01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції : Жукової Є.О.
Суддя-доповідач Епель О.В.
09 червня 2025 року Справа № 320/5896/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представника Позивача Телющенка П.П.,
представника Відповідача Безкоровайної М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення
Історія справи.
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2018 року № 0016511304, № 0016561304, № 0016521304 та № 0016551304; вимоги від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 про сплату боргу (недоїмки); рішення від 21 вересня 2018 року № 0016541304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що спірні рішення є необґрунтованими та протиправними, такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам.
Зокрема, ОСОБА_1 стверджував, що витрати включаються до складу витрат, що враховуються у зменшення оподаткованого доходу, якщо вони документально підтвердженні та мають прямий зв?язок з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
При цьому, Позивач відзначив, що будівельні матеріали були придбані ним з метою розширення власної виробничої бази, удосконалення архітектурного рішення, зменшення енергозатратності та підтримання приміщення у належному робочому стані.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 є власником вантажних автотранспортних засобів, які використовуються ним у безпосередній господарській діяльності з перевезення вантажів, а придбані запчастини були використані для підтримання їх в належному стані та удосконалення.
Щодо нарахування та сплати військового збору, а також ЄСВ, Позивач наполягав на їх протиправності як таких, що є похідними від висновків контролюючого органу щодо розміру чистого оподатковуваного доходу. При цьому, ОСОБА_1 стверджував, що законодавство не вимагає від фізичної особи - підприємця проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік, та при проведенні розрахунку єдиного внеску посилатися на книгу обліку доходів та витрат.
Також Позивач відзначив, що його було притягнуто до відповідальності за неналежне ведення в частині неведення книги обліку доходів та витрат, втім ФОП ОСОБА_1 у 2016-2017 р.р. оформив та належним чином вів Книгу обліку доходів і витрат згідно з вимогами Порядку №481, а в акті перевірки Відповідач не наводить жодних конкретних порушень її ведення з боку Позивача.
Крім того, Позивач зазначав про необґрунтованість висновків Відповідача про завищення від?ємного значення з податку на додану вартість, оскільки придбані товарно-матеріальні цінності та роботи були використані Позивачем для ремонту і реконструкції нежитлового приміщення, в якому розміщується виробнича база ФОП ОСОБА_1 , а також для технічного обслуговування і поліпшення парку автотранспортних засобів, що використовуються платником у господарській діяльності з вантажних автомобільних перевезень.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Позивачем завищено валові витрати за 2016-2017 роки, оскільки віднесено витрати на закупку будівельних матеріалів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності та витрат на утримання основних засобів подвійного призначення.
При цьому суд відзначив, що надані Позивачем документи не дозволяють встановити обґрунтованість віднесення витрат щодо придбаних товарно-матеріальних цінностей, натомість підтверджують лише факт придбання ТМЦ.
Також суд зазначив, що заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню призвело до ненарахування та несплати до бюджету військового збору та єдиного соціального внеску.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо завищення від?ємного значення з податку на додану вартість, суд зазначив, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Також суд дійшов до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 510 грн, оскільки контролюючим органом встановлено неналежне ведення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 обліку доходів і витрат в частині неведення ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат, чим порушено вимоги пункту 177.10 статті 177 ПК України.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити повністю, зазначаючи доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.
В обґрунтування вимог своєї скарги, Апелянт також стверджує, що Акт перевірки містить недостовірну інформацію щодо ненадання ФОП ОСОБА_1 первинних документів на закупку будівельних матеріалів. Крім того, відзначає, що контролюючим органом не складалося жодних актів про ненадання або про відмову надання ФОП ОСОБА_1 вищевказаних документів.
Також, посилаючись на положення ПК України, Апелянт зазначає, що витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів повністю включаються до складу витрат звітного періоду.
Крім того, ОСОБА_1 наполягає на тому, що він мав усі правові підстави для віднесення всієї суми ПДВ із придбання будівельних матеріалів та робіт у згаданих вище контрагентів до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.
Окрім того, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах судової справи.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 та від 12.02.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Контролюючий орган у відзиві наполягає на тому, що Позивачем ані до перевірки, ані до позовної заяви не було надано копій документів, на які він посилається, зокрема які підтверджують, що будівельні матеріали були оприбутковані та обліковані на складі та в подальшому списані на проведення будівельних та ремонтно-відновлюваних робіт.
Також Відповідач стверджує, що ПК України містить пряму норму щодо заборони включення до витрат підприємця витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, до яких належать зокрема транспортні засоби та посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах по справах № №400/1267/19, 280/2750/19, 520/9743/19, 140/8956/20, 160/9839/19.
6. Апелянтом також подано пояснення у справі у яких він повторно зазначає, що товарно-матеріальні цінності та роботи були придбані ним виключно для проведення підтримання в належному стані та удосконалення належних йому на праві приватної власності автотранспортних засобів.
Також Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2021 року у справі № 540/1898/19.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 у Головного управління ДПС у Київській області було витребувано детальний розрахунок сум, нарахованих Позивачу у податкових повідомленням-рішеннях від 21 вересня 2018 року № 0016511304, № 0016561304, № 0016521304 та № 0016551304, вимозі від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 про сплату боргу (недоїмки), рішенні від 21 вересня 2018 року № 0016541304 з виокремленням їх складових окремо щодо закупки будівельних матеріалів та щодо закупки запчастин для транспортних засобів.
8. На виконання зазначеної ухвали суду від Відповідача надійшли витребувані судом докази.
9. Від Апелянта надійшли додаткові пояснення у справі у яких він зазначає, що наданий Відповідачем розрахунок не відповідає дійсності в частині розрахунку штрафних санкцій за донарахування єдиного соціального внеску.
10. Відповідачем надано до суду виправлені розрахунки сум, нарахованих у спірних рішеннях, пояснення у яких він повторно зазначає доводи, які були викладені у відзиві на апеляційну скаргу, додатково посилається на акти списання, які підтверджують використання ТМЦ для утримання вантажних автомобілів, які є засобами подвійного призначення, зазначає конкретні аркуші справи.
Також Відповідач посилається на те, що Позивачем протиправно віднесено до валових витрат витрати на закупівлю будівельних матеріалів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності. Стверджує, що на закупку будівельних матеріалів відсутні первинні документи, а саме акти виконаних робіт, рахунки-фактури та платіжні документи.
Крім того, контролюючий орган посилається на порушення Позивачем ведення книги обліку доходів та витрат.
11. Від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі у яких він покликається на наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують факт витрати будівельних матеріалів на ремонт та реконструкцію належної йому житлової будівлі, а також обслуговування та ремонт вантажного транспорту.
12. У судових засіданнях представник Апелянта підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та інших заявах по суті справи. Стверджував про правомірність формування ФОП ОСОБА_1 витрат та податкового кредиту, наполягав на дотриманні Позивачем податкової дисципліни зокрема в частині щодо ведення книги обліку доходів та витрат. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
У судовому засіданні представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, наполягаючи на тому, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують неправомірність віднесення Позивачем витрат на закупівлю запчастин для основних засобів подвійного призначення до складу валових витрат. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
13. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
14. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
15. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі статті 77 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Київській області згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 30 серпня 2018 року №738/10-36-13-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:
пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не ведення ФОП ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат (форма 10);
пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4, підпункту 177.4.5, підпункту 177.4.6 статті 177 ПК України а саме: завищено валові витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, в сумі 852 877,23 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 120 089,49 грн, за 2017 рік в сумі 732 787,74 грн, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 154 517,90 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 21 616,11 грн, за 2017 рік в сумі 131 901,79 грн;
підпункту 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині не нарахування та несплати військового збору 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 12 793,16 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 1 801,34 грн, та за 2017 рік в сумі 10 991,82 грн;
пункту198.3, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме: завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р.19 декларації) в сумі встановлено його завищення в сумі 167 242,18 грн, в тому числі за квітень 2016 року в сумі 1 966,67 грн, за червень 2016 року в сумі 5 750 грн, за липень 2016 року в сумі 7 065,50 грн, за вересень 2016 року в сумі 1 116,67 грн, за жовтень 2016 року в сумі 3 617,20 грн, за грудень 2016 року в сумі 4 501,87 грн, за січень 2017 року в сумі 8 233,64 грн, за лютий 2017 року в сумі 8 060,97 грн, за березень 2017 року в сумі 29 576,87 грн, за квітень 2017 року в сумі 13 786,49 грн, за травень 2017 року в сумі 17 378,55 грн, за червень 2017 року в сумі 19 386,02 грн, за липень 2017 року в сумі 20 050,79 грн, за серпень 2017 року в сумі 21 625,88 грн, за вересень 2017 року в сумі 5125,06 грн;
пункту 2 частини першої статті 7, частини 11 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 852 877,23 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% в сумі 126 778,01 гривень (том 1 а.с.27-84)
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області 21 вересня 2018 року прийнято наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення №0016561304 форми «ПС», яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення №0016521304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, у розмірі 15 991,45грн, за основним платежем 12 793,16 грн, за штрафними санкціями 3 198,29 грн;
податкове повідомлення-рішення №0016511304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 236 276,85 грн, за основним платежем 153 517,90 грн, за штрафними санкціями 76 758,95 грн;
податкове повідомлення-рішення №0016551304 форми «В4», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість суму 167 242,18 грн;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску №0016541304, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 126 778,01 та застосовано штрафні санкції у розмірі 13 998,79грн.
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016531304 зі сплати єдиного внеску станом на 21 вересня 2018 року у сумі 126 778,01грн (том 1 а.с.17-22).
Не погоджуючись вказаними рішеннями та вимогою прийнятими ГУ ДФС у Київській області, Позивач звернувся до суду із цим позовом.
16. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).
Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року №88(далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункту 2.5 Положення №88).
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно з пункту 177.10 статті 177 ПК України із змінами та доповненнями, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат, а саме Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи походження товару. Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України «фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і втрат та маги підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України вбачається, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Так, згідно підпункту 177.4.6. пункту 177.4 статті 177 ПК України, засобами подвійного призначення є земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно зі пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сни України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта овода і кування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб-підприємців, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності, єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4, пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 172.2 статті 177 ПК України, а саме об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій формі та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно зобов'язані вести Книгу обліку доходів та витрат, формат та порядок заповнення якої затверджено наказом Міндоходів від 16.09.13 №481, на підставі якої здійснюється заповнення облікових даних Податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859.
Відповідно до підпункту 2 частини, 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отртманий то дані, вказані в додатку 2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи повинні дорівнювати даним, зазначеним у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 Звіту з єдиною внеску до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованою єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-УІ (зі змінами га доповненнями) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». У додатку 2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи вказується розмір річного чистого оподатковуваного доходу', який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат.
Висновки суду апеляційної інстанції.
16. Переглядаючи оскаржуване рішення суду в частині щодо завищення валових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.
Тобто, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
17. Отже, аналіз наведених норм, чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що витрати фізичних осіб-підприємців на придбання запасних частин для ремонту вантажних автомобілів (тобто основних засобів подвійного призначення), а також вартість ремонту не відносяться до витрат підприємця.
Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 400/1267/19, від 3 лютого 2022 року у справі №280/2750/19, від 15 червня 2022 року у справі №520/9743/19, від 11 жовтня 2021 року у справі №140/8956/20.
18. Як зазначає Апелянт у скарзі та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 є власником вантажних автотранспортних засобів, які використовуються ним безпосередньо у господарській діяльності з перевезення вантажів. З додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи вбачається, що Позивачем до складу валових витрат за 2017 рік віднесено витрати на придбання запчастин, елементів та механізмів, які в наступному були списані на утримання основних засобів подвійного призначення - транспортних засобів, в сумі 594 897,22 грн.
19. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу в частині завищення Позивачем витрат за 2017 рік в частині щодо придбання запчастин для ремонту основних засобів подвійного призначення.
20. Оскільки заниження доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір, заниження якого відбулось за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті завищення витрат, пов'язаних з отриманням доходу, у зв'язку з віднесенням Позивачем до складу витрат 594 897,22 витрат на утримання основних засобів подвійного призначення, які відповідно до підпунктів 177.4.5 і 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають включенню до складу витрат підприємця, податковим органом правомірно прийнято податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 №0016511304 за донарахування ПДФО в розмірі 107081,51 грн та штрафних санкцій в розмірі 53540,75 грн, від 21.09.2018 № 0016521304 за донарахування військового збору в розмірі 8923,46 грн та штрафних санкцій 2230,865 грн, від 21.09.2018 № 0016551304 податкової вимоги від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 за донарахування ЄСВ у розмірі 100358,32 грн та штрафних санкцій 10035,84 грн.
21. Зазначені вище обставини також дозволяють колегії суддів погодитися з висновками суду першої інстанції про допущення Позивачем порушення ведення книги обліку доходів та витрат у якій не відображено реквізити документів, які підтверджують понесені витрати та, відповідно, про правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 №0016561304, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.
22. Переглядаючи оскаржуване рішення суду в частині віднесення до складу валових витрат за 2016-2017 роки витрати на придбання будівельних матеріалів, які, як зазначає Апелянт, були оприбутковані, обліковані на складі та в наступному списані на проведення за власний рахунок та власними силами реконструкції та перебудови нежитлової будівлі, яку він використовує для провадження господарської діяльності з автомобільного вантажного транспорту, колегія суддів зазначає наступне.
23. Так, відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України вартість будівельних матеріалів включається до складу витрат, якщо вони безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, про що також обґрунтовано зазначає ОСОБА_1 у апеляційній скарзі.
24. Відтак, розглядаючи спір у цій справі суду необхідно встановити чи пов'язані витрати Позивача на закупівлю будівельних матеріалів у 2016 - 2017 роках з його господарською діяльністю.
25. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, літ «А» площею 199,1 кв.м. та земельної ділянки для комерційного використання площею 0,3849 га за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно акту перевірки, за зазначеною адресою знаходиться фактичне місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, отже не є спірним безпосередньо у цій справі те, що вказана земельна ділянка та нежитлова будівля є місцем здійснення господарської діяльності Позивача з автомобільного вантажного транспорту, що учасниками справи також не оспорюється. А тому, витрати на закупівлю будівельних матеріалів для ремонту зазначених основних засобів можуть включатися до складу валових витрат.
26. У контексті вищевикладеного суд відзначає, що контролюючий орган, стверджуючи про заниження Позивачем доходу внаслідок завищення витрат з придбання будівельних матеріалів, посилався на те, що такі витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки ФОП ОСОБА_1 не надано первинні документи, які такі обставини підтверджують, з чим погодився і суд першої інстанції.
27. Втім, усуваючи неповноту з'ясування судом обставин цієї справи, апеляційний суд зазначає, що у матеріалах судової справи наявні акти від 25.10.2016, 01.08.2016, 28.12.2016, 15.06.2017, 10.07.2017, 10.04.2017 на використання матеріалів для ремонтних робіт власного нежитлового приміщення за адресою м. Сквира, вул. Залізнична, буд.10Б, з яких вбачається, що придбані будівельні матеріали, зазначені в акті перевірки, були використані для будівництва площадки для стоянки автотранспорту, будівництва оглядової ями, проведення ремонтних робіт офісного приміщення, в приміщенні гаража, ремонту даху /т. 2, а.с.8-10, а.с. 51-55/.
28. Твердження контролюючого органу про те, що Позивачем не надано первинних документів на закупку будівельних матеріалів апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: рахунками на оплату, рахунками-фактури від 08.07.2016 №К-000028446, від 31.05.2016 №441, від 06.12.2026 №СФ-0026997, від 09.09.2016 №СФ-0017860, від 24.10.2016 №СФ-0022625, від 16.09.2016 №т-00000916, від 28.07.2016 №т-00000643, від 28.04.2016 №т-00000297, від 28.02.2017 №СФ-0000099, від 28.02.2017 №СФ-0000101, від 11.04.2017 №58-10100005, від 11.01.2017 №СФ-0000219, від 30.08.2017 №СФ-0023842, від 27.03.2017 № т-00000220, від 13.06.2017 №т-00000592, від 30.07.2017 №ТВ58-24203; видатковими накладними від 08.07.2016 №К-00003087, від 31.05.2016 №441, від 22.12.2016 №РН-0034103, від 03.10.2016 № РН-0025472, від 02.12.2016 №РН-0032222, від 16.09.2016 №т-3841, від 11.10.2016 №Т-4020, від 02.08.2016 №т-3402, від 28.04.2016 №т-2701, від 01.03.2017 №РН-0000095, №РН-0000096, від 09.06.2017 №160126, від 13.01.2017 №РН-0000337, від 08.09.2017 № РН-0026167, від 27.03.2017 №т-0306, від 13.06.2017 №т-0842, від 31.07.2017 №724310; платіжними дорученнями № 368 від 01.06.2016, №1087 від 22.12.2016, №1011 від 02.12.2016, №727 від 19.09.2016, №813 від 12.10.2016, №542 від 28.07.2016, №279 від 29.04.2016, №538 від 09.06.2017, №21 від 13.01.2017, №846 від 08.09.2017, №555 від 13.06.2017, №281 від 27.03.2017, №827 від 31.08.2017; товарно-транспортними накладними від 02.12.2016 №ДБ000023394, ВІД 11.10.2016 № Т-4020, від 02.08.2016 №т-3402, від 28.04.2016 №т-2701, від 27.03.2017 № т-0306, від 13.06.2017 №т-0842.
29. Крім того, на придбання всіх будівельних матеріалів постачальниками сформовані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.
30. З огляду на викладене вище у своїй сукупності, колегія суддів вважає за можливе врахувати доводи Апелянта про те, що ремонт здійснювався власними силами. Отже, факт пов'язаності витрат на будівельні матеріали з веденням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи. 31. Відтак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про порушення Апелянтом вимог податкового законодавства у цій частині.
32. Оскільки податкові повідомлення-рішення від 21.09.2018 №0016511304 за донарахування ПДФО в розмірі 46436,40 грн та штрафні санкції в розмірі 23218,2 грн, від 21.09.2018 № 0016521304 за донарахування військового збору в розмірі 3869,7 грн та штрафних санкцій 967,425 грн, від 21.09.2018 № 0016551304 та податкової вимоги від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 за донарахування ЄСВ у загальному розмірі 26429,69 грн та штрафних санкцій 3962,95 грн є похідними, зазначені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога у вказаних вище розмірах є протиправними та підлягають скасуванню.
33. Переглядаючи оскаржуване рішення суду в частині встановлення завищення Позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування є використання придбаних товарно-матеріальних цінностей, інших основних фондів та товарів в оподатковуваних операціях, у межах їх господарської діяльності та наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.
34. Колегія суддів відзначає, що контролюючий орган, стверджуючи про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, виходив з того, що до ФОП ОСОБА_1 включено придбання будівельних матеріалів, які в наступному не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
35. Втім, апеляційний суд не приймає такі доводи до уваги з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо придбання та фактичного використання придбаних будівельних матеріалів для поліпшення нежитлової будівлі та земельної ділянки, які використовуються Позивачем безпосередньо у його господарській діяльності та викладені у зв'язку з цим висновки суду.
36. При цьому, колегія суддів відзначає, що у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
37. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що реальність операцій з придбання таких будівельних матеріалів податковим органом не заперечується, а тому не є спірним безпосередньо у цій справі.
38. Відтак, оскільки будівельні матеріали використовуються для ремонту основних засобів, які застосовуються в оподатковуваній діяльності платника податку, то податок на додану вартість, сплачений під час придбання таких матеріалів, правомірно включено Позивачем до складу податкового кредиту за звітний період, що був предметом перевірки.
39. Аналізуючи доводи учасників справи, апеляційний суд також вважає помилковою позицію контролюючого органу про те, що Позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за операціями з придбання автозапчастин, які в подальшому не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з огляду на наступне.
40. Так, безпосередньо у акті перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП « ОСОБА_1 » у спірний період здійснював підприємницьку діяльність за основним КВЕД:49.41.Вантажний автомобільний транспорт.
41. Також матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, що у приватній власності Позивача на момент перевірки було, зокрема, рухоме майно, а саме вантажні транспортні засоби: Volvo -FH 13.440 (Тех.талон НОМЕР_2), Volvo -FH 13.440 (Тех.талон НОМЕР_3), Scania 114L 380 (Тех.талон НОМЕР_4), Volvo -FH 12-42T (Тех. Талон НОМЕР_5), Scania 124 (Тех.талон НОМЕР_6), Volvo -FH 12.420( Тех.талон НОМЕР_7), Volvo -FH 12-42T (Тех. Талон НОМЕР_8), Volvo -FH 13.440 (Тех.талон НОМЕР_9), Volvo -FH 12-42T (Тех.талон НОМЕР_10), Volvo -FH 12 (Тех.талон НОМЕР_11), Volvo -FH 13.440 (Тех.талон НОМЕР_12), Volvo -FH 13.480 (Тех.талон НОМЕР_13), Renault Premium 420 (Тех.талон НОМЕР_14) та 13 напівпричепів.
42. Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вантажний автомобільний транспорт, що наявний у власності Позивача, використовувався ним у господарській діяльності, що встановлено контролюючим органом у акті перевірки та вбачається з матеріалів справи.
43. Крім того, Позивачем також надано первинні документи, які підтверджують факт придбання ним запчастин для вантажних транспортних засобів, зокрема видаткові накладні №6 від 05.01.2017, №8 від 10.01.2017, №0 від 10.01.2017 та ін., рахунки-фактури №006 від 05.01.2017, №008 від 10.01.2017, №009 від 10.01.2017 та ін., платіжні доручення /т. 2, а.с. 55-249; т.3, а.с. 1 - 250/.
44. Окрім того, у матеріалах справи наявні копії податкових накладних сформованих постачальниками в адресу ФОП ОСОБА_1 та докази їх реєстрації в ЄРПН. Водночас, з доводів контролюючого органу вбачається, що реальність здійснення закупки таких запчастин не є спірним, а тому не ставиться колегією суддів під сумнів.
45. Окрім того, Позивачем також надано акти використання придбаних запчастин та списання несправних запчастин на зазначені вище вантажні автомобілі, зокрема акти від 06.01.2017, 11.01.2017, 11.01.2017, 12.01.2017, 17.01.2017, 18.01.2017, 19.01.2017,01.02.2017, 10.02.2017, 15.02.2017, 17.02.2017, 21.02.2017, 23.02.2017, 24.02.2017, 28.02.2017, 04.03.2017, 07.03.2017 та інші, які також наявні у матеріалах судової справи та підтверджує їх використання в межах господарської діяльності Позивача.
46. З огляду на усе вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки запчастини використовувалися Позивачем в межах господарської діяльності для ремонту вантажних автомобілів. Та обставина, що транспортні засоби згідно норм Податкового кодексу України віднесено до основних засобів подвійного призначення не свідчить про те, що вони використовувалися виключно у негосподарській діяльності ФОП « ОСОБА_1 ».
47. Більш того, як встановлено контролюючим органом у акті перевірки, дохід Позивача сформовано за наслідками здійснення ним господарської діяльності за КВЕД 49.21-вантажний автомобільний транспорт, який включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Вказані обставини додатково підтверджують доводи Апелянта про використання ним вантажних транспортних засобів саме у межах своєї господарської діяльності. Зворотнього податковим органом не доведено.
48. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
49. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.09.2018 № 0016551304 та наявність правових підстав для його скасування.
50. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
51. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
52. Враховуючи вищевикладене, апеляційна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - скасуванню в частині, а позовні вимоги у цій частині необхідно задовольнити.
53. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ціна позову становить 554797,28 грн.
Отже, судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в цій справі складає 5547,97 грн, а розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить: 8321,95 грн, що загалом становить 13869,23 грн.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в розмірі 272116,54 грн, що становить 49% загального розміру позовних вимог.
Відтак, судовий збір підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 6796,26 грн( 49% від 13869,23 грн).
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.09.2018 №0016511304 за податковим зобов'язанням у розмірі 46436,40 грн та штрафними санкціями у розмірі 23218,20 грн, від 21.09.2018 № 0016521304 за податковим зобов'язанням у розмірі 3869,70 грн та штрафними санкціями у розмірі 967,43 грн, від 21.09.2018 № 0016551304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 у розмірі 26419, 69 грн, рішення про застосування штрафних санкцій від 21.09.2018 №0016541304 у розмірі 3962,95 грн та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2018 №0016511304 за податковим зобов'язанням у розмірі 46436,40 (сорок шість тисяч чотириста тридцять шість гривень та сорок копійок) грн та штрафними санкціями в розмірі 23218,20 (двадцять три тисячі двісті вісімнадцять гривень та двадцять копійок) грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2018 № 0016521304 за податковим зобов'язанням у розмірі 3869,70 ( три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень та сімдесят копійок) грн та штрафними санкціями 967,43 (дев'ятсот шістдесят сім гривень та сорок три копійки) грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2018 № 0016551304.
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 у розмірі 26419, 69 (двадцять шість тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень та шістдесят дев'ять копійок) грн .
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 21.09.2018 №0016541304 у розмірі 3962,95 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні та дев'яносто п'ять копійок) грн.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року в іншій частині - залишити без змін.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул. Святослава Хороброго, буд 5, м. Київ, 03151) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6796,26 (шість тисяч сімсот дев'яносто шість гривень та двадцять шість копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 11.06.2025.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк