Справа № 751/5833/22
Провадження № 2/750/24/25
03 червня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого судді Логвіної Т.В.,
секретаря Примак Т.В.,
представника позивача,
представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
26.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності та просить в порядку поділу майна подружжя визнати право особистої власності за позивачем на двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 688000,00 гривень в якості компенсації вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, а саме: вантажного автомобіля «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, вантажного автомобіля «Renault MAGNUM 12000», 2004 року випуску, напівпричепа марки «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску та напівпричепа марки «GROENEWEGEN XL962», 1996 року випуску.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 червня 2022 року, за час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; вантажний автомобіль «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску; вантажний автомобіль «Renault MAGNUM 12000», 2004 року випуску, напівпричеп марки «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску та напівпричеп марки «GROENEWEGEN НОМЕР_1 », 1996 року випуску. В період з липня 2021 року по вересень 2022 року відповідач, з метою уникнути поділу майна, переоформив вищезазначені транспортні засоби на інших осіб. Оскільки в добровільному порядку здійснити розподіл майна здійснити неможливо, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.02.2023 справу передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
28.04.2023 відповідач подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та просив в порядку поділу майна подружжя визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , припинивши право спільної сумісної власності; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб «Renault Premium 450 DXI 10837» 2007 року випуску н.з. НОМЕР_2 ; напівпричеп «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску, н.з. НОМЕР_3 ; напівпричеп «Groenewegen XL 962», 1996 року випуску, н.з. НОМЕР_4 припинивши право спільної сумісної власності;стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 102532 гривень, в якості компенсації вартості різниці 1/2 частини спільного сумісного майна; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_5 в садівничому товаристві «Колос»» в м. Чернігів.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначив, що з 26.06.2009 року по 14.06.2022 року ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Дійсно за період шлюбу сторонами було придбано «Renault Premium 450 DXI 10837» 1107 року випуску; напівпричеп «Trailor SYY3CP», 1999 року випуску; напівпричеп Groenewegen XL 962», 1996 року випуску; кватира, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_5 . Однак «Renault Magnum 12000» був придбаний відповідачем 09.09.2022 року, тобто вже після розірвання шлюбу, що відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Твердження позивача, що «з метою уникнути поділу майна, потай переоформив вказані транспортні засоби на інших осіб» не відповідають дійсності, так як перелічені у довідці № 31/25/6-Б-24а/з від 28.09.2022 року доданій до матеріалів справи, дійсно стоять дати оформлення транспортних засобів на ОСОБА_2 і які на час надання довідки рахувались за ним. На праві спільної сумісної власності сторонам належать також і побудований будинок в період з 17.01.2013 року по тепер і який на сьогоднішній день не зареєстрований у відповідному реєстрі прав на нерухоме майно, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_5 в садівничому товаристві «Колос» м. Чернігів, яка була приватизована ОСОБА_1 22.10.2018 року.
Ухвалою суду від 23.05.2023 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом. Об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності.
В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечував.
Представник відповідача первісний позов визнав частково в частині поділу квартир, зустрічний позов просив задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.06.2009 року, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06.2022 року розірвано (а.с. 8-9).
26 вересня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. та зареєстровано в реєстрі за №4045 (а.с. 10-11).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.09.2022 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 11-13).
27.04.2021 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на однокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_4 .
Вищезазначена однокімнатна квартира була набута на підставі договору №01-05/19 від 04.03.2019 року виданого ТОВ «Артемівський двір», акту приймання-передачі об'єкту нерухомості від 19.04.2021 року та договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості №25 від 13.11.2019 року (а.с. 59).
Згідно висновку експерта №03-10/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 03.05.2024 року ринкова вартість двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_3 , на дату проведення експертизи, становить: 1275064,00 грн. За умови, якщо в квартирі виконано якісне оздоблення, ринкова вартість двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_4 , на дату проведення експертизи, становить 1996983,00 грн. За умови, якщо в квартирі не виконувались оздоблювальні роботи (квартира «від будівельників»), ринкова вартість двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_4 , на дату проведення експертизи, становить 1265046,00 грн. (а.с. 2-91).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажний автомобіль «Renault MAGNUM 12000», 2004 року випуску зареєстрований за ОСОБА_2 09.09.2022 року (а.с. 60-61). Як вбачається з даного свідоцтва автомобіль було придбано після розірвання шлюбу між сторонами, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажного автомобіля «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 88).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 569/24-24 від 05.07.2024 року ринкова вартість автомобіля марки «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, д.н.з НОМЕР_2 складає 306900 грн (а.с. 98-112).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричеп марки «GROENEWEGEN XL962», 1996 року випуску зареєстрований за ОСОБА_2 21.04.2021 року (а.с. 66).
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 08/23 від 22.04.2023 року ринкова вартість напівпричепа марки «GROENEWEGEN XL962», 1996 року випуску складає 107186,48 грн (а.с.62-72).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричеп марки ««TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 77).
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № 07/23 від 22.04.2023 року ринкова вартість напівпричепа марки «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску складає 148245,80 грн (а.с.73-83).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, враховуючи, що сторони не заперечували щодо розподілу квартир в порядку зазначеному в первісному та зустрічному позовах, тому суд доходить висновку про те, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнає за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 та визнає за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Враховуючи, що вантажний автомобіль «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, напівпричеп марки «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску та напівпричеп марки «GROENEWEGEN XL962», 1996 року випуску набуті сторонами за час шлюбу, то таке майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, суд приходить до висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні. При цьому, суд вважає за потрібне в порядку поділу спільного майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки вартості вантажного автомобіля «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, напівпричепа марки «TRA1LOR SYY ЗСР», 1999 року випуску та напівпричепа марки «GROENEWEGEN НОМЕР_1 », 1996 року випуску у розмірі 281166,14 грн.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_5 в садівничому товаристві «Колос»» в м. Чернігів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що сторонам на праві спільної сумісної власності належить побудований будинок в період з 17.01.2013 і по тепер та який на сьогоднішній день не зареєстрований у відповідному реєстрі прав на нерухоме майно, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_5 в садівничому товаристві «Колос», оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження під час слухання справи. Зокрема, допитані у судовому засіданні свідки не змогли згадати, де знаходиться будинок та підтвердити факт придбання будівельних матеріалів саме ОСОБА_2 , товарні чеки на купівлю будівельних матеріалів суд не бере до уваги, оскільки не надано доказів, що матеріали були куплені для будівництва саме спірного будинку та те, що покупцем був саме позивач за зустрічним позовом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Також, у зв'язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу та відповідачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 правничу допомогу надавав адвокат Бабинець С.П. на підставі ордеру серії СВ 1042431 від 26 грудня 2022 року та договору про надання правової допомоги від 19.08.2022.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 5/088-22 від 19 серпня 2022 року підтверджується сплата позивачем адвокату 15000 грн. за договором про надання правничої допомоги від 19.08.2022.
ОСОБА_2 правничу допомогу надавав адвокат Данич О.С. на підставі ордеру серії СВ№1031445 від 23.05.2023.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 28 квітня 2023 року підтверджується сплата відповідачем адвокату 15000 грн. за договором про надання юридичних послуг.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Враховуючи, що на користь позивача та відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в однаковому розмірі, а саме у розмірі по 15000 гривень, суд вважає за можливе провести взаємозалік покладених витрат, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 468/1095/15-ц, без додаткового стягнення таких витрат на користь одне одного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Первісний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) про поділ майна подружжя, визнання права особистої власності та стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності - задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
- транспортний засіб «Renault Premium 450 DXI 10837», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_9 ;
- напівпричеп «GROENEWEGEN XL 962», 1996 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 .
- напівпричеп «Trailor SYY 3CP», 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_13 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину транспортного засобу та двох напівпричепів в розмірі 281166 грн 14 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 13.06.2025.
Суддя: