Справа №523/6600/25
Провадження №1-кп/523/1284/25
11 червня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017161490001680 від 05.10.2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,
Встановив:
Так, 02.04.2018 у нічний час ОСОБА_4 , діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме кабелів ліній зв?язку ТПП, прибули за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5E, де на відведеній земельній ділянці розташований комунікаційний колодязь. Передбачаючи, що у вказаному колодязі зазвичай знаходяться кабелі ліній зв?язку - ТПП, зазначені особи з метою реалізації своїх злочинних дій, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає і їх дії не помітні для оточуючих, за допомогою металевого лому віджали кришку колодязю. Надалі ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, проник у вищевказаний колодязь, де за допомогою спеціального інструменту для різки металевих дротів зрізав телефонний кабель ТІ 300*2*0,4 довжиною 1 метр, вартістю 257 гривень 10 копійок, ТІП 100*2*0,4 довжиною 1 метр вартістю 178 гривень 12 копійок та муфту XGA 500 МС 200*2 у кількості 1 штуки вартістю 738 гривень 86 копійок, який належить ПАТ «Укртелеком» та передав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебуваючи біля колодязя, шляхом витягування викраденого майна з нього закінчили реалізацію спільного злочинного умислу.
Після чого ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, у подальшому обпаливши, здали кабель ТПП пункту прийому металобрухту, завдавши ПАТ «Укртелеком» матеріальний збиток на суму 1174 гривні 08 копійок.
Дії ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше сховище.
У судовому засіданні заявлене клопотання про закриття провадження у справі за епізодом від 02.04.2018 (шкода завдана ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 1174 гривні 12 копійок), прокурором та обвинуваченим, в якому зазначено, що сума шкоди є меншою за 1762 грн. у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав клопотання, надав свою згоду на закриття кримінального провадження в частині висунутого обвинувачення за епізодом, який мав місце 02.04.2018 (шкода завдана ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 1174 гривні 12 копійок) та вважає, що є всі підстави для закриття провадження у зв'язку зі змінами в законодавстві.
Потерпілі в судове засіданні не з'явилися, про час і місце його проведення були повідомлені належним чином, раніше надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, вказали, цивільний позов не заявлявся.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін).
Відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Європейський суд з прав людини вважає, що стаття 7 Конвенції (nullum crimen, nulla poena sine lege) є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону.
На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03).
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви» закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
Так, 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було посилено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна та змінено поріг притягнення до адміністративної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону 3886-IX передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП у редакції Закону 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ ПК, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 1 січня.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 3 ст.185 КК України ОСОБА_4 , вчинене 02.04.2018 року.
Таким чином, з огляду на зміст положень ПК та Закону 3886-IX, на момент вчинення ним злочину, передбаченого ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 3 ст.185 КК України, становив 1762 гривень.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ураховуючи прийняті законодавцем зміни щодо кількісного критерію дрібного викрадення, дії ОСОБА_4 , на сьогодні не є кримінально-караним діянням.
Згідно зі ст. 147 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає Конституційний Суд України.
Виходячи з положень рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року№ 1-зп/1997 щодо офіційного тлумачення ст. 58 Конституції України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У абз. 3 п. 2, абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення, Конституційний Суд України № 6-рп/2000 від 19.04.2000 року офіційно розтлумачив положення ст. 58 Конституції України саме щодо зворотної дії в часі кримінально-правової норми, котра пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це, зокрема, стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
Пункт 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.
Аналогічна правова позиція також була викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23.
З урахуванням положень ст. 124 КПК України процесуальні витрати - відсутні.
При цьому, відповідно до ч.8 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 8, 58 Конституції України, ст.ст. 3, 5 КК України, п. 4-1 ч.1 ст. 284, ст. ст. 350, 369-372 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за епізодом злочинної діяльності, що мав місце 02.04.2018, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Процесуальні витрати - відсутні.
Копію ухвали направити до уповноваженого органу Національної поліції, а саме до Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області - для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за наявності в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Пересипського
районного суду міста Одеси ОСОБА_1