Справа № 523/9632/24
Провадження №2/523/411/25
"12" червня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Авангардівська селищна рада про зобов'язання не чинити перешкоди, визначення участі у вихованні дитини,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Адвокат Тищенко С.Ю. діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами в яких просить:
зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок зустрічей без матері дитини:
щотижня, у середу з 10.00 години до 13.00 години, у неділю з 16.00 години до 19.00 години;
після досягнення дитиною трирічного віку, щотижня з 12.00 години суботи до 16.00 години неділі з ночівлею та правом відвідування місця проживання батька;
у святкові дні з 10.00 години до 16.00 години, зокрема у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в день Різдва Христова (7 січня), в день Великодня (Пасха), під час травневих свят (1-2,8-9 травня), на Новий рік (1-2 січня), в день захисту дітей (1 червня);
спільний відпочинок літом протягом 14 днів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після погіршення стосунків між подружжя, з серпня 2023р. відповідач перешкоджає позивачу у нормальному спілкуванні з дитиною, дає можливість спілкуватися з дитиною виключно у її присутності та виключно у розважальному закладі, а у разі оголошення повітряної тривоги, відмовляє у зустрічах з дитиною, а у випадку переривання зустрічі повітряної тривоги, відмовляє у її продовжені, навіть якщо від початку тривоги і до її закінчення пройшло 10 хвилин. Крім того, відповідач відмовляє йому у зустрічах з дитиною у парках, літом на морі. Усі спроби домовитися про спілкування з дитиною виявилися марними.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
ОСОБА_2 направила відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що дійсно у неї і позивача під час шлюбу народився син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через насильницькі дії позивача спільні відносини між ними були припиненні, вони стали проживати окремо один від одного. Внаслідок нанесення позивачем тілесних ушкоджень її здоров'ю у неї виникають обґрунтовані побоювання за свою безпеку під час зустріч батька з дитиною. На її думку, зустрічі батька з дитиною провадяться лише заради того, щоб безперешкодно поспілкуватися з нею. При цьому вона жодним чином не перешкоджає позивачу у його праві на спілкуванні із сином, які видбуваються регулярно. Вважає, що вимоги позивача є кабальними саме для дитини та можуть призвести до негативних наслідків у вигляді надання дитині поганого прикладу чоловічої поведінки стосовно жінки. За таких умов, вважає, що підстав для задоволення позовної заяви немає.
ОСОБА_1 направив відповідь на відзив в якому просить відхилити доводи визначені у відзиві на позовну заяву.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді 14.06.2024р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
01.04.2025р. до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради від 20.03.2025р. № 01-3407.
Ухвалою суду від 14.04.2025р. закрито підготовче провадження у справі з призначення розгляду справи за участю сторін.
ІІІ. Позиції сторін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Тищенко С.Ю. позовні вимоги підтримали, просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Забунов І.С. підтримуючи аргументи визначені у відзиві на позовну заяву, просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання призначене на 11.06.2025р. сторони не з'явилися, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник Авангардівської селищної ради направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30.09.2021р. перебували у зареєстрованому шлюбі під час якого народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За твердженнями сторін шлюбні відносини між ними були припинені з серпня 2023р. та з цього часу сторони проживають окремо один від одного.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2024р. (справа №522/23044/23), яке набрало законної сили на підставі постанови Одеського апеляційного суду, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.
На теперішній час малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач, ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Висновком органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради від 20.03.2025р. рекомендовано встановити спосіб участі батька, ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення спілкування:
систематичні побачення з дитиною щотижнево у середу та неділю не менше трьох годин за попереднім узгодженням часу та місця спілкування між батьками;
до досягнення п'ятирічного віку малолітнім ОСОБА_3 , з правом перебування вночі за місцем проживання батька раз на місяць.
Під час розгляду справи сторони визнали наступні обставин, які в силу частини першої статті 82 ЦПК України не потребують доказуванню, зокрема:
ОСОБА_1 на теперішній час двічі на тиждень бачиться з сином в присутності матері, ОСОБА_2 ;
малолітній ОСОБА_5 охотне іде на контакт з батьком, впізнає його під час зустрічі;
малолітній ОСОБА_5 на протязі робочого тижня буде відвідувати дитячий садочок з 08.00 години до 17.00 години. У вівторок та четвер тижня, у другий половині дня, відвідує заняття з плавання.
Звертаючись до суду з повною заявою позивач визначає, що зустрічі з дитиною не є регулярними, відбуваються виключно в присутності матері, що на його думку створює перешкоди для вільного його спілкування та виховання сина.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про охорону дитинства» (Закон № 2402-III), Цивільним Кодексом (ЦК) України, Сімейним Кодексом (СК) України, зокрема статтями 141, 151 СК за якими, мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків, щодо дитини; батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Одночасно статтею 257 СК визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (ст.263 СК).
Також Сімейним кодексом України унормовано положення про рідних братів та сестер, зокрема статтею 259 кодексу, якою передбачено, що брати та сестри, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у його вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Зважаючи на наведене, органом опіки та піклування в особі Авангардівської селищної ради виконано вимоги частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України в частині надання висновку у вирішенні спору про участь батька у вихованні малолітнього сина.
Суд вважає, що позбавлення позивача прав щодо його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_7 , може позбавити останнього родинних зв'язків з батьком.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що останнім часом налагодились зустрічі позивача з сином. Разом з тим, позивач вказує, а відповідач підтверджує, що такі зустрічі відбуваються періодично, не на регулярній основі, виключно у присутності матері, тільки у розважальному центрі, що не повною мірою надає позивачу можливість реалізувати себе, як батька у вихованому процесі.
Також за обставинами справи та поведінка сторін, вочевидь, вказують на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у напружених відносинах, що само по собі впливає на співвідношення між батьками та дитиною, які спільно не проживають.
При цьому, суд констатує, що малолітній ОСОБА_5 постійно проживає разом з матір'ю, яка і формує його ставлення до оточуючих, у тому числі й до його батька.
Обмеження у побаченнях батька з дитиною суттєво впливає на майбутні взаємовідносини між дитиною та батьком, що в свою чергу не відповідає меті та принципам сімейних відносин, а як наслідок не відповідає якнайкращим інтересам самої дитини.
Суд повторно наголошує, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відтак, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу у спілкуванні та вихованні малолітнього, ОСОБА_8 .
Визначаючи спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Так, заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилається на те, що дитина психоемоційно прив'язана до неї, за своїм віком не завжди може висловлювати свої природні побажання, що потребує її присутності. Вважає, що з досягнення дитиною п'яти років син буде більш самостійним та зможе залишатися з батьком.
Разом з тим, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивної цивільного судочинства, ОСОБА_2 не надано жодного доказу про те, що малолітній ОСОБА_5 потребує особливого режиму харчування, дотримання особливих умов гігієни, а також особливого режиму дня, які не зможе забезпечити батько дитини, ОСОБА_1 .
Щодо наданих документів з боку відповідача про повідомлення підозри ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією за частиною другою статті 125 КК України, то, з урахуванням визначеної Конституцією України презумпції невинуватості (ст.62) та відсутності обвинувального вироку суду, такими доказами не можуть підтверджуватися вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_1 .
Отже, з боку відповідача суду не надано жодного доказу, який би вказував на те, що періодичне перебування сина ОСОБА_7 разом з батьком без її присутності, може вплинути на режим розпорядку дня дитини та/або будь-яким чином негативно вплинути на нього.
Відтак, суд відхиляє такі доводи ОСОБА_2 , які ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак не можуть бути покладені в обґрунтування рішення суду.
Крім того, ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина можлива лише в присутності матері, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні. Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно в присутності матері на постійній основі може призвести до унеможливлення реалізації позивачем своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Така позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного суду № 138/96/17 від 01.07.2020 року.
Разом з тим, оскільки малолітній ОСОБА_7 на теперішній час досяг лише трьох років, постійно проживає разом з матір'ю та має більше психоемоційне зближення з матір'ю ніж з батьком, суд вважає, що самостійні зустрічі батька з сином без участі матері слід здійснювати поступово.
Регулярні зустрічі у присутності матері дадуть можливість малолітньому ОСОБА_7 поступово звикати до батька, налагодити спільні відносини та згодом мати більш тісний контакт у спілкуванні під час спільних зустрічей, що насамперед буде відповідати інтересам дитини.
При таких обставинах суд вважає за необхідне визначити графік побачень батька з дитиною перші 6 місяців з дати набрання рішенням суду законної сили, в присутності матері, наступним чином:
щотижня, у середу з 16.30 години до 19.30 години, у неділю з 14.00 години до 19.30 години, враховуючи стан здоров'я дитини за місцем проживання дитини або у місцях культурного відпочинку.
При цьому батько дитини може бути задіяний під час навчального процесу дитини, а саме забирати та привозити дитину, як у дитячий садочок, так і у будь-які інші навчальні курси, заняття тощо.
Щодо наступних побачень позивача з дитиною, то такі слід проводити без присутності матері. Суд вважає, що постійна присутність матері при зустрічах буде порушуватиме права батька на особисту участь у вихованні сина та повноцінним зустрічам, а саме налагодження відносин з останнім, що є неможливим у присутності матері, з якою у батька існують напружені відносини. При цьому побачення дитини два рази на місяць серед тижня та два рази на місяць у вихідні дні не буде відволікати дитину від її дошкільних процесів навчання, враховуючи її вік.
Відтак, після спливу 6 місяців з дати набрання рішенням суду законної сили, слід визначити графік побачень наступним чином:
двічі на тиждень по буднім дням, кожного вівторка та четверга з 16.30 год. до 19.30 год., враховуючи стан здоров'я дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку, із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері;
кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 12.00 години неділі, враховуючи стан здоров'я дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку, із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері;
кожен парний рік на свята: Різдво Христове, Великдень, день народження ОСОБА_1 , день народження ОСОБА_8 , з 10.00 години до 13.00 години, без присутності матері дитини, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері.
Також суд вважає за доцільне визначити час для спільного відпочинку батька з сином у літній період року, без присутності матері протягом 14 днів, який слід визначити за погодженням між батьками дитини. Проте таке, з урахуванням зазначених вище мотивів, слід здійснити після спливу одного року з часу набрання рішенням суду законної сили.
Надання можливості спільного відпочинку батька з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у позивача наявні, а спілкування з ним сприятиме встановленню між дитиною та позивачем стійкого психоемоційного зв'язку, отриманню нових навичок та досвіду.
Підсумовуючи, з урахуванням принципу рівності батьків у реалізації права батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, створення ним належних умов для зустрічей з дитиною, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком буде відповіде її інтересам.
Зважаючи на викладене, оцінюючі зібрані у справі докази, як кожен окремо та і у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VІ. Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Авангардівська селищна рада про зобов'язання не чинити перешкоди, визначення участі у вихованні дитини задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок зустрічей:
-перші 6 місяців з дати набрання рішенням суду законної сили, в присутності матері, наступним чином:
-щотижня, у середу з 16.30 години до 19.30 години, у неділю з 14.00 години до 19.30 години, враховуючи стан здоров'я дитини за місцем проживання дитини або у місцях культурного відпочинку.
Після спливу 6 місяців з дати набрання рішенням суду законної сили, визначити графік побачень наступним чином:
двічі на тиждень по буднім дням, кожного вівторка та четверга з 16.30 год. до 19.30 год., враховуючи стан здоров'я дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку, із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері;
кожну першу та третю суботу місяця з 14.00 години до 12.00 години неділі, враховуючи стан здоров'я дитини, без присутності матері, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку, із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері;
кожен парний рік на свята: Різдво Христове, Великдень, день народження ОСОБА_1 , день народження ОСОБА_3 , з 10.00 години до 13.00 години, без присутності матері дитини, за місцем проживання батька або у місцях культурного відпочинку із зобов'язанням повернути дитину за місцем проживання матері.
Після спливу одного року з часу набрання рішенням суду законної сили встановити у літній період року спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , без присутності матері, протягом 14 днів, який слід визначити за погодженням між батьками дитини.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ;
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_3 ;.
Третя особа: Авангардівська селищна рада, ЄДРПОУ 23211248, місцезнаходження: Одеська область, селище Авангард, вул. Добрянського, 26.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 12 червня 2025р.
Суддя