Провадження № 22-ц/803/3300/25 Справа № 210/3375/24 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
11 червня 2025 року Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/3375/24 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 12 жовтня 2004 року по момент підписання позову працює на посаді електрозварювальника в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Всі вказані вище обставини про роботу позивача підтверджуються його трудовою книжкою.
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 16 розслідування нещасного випадку форми Н-1/П.
П. 4 акту форми Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_1 прибув до СПК № 5. Поклавши речі (мобільний телефон, гаманець, документи) до шафи у відділенні для зберігання чистого одягу, ОСОБА_1 попрямував у відділення для зберігання брудного одягу, роздягнувся, взув банне взуття, взяв банні приналежності та пішов до душової. Після того як помився, він вийшов з душової та приблизно о 16 год. 20 хв., виходячи з переддушової-обтиральні підслизнувся на бетонній підлозі відділення для зберігання чистого одягу, впав на спину та ліву руку і вдарився головою об підлогу у переддушовій-обтиральні.
В пункті 5 акту форми Н-1/П було встановлено події та причини настання нещасного випадку, а саме: падіння потерпілого під час пересування.
Як зазначено в п. 7 акту форми Н-1/П, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2024 року серії 12 ААА №143730 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 15%.
Позивач має скарги на стан свого здоров'я, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №23П26213. Також даною випискою йому було встановлено діагноз: поєднана травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови, закритий перелом середньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.
Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві суму грошових коштів у розмірі 150 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що у матеріалах справи відсутні докази того, що в спірних правовідносинах з боку відповідача вчинені будь-які неправомірні дії, що могли б призвести до ушкодження здоров'я позивача, отже, відсутні три з чотирьох обов'язкових передумов для відшкодування моральної шкоди- протиправна поведінка, вина, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Крім того, відповідно Акту форми Н-1/П про нещасний випадок 100% вини в настанні нещасного випадку лежить саме на ОСОБА_1 , який не був уважним та обережним на мокрій підлозі та не використовував взуття на гумовій неслизькій підошві при прийнятті душу, чим порушив вимоги п.1.19.39 «Загальні вимоги безпеки для працівників підприємства» ОП.228.01.21.
Інших посадових осіб ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», які винні у настанні нещасного випадку, не встановлено.
Місце, де стався нещасний випадок, відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони праці. Скарг на підлогу у місці, де стався нещасний випадок, від працівників, які перевдягаються в СПК №5 - не надходило.
Вважає, що при винесенні рішення суду першої інстанції мав врахувати норми ч. 2 ст. 1193 ЦК України, адже, саме груба необережність позивача сприяла виникненню шкоди.
На адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_2 , в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, на ім'я ОСОБА_1 , вказано, що останній з 12 жовтня 2004 року по момент подачі до суду позову працює на посаді електрозварювальника в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 16 розслідування нещасного випадку форми Н-1/П.
П. 4 акту форми Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_1 прибув до СПК № 5. Поклавши речі (мобільний телефон, гаманець, документи) до шафи у відділенні для зберігання чистого одягу, ОСОБА_1 попрямував у відділення для зберігання брудного одягу, роздягнувся, взув банне взуття, взяв банні приналежності та пішов до душової. Після того як помився, він вийшов з душової та приблизно о 16 год. 20 хв., виходячи з переддушової-обтиральні підслизнувся на бетонній підлозі відділення для зберігання чистого одягу, впав на спину та ліву руку і вдарився головою об підлогу у переддушовій-обтиральні.
В пункті 5 акту форми Н-1/П було встановлено події та причини настання нещасного випадку, а саме: падіння потерпілого під час пересування.
Як зазначено в п. 7 акту форми Н-1/П, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 05 червня 2024 року серії 12 ААА №143730 позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 15%. Група інвалідності не встановлювалась.
Внаслідок отримання професійного захворювання, останнє спричиняє позивачу фізичні страждання: зниження слуху на обидва вуха, періодичний шум у вухах, головний біль.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховував конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Так, відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Пунктом 5 акту форми Н-1/П було встановлено події та причини настання нещасного випадку, а саме: падіння потерпілого під час пересування.
Як зазначено п. 7 акту форми Н-1/П, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Отже, нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» має обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки, відповідно статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зав'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень.
Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача та беззаперечно свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану в майбутньому, а також, приймаючи до уваги обставини отримання позивачем професійного захворювання та тривалий стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (60 000 гривень) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, та не перевищує гранично рівня відшкодування такої шкоди.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Головуючий О.І.Корчиста