Провадження № 11-кп/803/1657/25 Справа № 203/1589/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року у кримінальному провадженні №12024041030000263 від 19 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
представника потерпілого ОСОБА_11
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11років.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині при таких обставинах.
18.01.2024, після 22 години 00 хвилин (більш точний час в ході досудового слідства не встановлено), ОСОБА_7 , знаходячись у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , розпивав спиртні напої разом зі знайомим йому ОСОБА_12 . В ході розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 виник конфлікт, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, невстановленим досудовим слідством предметом, який має колюче-ріжучі властивості, наніс останньому не менше семи ударів вказаним предметом в область голови, не менше п'ятнадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови, не менше дванадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область тулуба, не менше десяти ударів в область кінцівок, та не менше п'яти ударів в область спини та сідниць також наніс за допомогою невстановленого тупого предмету. Після чого невстановленим досудовим слідством предметом стиснув органи шиї останнього, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_12 . Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник, не оскаржуючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, в іншій частині вирок суду залишити без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги щире каяття обвинуваченого, який вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, та безпідставно не визнав таку обставину, яка пом'якшує покарання, при цьому дійшов хибного висновку, що обвинувачений намагався виставити подію як нещасний випадок, що не відповідає його показам. На думку захисту, обвинуваченому можливо призначити більш м'яке покарання, оскільки останній щиро розкаявся, визнав свою вину в повному обсязі із дня затримання, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник потерпілого адвокат ОСОБА_13 та прокурор просять залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. Вважають, що суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини справи, тяжкість та суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння, його особу та призначив йому справедливе, необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу захисника та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, вирок суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін.
Потерпілі та представник потерпілого заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК за обставин, викладених у вироку суду, в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, а вирок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та ухвалений у відповідності до зазначених вище вимог закону, які суд першої інстанції виконав належним чином та мотивував прийняте рішення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що обираючи ОСОБА_7 вид і розмір покарання, суд першої інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції взяв до уваги, що обвинувачений, вчинив особливо тяжкий злочин проти життя особи, що призвело до настання тяжких непоправних наслідків у виді смерті людини, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Судом враховано, що за висновком судово-психіатричної експертизи обвинувачений виявляв раніше і виявляє на теперішній час психічний розлад у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок сполученої мозкової патології (перинатальної патології і черепно-мозкової травми), у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг та у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено, а обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується зі встановленими обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, при яких вони були вчинені, та дані про особу винного.
При цьому колегія суддів зважає на обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та кількість спричинених обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, зокрема невстановленим предметом, який має колюче-ріжучі властивості, не менше семи ударів в область голови, не менше п'ятнадцяти ударів невстановленим тупим предметом в область голови, не менше дванадцяти ударів в область тулуба, не менше десяти ударів в область кінцівок та не менше п'яти ударів в область спини та сідниць, після чого стиснув органи шиї останнього, внаслідок чого настала його смерть.
Апеляційний суд також враховує і постзлочинну поведінку обвинуваченого, який згідно з його показами після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому пішов до ванної кімнати, помив руки або ноги, потім ліг спати, а зранку на кухні побачив, що ОСОБА_12 перебував на тому ж самому місці, при цьому зрозумів, що він мертвий, зачинив квартиру, купив дві пляшки коньяку та поїхав на кладовище, в подальшому був затриманий. Обвинувачений, хоча і визнав в судовому засіданні свою вину, однак не визнав усіх обставин вчиненого, не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, фактично формально вказавши на визнання вини.
На переконання апеляційного суду, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та всі обставини справи, обраний судом першої інстанції обвинуваченому вид і розмір покарання є законним, обґрунтованим і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, адже воно відповідає меті покарання, є співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам. Підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги захисника, що суд безпідставно не визнав у вироку як обставину, що пом'якшує покарання, визнання обвинуваченим вини та розкаяння у вчиненому. Суд першої інстанції обґрунтовано не визнав таку обставину, яка пом'якшує покарання, оскільки визнання обвинуваченим вини у пред'явленому обвинуваченні не є результатом його розкаяння та усвідомлення своєї протиправної поведінки, а здійснено під впливом сукупності зібраних стороною обвинувачення беззаперечних доказів, які досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до сталої судової практики та роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Статтею 414 КПК як одну з підстав для зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Крім того, за вимогами ч. 3 ст. 415, ч. 2 ст. 416 КПК висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Водночас суд першої інстанції належним чином врахував висновки і мотиви апеляційного суду, викладені в ухвалі від 26 грудня 2024 року, якою скасовано попередній вирок суду в цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 та з дотриманням вимог закону призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті, що, на думку апеляційного суду, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та відомостям про його особу.
Таким чином, захисник не навів в апеляційній скарзі належних доводів та аргументів, чому призначене обвинуваченому покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості, всі обставини, які впливають на вид і розмір покарання враховані місцевим судом, а відтак покарання призначене ОСОБА_7 за вчинене кримінальне правопорушення є законним, обґрунтованим та достатньо мотивованим, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Будь-яких інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та вказували на необхідність зміни або скасування вироку суду апеляційні скарги не містять.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскарженого судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4