Провадження № 22-ц/803/5310/25 Справа № 185/5752/24 Головуючий у першій інстанції: Зінченко А. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
04 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Зінченко А.С. від 24 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання. В зв'язку з чим він був направлений на огляд медико-соціальної експертної комісії, за висновком якої 02.04.2020 року йому первинно встановлено ІІІ група інвалідності, 60% втрати працездатності сукупно: 45% - радикулопатія з дефартрозами; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - туговухість. Протипоказана робота в умовах пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано: медикаментозне і стаціонарне лікування. Станом на сьогоднішній день стан його здоров'я не покращився, про що свідчить повторна МСЕК від 03.05.2024 року. Через здобуте професійне захворювання він змушений систематично лікуватися в лікарнях, санаторіях, більшість за свій рахунок. На даний момент позивач відчуває сильний біль в грудях, мені важко ходити. Обмежений в рухах. Постійний прийом ліків, нестача коштів на лікування, до фізичного болю додаються душевні страждання від свого безсилля і безсилля ліків допомогти йому позбавитися цієї болі, або полегшити його страждання; через постійний біль у нього безпокійний сон, він став нервовою та дратівливою людиною; йому неможливо займатися домашніми справами, що потребують навіть незначних фізичних зусиль. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у сумі 200000,00 грн без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 (сто двадцять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 гривень.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 120000,00 грн до 60000,00 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 25.04.1996 по 26.04.2002, з 16.05.2002 по 30.06.2008, з 15.03.2010 по 12.08.2019 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». 12.08.2019 позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім'я ОСОБА_1 (зворот а.с. 8-13).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 лютого 2020 року, ОСОБА_1 встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, ЛН першого-другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), радикулопатія попереково-крижова білатеральна та шийна з вираженими статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та стійким больовим, периферичним нейроваскулярним синдромами, рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу другого ступеня, остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів другого ступеня.
Причина виникнення професійного захворювання є: робоча поза з вимушеними нахилами тулуба перед під кутом 30 градусів 130 разів за зміну при допустимому значенні - 51-100; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становить 40 кг при допустимому до 30 кг, переміщення у просторі становили 10,5 км протягом зміни при допустимому значенні до 8 км. Пил в концентрації 57,88 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 91,7% змінного часу. Еквівалентний рівень шуму складає 92 дБА при допустимому 80 дБА. Температура повітря становила 28,5 градусів при нормі 20-24, відносна вологість повітря 77% при нормі 75%, час дії несприятливого мікроклімату впродовж 91,7% зміни (а.с. 91-92).
Хронічне професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого.
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №058191 від 02 квітня 2020 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.03.2021 (а.с.14).
Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №130810 від 03 травня 2024 року, позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності з датою переогляду - 15.03.2027 (а.с. 36).
Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААГ №568160 від 03 травня 2024 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.03.2027 (а.с. 36).
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим довідкою МСЕК серії 12 ААА №058191 від 02 квітня 2020 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності; довідками МСЕК серії 12 ААА №130810 та серії 12 ААГ №568160 від 03.05.2024 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.03.2027; приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров'я, внаслідок отримання професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту моральної шкоди, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів є необґрунтованими та були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, і місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апелянта про те, що позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці та можливі негативні наслідки на стан його здоров'я не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це не впливає на обов'язок відповідача відшкодувати моральну шкоду працівникові, спричинену в результаті професійного захворювання, що прямо передбачено нормами матеріального права, і зокрема ст. 237-1 КЗпП України.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 червня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова