Провадження № 33/803/1698/25 Справа № 175/1508/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
09 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., розглянув клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Румянцева О.Г. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
За постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
30 травня 2025 року на вказану постанову адвокат Румянцев О.Г подав апеляційну скаргу з клопотанням, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що ОСОБА_1 не отримував судової повістки із зазначенням дати та часу судового розгляду. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 взагалі не був проінформований про те, що відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, а про існування оскарженого судового рішення останній дізнався під час перевірки документів 22 травня 2025 року.
Перевіривши матеріали справи стосовно обставин, покладених в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, виходжу з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема, у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа № 299/2987/15-к; провадження № 51-4594 км18), зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в суді першої інстанції під час винесення оскаржуваної постанови від 13 березня 2025 року.
Однак, відповідно до наявних в матеріалах справи поштових повідомлень та конвертів, які повернулися на адресу суду, ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату судового засідання, зокрема на 13 березня 2025 року.
Також слід врахувати, що ОСОБА_1 достеменно знав про перебування в провадженні суду справи про адміністративне правопорушення, оскільки хоча останній і відмовився від підписів в протоколах, однак протокол про адміністративне правопорушення були складені в його присутності, а тому мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, своєчасно з'явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження.
Натомість апеляційна скарга була подана до суду представником Чехівського Є.О. лише 30 травня 2025 року, тобто більше ніж через два місяці з моменту винесення постанови від 13 березня 2025 року, при тому, що протокол відносно нього був складений ще 20 листопада 2024 року, в його присутності.
Сам факт того, що Чехівський Є.О. дізнався про існування постанови 22 травня 2025 року, як про це зазначає його представник, не спростовує наведених вище обставин та не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Представником Чехівського у клопотанні не наведено причин, які б позбавляли останнього можливості своєчасно дізнатися про результати прийнятого суддею рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що він не був присутній в судовому засідання та не знав про складання протоколу.
Враховуючи наведене вище, вважаю, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені адвокатом Румянцевим О.Г. в обґрунтування клопотання, не є поважними, а відтак, не можуть бути підставою для поновлення такого строку.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Відмовити представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокату Румянцеву О.Г. в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кононенко