Справа №519/835/25
2/519/610/25
12.06.2025 року м. Південне
Суддя Південного міського суду Одеської області Барановська З.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивач, звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, при цьому в позовній заяві позивач зазначає що з 1999 року відносини з між ним та відповідачем припиненні. В позові позивач вказав зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ст.187 ЦПК України з метою визначення підсудності справи судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1319716, за параметрами “ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » особу не знайдено.
Судом також було зроблено запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача до Відідлу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Південнівської міської ради.
За змістом інформації, отриманої судом від Відідлу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Південнівської міської радивідповідач знята з режстрації місяц проживання 19.05.1999 для виїзду на постійне місце проживання до Німеччини.
Також ухвалою суду від 01.05.2025 витребувано з Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно інформації Державної міграційної служби України місце проживання ОСОБА_2 не встановлено.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ЦПК України, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
Таким чином, інформація позивача, викладена у позовній заяві, про зареєстроване місце проживання відповідача не знайшла свого підтвердження та в порушення вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві, не зазначено адреси дійсного місця проживання відповідача.
Крім того, згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а згідно з ч.5 ст.177 цього Кодексу позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Але ж доказів того, що відповідач є громадянкою України позивачем не надані.
У суду виникають обґрунтовані сумніви щодо громадянства відповідача, оскільки вона ще у 1999 році виїхала до Німеччини на постійне місце проживання.
Також суд звертає увагу, що номер телефону, який належить відповідачу позивач зазначає у позові 4917630118734, при цьому номер +49 - це міжнародний код для Німеччини.
Також суду не надано доказів домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, передбачає визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Так, відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч.1-3 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Тобто, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Суд роз'яснює, що підсудність справи за нормами ЦПК України за відсутності у подружжя дітей визначається за загальним правилом ч.1 ст.27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За ч.9 ст.28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами ЦПК України.
Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати вимогам, які передбачені ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.1-2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Керуючись ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Південного міського суду
Одеської області З.І.Барановська