транспортного засобу - автомобіля «Ford Scorpio», темно-синього кольору, н.з. НОМЕР_1 , та доданою до нього фототаблицею, яким встановлено знаходження вказаного автомобіля напроти будинку №109 по вул.Ужгородській в м.Перечин, на смузі зустрічного напрямку в сторону м.Ужгород, зафіксовано пошкодження на передній частині автомобіля, зокрема, під передньою правою фарою відсутня деталь цільного корпусу бампера та погнуті передні номерні знаки, пошкодження заднього бампера лівої частини під лівою задньою фарою та задньої лівої фари, в ході огляду вилучено: автомобіль «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 , 3 сліди папілярних ліній пальців рук, змив з керма, змив з ручки дверей, змив з ручки перемикання передач автомобіля, рюкзак чорного кольору. Огляд проведений слідчим ОСОБА_16 , за участю власника ОСОБА_10 , двох понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , криміналіста-спеціаліста ОСОБА_19 , із застосуванням при проведенні слідчої дії фотокамери «Nicon»;
- висновком експерта №CЕ-19/107-23/3416-Д від 04.04.2023 за результатами судової дактилоскопічної експертизи, відповідно до якого сліди пальців рук на відрізках клейкої стрічки «Скотч» №1, №2, №3 залишені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- висновком експерта №720 від 05.04.2023 за результатами судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_5 , 1988 р.н., в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1.70 проміле, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння (забір крові проведено 29.03.2023 о 9.30 год), метиловий, н-пропіловий, н-бутиловий, н-аміловий спирти та ізомери в крові не виявлено;
- висновком експерта №CЕ-19/107-23/3432-АВ від 03.05.2023 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 , станом на 29.03.2023 становить 85671,74 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, станом цін на 29.03.2023 становить 40576,00 грн.;
- висновком експерта №CЕ-19/107-23/4917-АВ від 22.05.2023 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість транспортного засобу марки «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 , бувшого у користуванні, з урахуванням ознак зносу станом цін на 29.03.2023 становить 38520,00 грн.;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.03.2023, проведеного слідчим ОСОБА_22 , за участі потерпілого ОСОБА_10 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_12 , двох понятий ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 показав, як вночі з 28.03.2023 на 29.03.2023 повертався пішки з м.Ужгород, дійшов до магазину "АТБ" в м.Перечин, вул.Незалежності, 7, де відпочив. У подальшому побачив привідкриті ворота домогосподарства №100 по вул.Ужгородській в м.Перечин, куди зайшов та виявив відчинений автомобіль марки "Ford", сів до нього, почав розвертати авто на подвір'ї, внаслідок чого здійснив удари передньою та задньою частинами вказаного авто. Розвернувши авто, виїхав на центральну дорогу та попрямував в бік м.Ужгород, де в подальшому був зупинений працівниками поліції за неувімкнені фари;
- протоколом від 03.04.2023 огляду та перегляду відеозапису на односторонньому оптичному диску білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56»: файл «Ch10_20230329015522» - відеозапис протяжністю 02:40 хвилин, у лівому верхньому куті наявний надпис «29/03/2023 01:57:25 IP Camera 10», фіксується головний вхід в магазин «АТБ» та місця маркування автомобілів перед магазином в м. Перечин, пл. Незалежності, №7, на 00.18 секунді відеозапису в кадрі з правої сторони з'являється особа в чорних кросівках, чорних штанах та чорній куртці з капюшоном та рукавами біло-червоного кольору, яка на плечах має рюкзак, дана особа має нечітку ходу та йде по парковці справа наліво, по діагоналі парковки в напрямку вул. Ужгородської, йде до об'ємного предмету зеленого кольору, який знаходиться на кінці з лівої сторони парковки, де зупиняється та стоїть. О 01.25 хвилині особа на відео починає рух від вищеописаного місця та йде до виїзду з парковки, де зупиняється, та йде назад зліва на право за магазин. Файл "Ch10_20230329034228" - відеозапис протяжністю 03:32 хвилин та у лівому верхньому куті наявний надпис «29/03/2023 03:47:31 IP Camera 10», фіксується головний вхід в магазин «АТБ» та місця паркування автомобілів перед магазином м. Перечни, пл Незалежності, №7, на 00.06 секунді в кадрі в правому верхньому куті з'являється службовий автомобіль поліції білого кольору, який рухається по вул. Ужгородській в м.Перечин, з увімкненим проблисковим маячком синього кольору, рухається справа на ліво, а саме зі сторони центру м. Перечня в сторону м. Ужгород. На 00.23 секунді вказаний автомобіль з кадру зникає. На 02.47 хвилині в кадрі з'являється автомобіль темного кольору, який виїжджає з подвір'я напроти парковки магазину «АТБ», що за адресою м. Перечин, пл. Незалежності, 7, з увімкненим покажчиком повороту вправо та з вимкненими фарами світла та повертає в ліву сторону, а саме в сторону м. Ужгород, куди продовжує рух та на 03.27 хвилин зникає з кадру. Вказаний протокол відтворює повністю обставини зафіксовані на відеозаписах досліджених в судовому засіданні, що містяться на оптичному диску;
- протоколом від 04.04.2023 огляду та перегляду відеозапису на односторонній оптичний диск білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56», при перегляді файлу «NО20230329-024743-080687F» - відеозапис протяжністю 01:00 хвилин та у лівому нижньому куті наявний надпис «2023-03-29 02:47:42», фіксується передня частина службового автомобілю, який припаркований напроти будинку 109 по вул.Ужгородській, в м. Перечин. На 00.16 секунді відеозапису в кадрі з лівої сторони з'являється автомобіль темного кольору, який рухається зліва на право, а саме в сторону м.Ужгород, без увімкненого світла фар. На 00.27 секунді службовий автомобіль починає рух до вищеописаного автомобілю, який в свою чергу зупиняється на смузі зустрічного руху. На 00.40 секунді на службовому автомобілі включаються проблискові маячки синьо-червоного кольору та зупиняється за автомобілем темного кольору без фар. Зупинившись позаду автомобіля встановлено, що це транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 , у якого пошкоджений задній бампер. На 00.56 секунді до автомобілю підходить працівник поліції. Файл «NО20230329-024843-080688F» -відеозапис протяжністю 01:00 хвилина та у лівому верхньому куті наявний надпис «29/03/2023 03:48:31». З перших секунд відео встановлено, що до автомобілю з дн.з. 289-ЗОКЕ підходить працівник поліції та на 00.11 секунді з вказаного автомобілю виходить особа чоловічої статі одягнена в чорне взуття, чорні штани та чорну куртку з рукавами біло-червоного кольору та починає спілкування з поліцейським. Протягом всього відеозапису фіксується спілкування поліцейських з водієм вищеописаного автомобілю. Вказаний протокол відтворює повністю обставини зафіксовані на відеозаписах досліджених в судовому засіданні, що містяться на оптичному диску;
-постановами про визнання речовими доказами від 29.03.2023, від 04.04.2023, від 03.04.2023, з яких вбачається, що односторонній оптичний диск білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56», на який скопійовано відеозапис, на якому зафіксовано головний вхід в магазин «АТБ» та місця паркування автомобілів перед магазином в м. Перечин, пл. Незалежності, №7, односторонній оптичний диск білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56», на який скопійовано відеозапис, на якому зафіксовано передню частину службового автомобілю, який припаркований напроти будинку 109 по вул. Ужгородській, в м.Перечин, уламки освітлювальних приладів та пластикові уламки частини кузова автомобіля, автомобіль марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 , темно-синього кольору, рюкзак чорного кольору - визнано речовими доказами;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №126569 від 29.03.2023, складеного поліцейським СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_25 на ОСОБА_5 за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.9 А Правил дорожнього руху, зокрема, керування ОСОБА_5 29.03.2023 о 3.50 год. в м.Перечин, вул.Ужгородська, 109, автомобілем «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення, визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Отже, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
В контексті принципу доведення вини поза розумним сумнівом суд акцентує увагу на тому, що показання свідків, письмові докази, не можуть оцінюватись відокремлено один від одного. Навіть якщо один із доказів не повною мірою підтверджує вину особи у вчиненні злочину, аналіз цього доказу у взаємозв'язку із іншими доказами може свідчити про доведеність такої вини.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Крім цього, суд враховує, що письмові докази у даному кримінальному провадженні учасниками судового провадження не оспорюються і під сумнів не ставляться, останні не вказують і на недопустимість зібраних у кримінальному провадженні доказів.
Судом зауважується, що всі протоколи огляду містять підписи учасників вказаних слідчий дій, відсутні зауваження та доповнення в них, що свідчить про те, що учасники погодилися з вказаними слідчими діями.
Суд констатує, що протоколи огляду, протокол слідчого експерименту відповідають вимогам статей 104, 105 КПК України, а самі слідчі дії проведено за правилами, передбаченими ст.ст. 237, 240 цього Кодексу, а тому їхні дані в сукупності з іншими доказами покладено в основу обвинувального вироку.
Клопотань щодо визнання наданих стороною обвинувачення доказів недопустимим стороною захисту не заявлялось і на це не вказувалось.
Показання потерпілого, свідків та письмові докази в своїй сукупності повно відтворюють картину та відображають реальний перебіг дослідженої судом події та переконливо свідчать про те, що вина ОСОБА_5 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому з проникненням у інше сховище, є доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.
В ході судового розгляду кримінального провадження, після допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків та дослідження письмових доказів, в тому числі висновків експертів, сторонами не заявлялось жодних клопотань щодо додаткового з'ясування обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду кримінального провадження.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, вважає, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 мало місце, дії обвинуваченого містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України і становлять незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у інше сховище.
Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява № 1637/04), в якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Санкція ч.2 ст.289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.
В судових дебатах прокурор, з позицією якого погодився потерпілий та його представник, просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком та покладенням на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
На переконання суду, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 полягає в суб'єктивному ставленні останнього до вчиненого, він повністю визнав факт вчинення кримінального правопорушення та негативні наслідки такого, висловив щирий жаль та сором з приводу цього, усвідомив протиправність своєї поведінки, неодноразово просив у потерпілого вибачення за скоєне, пообіцяв вчинити дії щодо повного відшкодування матеріальної шкоди, повністю визнав вимоги потерпілого щодо відшкодування матеріальної шкоди, вказані дії обвинуваченого, на думку суду, свідчать про його щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання.
Має також місце активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення з боку обвинуваченого ОСОБА_5 , що полягає у тому, що останнім органу досудового розслідування та суду повідомлено про відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, під час судового розгляду провадження дано послідовні визнавальні показання.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, даних про негативну характеристику немає, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілого щодо виду і міри покарання, який просив застосувати щодо обвинуваченого мінімальне покарання та іспитовий строк, про що ствердив в судовому засіданні, та приходить висновку про призначення основного покарання необхідного, достатнього для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у межах передбачених санкцією ч.2 ст.289 КК України, у виді мінімального покарання, визначеного санкцією даної норми, що буде відповідати тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого.
При цьому, суд зважає на те, що в силу вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Висновок зроблений в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства» заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз, суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_5 в даному випадку реального покарання не буде відповідати характеру вчиненого ним злочину, обставинам вчинення такого, вперше притягується до кримінальної відповідальності, автомобіль потерпілому повернуто, сам обвинувачений сприяв розкриттю злочину, розкаявся в своїх протиправних діях та зобов'язується повністю відшкодувати спричинені матеріальні збитки. За таких обставин, досягнення цілей покарання - виправлення та перевиховання, можливе без ізоляції ОСОБА_5 від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При цьому суд також враховує дані висновку Ужгородського районного сектору №2 філії ДУ Центр пробації в Закарпатській області, викладеного у досудовій доповіді від 18.07.2023, за яким ризик вчинення ОСОБА_5 повторного правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та становить середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, виконання покарання без ізоляції останнього від суспільства можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Врахувавши означені вище обставини, суд прийшов висновку про необхідність і можливість призначення обвинуваченому мінімального покарання у межах, передбачених санкцією ч.2 ст.289 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На думку суду, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу, характеру вчинених дій, даних про особу винного, таке покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням положень ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним у подальшому нових злочинів, оскільки значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю. При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
В ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено корисливої мети вчиненого ОСОБА_5 злочину, мотиви вчинення ним злочину були відмінними від корисливої мети, останній заволодів належним потерпілому транспортним засобом для використання такого в цілях доїхати до певного місця - до місця свого проживання.
Відтак суд не вбачає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Стосовно пред'явленого цивільного позову у даному кримінальному провадженні суд приходить до наступних висновків.
06.08.2024 потерпілим ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 85671,74 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. Вказаний позов ухвалою суду від 08.08.2024 прийнято до спільного розгляду в даному кримінальному провадженні.
Позов обґрунтовано тим, що згідно висновку експерта №СЕ-19/107-23/3432-АВ від 03.05.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "FORD SCORPIO", з державним номерним знаком НОМЕР_1 , становить 85671,74 грн. Обвинувачений не відшкодував завдані збитки і матеріальна шкода, завдана в результаті скоєного злочину, складає 85671,74 грн. Оскільки в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого ОСОБА_5 заподіяно потерпілому майнову шкоду у вигляді пошкодження належного йому транспортного засобу, відтак останньому спричинено майнову шкоду у розмірі 85671.74 грн., які є збитками (шкодою) та, відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, підлягають відшкодуванню обвинуваченим у повному обсязі.
Посилається, що неправомірними суспільно небезпечними діями обвинуваченого потерпілому також завдано моральної шкоди. Об'єктом злочину, вчиненого обвинуваченим, став належний потерпілому транспортний засіб марки " FORD SCORPIO, який був єдиним транспортним засобом у родині та слугував для швидкого пересування для потерпілого та членів його сім'ї. Після викрадення автомобіля, його умисного пошкодження, впродовж тривалого часу потерпілий та члени його сім'ї були позбавлені можливості вільно та швидко пересуватися і це завдало значних незручностей. Потерпілий дуже боляче сприйняв інформацію про пошкодження та викрадення автомобіля, впродовж тривалого часу після вчиненого злочину погано спав, побоюючись повторного проникнення у домоволодіння, у нього з'явилося почуття страху.
Вказується, що на даний час потерпілий власним коштом відремонтував транспортний засіб, однак, зневажливе і байдуже ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, ще більше пригнічує та спричиняє моральні страждання. Спричинена потерпілому моральна шкода полягає у моральних стражданнях, які позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про ніч 29 березня 2023 року, думки про наслідки крадіжки, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, почуття образи, обурення, приниженої гідності
З урахуванням викладеного, потерпілий ОСОБА_10 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 85671,74 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 та його представник - адвокат ОСОБА_11 позов підтримали повністю та просили такий задовольнити з підстав наведених в ньому.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_12 цивільний позов визнали частково, вказавши, що суму спричиненої матеріальної шкоди обвинувачений визнає повністю і зобов'язується відшкодувати потерпілому, а в задоволенні моральної шкоди просить суд відмовити з урахуванням незадовільного матеріального стану обвинуваченого. Водночас сторона захисту відзиву на позов не надала, в ході судового розгляду провадження спростувань наведеним в позові обставинам та розрахункам не висловила.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши позовну заяву з доданими до неї документами та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому.
За змістом положень ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в судовому засіданні підтверджено спричинену потерпілому ОСОБА_10 даним кримінальним провадженням матеріальну шкоду.
Зокрема, згідно висновку експерта №CЕ-19/107-23/3432-АВ від 03.05.2023 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи, визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 , - 85671,74 грн., а також вартість заподіяного матеріального збитку - 40576,00 грн. Висновком експерта №CЕ-19/107-23/4917-АВ від 22.05.2023 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи визначено ринкову вартість транспортного засобу марки «Ford Scorpio», н.з. НОМЕР_1 - 38520,00 грн.
Судом при визначенні суми матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого враховується вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, оскільки саме цей розмір грошових коштів є необхідним для приведення автомобіля в належний стан для подальшої експлуатації.
Тому матеріальна шкода в розмірі 85671,74 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає, що в зв'язку із злочином, потерпілому ОСОБА_10 , спричинено моральну (немайнову) шкоду, яка пов'язана із викраденням автомобіля.
Моральна шкода потерпілого ОСОБА_10 полягає у його душевних стражданнях, психологічному дискомфорті з приводу викрадення автомобіля, володільцем та користувачем якого він є. Потерпілому довелося певний період часу перебувати без транспортного засобу. Після втрати рухомого майна та до часу повернення автомобіля він перебував у напруженні та стресі.
Суд погоджується із доводами потерпілого, що йому за встановлених обставин судом, потрібно було докладати зусилля, щоб відновити частково організацію свого життя, відчував моральні страждання та дискомфорт у зв'язку із втратою названого вище майна.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, яка передбачена ст.23 ЦК України підлягають задоволенню частково, оскільки суд вважає, що подія, яка спричинила позивачу моральну шкоду, об'єм його хвилювань, порушення його нормальних життєвих зв'язків, заподіяла моральні страждання з вини відповідача, оскільки в результаті протиправних дій ОСОБА_5 позивач був позбавлений можливості користуватись своїм транспортним засобом.
Виходячи з наведених доводів, принципу розумності та справедливості, з врахуванням ступеня вини обвинуваченого, поверненням викраденого автомобіля, суд вважає заявлену суму моральної шкоди завищеною, з врахуванням характеру і тривалістю моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює моральну шкоду у розмірі 8000 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, вимоги потерпілого підлягають частковому задоволенню.
Питання заходів забезпечення кримінального провадження суд вирішує у порядку ст.174 КПК України.
Відповідно до ст.174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений на уламки освітлювальних приладів та пластикові уламки частини кузова автомобіля, а також транспортний засіб марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 , темно-синього кольору, власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_26 , та яким фактично користується ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_2 , та на рюкзак чорного кольору, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , згідно ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 3 квітня 2023 року у справі №304/578/23.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на проведення експертиз, що підтверджені довідками про витрати на проведення двох судових транспортно-товарознавчих експертиз та судової дактилоскопічної експертизи, на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні 29.03.2023 о 8.15 год. був затриманий в порядку ст.208 КПК України, відносно ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2023 (справа №304/578/23, провадження №1-кс/304/175/2023) був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 28 травня 2023 року включно.
Згідно з ч.5, ч.7 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 29 та 30 березня 2023 року перебував під вартою, то йому слід зарахувати 2 дні попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а період з 31 березня 2023 року по 28 травня 2023 року включно слід зарахувати із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
З огляду на особу обвинуваченого, визначену йому міру покарання, суд не знаходить підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, в тому числі учасники судового процесу не заявляли клопотання про обрання такого, та не надали суду доказів, що на час розгляду справи в суді існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, і призначити йому за ч.2 ст.289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну роботу;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок іспитового строку ОСОБА_5 обраховувати з дня ухвалення вироку - з 13 червня 2025 року, в строк відбування покарання зарахувати час його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження - 29 та 30 березня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а з 31 березня 2023 року по 28 травня 2023 року включно із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 85671 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят одну) гривню 74 копійки та моральну шкоду в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 3950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень 46 коп.
Речові докази, а саме:
- односторонній оптичний диск білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56», на який скопійовано відеозапис, на якому зафіксовано головний вхід в магазин «АТБ» та місця паркування автомобілів перед магазином за адресою м. Перечин, пл.Незалежності, №7, односторонній оптичний диск білого кольору з надписом зверху «Esperanza», зліва «CD-R 700mb 80 min», справа «х16 х32 х56», на який скопійовано відеозапис, на якому зафіксовано передню частину службового автомобілю, який припаркований напроти будинку 109 по вул. Ужгородській, в м. Перечин - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- уламки освітлювальних приладів та пластикові уламки частини кузова автомобіля - знищити;
- транспортний засіб марки «FORD SCORPIO», р/н НОМЕР_1 , темно-синього кольору, який передано 02.05.2023 на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_10 залишити потерпілому;
- рюкзак чорного кольору повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_5 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03.04.2023 - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1