Справа № 320/40110/23 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
11 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛЕКС ТРЕЙД» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.07.2023 № 00490650702, № 00490660702, № 00490670702.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у травні- червні 2023 року відповідачем на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), направлень від 30.05.2023 за № 8832/26-15-07-02-01 і № 8831/26-15-07-02-01, наказу Державної податкової служби України від 18.05.2023 № 376, а також наказу ГУ ДПС у м. Києві від 25.05.2023 № 2597-п, з врахуванням рішення Державної податкової служби України від 20.04.2023 № 9733/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги (яким виявлено невідповідність висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» від 18.01.2023 № 3234/26-15-07-02-01-03/38225643 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 та здійснення дисциплінарного провадження стосовно посадових осіб Головного управління, які здійснювали таку перевірку, згідно з наказами ГУ ДПС у м. Києві від 26.04.2023 № 111-дс «Про порушення дисциплінарного провадження» та від 26.04.2023 № 113-дс «Про порушення дисциплінарного провадження») була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) від 18.01.2023 № 3234/26-15-07-02-01-03/38225643.
За результатами здійснення такої перевірки складений акт від 14.06.2023 № 44335/26-15-07-02-01-03/38225643, який містить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:
- п.п. 44.1 і 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.п. 5, 7 і 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2020 рік на 1 484 504 грн;
- п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 і 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за перевіряємий період на загальну суму 1 282 447 грн, (в т.ч. за звітні періоди вересень 2020 року на 500 086 грн, жовтень 2020 року - 587 892 грн, грудень 2020 року - 141 611 грн., лютий 2021 року - 52 858 грн);
- завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в рядку 21 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 92 095 грн.
Підставою для наведених висновків стали твердження перевіряючих про неправомірне включення ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» до складу податкового кредиту сум ПДВ та формування фінансового результату для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток за звітні періоди 2020 - 2021 року за первинними документами, оформленими за наслідками господарських операціях із контрагентами-постачальниками сільськогосподарської продукції - ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 19153456, договір поставки від 18.09.2020 №1809-20/ДТ, загальний обсяг операцій з поставки шроту соняшникового склав 3 347 776 грн. (в т.ч. ПДВ - 557 962,70 грн)) і ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 39409322, договір поставки від 02.10.2020 №021.0-20/ДТ, загальний обсяг операцій з поставки шроту соняшникового склав 4 899 469 грн. (в т.ч. ПДВ - 816 578,20 грн.), які в дійсності не мали реальних засобів та можливостей для здійснення відповідних операцій.
Наведене мотивоване результатами аналізу наявної у контролюючого органу податкової інформації з інформаційно-аналітичних баз даних стосовно перелічених контрагентів позивача та їх контрагентів за ланцюгом постачання, суб'єктів господарської діяльності-перевізників сільськогосподарської продукції, а також аналізу наданих до перевірки первинних документів. Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що:
- на адресу Головного управління ДПС у Київській області направлено запит від 25.08.2021 № 12131/7/26-15-07-02-01-20 про проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ» (код ЄДРПОУ 19153456) по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) за період, що перевірявся. Від Головного управління ДПС у Київській області отримано відповідь від 31.08.2021 № 4063/7/10-36-07-17, в якій зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ», у зв'язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою підприємства та їх розшуком. Згодом контролюючим органом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області був направлений запит від 14.06.2023 № 7490/7/26-15-07-02-01-08 про проведення зустрічної звірки ТОВ «ЗОЕЗ» (код ЄДРПОУ 19153456) по взаємовідносинам з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38225643) за період, що перевірявся, проте на дату складання цього акта перевірки відповіді не отримано;
- ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» не надало до перевірки на запит контролюючого органу документи, наявність яких передбачена умовами договору поставки від 18.09.2020 №1809-20/ДТ, а саме: документи, складені зерноскладом пункту поставки про кількість (реєстр накладних зерноскладу) товару, документи підтверджуючі участь представника покупця у процедурах відвантаження товару, документи стосовно остаточна якості товару, яка визначається сторонами згідно лабораторії терміналу покупця. За фактом ненадання зазначених документів ГУ ДПС складений відповідний акт від 07.06.2023 № 3072/Ж6/26-15- 07-02-01;
- від ГУ ДПС у м. Києві отримано лист від 30.04.2021 № 2477/9/10-97-03-04 з повідомленням про наявність кримінального провадження № 32020110000000095 від 18.08.2020, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є ТОВ «ЗОЕЗ». Також стало відомо про складання ТОВ «Дослідницький інформаційно-консультаційний центр» висновку від 14.08.2021 №1-14/08/2020-дос експертного дослідження щодо порушення вимог чинного законодавства посадовими особами ТОВ «ЗОЕЗ» при взаємовідносинами з контрагентами за період травень-червень 2020 року;
- припущення перевіряючих щодо неможливості виробництва шроту соняшникового з придбаної ТОВ «ЗОЕЗ» кількості сировини (насіння соняшника);
- висновки щодо непідтвердження фактів придбання ТОВ «ЗОЕЗ» насіння соняшникового від постачальників ТОВ «МИРАТА» (код ЄДРПОУ 42744708), ТОВ «ВОЛТЕН» (код ЄДРПОУ 43242215) та ТОВ «ГРІН ГРЕЙ СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 43379540) по ланцюгу постачання;
- у повідомленні за формою 20-ОПП всі наведені об'єкти подано із кодом ознаки надання інформації - 1 первинне надання інформації про об'єкти оподаткування. Тобто, у період взаємовідносин з ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (вересень, жовтень 2020 року) у ТОВ «ЗОЕЗ» були відсутні будь-які об'єкти оподаткування або об'єкти, через які провадиться діяльність;
- ТОВ «ЗОЕЗ» подало декларацію з податку на прибуток за 2020 рік без додатку АМ «Інформація щодо нарахованої амортизації»;
- за даними Єдиного реєстру податкових накладних різноплановість придбаних та проданих товарів по ланцюгу постачання та продажу ТОВ «ЗОЕЗ»;
- ГУ ДПС отримало відповідь Головного управління ДПС у Київській області від 31.08.2021 № 4063/7/10-36-07-17 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», у зв'язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою підприємства, його розшуком та прийнятим рішенням про відповідність названого підприємства критеріям ризиковості;
- ненадання до перевірки документів, наявність яких передбачена умовами договору поставки від 02.10.2020 № 0210-20/ДТ, а саме: документів, складених зерноскладом пункту поставки про кількість (реєстр накладних зерноскладу) товару, документів підтверджуючих участь представника покупця у процедурах відвантаження товару, документів стосовно остаточної якості товару, яка визначається сторонами згідно лабораторії терміналу покупця. За фактом ненадання зазначених документів відповідачем складений акт від 07.06.2023 № 3072/Ж6/26-15- 07-02-01;
- наявність податкової інформації відносно ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», яке являється фігурантом кримінального провадження № 32020110000000095 від 18.08.2020, внесеним до ЄРДР за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 212 КК України. Також стало відомо про складання ТОВ «Дослідницький інформацІйно-консультаційний центр» висновку від 22.04.2021 № 22/01/21-3 експертного дослідження щодо порушення вимог чинного законодавства посадовими особами ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» при взаємовідносинами з контрагентами;
- висновки про те, що ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» протягом липня-листопада 2020 року шрот соняшниковий у інших суб'єктів господарської діяльності та послуги з його переробки не придбавало;
- ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» надані копії якісних посвідчень на шрот соняшниковий високопротеїновий, датовані жовтнем та листопадом 2020 року, в яких виробником шроту соняшникового зазначено ТОВ «ЗОЕЗ», а власника ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», разом з тим, взаємовідносин між даними підприємствами протягом жовтня- листопада 2020 року не задекларовано;
- припущення перевіряючих щодо неможливості виробництва шроту соняшникового з придбаної ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» кількості сировини (насіння соняшника);
- висновки щодо непідтвердження фактів придбання ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» насіння соняшникового від постачальників ТОВ «МОГОЛ АГРО» (код СДРПОУ 35601344), ТОВ «АПК ЕНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 40035050) та ТОВ «ГОЛДА ОПТ» (код ЄДРПОУ 43250095) по ланцюгу постачання;
- відсутні докази здійснення ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» нарахувань амортизації основних засобів;
- відповідно до ІС «Податковий блок» директор ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є одночасно директором/головним бухгалтером/засновником на 23 підприємствах, які перебувають на обліку та знаходяться в різних регіонах України;
- за даними Єдиного реєстру податкових накладних різноплановість придбаних та проданих товарів по ланцюгу постачання та продажу ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС».
Окрім того, за результатами дослідження отриманих від ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» товарно-транспортних накладних, складених підприємствами-перевізниками ТОВ «ОЛВІ ГРУП Україна», ПП «АВТОТРАНСПРО» і ТОВ «СПІРІТ ЕКСПРЕС», перевіряючі дійшли висновку про неможливість транспортування сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників - ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП «АГРОАЛЬЯНС» для позивача за адресами пунктів розвантаження, з огляду на відсутність підтвердження за даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) того, що певні із зазначених у товарно-транспортних накладних фізичних осіб (водіїв) отримували доходи від підприємств-перевізників чи третіх осіб (посередників). Також вважають такі товарно-транспортні накладні дефектними з причин відсутності у них обов'язкових реквізитів, а саме: не вказано номер посвідчення водія, марка, модель і тип причіпа/напівричіпа, повне найменування та місцезнаходження вантажоодержувача, повну адресу пункту навантаження; відсутня інформація про супровідні документи на вантаж (товарні накладні, сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо); у розділі «Відомості про вантаж» не вказано: ціну без ПДВ за одиницю товару; загальну суму з ПДВ; вид пакування; документи з вантажем (назва та номери документів, доданих до ТТН (товарні накладні, сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо) окремо до кожного виду вантажу; а також П.І.Б., посада відповідальної особи вантажовідправника, яка здала товар; в Розділі «Відомості про вантажно-розвантажувальні операції», відсутня інформація про час прибуття та вибуття автомобіля для навантаження та розвантаження та відсутній підпис відповідальної особи. Крім того, констатували, що у наданому до перевірки акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2020 № ОУ-0000093 не зазначено місця складання документа та П.І.Б та посади особи від ТОВ «СПІРІТ ЕКСПРЕС», яка підписала акт, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
17.07.2023 відповідач на підставі акта перевірки від 17.12.2022 за № 371/34-00-07-01/23393195, керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 4 п. 123.1 ст. 123, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» за № 00490670702, яким збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 484 504 грн. (а саме в частині лише податкового зобов'язання без нарахування штрафних санкцій);
- форми «В1» за № 00490660702, яким зменшив позивачу заявлені за звітні періоди вересень, жовтень і грудень 2020 року, лютий 2021 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ у розмірі 1 282 447 грн. та водночас застосував штрафні санкції;
- форми «В4» за № 00490650702, яким зменшило позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період березень 2021 року від'ємного значення суми ПДВ на 92 095 грн.
Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.07.2023 № 00490650702, № 00490660702, № 00490670702 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
- дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;
- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;
- дохід суб'єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;
- дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.
Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку,
6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в п.201.1 ст. 201 ПК України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг - податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній. до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
При цьому за змістом ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов'язок платника податку з декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), з метою використання придбаного товару в своїй господарській діяльності, у вигляді, зокрема, подальшого збуту покупцям, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю, що узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» здійснювало діяльність з оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що відповідає задекларованому товариством основному виду економічної діяльності.
Так, у 2020 році між ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (як покупцем) і суб'єктами підприємницької діяльності - постачальниками були укладені договори поставок сільськогосподарської продукції, а саме:
- договір поставки №1809-20/ДТ від 18.09.2020 з ТОВ «Знаменівський олійноекстракційний завод», предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме шрот соняшниковий негранульований ДСТУ 4638:2006);
- договір поставки №0210-20/ДТ від 02.10.2020 з ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме шрот соняшниковий негранульований ДСТУ 4638:2006).
За умовами цих договорів постачальники зобов'язувалися поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити товари, що визначені у специфікаціях (які є невід'ємними частини відповідних договорів поставок). Вимоги щодо кількості та якості товарів, ціни на їх партії, строк поставки та умови транспортування, перелік документів, що засвідчують як таку поставку партії товару та момент переходу права власності на них, а також умови і порядок оплати товару, визначаються сторонами у специфікаціях. При здійсненні постачання партії товарів постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, сертифікат якості від виробника (відповідності). Розрахунок проводиться за фактично відвантажений товар у автомобіль покупця 80% по факту завантаження товару у автотранспорт, протягом одного банківського дня, 20% по факту реєстрації податкових накладних протягом трьох банківських днів.
За змістом долучених позивачем до матеріалів позову копій специфікацій до перелічених вище договорів поставок сторони узгодили наступні умови поставки товарів та їх оплати: партія товару поставляється транспортом постачальника на умовах FСА франко перевізник: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В. У свою чергу зазначені умови поставки («вільний перевізник (…назва місця)») відповідно до міжнародних комерційних умов «Інкотермс» означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог вказаних договорів поставок ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» виступали як вантажовідправники, ТОВ «ТД ЛОДЖИК» згідно укладеного із позивачем договору від 17.09.2020 № 17/09 виступило винтажоотримувачем для ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД». Вантажі з пункту навантаження: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В доставлялися трьома перевізниками - ТОВ «ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА» (яке діяло на підставі укладеного із позивачем договору № 08012020/0Г від 08.01.2020 на транспортно-експедиційне обслуговування), ПП «АВТОТРАНСПРО» (яке діяло на підставі укладеного з позивачем договору перевезення вантажу №1809 від 18.09.2020), ТОВ «СПРІТ ЕСПРЕС» (яке діяло на підставі укладеного з позивачем договору перевезення вантажу № 2909 від 29.09.2020) до пункту розвантаження: м. Одеса, вул. Хімічна 1/23. Згодом товар «шрот соняшниковий» ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» оприбутковувало на рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» з подальшою реалізацією такого за трьома експортним контрактами № SSМ 10-1 від 05.10.2020, № SSМ 09-6 від 22.09.2020, № SSМ 11-1 від 19.11.2020 покупцю - компанії SITRADE COMMODITIES (Великобританія).
На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаними договорами поставок позивач подав до суду копії наступних документів: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних з відмітками ТОВ «ТД ЛОДЖИК» про прийняття партій вантажів для позивача; якісних посвідчень на шрот соняшниковий, виданих постачальниками; платіжних документів про оплату позивачем придбаного у контрагентів-постачальників шроту.
Крім того, позивач надав копії договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 08012020/0Г від 08.01.2020, укладеного з експедитором ТОВ «Олві Груп України»; договору на №1809 від 18.09.2020 на перевезення вантажів, укладеного з перевізником ТОВ «АВТОТРАНСПРО»; договору №2909 від 29.09.2020 щодо перевезення вантажів, укладеного з перевізником ТОВ «Спіріт експрес»; договір про надання послуг з перевалки та технологічного накопичення вантажів №17/09 від 17.09.2020, укладеного з ТОВ «ТОД ЛОДЖИК». На підтвердження обставин отримання послуг з автоперевезень вантажів та послуги з прийняття та перевалки вантажів за зазначеними договорами позивач подав до суду разом з позовною заявою копії актів надання послуг, реєстри до акту надання послуг з автоперевезень, актів надання послуг перевалки шроту, платіжних доручень.
Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище копії документів у сукупності колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем первинні документи в цілому оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вказані первинні та інші документи, незважаючи на те, що окремі з них містять певні незначні недоліки, в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).
Також, як свідчать наявні у матеріалах справи документи, придбані позивачем у ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» товари використовувалися ним у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції). Дані обставини підтверджуються, зокрема експортними контрактами, вантажно-митними деклараціями з додатками (рахунками-інвойсами), що відповідає статутним видам господарської діяльності позивача. До того ж позивач надав до суду письмові пояснення, де навів числові показники отриманого ним прибутку від здійснення операції з реалізації закордон спірних партій шроту соняшникового.
Стосовно зауваження контролюючого органу до змісту окремих реквізитів у текстах товарно-транспортних накладних суд зазначає, що формальні недоліки в оформленні первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Водночас сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
У даному випадку колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформлених перевізниками на замовлення позивача товарно-транспортних накладних, так як між ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» та його контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей були укладені не договори перевезень, а договори поставок. У свою чергу товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товарів, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товарів і їх використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, та/або подання його з певними незначними дефектами, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 06.02.2018 у справа № 816/166/15-а, а також в листі-роз'ясненні ДПС України від 29.03.2023 № 525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10.
До того ж, на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних містяться відмітки ТОВ «ТОД ЛОДЖИК» про прийняття від перевізників відповідних партій шроту, що не спростовано відповідачем.
Поряд із цим, станом на момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за перевіряємі звітні періоди на підставі цих договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Задекларовані постачальниками позивача види господарської діяльності відповідають характеру та суті вчинених спірних господарських операцій. В той же час з матеріалів справи вбачається, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період були складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується відповідачем, та що є для покупця позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання зернових, а також наявність зв'язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
У свою чергу, апелянт не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача і його контрагентів-постачальників як платників податків та, як наслідок, виключають право позивача на формування податкового кредиту й від'ємного значення з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, з таких мотивів.
Так, в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.
У контексті з цим, колегія суддів зазначає, що факти неподання контрагентами позивача та/або їх контрагентами останніх за ланцюгом постачання окремої податкової/фінансової/статистичної звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об'єктів оподаткування і трудових ресурсів можуть свідчити про порушення такими підприємствами положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останніх матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Посилання ж апелянта на безтоварність господарських операцій між позивачем і постачальниками здебільшого зводяться до висновку про відсутність в останніх або їх контрагентів за ланцюгом постачання носять характер необґрунтованих суб'єктивних припущень, що неопосередковані належними і достовірними доказами.
Водночас, колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять документальні докази наявності у розпорядженні (користуванні) ТОВ «ЗОЕЗ» і ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» основних засобів, необхідних для здійснення розглядуваних господарських операцій.
Крім того, апелянт не надав будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «ЗОЕЗ» й ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів поставок і первинних документів до них неуповноваженими на те особами.
Стосовно посилання апелянта на фігурування контрагентів позивача - ТОВ «ЗОЕЗ» й ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС» у кримінальному провадженні № 32020110000000095, то колегія суддів зазначає, що такі доводи не є належними доказами нереальності досліджуваних господарських операцій, оскільки ГУ ДПС у м. Києві не надало будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб названих підприємств, як і ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД» (безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів) за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України; не вказало на наявність взаємозв'язку між досліджуваними господарськими операціями та фабулою згадуваного кримінального провадження.
У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, яка полягає у такому: норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Стосовно доводів апелянта про те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні знеособлені вироки щодо контрагентів ТОВ «ДІЛЕКС ТРЕЙД», а саме: ТОВ «ЗОЕЗ» й ПП «АГРОФІРМА «ТПП АГРОАЛЬЯНС», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ЄДРСР не містить жодних таких даних, а тому такі доводи не ґрунтуються на об?єктивних доказах та не беруться колегією суддів до уваги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.07.2023 № 00490650702, № 00490660702, № 00490670702 є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 11.06.2025.