Справа № 739/1029/25
Провадження № 2-а/739/57/25
13 червня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород - Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,
представника відповідача - Єрмоленко О.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною і скасування постанови №254 від 15 травня 2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., та закриття провадження у справі.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що його притягнуто до відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки згідно оскаржуваної постанови він не прибув до відповідача 27 січня 2025 року на 09 год. 00 хв. по повістці №1986172, яка надсилалася йому засобами поштового зв'язку та повернулася відповідачу без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто повістки він не отримував, що свідчить про відсутність в нього вини та відповідно суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Також вказує, що датою вчинення і відповідно виявлення правопорушення є 27 січня 2025 року, у зв'язку з чим тримісячний строк притягнення до відповідальності сплинув 27 квітня 2025 року, що у свою чергу свідчить про винесення оскаржуваної постанови після спливу строку, визначеного статтею 38 КУпАП.
Представником відповідача було подано відзив на позов з якого вбачається, що відповідач позовних вимог не визнає і у задоволенні позову просить відмовити. У відзиві вказується, що позивачу за адресою його проживання, надсилалася повістка №1986172 від 15 січня 2025 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року, однак вона повернулася адресату 18 лютого 2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ №560, день проставлення вказаної відмітки вважається днем повідомлення особи про виклик та є належним підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик. У визначений день та час позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, причин неприбуття не повідомив. При цьому ще раніше позивач уточнив свої анкетні дані та вказав адресу, за якою надсилалася повістка, як місце свого проживання. У зв'язку з чим останнього було доставлено органами Національної поліції до РТЦК та СП 03 травня 2025 року, де відносно нього було складено протокол №144, а 15 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено оскаржувану постанову. Крім того, зазначається, що саме 24 лютого 2024 року було виявлено правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим вказується, що стягнення накладено в межах строку, передбаченого частиною сьомою статті 38 КУпАП.
Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні висловилася проти задоволення позову з підстав, вказаних у відзиві.
Заяви та клопотання учасників справи
Представником відповідача 04 червня 2025 року було подано відзив на позов.
Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Як встановлено, 15 січня 2025 року відповідачем позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , було надіслано повістку №1986172 про виклик на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року для уточнення даних (а.с. 24). Дана повістка була надіслана засобами поштового зв'язку з описом вкладення (а.с. 25).
При цьому вказана повістка не була вручена позивачу та повернулася відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 25).
03 травня 2025 року позивач був доставлений органами Національної поліції до відповідача на підставі електронного звернення останнього, як особа, що вчинила правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, для складення протоколу про адміністративне правопорушення за фактом нез'явлення по повістці про виклик на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року для уточнення облікових даних, що визнається та не оспорюється сторонами у справі.
Того ж дня відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №144 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме за нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року по повістці в особливий період, що згідно протоколу є порушенням абзаців 1,3, 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частин першої та другої статті 17 Закону України «Про оборону України», абзацу 1-2 частини першої, абзаців 1, 8, 15 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Жодних пояснень до протоколу позивач не надав, від його підписання та отримання копії протоколу відмовився (а.с. 29).
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 15 травня 2025 року було винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення №254, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. (а.с. 26).
Згідно даної постанови 03 травня 2025 року о 09 год. 45 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 органами Національної поліції було доставлено позивача на підставі електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 №Е1461902 від 24 лютого 2025 року, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210-1 КУпАП як такого, що не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року по повістці №1986172 від 14 квітня 2025 року, яка була надіслана зазначеному громадянину засобами поштового зв'язку 15 січня 2025 року рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси проживання. Однак вищевказана повістка (поштове відправлення) повернулася адресату із відміткою пошти про повернення по причині «адресат відсутній за вказаною адресою», що, згідно постанови, є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також в постанові вказується про порушення позивачем абзаців 1,3,6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частин першої та другої статті 17 Закону України «Про оборону України», абзацу 1-2 частини першої, абзаців 1, 8, 15 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року (а.с. 26-27).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Наведена вище норма, яка встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є бланкетною, оскільки відсилає до інших нормативних актів, якими врегульовано організацію оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Абзацами 1, 3, 6 частини шостої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Аналогічні за своїм змістом обов'язки закріплені положеннями частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію №2105-ІХ від 03 березня 2022 року, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Отже, за наявності відповідних підстав, особа, яка не виконує обов'язок щодо з'явлення за викликом до відповідно ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути притягнута до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Суд враховує, що згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За своїм змістом склад будь-якого правопорушення, передбаченого положеннями КУпАП, зокрема й правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, характеризується сукупністю об'єктивних та суб'єктивних ознак, якими є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Об'єктом вказаного вище правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері оборону, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Об'єктивна сторона даного правопорушення може виражатися у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема й в частині порушення правил військового обліку, вчиненого в умовах особливого періоду.
Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним, оскільки відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП може нести лише особа, на яку законодавством покладено обов'язок дотримання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З суб'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується таким обов'язковим елементом як вина у формі умислу чи необережності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що аміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно статті 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
У ході судового розгляду встановлено та визнається і не оспорюється сторонами, що позивач повістки №1986172 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року не отримував і з її змістом ознайомлений не був, відповідно взагалі не був обізнаний про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на вказаний час та дату, про що вказав у складеному відносно нього протоколі, при цьому сама повістка після надіслання її на адресу позивача повернулася відповідачу, як відправнику, з відміткою про відсутність адресата за адресою, вказаною на поштовому відправленні.
Це у свою чергу свідчить, що позивач не усвідомлював та не міг усвідомлювати обов'язку з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 в день та час, які були вказані у повістці про виклик №1986172, що у свою чергу виключає вину позивача, яка є обов'язковим елементом суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та свідчить про відсутність в діях позивача складу даного правопорушення в цілому.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що згідно пункту 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 лютого 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, суд зазначає, що вказане положення є правовою презумпцією, тобто примущенням, яке без доказів вважається істинним, доки його неправдивість не буде безспірно доведено.
Оскільки у судовому засіданні дослідженими доказами безспірно доведено, що позивач повістки про виклик не отримував та з її змістом ознайомлений не був, наведена вище презумпція не може бути підставою для висновку про обізнаність позивача про те, що його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року, та відповідно про наявність у нього вини, яка є обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач не був обізнаний про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 00 хв. 27 січня 2025 року та відповідно не усвідомлював і не міг усвідомлювати обов'язок з'явитися у вказаний час до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4 , що виключає в його діях вину як обов'язковий елемент суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП та відповідно склад даного правопорушення в цілому, суд приходить до висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення №254 від 15 травня 2025 року, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а справу про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на відсутністю складу вказаного правопорушення. Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати.
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с. 7), при цьому відповідачем судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідно стягнути в якості відшкодування понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 9, 76, 77, 90, 229, 241-246, 251, 255, 262, 268-272, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №254 від 15 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а справу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю складу даного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості відшкодування судових витрат 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Чепурко