Справа № 591/9236/24
Провадження № 2/591/1739/24
05 червня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вовк Наталії Сергіївни до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» про стягнення грошових коштів,
17 вересня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вовк Н.С. звернувся до суду з вказаним позовом до АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» (далі - АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН») та свої вимоги обґрунтовує тим, що на початку 2022 року позивач вирішив придбати житло для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника.
Прагнучи реалізувати свій намір, він звернув увагу на рекламу CBS Холдингу та пропозицію придбання квартири в ЖК Зарічний.Для реалізації цього йому запропонували укласти попередній договір купівлі-продажу квартири.
У проекті такого ДОГОВОРУ зазначалось, шо іншою стороною договору є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН». Цей той самий ЗНВКФ «Орегон», про якого в рекламі зазначалось, як про замовника.При цьому, в договорі зазначалось, що від імені та в інтересах цього акціонерного товариства діяло ТОВ «СІБІЕС СЕЙЛЗ», як повірений продавця.
02 лютого 2022 року позивач підписав попередній договір купівлі-продажу квартири №С3.07.1.032. З іншої сторони договір підписала представник Іваненко Маргарита по довіреності ТОВ «СІБІЕС СЕЙЛЗ», що діяв на підставі договору доручення AT «ЗНВКФ «ОРЕГОН».
На момент підписання договору позивач, будучи юридично необізнаним, вважав договір дійсним та законним. Він не усвідомлював, що договір купівлі-продажу квартири, навіть попередній, укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, є нікчемним за законодавством України.
Відповідач та повірений, користуючись юридичною необізнаністю позивача, отримали від нього значну суму коштів у розмірі 606741 грн., як «забезпечувальний платіж» за неіснуючу квартиру в ЖК «Зарічний» за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач та повірений усвідомлювали нікчемність договору, але, незважаючи на це, прийняли кошти і продовжують ними користуватися тривалий час.Така діяльність має ознаки шахрайства, оскільки компанії свідомо укладали недійсні договори, отримали кошти, а їх послідуючі дії свідчать про те, що вони не мали реального наміру виконувати зобов'язання будівництва, та не мають наміри позасудового врегулювання спору, в тому числі повернення отриманих коштів.
Нікчемність договору означає, що він недійсний з моменту укладення і не створює жодних юридичних зобов'язань для сторін. Дії відповідача та повіреного вказують на систематичне зловживання довірою позивача та інших покупців.
Відповідач та повірений створили видимість законної підприємницької діяльності, але фактично здійснювали нечесну підприємницьку діяльність та незаконне заволодіння коштами позивача та інших покупців без наміру виконувати обіцянки щодо будівництва. Відсутність реального прогресу та відмова повернути кошти підтверджують шахрайський характер їхніх дій.
Протягом певного часу після підписання договору позивач очікував на початок будівництва та виконання умов договору. Однак, з часом він почав помічати відсутність реального прогресу у будівництві. Це стало першим сигналом, який змусив його засумніватися у добросовісності Відповідача та повіреного.
Згодом позивач зрозумів, що реклама та пропозиція придбання квартири виявилися недостовірними та частиною недобросовісної схеми. Це усвідомлення прийшло не одразу, а поступово, в міру того як ставало очевидним, що будівництво не просувається, а обіцянки не виконуються.
Остаточне розуміння того, що його права порушено, прийшло до позивача, коли йому на початку 2024 року стало відомо про вивезення з будівельного майданчика ЖК «Зарічний» будівельних матеріалів та будівельної техніки, і він разом з іншими жертвами схеми спробував повернути свої кошти, але отримав відмову від відповідача. Саме в цей момент він усвідомив, що став жертвою недобросовісних дій і що подальше очікування виконання договору є марним і тому він звернувся за правовою допомогою до адвокатів.
Нечесність підприємницької діяльності Відповідача та повіреного в рекламуванні будівництва ЖК «Зарічний», укладенні договорів та отримання коштів полягає в наступному.
1. Створення ілюзії законності: Відповідач та повірений використовували складні юридичні конструкції (попередній договір, забезпечувальний платіж, холдинг, недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд, повірений продавця, багатопрофільна інвестиційно-промислова група, діяльність в п'яти областях України, тощо), щоб створити видимість законної угоди та причетності особи до масштабного проекту.
2. Використання юридичної необізнаності громадян: Відповідач та повірений свідомо пропонували укладання договорів без нотаріального посвідчення, розуміючи їх нікчемність, але розраховуючи на незнання цього факту покупцями.
3. Масштабність діяльності: позивач не єдина особа, з якою укладено подібний договір, що вказує на системний характер такої діяльності.
4. Відсутність реального наміру будувати: невиконання зобов'язань з будівництва та відмова повернути кошти свідчать про відсутність реальних намірів щодо реалізації проекту.
5. Використання отриманих коштів: компанії тривалий час користувалися грошима покупців без надання їм обіцяного житла чи повернення коштів.
Хоча позивач діяв добровільно і добросовісно, його можна вважати жертвою з наступних причин:
1. Асиметрія інформації: відповідач та повірений, як професійні учасники ринку, мали значно більше знань про юридичні нюанси угоди, ніж пересічний громадянин.
2. Довіра до офіційних документів. Наявність складеного юридичною мовою договору створила у позивача враження про його законність та обов'язковість.
3. Маркетингові маніпуляції: Відповідач та повірений створили ілюзію вигідної пропозиції та обмеженості часу для прийняття рішення.
Таким чином, суть спору полягає у вимогах позивача про повернення безпідставно отриманих коштів, відшкодування втрат від інфляції та моральної шкоди і сплати відсотків за незаконне користування його грошима, базуючись на принципах справедливості та нормах про безпідставне збагачення.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.
1. Укладення нікчемного попереднього договору: 02 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН» укладений попередній договір купівлі-продажу квартири №С3.07.1.032.
Договір укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, що робить його нікчемним згідно зі ст. 220 ЦК України. Доказ: попередній договір купівлі-продажу квартири №С3.07.1.032 від 02 лютого 2022 року.
2. Сплата коштів за нікчемним договором: ОСОБА_1 сплатив всього 606741 грн. за платіжним дорученням АТ «БАНК СІЧ» від 10.02.2022 №1 на рахунок ТОВ «СІБІЕС СЕЙЛЗ» в інтересах АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН».Докази: копія платіжного доручення АТ «БАНК СІЧ» від 10.02.2022 №1.
3. Невиконання зобов'язань продавцем: АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН» не забезпечив завершення монтажно-будівельних робіт у 7 секції будинку на Харківській, 6. Секція 7 не введена в експлуатацію. Основний договір купівлі-продажу квартири не укладено. Квартира не передана у власність позивача.
4. Припинення будівництва: У 2024 році з будівельного майданчика вивезено крани та будівельні матеріали.
5. Безпідставне збагачення відповідачів: Відповідач отримав та користується коштами позивача без достатньої правової підстави. Докази: попередній договір купівлі-продажу квартири №СЗ.07.1.032 від 02 лютого 2022 року копія платіжного доручення АТ «БАНК СІЧ» від 10.02.2022 №1.
6. Втрати від інфляції та відсотки за незаконне користування грошима; втрата можливості користуватися сплаченими коштами, знецінення коштів внаслідок інфляції. Докази: розрахунок інфляційних втрат та розрахунок 3% річних за користування чужими коштами у додатку.
Завдання моральної шкоди. Позивач зазнав моральної шкоди, яка виражається в душевних стражданнях, пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача та повіреного. Ці страждання обумовлені наступними факторами:
- тривале очікування отримання квартири, на яку позивач розраховував,
- постійне психологічне напруження через невизначеність ситуації з будівництвом,
- розчарування та фрустрація через невиконання умов договору Відповідачем,
- стрес, пов'язаний з неможливістю користуватися коштами, сплаченими за квартиру,
- втрата довіри до забудовників та відчуття безпорадності перед недобросовісними учасниками ринку нерухомості,
- відчуття обману та використання його довіри з боку відповідача. Позивач, не маючи спеціальних юридичних знань, покладався на добросовісність та професіоналізм іншої сторони при укладанні договору. Той факт, що відповідач не повідомив його про необхідність нотаріального посвідчення договору, може розцінюватися як навмисне введення в оману,
- психологічний стрес та розчарування, пов'язані з усвідомленням факту нікчемності договору.
Коли позивач дізнався, що договір є нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення, це викликало у нього сильні негативні емоції, відчуття втрати контролю над ситуацією та невпевненість у своїх діях.
Втрата довіри до правової системи та відчуття незахищеності. Розуміння того, що він став жертвою недобросовісних дій, не маючи достатніх знань для захисту своїх прав, призвело до глибокого розчарування у справедливості та законності.
Додатковий стрес, пов'язаний з необхідністю звернення за правовою допомогою та ініціювання судового процесу. Це вимагало від позивача додаткових емоційних та часових витрат, що також вплинуло на його психологічний стан.
Відчуття сорому та приниження через те, що він не зміг самостійно розпізнати юридичні нюанс угоди. Це могло негативно вплинути на його самооцінку та впевненість у собі.
Усі ці фактори в сукупності значно посилюють моральні страждання позивача, спричинені ситуацією з нікчемним договором. Факт того, що він не був належним чином проінформований про необхідність нотаріального посвідчення договору, свідчить про обман та зловживання зі сторони відповідача. Це є додатковим обґрунтуванням необхідності стягнення на його користь відшкодування моральної шкоди, оскільки це свідчить про недобросовісність дій відповідача та використання ним необізнаності позивача у юридичних питаннях.
Посилаючись на вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 606741 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 3% річних у розмірі 51915 грн. 53 коп., інфляційне збільшення у розмірі 273249 грн. 15 коп., моральну шкоду у розмірі 100000 грн. 00 коп. та судові витрати у справі.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2024 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на належну на праві власності АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН» квартиру з індивідуальними ознаками: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2573337123060, тип об'єкта: квартира, об'єкт житлової нерухомості: так, опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 120, житлова площа (кв.м): 70.3, адреса: АДРЕСА_2 (а.с. 49).
19 грудня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вовк Н.С. надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.54).
Протокольною ухвалою головуючого 19 грудня 2024 року прийнято до розгляд заяву представника позивача Вовк Н.С. про збільшення позовних вимог, подану 19 грудня 2204 року, підготовче засідання відкладено до 27 лютого 2025 року, 11 год. 30 хв. для надання можливості відповідачу скористатися своїми правами подати відзив на заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 лютого 2025 року закрите підготовче провадження у справі за вказаним позовом, призначено справу для розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 05 червня 2025 року з викликом сторін у справі.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
В зазначене судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зі згоди представника позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Норми ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 02 лютого 2022 року між АТ «ЗНВКІФ «ОРЕГОН», від імені та в інтересах якого на підставі Договору доручення №2 від 05 жовтня 2016 діяло ТО«ѲБІЕС СЕЙЛЗ» та ОСОБА_1 укладено попередній договір №СЗ.07.1.032 купівлі-продажу квартири, згідно якого сторони зобов'язуються в майбутньому, в чіткій відповідності до умов та положень Попереднього договору, укласти договір (основний договір) купівлі-продажу квартири з наступними характеристиками: квартира в АДРЕСА_3 , проектний номер 53, кількість кімнат: 1, проектна загальна площа 51,5 кв.м., 9 поверх, 7 секція.
Згідно п. 2.1. Попереднього договору сторонами узгоджено, що орієнтовна загальна вартість квартири, за яку вона буде продана Покупцю згідно основного договору, становитиме 756741 грн. 00 коп. без ПДВ.
За умовами п. 2.2. Попереднього договору покупець, на підтвердження власної платоспроможності та наміру щодо укладення Основного договору та виконання інших обов'язків, що покладені на нього згідно Попереднього договору, зобов'язаний сплатити Продавцю шляхом перерахунку на рахунок Повіреного продавця, грошові кошти в якості забезпечувального платежу (далі - «Забезпечувальний платіж»), розмір якого дорівнює загальній вартості Квартири, що вказано в п. 2.1. Попереднього договору, та має бути сплачений у строки, визначені Попереднім договором.
Згідно з п 2.3. Попереднього договору забезпечувальний платіж за своєю правовою природою не є авансом, попередньою оплатою, поворотною фінансовою допомогою, та не є неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком в розумінні Цивільного кодексу України. Забезпечувальний платіж є іншим, створеним Сторонами згідно ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу, видом забезпечення виконання зобов'язання, умовами здійснення якого визначаються Попереднім договором та не повинні суперечити чинному законодавству України.
Пунктом 3.2. Попереднього договору передбачено орієнтовний термін завершення будівельно-монтажних робіт по шостій секції житлового будинку - ІІ (другий) квартал 2024 року.
За умовами п. 3.3. Попереднього договору Сторони беруть на себе обов'язок укласти Основний договір протягом трьох місяців з моменту введення Житлового будинку в експлуатацію, але, в будь-якому випадку, не раніше настання усіх наступних обставин:
- сплатою Покупцем 100 (ста) відсотків розміру Забезпечувального платежу згідно з Попереднім договором, та з урахуванням усіх можливих коригувань розміру Забезпечувального платежу;
- взаєморозрахунку між Покупцем та Продавцем за різницю між фактичною загальною площею Квартири та загальною проектною площею Квартири;
- державної реєстрації за Продавцем права власності на Квартиру, у порядку, визначеному законодавством України;
- повне та належне виконання Покупцем зобов'язань, визначених в Розділі 4 Попереднього договору;
- повне та належне виконання Покупцем зобов'язань, визначених в Розділі 6 Попереднього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем умов Попереднього договору, що спричинило наявність відповідного зобов'язання;
- повідомлення Продавцем Покупця про готовність укласти Основний договір із зазначенням місця та часу його підписання.
Згідно п.6.1 Попереднього договору, за невиконання або неналежне виконання умов попереднього договору, Сторони несуть відповідальність, визначену Попереднім договором та чинним законодавством України.
За умовами п. 6.2 попереднього договору, сторони погодили, що під невиконанням або неналежним виконанням Стороною умов попереднього договору, вони мають на увазі:
- відмову або ухилення від укладення Основного договору на визначених Попереднім договором умовах;
- будь-які дії чи бездіяльність, що спричинюють за наслідок наявність у нотаріуса зобов'язання відмовити у посвідченні Основного договору;
- невиконання або неналежне виконання будь-якого зобов'язання, вказаного у попередньому договорі.
З п. 6.3 Попереднього договору вбачається, що у випадку односторонньої безпідставної відмови або ухилення Продавця від укладення Основного договору на визначених Попереднім договором умовах, або будь-яких дій чи бездіяльності Продавця або Повіреного продавця, що спричинюють за наслідок наявність у нотаріуса зобов'язання відмовити у посвідченні Основного договору, Покупець має право відмовитись від виконання Попереднього договору та від укладення Основного договору, а також вимагати розірвання Попереднього договору, шляхом укладення між Сторонами та нотаріального посвідчення відповідного Договору про розірвання (а.с. 8-15).
Згідно платіжного доручення № 1 від 10 лютого 2022 року позивач сплатив суму грошових коштів в розмірі 606741 грн. 00 коп. з зазначенням платежу - забезпечувальний платіж згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2022 року №СЗ.07.1.032, одержувач коштів ТОВ «СібіесСейлз» (а.с. 20).
Всупереч умовам п. 4.1.9 продавець в строки визначені п. 3.2 попереднього договору від 02 лютого 2022 року, не завершив монтажно-будівельні роботи по шостій секції Житлового будинку та не передав квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , 1-кімнатна квартира, проектна загальна площа 51, 5 кв.м., в експлуатацію Покупцю, а також не уклав Основний договір.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №127/13491/21-ц.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
У особи виникає зобов'язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦПК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач на виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2022 року, який не був посвідчений нотаріально, передав відповідачу грошові кошти в розмірі вартості квартири - 606741 грн. 00 коп.
Оскільки Попередній договір від 02 лютого 2022 року є нікчемним в силу вимог закону, то відсутні підстави вважати наявність між сторонами договірних правовідносин. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №947/26577/19.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №357/8975/20.
Встановлено, що спірні правовідносини не є договірними, тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягаю вирішенню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 606741 грн. 00 коп., переданих за нікчемним правочином, підлягають задоволенню відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
За змістом ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Отже, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.
У зв'язку з отриманням відповідачем від позивача коштів за нікчемним договором у відповідача виник обов'язок негайно, тобто у момент отримання повернути їх позивачеві. Оскільки відповідач грошові кошти не повернув, у відповідача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 3% річних у розмірі 51915 грн. 53 коп., інфляційне збільшення у розмірі 273249 грн. 15 коп.
Позивач також просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 100000 грн. 00 коп.
Суд вважає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
Згідно зіст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц.
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та об'єм заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь їх доведеності.
При визначенні розміру компенсації позивачу моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу позивачем, коштів на відновлення прав, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Щодо застосування положень частин десять, одинадцять ст. 265 ЦПК України, суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.
Частині десятій статті 238 ГПК України, частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
Положення наведених норм можуть застосовуватись для донарахування будь-яких відсотків, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора. Якщо законодавством чи договором встановлені обмеження нарахування відсотків, про ці обмеження суд повинен зазначити в рішенні, яким встановлено донарахування відсотків.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 ЦК України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої статті 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
З огляду на вказане підлягають задоволенню вимоги позивача про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму безпідставно набутих коштів з 19 грудня 2024 року до моменту виконання рішення.
На підставі ст. 141 ЦПК України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, з відповідача підлягають стягненню на користь держави, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати у виді судового збору у розмірі 9496 грн. 05 коп., а також з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вовк Наталії Сергіївни до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за Попереднім договором у розмірі 606741 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 3% річних у розмірі 51915 грн. 53 коп., інфляційне збільшення у розмірі 273249 грн. 15 коп., моральну шкоду у розмірі 15000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення суду у справі № 591/9236/24, в порядку частини 10 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат (індексу інфляції) на суму безпідставно набутих коштів у розмірі 606741 грн. 00 коп. здійснювати, починаючи з 19 грудня 2024 року до моменту виконання рішення, а остаточна сума трьох процентів річних та інфляційних втрат (індексу інфляції) розраховується приватним виконавцем або органом державної виконавчої служби, який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, за наступними правилами розрахунку:
- три проценти річних нараховуються за кожен день прострочення, починаючи з 19 грудня 2024 року до повного погашення заборгованості за формулою: сума відсотків = (606741,00 грн х 3% х кількість днів прострочення) / 365 днів;
- інфляційні втрати (індекс інфляції) нараховуються за кожен місяць прострочення, починаючи з грудня 2024 року до місяця повного погашення заборгованості за формулою: сума інфляційних втрат = 606741,00 х ІІС- 606741,00, де ІІС = (ІІ1: 100) х (ІІ2:100)х (ІІ3:100) х … (ІІZ:100), де ІІ1 - індекс інфляції за грудень 2024 року прострочення, ІІZ- індекс інфляції за останній місяць прострочення згідно з даними Державної служби статистики України за відповідний період.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» на користь держави судовий збір в розмірі 9469 грн. 05 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 6/11, кім. 307, код ЄДРПОУ 40162043.
Повне судове рішення виготовлене 13 червня 2025 року.
Суддя А.П.Сидоренко